Постанова від 30.01.2025 по справі 320/13084/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13084/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №923 від 02.02.2024 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНГОЛІ», код ЄДРПОУ 35866777, віднесено до ризикових;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНГОЛІ» (код ЄДРПОУ 35866777) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «РАНГОЛІ» (код ЄДРПОУ 35866777, адреса: 08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, буд. 21, оф. 10) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Комісією регіонального рівня Головного управління ДПС у Київській області 02.02.2024 винесено рішення про відповідність ТОВ «РАНГОЛІ» критеріям ризиковості платника податку №923.

Рішенням комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Київській області №923 від 02.02.2024 визнано відповідність ТОВ «РАНГОЛІ» критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку - використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ «РАНГОЛІ» (35866777), в процесі якого встановлено: 03 - відсутність у позивача необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів, тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; 11 - накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих, складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючого органу звітності; 12 - постачання товарів (послуг) платнику (ам) податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Вважаючи оскаржуване рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема: п. 8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 6 вказаного Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку фактично є підставою для зупинення реєстрації в ЄРПН в подальшому всіх складених платником податку податкових накладних/розрахунків коригування.

Так, пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, комісією прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У графі "Податкова інформація" зазначено: 03 - відсутність у позивача необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів, тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; 11 - накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих, складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючого органу звітності; 12 - постачання товарів (послуг) платнику (ам) податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

З рішення вбачається, що ГУ ДПС встановлено наступні ризикові операції: тип операції: придбання, період здійснення господарської операції з 09.06.2023 по 04.12.2023 року, код згідно з УКТЗЕД операції визначеної як ризикова: 7210, податковий номер платника податку задіяного в ризиковій операції: 35866777, дата включення платника податку задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку: 04.12.2023 року; тип операції: постачання, період здійснення господарської операції з 09.06.2023 по 04.12.2023 року, код згідно з УКТЗЕД операції визначеної як ризикова: 3808, податковий номер платника податку задіяного в ризиковій операції: 394430951; тип операції: постачання, період здійснення господарської операції з 09.06.2023 по 04.12.2023 року, код згідно з УКТЗЕД операції визначеної як ризикова: 3102, податковий номер платника податку задіяного в ризиковій операції: 44058264, дата включення платника податку задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку: 23.05.2023 року.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 по справі №140/17441/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Суд зазначає, що комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 по справі №340/1098/20.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно- правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом із цим, оскаржуване рішення не містить обґрунтованого мотиву віднесення позивача до переліку платників, які відповідають саме пункт8 Критерію ризиковості, адже не вказано в якій саме поданій для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування визначено ризиковість здійснення господарської операції.

Отже, комісією податкового органу не дотримано вимоги щодо чіткого визначення фактичної підстави для включення платника до ризикових, і вказано лише посилання на факт наявності податкової інформації, без зазначення обґрунтувань ризикового статусу платника.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20, згідно якої комісія контролюючого органу має обґрунтувати свій висновок і надати належні та допустимі докази в підтвердження цих даних при прийнятті рішення, обґрунтованого тим, що в контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома в процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

Податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону.

Така позиція підтримується Верховним Судом, про що свідчить правовий висновок останнього, викладений у постановах від 02.04.2020 по справі №160/93/19, від 04.06.2020 по справі №340/422/19 та від 16.04.2021 по справі №813/1301/15.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 по справі №520/480/20 вказав, що саме лише посилання контролюючого органу про те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, позивачем подано пояснення від 25.01.2024 №1 до яких долучено: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, первинні документи щодо транспортування; складські документи (інвентаризаційні описи); рахунки-фактури/інвойси, акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладні, розрахунковий документ, банківські виписки з особових рахунків (даний перелік документів наведено в Рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 923 від 02.02.2024).

Жодних зауважень до наданих документів витяг з протоколу засідання комісії Головного ДПС у Київській області, Рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Київській області №923 від 02.02.2024 не містить. Такі зауваження також не наведено податковим органом і у апеляційній скарзі.

