Рішення

від 31.01.2025 по справі 420/3998/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3998/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: військова частина НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), третя особа: військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невжиття заходів для припинення протиправної бездіяльності по не розгляду рапорту про звільнення з військової служби (через сімейні обставини) військовослужбовця ОСОБА_1 керівництвом військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби (через сімейні обставини) військовослужбовця ОСОБА_1 керівництвом військової частини НОМЕР_1 ; розірвати контракт на проходження військової служби в ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_1 ; звільнити з військової служби (через сімейні обставини) військовослужбовця ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на тій підставі, що в нього перебувають на утриманні троє дітей віком до 18 років;

стягнути з Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України за рахунок державних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору 1211,20 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення позивача за сімейними обставинами є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача. Підстави звільнення військовослужбовців регламентує ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та надав всі підтверджуючі наявність підстав для звільнення документи. Таким чином, на думку позивача, він має всі встановлені законодавством підстави для звільнення з військової служби, утім, відповідач мав вжити заходи щодо повторного розгляду рапорту позивача, розірвати контракт, строк дії якого закінчився 30.09.2023, та звільнити з військової служби . Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 12.02.2024 Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_2 .

26.02.2024 до суду від Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (відповідача) надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що він не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що позивач звернувся до Регіонального управління зі скаргою на протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , в якій просив Регіональне управління вжити необхідних дій через залишення без розгляду командуванням військової частини НОМЕР_1 його рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та притягнути до відповідальності посадових осіб військової частини НОМЕР_2 . Регіональним управлінням розглянуто вищевказану скаргу позивача, за результатами якого його було повідомлено листом від 02.01.2024 № 08/6-24, в якому вказано, про таке: відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Таким чином, позивач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наявність трьох неповнолітніх дітей не визначено як сімейну обставину або іншу поважну причину для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час дії воєнного стану.

3-я особа пояснень по справі не надала.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 за контрактом, строк дії контракту до 30.09.2023.

26.04.2012 він уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . Спільно з жінкою виховує трьох неповнолітніх дітей (2013 р.н., 2017 р.н., 2012 р.н.)

Позивач вказує, що 30.06.2023 направив рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», посилаючись на наявність трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, та що дружина не може сама належним чином займатися вихованням дітей. Але копію рапорту та доказів його подання до позовної заяви не надав.

25.09.2023 позивач направив командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Листами від 26.09.2023 № 21/2304-23-Вих та від 29.09.2023 № 21/2350-23-Вих позивачу було надано відповіді командиром НОМЕР_4 загону морської охорони Державної прикордонної служби (В/Ч НОМЕР_2 ), в якій зазначено, що відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наявність 3 неповнолітніх дітей не визначено як сімейну обставину або іншу поважну причину для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час дії воєнного стану.

03.12.2023 позивач звернувся до відповідача зі скаргою на протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , в якій просив вжити необхідних дій щодо припинення бездіяльності по не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та притягнути до відповідальності посадових осіб військової частини НОМЕР_2 .

Відповідачем розглянуто вищевказану скаргу позивача за результатами якого його було повідомлено листом від 02.01.2024 № 08/6-24, в якому вказано, про таке: «Відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Таким чином, Ви являєтесь військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наявність 3 неповнолітніх дітей не визначено як сімейну обставину або іншу поважну причину для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час дії воєнного стану».

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії щодо не вжиття заходів для припинення протиправної бездіяльності військовою частиною НОМЕР_2 по нерозгляду його рапорту та незвільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави".

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VШ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VШ), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає наданнявідповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232- XII (далі Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Закінчення контракту з військовою службою під час дії воєнного стану в Україні має певні особливості.

Відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

Таким чином, для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія даного контракту продовжується понад встановлені строки з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації.

Статтею 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), визначено підстави для звільнення з військової служби.

Відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на час подання рапорту) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються на підставах:

3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наявність 3 неповнолітніх дітей не визначено як сімейну обставину або іншу поважну причину для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час дії воєнного стану (на день подання рапорту).

Така підстава для звільнення як наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років зазначена в абзаці 8 підпункту "г" пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону, яка застосовується під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) і до позивача не застосовується.

Згідно з п.п.1 п.35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й", "л" та "о" пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Як встановлено судом, позивачем подано рапорт від 25.09.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до командира військової частини.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 р.№170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби. Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Матеріали справи свідчать про те, що рапорт позивача був розглянутий командуванням військової частини, позивач отримав відповідь про відмову в його задоволенні з обгрунтуванням причин такої відмови, тому бездіяльності зі сторони військової частини не вбачається.

03.12.2023 позивач звернувся до відповідача зі скаргою на протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , в якій просив вжити необхідних дій до винних осіб, які залишили без розгляду його рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та притягнення до відповідальності посадових осіб військової частини НОМЕР_2 . Рапорт до відповідача про звільнення не подавався.

Відповідачем розглянуто вищевказану скаргу позивача, за результатами розгляду його було повідомлено листом від 02.01.2024 № 08/6-24, в якому вказано, про таке: «Відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Таким чином, Ви являєтесь військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наявність 3 неповнолітніх дітей не визначено як сімейну обставину або іншу поважну причину для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час дії воєнного стану».

Тобто, відповідач не встановив зі сторони керівництва військової частини НОМЕР_2 при розгляді рапорту позивача ніяких порушень та підтвердив обґрунтованість підстав відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами в розумінні підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, повноваження відповідача щодо прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби на цьому етапі правовідносин є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.

Вимоги щодо зобов`язання Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби (через сімейні обставини) військовослужбовця ОСОБА_1 також не підлягають задоволенню, оскільки до відповідача подавалася лише скарга, яку він розглянув та надав аргументовану відповідь, а не рапорт, як зазначає позивач.

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України обумовлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Статуту).

Статтею 110 Дисциплінарного статуту збройних сил України встановлено, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі, зокрема, прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод.

Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції (ст. 111 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: військова частина НОМЕР_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА

.