КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2025 року справа №320/36486/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛВЕР СІЛ ЕДВАЙЗЕРС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування рішень, -
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛВЕР СІЛ ЕДВАЙЗЕРС» (далі ТОВ «ССА», Товариство, позивач) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якій позивач просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №22066/26-15-07-03-02-25 від 21.03.2024, винесеного на підставі п. 1) висновків Акту перевірки №10882/ж5/26-15-07-03-02-21 від 12.02.2024 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств який сплачують інші платники;
- скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2024 №02255124025, прийняте на підставі п. 6) висновків акту перевірки від 12.02.2024 № 10882/ж5/26-15-07-03-02-21.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Заслухавши у судовому засіданні 14.01.2025 позиції присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2023 року № 6508-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ССА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 05.02.2024, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 05.02.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.10.2013 по 05.02.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 05.02.2024, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
Перевірка проводилась в рамках проведення ліквідаційної процедури Товариства.
02.02.2024 був поданий ліквідаційний баланс.
12.02.2024 податковим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства № 10882/ж5/26-15-07-03-02-21.
Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством норм податкового законодавства, а саме:у
1)п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 НП(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 5, п. 17 НП(С)БО 15 «Дохід», внаслідок чого занижене податку на прибуток на загальну суму 111 439 320 грн, у т.ч. за 2017 рік на 66 300 грн., за 2023 рік на 111 373 020 грн.;
2)пп. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині неподання податкової звітності з податку на прибуток за 2017 рік;
3)п. 188.1 ст. 188, ч. г) п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу Украйни, внаслідок чого не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі відповідні податкові накладні;
4)п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року, за серпень 2017 року, за вересень 2017 року, за жовтень 2017 року, за листопад 2017 року, за грудень 2017 року, за січень 2018 року, за лютий 2018 року, за березень 2018 року, за квітень 2018 року, за травень 2018 року, за червень 2018 року;
5)п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588, внаслідок чого не подано повідомлення за формою № 20-ОПП щодо двох об`єктів через які здійснювалася діяльність;
6)ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.09.2015 по 03.03.2020;
7)п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за серпень 2018 року, за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за листопад 2018 року, за грудень 2018 року, січень 2019 року.
21.03.2024 податковим органом складено податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 22066/26-15-07-03-02-25 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів за платежем податок на прибуток підприємств який сплачують інші платники, на суму 24 781 307,50 грн, з яких 19 825 046,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4 956 261,50 грн за штрафними санкціями.
22.03.2024 відповідачем прийнято рішення ГУ ДПС у м. Київ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) №022055124025, яким до Товариства застосовано штраф за платежем «Єдиний соціальний внесок» за період з 22.09.2015 по 03.03.2020 у розмірі 44 353, 30 грн та нараховано пеню у розмірі 157 326,81 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Щодо питання правомірності рішення ГУ ДПС у м. Київ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) від 22.03.2024 №022055124025.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтуванням підстав для нарахування грошового зобов`язання з Єдиного соціального внеску контролюючий орган визначив несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.09.2015 по 03.03.2020.
Водночас, позивач був створений та вів господарську діяльність з 14.10.2013, місцезнаходженням Товариства було місто Донецьк. Проте, у зв`язку з початком бойових дій у 2014 році та окупацією міста терористичними формуваннями, Товариство вимушено було призупинити господарську діяльність.
Станом на 23.03.2020 Товариством проведено зміну реєстрації місцезнаходження на територію підконтрольну органам державної влади.
Отже протягом періоду з 22.09.2015 по 03.03.2020, за який до Товариства застосовано заходи впливу у вигляді нарахування штрафу та пені з єдиного соціального внеску на загальну суму 201 680,11 грн., Товариство знаходилося на тимчасово окупованій території України.
Пунктом 93 розділу «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»:
зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону;
платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України звільняються від виконання обов`язків, визначених статтею 6 цього Закону.
Платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція наведено в додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 28-р). До вказаного переліку віднесено місто Донецьк.
Отже, у зв`язку з тим, що Товариство до 23.03.2020 мало місцезнаходження розташоване в місті Донецьку та перебувало на обліку в органах доходів і зборів розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, з урахуванням положень п. 93 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині призупинення застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статті 25 Закону, в період до проведення перереєстрації на території підконтрольну органам державної влади України, суд вважає, що заходи впливу, застосовані контролюючим органом на підставі оскаржуваного рішення, є безпідставними.
