Постанова

від 30.01.2025 по справі 460/4737/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4737/24 пров. № А/857/30186/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м.Рівне) у справі №460/4737/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

03.05.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.03.2024 № 172650007814 «Про відмову у призначенні пенсії», яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати відповідача призначити виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 28.11.2023 відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позов обґрунтовує тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 , виховавши понад п`ятеро дітей до 14 річного віку (загалом народивши 12 дітей), працюючи на постійній основі у сільськогосподарському виробництві (у СГПП «Верес»), відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 28.11.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак 13.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Пpo загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки документами не підтверджено факт постійної роботи та зайнятості заявниці у сільськогосподарському виробництві.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.03.2024 № 172650007814 «Про відмову у призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено призначенні пенсії відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 28.11.2023 відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 26.01.2024 проведено перевірку достовірності документів, наданих для призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме - в присутності голови СГПП «Верес» перевірили видану довідку від 13.11.2023 № 20. Пенсійний орган ствердив, що згідно акту перевірки достовірності документів від 26.01.2024 №1700-1102-1/534 встановлено, що відповідно до посадової інструкції робітника з догляду за тваринами, заявниця здійснює обов`язки працівника по догляду за тваринами в цирку, а саме: обслуговує складних в утриманні та особливо небезпечних та отруйних тварин; бере участь у роботі з обслуговування циркових номерів, атракціонів і пантомім; здійснює підготовку номера до програм та репетицій; бере участь у пакуванні, розпакуванні, навантаженні та розвантаженні реквізиту під час гастролей; супроводжує та здійснює догляд за тваринами під час транспортування із цирку в цирк в залізничних вагонах та інших видах транспорту. Крім того, встановлено, що документів які б підтверджували факт роботи позивачки у сільськогосподарському виробництві відсутні та до заяви позивачкою надані не були. Таким чином, апелянт вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області правомірно було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки документами не підтверджено факт постійної роботи та зайнятості заявниці у сільськогосподарському виробництві. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка народила та виховала понад п`ятеро дітей до 14 річного віку та станом на дату звернення працювала на постійній основі у сільському господарстві.

Рішенням відповідача від 13.03.2024 № 172650007814 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав не підтвердження постійної роботи та зайнятості у сільськогосподарському виробництві, оскільки актом перевірки достовірності документів від 26.01.2024 № 1700-1102-1/535 встановлено, що відповідно до посадової інструкції робітника з догляду за тваринами, заявниця здійснює обов`язки працівника по догляду за тваринами в цирку, а саме: обслуговує складних в утриманні та особливо небезпечних та отруйних тварин; бере участь у роботі з обслуговування циркових номерів, атракціонів і пантомім; здійснює підготовку номера до програм та репетицій; бере участь у пакуванні, розпакуванні, навантаженні та розвантаженні реквізиту під час гастролей; супроводжує та здійснює догляд за тваринами під час транспортування із цирку в цирк в залізничних вагонах та інших видах транспорту.

Не погоджуючись з діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 затверджено Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей (Порядок № 244), відповідно до пункту 1 якого встановлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання (пункт 2 Порядку № 244).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що для отримання вказаного виду пільгової пенсії за віком необхідно дотримання двох умов: факт роботи в сільськогосподарському виробництві; факт виховання п`ятеро і більше дітей до 14 річного віку.

Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою, яка на думку апелянта перешкоджає позивачу в отриманні призначеної раніше пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV, є не підтвердження факту постійної роботи станом на дату подання заяви про призначення пенсії на сільськогосподарському виробництві у зв`язку з тим, що з посадової інструкції робітника з догляду за тваринами CГПП «Верес» вбачається, що заявниця здійснює обов`язки працівника по догляду за тваринами в цирку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками пенсійного органу та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (Інструкція № 58), пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, апеляційний суд вказує, що саме трудова книжка є документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, зокрема й перебування його у трудових відносинах з суб`єктом господарювання (роботодавцем).

Записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 15.04.2000, підтверджується, що 01.04.2023 вона прийнята на роботу робітником з догляду за тваринами (ВРХ, примітка - великої рогатої худоби) СГПП «Верес» (Розпорядження № 5 від 31.03.2023). Згідно запису № 26 від 11.03.2024 звільнена із роботи по статті 38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію (Розпорядження № 2 п.1 від 11.03.2024).