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, факт наявності основних засобів для здійснення господарської діяльності підтверджується: договором купівлі-продажу комплексу с/г виробничих будівель від 19.01.2016 року; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2016 про реєстрацію ТОВ «РАНГОЛІ» прав власності на комплекс приміщень; акт приймання - передачі комплексу будівель від 19.01.2016 року; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 03.01.2017 року за формою ОЗ-1; акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 29.12.2017 року за формою ОЗ-2; наказ № 01-25П від 29.12.2017 року «про передачу в експлуатацію відремонтованого об`єкту основних засобів». Вищенаведені документи надавалися контролюючому органу. Таким чином, Позивачем надано документи, які підтверджують наявність основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Щодо взаємодії з платниками податків, які включені до переліку ризикових, то відповідно до загальної практики Верховного Суду чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій і не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, позаяк залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умови укладання відповідних договорів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, поширення на позивача «ризиковості» через стосунки з іншими «ризиковими» платниками податків суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства. Зокрема настання визначеної законом відповідальності повинно відбуватися у разі порушення податкового законодавства безпосередньо платником податків, якого притягнуто до відповідальності.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем як до суду, так і під час направлення пояснень, було надано первинні документи, договори, специфікації, податкові накладні, банківські виписки, контракти, жодних зауважень до наданих документів відповідачем не наведено.

Судом також приймається до уваги те, що:

- по-перше: у період з 09.06.2023 по 04.12.2023 позивач не здійснював жодної господарської операції з придбання для власного використання матеріалів (товарів) з кодом УКТЗЕД 7210, а також операцій з постачання товарів платникам податків ТОВ «ДЕЙВЕСТ» код ЄДРПОУ 39430951 в ТОВ «Прайм-Стар» код ЄДРПОУ 44058264, які відповідають критеріям ризиковості;

- по-друге: податкові накладні по господарським операціям зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Дана позиція підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, доказів протилежного dідповідачем не надано, вказані доводи у відзиві на позовну заяву - ГУ ДПС не спростовано.

Таким чином, відповідач здійснив формальний підхід до прийняття оскаржуваного рішення.

Оскаржуване в межах даної справи рішення взагалі не містить суті та характеру податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого.

Податковим органом не надано до суду документального підтвердження обставин, що товариство та/або його контрагенти задіяні у проведенні ризикових операцій. Жодних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, які характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, не подано.

Крім того, слід відмітити, що будь-які посилання податкового органу на аналіз та оцінку здійснення та реальності господарських операцій позивача з контрагентом(-ами) суд вбачає безпідставними, оскільки у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірну податкову накладну, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

Крім того, суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу, що у відповідності до пункту 5 Порядку визначено, що «платник податку, яким складено та/чи подано для реєстрації в Реєстрі ПН/РК, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку».

Тобто, з приписів викладеної норми можна встановити, що перевірці на предмет ризиковості та прийняттю рішення має передувати складення платником ПН/РК.

Судова практика з цього питання говорить про те, що процедура перевірки особи щодо її відповідності критеріям ризиковості платника податку ініціюється лише після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної розрахунку коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації. Право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду відповідного питання, лише з підстав наявності податкової інформації Порядком №1165 не передбачено.

Таким чином, з огляду на викладене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено існування підстав для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про протиправність рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі у відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №923 від 02.02.2024 року, що свідчить про наявність підстав для його скасування.

Також необґрунтованими посилання апелянта на те, що спірне рішення про визначення товариства таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього юридичних наслідків.

Наслідком прийняття відповідачем спірного рішення та внесення платника податку до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є зупинення в автоматичному порядку реєстрації всіх без виключення поданих позивачем податкових накладних/розрахунків коригування. Такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття такого рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

При цьому право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника визначається з норми пункту 6 Порядку №1165, за яким у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку №1165), а саме рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «РАНГОЛІ» (код ЄДРПОУ 35866777) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту6 Порядку №1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Враховуючи вказану норму, суд дійшов висновку, що оскільки рішення про визначення позивача таким, що відповідає пункту8 Критеріїв ризиковості платника податку, підлягають скасуванню, то зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача. Крім цього, такий спосіб захисту є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Тому позовні вимоги у зазначеній частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя І. О. Грибан

(Повний текст постанови складено 30.01.2025)