Отже, застосування контролюючим органом штрафу за платежем «Єдиний соціальний внесок» за період з 22.09.2015 по 03.03.2020 у розмірі 44 353, 30 грн та нарахування пені у розмірі 157 326, 81 грн, у зв`язку з порушенням граничних строків сплати грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску, викладені у пункті 6) висновків Акта № 10882/ж5/26-15-07-03-02-21, є необґрунтованими.
Більше того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду зробила висновок у зразковій справі (постанова від 06.11.2018 у справі № 812/292/18) щодо відповідальності за несвоєчасну сплату ЄСВ підприємствами, що перебувають на обліку в органах доходів і зборів на території АТО, згідно якого перебування платників ЄСВ на обліку в органах доходів, розташованих в населених пунктах, де проводиться антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ. Велика Палата Верховного Суду також роз`яснила строк для відстрочки відповідальності - в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Верховний Суд нагадав, що, хоча за ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ за несплату ЄСВ орган доходів і зборів застосовує до відповідного платника податку штрафні санкції, закон № 1669-VІІ, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, вніс до закону № 2464-VІ відповідні положення щодо застосування тимчасових заходів для забезпечення підтримки підприємств на території АТО. Ними, зокрема, передбачено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VІ за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовуються.
Більше того, для звільнення від виконання обов`язків зі сплати єдиного внеску від зазначеної категорії підприємців не повинні вимагати сертифікат Торгово-промислової палати України, оскільки єдина підстава для такого звільнення вже зазначена в нормі п. 93 розд. ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що подання заяви для звільнення від виконання обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ, є лише додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суму несвоєчасної сплати зобов`язань по єдиному внеску (зазначимо, платник єдиного внеску може подати таку заяву протягом 30 днів після закінчення антитерористичної операції). Однак право звільнення від відповідальності, передбачене безпосередньо у Законі № 2464-VІ, не потребує додаткового звернення, адже ця норма, фактично, є нормою прямої дії.
Наведене додатково підтверджує протиправність прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) від 22.03.2024 №022055124025.
Щодо питання правомірності податкового повідомлення-рішення № 22066/26-15-07-03-02-25 від 21.03.2024 суд зазначає таке.
В Акті перевірки податковим органом зазначено, що протягом 2021-2022 року Товариством отримано від ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ-ІНВЕСТ» згідно Договорів про переведення боргу від 18.02.2021 № 18/02-21, від 22.11.2021 № 22/11-21, від 15.02.2022 року № 15/02-22 (далі - угоди про переведення боргу) кошти у загальній сумі 111 373 019,45 грн. Надходження коштів підтверджується виписками банку від:
- 20.05.2021 на суму 50 800 000,00 грн.;
- 12.08.2021 на суму 7 754 704,54 грн.;
- 17.01.2022 на суму 5 000 000,00 грн.;
- 20.01.2022 на суму 21 949 030,61 грн.;
- 25.03.2022 на суму 25 869 284,30 грн.
Контролюючим органом встановлено, що виходячи із положень Угод про переведення боргу, ТОВ «ФК» «ФАКТОРІНГ-ІНВЕСТ» зробило оплату в погашення дебіторської заборгованості у розмірі 111 373 019, 45 грн., що обліковувалась у Товариства за Основним зобов`язанням: договором поставки № 11уг від 01.11.2013 (далі - Основний договір або Основне зобов`язання), укладеним між ТОВ «ССА» та Первісним Боржником (ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО).
Однак, контролюючий орган дійшов висновку, що грошові кошти, які надійшли на користь ТОВ «ССА» в розмірі 111 373 019, 45 грн є безповоротною фінансовою допомогою.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013 між ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД» (Постачальник) та ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» (Покупець), код ЄДРПОУ 38653238, укладено договір поставки № 11уг.
Протягом листопада-грудня 2013 року Товариство поставило на користь ТОВ «ІНТЕР- ЕНЕРГО» вугільну продукції на загальну суму 245 227 062,77 грн. з ПДВ, про що були складені акти приймання-передачі вугільної продукції.
Постачання вугілля відбувалось залізничним транспортом. Вантажоотримувачі: ТОВ «МЕТИНВЕСТ ХОЛДИНГ», ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ», ТОВ «СОТІС ГРУП», ТОВ «ТД «ЄВРАЗ Україна».
ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» частково виконало грошові зобов`язання на суму на суму 133 809 043, 32 грн з ПДВ, з яких грошовими коштами 90 450 204, 07 грн, а частково - шляхом зарахування зустрічних вимог. Сума дебіторської заборгованості ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» перед Товариством склала - 111 418 019, 45 грн.
У зв`язку із початком бойових дій на території Донецької та Луганської областей України, проведенням антитерористичної операції (далі - АТО), ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» припинило виконання грошових зобов`язань за договором поставки № 11 уг від 01.11.2013.
19.05.2014 між Товариством, ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» та ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» був укладений договір переведення боргу № 19/05 ТТ, за яким ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» прийняло на себе виконання грошових зобов`язань ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО», що виникли із договору поставки від 01.11.2019 року № 11уг.
У 2017 році ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» передало грошові зобов`язанням перед товариством в розмірі 111 418 019, 45 грн за розподільчим балансом правонаступнику ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ».
12.01.2017 між Товариством, ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» та Новим боржником - ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ», був укладений договір переведення боргу №15, відповідно до положень пункту 1 та 3 якого, ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» підтвердило прийняття та виконання грошових зобов`язань в сумі 111 418 019, 45 грн, що виникли із договору поставки № 11уг від 01.11.2013 року, в строк - до 31.12.2017.
У 2020 році ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» передало свій борг перед Товариством в розмірі 111 418 019, 45 грн за Розподільчим балансом своєму правонаступнику - ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ».
Згідно Акту про відомості про кредиторську заборгованість, що передається від ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» до ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ-МЕНЕДЖМЕНТ» за Розподільчим балансом, вбачається, що заборгованість в розмірі 111 418 019, 45 грн виникла із договору поставки № 11уг від 01.11.2013, укладеному між позивачем та ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО».
27.08.2020 між Товариством, ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» (Боржник) та Новим боржником - ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ» була укладена Угода про підтвердження боргу внаслідок правонаступництва, відповідно до положень пунктів 1 та 4 якої ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ» зобов`язалось погасити в строк до 31 липня 2021 року борг в розмірі 111 418 019, 45 грн, прийнятий за розподільчим балансом від ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ», та який виник із Договору поставки від 01.11.2013 № 11уг, що укладений між Товариством та ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО».
18 лютого 2021 року між Товариством, що є Кредитором, Боржником, в особі ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ» та Новим боржником - ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» укладено договір про переведення боргу № 18/02-21, відповідно до пункту 1.1. якого ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ- МЕНЕДЖМЕНТ» перевело на ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» частину боргу в сумі 58 554 704, 54 грн, що виник із Основного договору: договору поставки № 11уг від 01.11.2013, укладеного між Товариством та Первісним Боржником - ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО».
ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» на виконання договору про переведення боргу №18/02-21 від 18.02.2021 року провело оплату в сумі 58 554 704, 54 грн., зокрема: 20.05.2021 на суму 50 800 000,00 грн.; 12.08.2021 на суму 7 754 704,54 грн.
У розрахункових документах призначення платежу зазначено: «Перерахування за договором про переведення боргу № 18/02-21 від 18.02.2021р. Без ПДВ.».
22 листопада 2021 року між Товариством, що є Кредитором, Боржником, в особі ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ-МЕНЕДЖМЕНТ» та Новим боржником - ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ», укладено договір про переведення боргу № 22/11-21, відповідно положень п.1.1. якого ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ-МЕНЕДЖМЕНТ» перевело на ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» частину боргу в сумі 26 949 030, 61 грн, що виник із Основного договору: договору поставки № 11уг від 01.11.2013, укладеного між Товариством та Первісним боржником - ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО».
ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» на виконання договору про переведення боргу №22/11-21 від 22.11.2021 провело оплату в сумі 26 949 030,61 грн., зокрема: 17.01.2022 на суму 5 000 000,00 грн.; 20.01.2022 на суму 21 949 030,61 грн.
У розрахункових документах призначення платежу зазначено: «Перерахування за договором про переведення боргу № 22/11-21 від 22.11.2021р. Без ПДВ.».
15 лютого 2022 року між Товариством, що є Кредитором, Боржником ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ-МЕНЕДЖМЕНТ» та Новим боржником ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» укладено договір про переведення боргу № 15/02-22. Відповідно до положень пункту 1 договору ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ- МЕНЕДЖМЕНТ» перевело на ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» залишок боргу, в сумі 25 869 284, 30 грн, що виник із Основного договору: договору поставки № 11уг від 01.11.2013, укладеного між Товариством та Первісним боржником - ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО».
ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ШВЕСТ» на виконання договору про переведення боргу №15/02-22 від 15.02.2022 провело оплату в сумі 25 869 284,30 грн. 25.03.2022.
У розрахункових документах у графі «призначення платежу» зазначено: «Перерахування за договором про переведення боргу № 15/02-22 від 15.02.2022р. Без ПДВ.».
Отже, документально підтверджується, що грошові кошти у загальній сумі 111 373 019, 45 грн зараховані на рахунок Товариства від ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ», надійшли на підставі договорів про переведення боргу від 18.02.2021 № 18/02-21, від 22.11.2021 № 22/11-21, від 15.02.2022 № 15/02-22 в погашення дебіторської заборгованості, що утворилась у 2013 році із договором поставки № 11уг від 01.11.2013.
Податковий орган дійшов висновку, що дебіторська заборгованість Товариства не підтверджена належними первинними документами, а тому грошові кошти, що надійшли від ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ-ІНВЕСТ» в її погашення, є безповоротною фінансовою допомогою, а тому збільшують фінансовий результат позивача до оподаткування.
У даному контексті суд звертає увагу на те, що відповідно до наказу ГУ ДПС України у місті Києві № 6508-п від 28.12.2023 період перевірки податкового, валютного законодавства визначено з 01.01.2017 по дату завершення перевірки.
Відповідно до ПСБО № 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Період здійснення господарської операції та виникнення дебіторської заборгованості - 2013 рік.
Період визнання доходу від здійснення господарської операції, обчислення та декларування податків та зборів - 2013 рік.
Відповідно до пункту 20.1.6. статті 20 ПК України податковий орган має право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;
Відповідно до статті 44 ПК України яка встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Кодексу.
Виходячи зі змісту статті 44 ПК України, на яку контролюючий орган посилається в акті перевірки, платник податків повинен підтвердити відповідними первинними документами облік витрат та доходів, але даних, визначених у податковій звітності, що є предметом перевірки, тобто звітності за 2017 - 02.02.2023 (дата подачі ліквідаційного балансу).
Тобто, вимога податкового органу про надання первинних документів бухгалтерського обліку за 2013 рік, що підтверджують дійсність господарських операцій, проведених у періодах, що не охоплюються періодом перевірки, є безпідставною.
Водночас, документами, що підтверджують походження дебіторської заборгованості ТОВ «ССА» є, зокрема:
-регістри бухгалтерського обліку (з 01.11.2013 по 31.12.2016 рік, що підтверджують період виникнення дебіторської заборгованості; з 01.01.17 по дату перевірки, що підтверджують заміну сторони у зобов`язанні, а саме Боржників по ланцюгу від ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» до фактичного платника ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ»).
-Податкова звітність за 2013 рік та січень 2014 роки;
-Зареєстровані податкові накладні на користь ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» за договором №11 уг від 01.11.2013.