Відтак, належними доказами спростовується твердження апелянта, що підмітання подвір`я невідомими особами не є в розумінні законодавства процес сільськогосподарського виробництва, позаяк доказів на підтвердження зайнятості позивача цією роботою, пенсійний орган суду не надав, а матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів критично оцінює висновки апелянта про те, що позивач працювала за професією підсобний робітник по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції на повний робочий день, яка відсутня у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників сільського господарства, зважаючи на відсутність документально підтверджених доказів цього, оскільки такі ґрунтуються лише на припущеннях.

Апеляційний суд зазначає, що загальновизнаною є інформація про те, що абревіатура ВРХ є скороченою назвою всіх порід сільськогосподарських тварин виду свійських тварин з родини бикових, які постачають молоко, м`ясо, шкіру, органічні добрива, а також робочу тяглову силу.

Відомостями трудової книжки підтверджується, що станом на дату подання до пенсійних органів заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 28.11.2023 позивач продовжувала працювати на займаній посаді в СГПП «Верес» як робітних з догляду за великою рогатою худобою.

Надані відповідачу та наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань відомості свідчать про те, що основний вид діяльності Сільськогосподарського приватного підприємства «Верес» (код ЄДРПОУ 30716761) за КВЕД 01.42 є: Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (основний), а інший - за КВЕД 01.11 є - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Водночас, Розділ 01 КВЕД (класифікатора ведення економічної діяльності) передбачає усі без винятку види діяльності в сфері сільського господарства, мисливства та надання пов`язаних із ними послуг.

Відтак, належними та допустимими доказами підтверджується діяльність СГПП «Верес» саме в сфері сільського господарства, що спростовують висновки Пенсійного органу про не зайнятість позивача на зазначених роботах.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (Порядок № 637) стверджується, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавцем чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.

Апеляційний суд зазначає, що довідками Сільськогосподарського приватного підприємства «Верес» від 13.11.2023 № 19, від 13.11.2023 № 20 підтверджується характер роботи ОСОБА_1 - робітника з догляду за тваринами великої рогатої худоби, зокрема: виробництво і вирощування великої рогатої худоби, догляд за великою рогатою худобою, випас корів на літньому пасовищі, а в зимовий період догляд корів та телят на фермі. Аналогічний характер праці ОСОБА_1 у СГПП «Верес» підтверджується також наданими копіями табелів обліку її робочого часу продовж періоду роботи, наявними в розпорядженні Пенсійного органу, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Колегія суддів вказує, що пенсійний орган при прийнятті спірного рішення вказує, що із перевіреної посадової інструкції робітника з догляду за тваринами CГПП «Верес» від 01.04.2023 вбачається, що заявниця здійснює обов`язки працівника по догляду за тваринами в цирку. Разом з тим, пенсійний орган посилається на акт перевірки достовірності документів від 26.01.2024 №1700-1102-1/534.

Крім того, апеляційний суд враховує, що із наданих в сукупності позивачем та долучених до заяви про призначення пенсії документів, зокрема довідок сільськогосподарського приватного підприємства «Верес» від 13.11.2023 № 19 та № 20, зазначеними в ЄДРПОУ КВЕД, підтверджується, що ОСОБА_1 , на момент звернення до пенсійного органу, була зайнята на постійній роботі по догляду за великою рогатою худобою виключно у сільськогосподарському виробництві.

Разом з тим, відповідно до класифікатора ведення економічної діяльності циркова діяльність відноситься до КВЕД: 90.01 Театральна та концертна діяльність; 90.02 Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів; 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг.

Вказане підтверджується відображенням цих КВЕД у суб`єктів господарювання: Державне підприємство Національний цирк України (код ЄДРПОУ 02174618), Державного підприємства Харківський Державний цирк імені Ф.Д. Яшинова (код ЄДРПОУ 04786635).

Із довідок СГПП «Верес» від 13.11.2023 № 19, № 20 та посадової інструкції від 01.04.2023 чітко вбачається, що ОСОБА_1 , на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, була зайнята на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві, а тому набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Водночас, пенсійним органом не проаналізовано наданої йому посадової інструкції за посадою робітника СГПП «Верес», чинної з 01.04.2023, і не витребувано від органів Державної податкової служби будь-яких відомостей щодо економічної діяльності підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.03.2024 № 172650007814 «Про відмову у призначенні пенсії» відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 28.11.2023 відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 460/4737/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний