Рішення

від 31.01.2025 по справі 320/31082/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року справа №320/31082/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсонік» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Лінк» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Ді Лінк») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2023 №9324/0901.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням про застосування до нього штрафних санкцій з огляду на проведення фактичної перевірки за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав, оскільки наказ на проведення перевірки не містить жодної з підстав, визначеної статтею 80 Податкового кодексу України, та складений з порушенням статті 81 ПК України. Означені обставини, на думку позивача, є самостійною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

По суті зафіксованих в акті перевірки порушень позивач пояснив, що 03.04.2023 ним було зареєстровано новий РРО з фіскальним номером 3001049891, фактично розпочавши його використання з 04.04.2023. Позивач наголосив на тому, що він звернувся із заявою про внесення змін до ліцензії щодо означеного РРО 19.04.2023, тобто в межах законодавчо визначеного строку.

Також позивач наголосив на внесення до акта перевірки неправдивих відомостей щодо дати видачі ліцензії та на тому, що жодних збитків державі не було нанесено використанням нового РРО з огляду на відображення усіх операцій з реалізації пального у звітах та сплати всіх податків та зборів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що відповідного до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Лінк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерсонік» (ідентифікаційний код 40273345).

Зміна найменування юридичної особи не є формою правонаступництва, проте вказані зміни враховуються судом при розгляді цієї справи.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Позивач (ідентифікаційний код 40273345, місцезнаходження на момент виникнення спірних відносин: 02132, м. Київ, Дніпровська набережна, 26Ж, оф. 14) зареєстрований як юридична особа 12.02.2016 з основним видом діяльності за КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Головним управлінням ДФС у Київській області видана ліцензія №10280314201900449 на право роздрібно торгівлі пальним (переоформлення) ТОВ «Ді Лінк», зареєстрована 20.04.2023 з терміном дії з 19.07.2019 по 19.07.2024.

Відповідно до додатка до ліцензії №10280314201900449 до переліку реєстраторів розрахункових операцій внесено РРО фіскальний номер 3001049891, зареєстрований 03.04.2023, назва моделі АЗС POS Mini, заводський номер TN80081749, виробник ТОВ «Ікс-Техно», дата виготовлення 30.03.2023.

Наказом ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2023 №723-п на підставі статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу пального, призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Ді Лінк», з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання норм законодавства, що регулює обіг підакцизних товарів.

Судом встановлено, що у період з 26.04.2023 по 03.05.2023 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку ТОВ «Ді Лінк» (АЗС) за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 1. За результатами проведеної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС від 04.05.2023 №8594/10-36-09-00-10/40273345 (далі по тексту також акт перевірки).

В ході перевірки було виявлено, що за період з 04.04.2023 по 14.04.2023 здійснювалась реалізація пального через РРО фіскальний номер 3001049891 на загальну суму 29 321,80 грн, який не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №10280314201900449, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі по тексту також Закон №481/95-ВР).

Крім того, під час перевірки оператору 26.04.2023 надано запит про надання документів. Станом на 03.04.2023 до перевірки в повному обсязі не надано документів (їх копій), пов`язаних із зберіганням та реалізацією пального, про що складено відповідний акт, чим порушено вимоги пункту 85.2 статті 85 ПК України.

В акті перевірки міститься відмітка про отримання одного примірника акта перевірки оператором ОСОБА_1 та відмітка про відмову означеного оператора від отримання акта перевірки. Підпис оператора ОСОБА_1 відсутній.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Київській області від 02.06.2023 №9324/0901 за порушення частини тридцять сьомої статті 15 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 58 643,60 грн.

Рішенням ДПС від 17.08.2023 №23261/6/99-00-06-03-02-06 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 02.06.2023 №9324/0901, означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Однією з підстав позову позивачем зазначено порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що призвело до протиправного, на його думку, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 сформулював правовий висновок, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації в наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення в наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 440/2331/24, від 25.01.2025 у справі № 400/10461/21.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2023 №723-п на підставі статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу пального, призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Ді Лінк» за адресою: вул. Запорізька, 1, м. Бориспіль, Київська обл., з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання норм законодавства, що регулює обіг підакцизних товарів.

Оскільки означений наказ містить мінімально достатній обсяг інформації у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення в наказі підстави для проведення перевірки «з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу пального», а також містить посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати його правомірним, що мало наслідком, виходячи з приписів пункту 81.1 статті 81 ПК України наявність у посадових осіб контролюючого органу права приступати до проведення фактичної перевірки позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що означена підстава позову щодо відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення фактичної перевірки не знайшла свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо суті виявлених порушень суд зазначає про таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон №481/95-ВР.

Як визначено у статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.

Частиною тридцять дев`ятою статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до частин п`ятдесят четвертої та п`ятдесят п`ятої статті 15 Закону №481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Згідно абзацу десятого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про закріплений за суб`єктом господарювання обов`язок у місячний термін з дня зміни відомостей, зазначених у ліцензії, звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою. В свою чергу, орган, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

При цьому, положеннями частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР закріплено імперативний обов`язок здійснення оптової торгівлі пальним та зберігання пального суб`єктами господарювання всіх форм власності виключно за наявності ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідності до вимог частини п`ятдесят четвертої статті 15 Закону № 481/95-ВР, у позивача виник обов`язок звернутись із відповідною заявою про внесення змін до ліцензії в частині внесення до неї нового РРО у місячний строк з дати реєстрації РРО, тобто з 03.04.2023 до 03.05.2023.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до реєстраційного посвідчення №37273 від 03.04.2023, виданого ГУ ДПС у м. Києві (Дарницький р-н м. Києва) ТОВ «Ді Лінк» зареєстровано РРО фіскальний номер 3001049891, назва моделі АЗС POS Mini, заводський номер TN80081749, який застосовуватиметься на АГЗП за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 1.

Заявою від 19.04.2023 позивач звернувся до ГУ ДПС у Київській області про внесення чергового платежу та про переоформлення ліцензії шляхом внесення змін/доповнень шляхом додавання та виключення. Пунктом 11 означеної заяви вказано про виведення РРО фіскальний номер 3000716769 з 03.04.2023 та введення РРО фіскальний номер 3001049891 з 03.04.2023.

Відповідачем не заперечуються факт такого що, у встановлений Законом № 481/95-ВР строк (до 03.05.2023) до органу, який видав ліцензію, надійшла заява позивача від 19.04.2023 про внесення змін до ліцензії № 10280314201900449.

Ліцензію на новому бланку було видано позивачем отримано 20.04.2023.

Водночас, з акта перевірки вбачається, що у період з 04.04.2023 по 14.04.2023 (до внесення змін до ліцензії) позивач, у порушення вимог законодавства, здійснював роздрібну торгівлю пальним через РРО, не зазначений у додатку до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

Факт роздрібної торгівлі пальним у вказаний період через РРО, який не зазначений у ліцензії, жодним чином не оспорюється та не спростовується позивачем.

Суд зазначає, що надання можливості суб`єктам господарювання протягом місяця подати заяву про внесення відповідних змін до ліцензії (переоформлення ліцензії), у відповідності до положень частини п`ятдесят четвертої статті 15 Закону №481/95-ВР, не надає їм права протягом цього місяця на здійснення роздрібної торгівлі пальним через РРО не зазначений у ліцензії.

У постанові від 17.02.2022 у справі № 520/13466/19 Верховний Суд, застосувавши наведені вище норми Закону №481/95-ВР, виснував, що роздрібна торгівля пальним здійснюється виключно через електронний контрольно-касовий апарат, тобто РРО (книгу обліку розрахункових операцій), зазначений у ліцензії. У протилежному випадку, для суб`єктів господарювання настають негативні наслідки фінансового характеру у вигляді накладення на них штрафу, встановленого статтею 17 Закону № 481/95-ВР. Відповідно до вимог діючого законодавства здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним є правомірним виключно через РРО, зазначений у ліцензії, незалежно від статусу цього РРО.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №580/4890/23.

Враховуючи імперативно закріплений положеннями частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР обов`язок здійснення оптової торгівлі пальним та зберігання пального суб`єктами господарювання всіх форм власності виключно за наявності ліцензії, на переконання суду, допоки зміни в ліцензію не були внесені, позивач, не мав права використовувати РРО, відсутній у додатку до ліценції.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.