-Дані фінансової звітності в яких дебіторська заборгованість обліковується в якості активу, а саме: Рядок 160 Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2013 рік» в сумі ЗОЇ 787 600 грн., з яких 111 418 019, 45 грн. розмір дебіторської заборгованості ТОВ «ІНТЕР ЕНЕРГО»;
-Рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2014 рік» - 113 880 100 грн., з яких 111 418 019, 45 грн є розмір дебіторської заборгованості;
-Рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2015 рік» - 113 933 800 грн., з яких 111 418 019,45 грн. розмір дебіторської заборгованості ТОВ «УВС»;
-Рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2016 рік» - 113 364 700 грн., з яких 111 418 019,45 грн. розмір дебіторської заборгованості ТОВ «УВС»;
-Рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2017 рік» - 113 367 300 грн., з яких 111 418 019, 45 грн. розмір дебіторської заборгованості ТОВ «ДУІ» після проведення виділу із ТОВ «УВС»;
-Рядок 155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2018 рік» - 113 175 600 грн., з яких 111 418 019,45 грн. дебіторська заборгованість ТОВ «ДУІ»;
-Рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2019 рік - 113 057 700 грн., з яких 111 418 019,45 грн дебіторська заборгованість ТОВ «ДУІ»;
-Рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2020 рік - 111 428 500 грн., з яких 111 418 019,45 грн. - дебіторська заборгованість ТОВ «КІМ» після проведення виділу з ТОВ «ДУІ»;
-Рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансової звітності мікропідприємства «Баланс за 2021 рік - 55 771 600 грн., з яких 52 818 314,91 грн. дебіторська заборгованість боржників: ТОВ «КІМ» та ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ». Розмір дебіторської заборгованості зменшився на суму частикової оплати у розмірі 58 554 704.54 гривень, отриманої від ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ» у 2021 році за договорами переведення боргу та часткової оплати ТОВ «КІМ» у розмірі - 45 000 грн.;
-Рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансової звітності мікропідприємства «Баланс за 2022 рік - 2 903 900 грн., що складає із заборгованості третіх осіб. 52 818 314, 91 грн були погашені протягом 2022 року ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ»;
-Договір про переведення боргу № 19/05 ТТ від 19.05.2014 між ТОВ «ІНТЕР- ЕНЕРГО», ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» та ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД»;
-Розподільчий баланс (Звіт про фінансовий стан) ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» від 01.12.2016 станом на 30.11.2016;
-Угода № 15 про переведення боргу від 12.01.2017 між ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ», ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» та ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД» з додатками;
-Лист ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» №17 від 12.01.2017 до ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД» про заміну сторони правонаступником;
-Лист ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» № 12/01-2017-17 від 12.01.2017 до ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД»;
-Розподільчий баланс ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ», затверджений Рішенням учасника № 6 від 18.08.2020, станом на 31.07.2020;
-Акт про відомості про кредиторську заборгованість від 27.08.2020, що передана від ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» правонаступнику - ТОВ «КІМ» за розподільчим балансом від 31.07.2020 на суму 111 418 019, 45 грн.;
-Угода про підтвердження боргу внаслідок правонаступництва № 27/08-2020-ТТ від 27.08.2020 між ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ», ТОВ «КІМ» та ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД» з Додатком;
-Договір про переведення боргу № 18/02-21 від 18.02.2021 між ТОВ «КІМ», ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ» та ТОВ «ССЕ»;
-Договір про переведення боргу № 22/11-21 від 22.11.2021р. між ТОВ «КІМ», ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ» та ТОВ «ССЕ»;
-Договір про переведення боргу № 15/02-22 від 15.02.2022р. між ТОВ «КІМ», ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ» та ТОВ «ССЕ»;
-Акти звірення розрахунків;
-Документи про проведення часткової оплати протягом 2013-2014 року із зазначенням реквізитів договору постачання вугілля № 11 уг.
Щодо посилання податкового органу в обґрунтування висновку про нереальність дебіторської заборгованості на наявність відкритих кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022100000000154 від 25.03.2022, №52016000000000151 від 19.05.2016, № 32015050390000047 від 03.07.2015, № 71479540 від 02.01.2018, суд звертає увагу на те, що згідно наявними у матеріалах справи відомостями, посадові особи позивача або його власник не є сторонами жодного із вказаних кримінальних проваджень.
Водночас, предметом досудового розслідування зазначених справ є противоправне постачання вугілля у 2015 році із зони АТО, в той час, як постачання вугілля на користь ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» відбулося у 2013 року. Тобто відсутній зв`язок між господарською операцією, проведеною Товариством у 2013 році до початку АТО, та операціями, що є предметом досудового розслідування зазначених кримінальних справ.
Крім того, суд звертає увагу на те, що без обвинувального вироку сам факт існування таких кримінальних проваджень не є підставою для визнання операцій платника податків нереальними. Кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій. Факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Беручи до уваги наведене, судом не встановлено визначених актом перевірки правопорушень, які стали підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №22066/26-15-07-03-02-25 від 21.03.2024.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 280, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
в и р і ш и в:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛВЕР СІЛ ЕДВАЙЗЕРС» (01042, місто Київ, вулиця Брановицького Ігоря, будинок 3, офіс 12, кімната 1; код ЄДРПОУ 38934619) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №22066/26-15-07-03-02-25 від 21.03.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2024 №02255124025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛВЕР СІЛ ЕДВАЙЗЕРС» понесені останнім судові витрати у розмірі 30 280, 00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.01.2025 |
Оприлюднено | 03.02.2025 |
Номер документу | 124848082 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Горобцова Я.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні