Постанова

від 31.01.2025 по справі 140/4936/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4936/24 пров. № А/857/22188/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження,

суддя у І інстанціїКаленюк Ж.В.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 05 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волингаз Збут» (далі ТОВ «Волиньгаз Збут») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати постанову від 08.11.2023 №2071 «Про накладення штрафу на ТОВ «Волиньгаз Збут» та розпорядження від 08.11.2023 №304-р «Про усунення порушень ТОВ «Волиньгаз Збут» Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі №140/4936/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що встановлені у ході розгляду справи обставини вказують на обґрунтованість прийнятих НКРЕКП постанови від 08.11.2023 №2071 та розпорядження від 08.11.2023 №304-р. Відповідачем проведена перевірка ТОВ «Волиньгаз Збут» відповідно до норм чинного законодавства, а постанова від 08.11.2023 №2071 та розпорядження від 08.11.2023 №304-р прийняті НКРЕКП з дотриманням вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII) та Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Закон №329-VIII) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а тому в силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ТОВ «Волиньгаз Збут», яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове про задоволення його позову.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Наголошує на тому, що оскаржуване розпорядження прийняте без урахування статусу ТОВ «Волиньгаз Збут», як постачальника природного газу, та без врахування суперечності підпункту 3 пункту 3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 (далі Мінімальні стандарти) та абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила постачання), без урахування строків виникнення переплати та приписів статті 17 Закону України «Про звернення громадян».

Водночас звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідачем не враховано дію обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Наполягає на тому, що оскільки з 01.05.2022 ТОВ «Волиньгаз Збут» втратило зі свого Реєстру постачальника всіх побутових споживачів, то у нього відсутня можливість врахувати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ.

У випадку коли компенсація за недотримання мінімальних стандартів нараховується попереднім постачальником, така компенсація може бути надана побутовому споживачу виключно за зверненням такого побутового споживача із заявою про її виплату на банківський рахунок.

Акцентує увагу на тому, що переплата, щодо якої побутові споживачі звертались починаючи з 01.01.2023, виникла станом на 01.05.2022, після того, як на підставі наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 року № 198 побутових споживачів ТОВ «Волиньгаз Збут» було виключено із Реєстру споживачів постачальника.

Незважаючи на відсутність правових підстав для задоволення вимог побутових споживачів щодо повернення переплат, товариство здійснювало повернення таких переплат побутовим споживачам.

З 08.06.2022 по 30.09.2023 на адресу товариства надійшло 19553 звернення побутових споживачів щодо повернення коштів у зв`язку із переплатою, що спричинило неможливість вчасного опрацювання такої кількості звернень.

Вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги доводи позивача щодо дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що засвідчено відповідним Сертифікатом №5600 24-0926 від 07.05.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Волиньгаз Збут» ФОП ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Волиньгаз Збут» здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 11.05.2017 №633.

Сектором НКРЕКП у Волинській області з 28.09.2023 року по 11.10.2023 було проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ «Волиньгаз Збут» вимог законодавства Ліцензійних умов, а саме підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов в частині достовірності наданих НКРЕКП даних у формі №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за перший квартал 2023 року та підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, у тому числі в частині дотримання пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів щодо забезпечення мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу, надання споживачам компенсації у разі недотримання мінімальних стандартів якості, за результатами якої складено акт від 11.10.2023 №427.

У ході перевірки було щзроблено висновок про встановлення таких порушень:

підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку;

підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме:

пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу;

пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

ТОВ «Волиньгаз Збут» подало письмові пояснення та обґрунтування (заперечення) до акта від 11.10.2023 №427, у якому повідомило про помилкове зазначення даних споживачів у формі звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за І квартал 2023 року з огляду на те, що споживачами при надісланні заяв часто вказувалася адреса проживання (а не адреса споживання природного газу), а порушення строків повернення переплат не у встановлений Мінімальними стандартами термін відбулося через форс-мажорні обставини.

08.11.2023 за результатами розгляду акта перевірки від 11.10.2023 №427 НКРЕКП прийняла постанова №2071, якою на ТОВ «Волиньгаз Збут» наклала штраф у сумі 115 736,00 грн за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов.

Відповідно до обґрунтування до проекту постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ТОВ «Волиньгаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» при перевірці достовірності наданих ліцензіатом даних у формі звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за І квартал 2023 року встановлено:

споживачам за порядковими номерами №№4, 26, 28, 31, 37, 107,112, 115, 117, 120, 126, 128, 233, 137, 149, 157, 161-162, 165-166, 170-172, 176, 184, 192, 198, 240, 243, 247, 263, 299, 326, 345-346, 370, 377, 380, 412, 423, 430, 497, 502, 513, 523, 525, 532, 547, 549, 605 неправильно вказані адреси;

споживачу за порядковим номером №87 неправильно вказано ПІБ;

під час проведення перевірки встановлено, що 243 заявникам повернуто кошти, проте тривалість надання послуги (з урахуванням часу затримки) щодо повернення коштів на письмові вимоги побутових споживачів становить від 6 до 52 робочих днів;

53 заявникам повернення коштів не здійснювалося, водночас письмові відповіді щодо причин такого неповернення надані із затримкою від 6 до 36 робочих днів.

Комісією з проведення перевірки встановлено, що 296 споживачам компенсація у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів та вимог станом на момент перевірки ТОВ «Волиньгаз Збут» не сплачена.

ТОВ «Волиньгаз Збут» не було надано належних документів, що підтверджують недотримання мінімальних стандартів через настання форс-мажорних обставин при наданні послуг для кожного із 296 споживачів, вказаних в акті перевірки.

Водночас розпорядженням НКРЕКП від 08.11.2023 №304-р ТОВ «Волиньгаз Збут» зобов`язано усунути порушення підпунктів 18 та 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, для чого у строк до 24 листопада 2023 року надати скориговану форму звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за І квартал 2023 року та сплатити компенсацію 296 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів, про що повідомити НКРЕКП.

ТОВ «Волиньгаз Збут» не погодилося із правомірністю вказаних постанови та розпорядження НКРЕКП та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки обґрунтованості оцінки фактичних обставин, зафіксованих посадовими особами НКРЕКП у акт перевірки ТОВ «Волиньгаз Збут» від 11 жовтня 2023 року №427.

При цьому ТОВ «Волиньгаз Збут» не заперечується наявності у НКРЕКП повноважень на проведення перевірки та винесення оспорюваних постанови та розпорядження, а також дотримання порядку як проведення перевірки, так і ухвалення відповідних актів.

Оцінюючи вимоги ТОВ «Волиньгаз Збут», викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції у справі, що розглядається, апеляційний суд звертає увагу, зокрема, на доводи щодо наявності форс-мажорних обставин, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за виявлені порушення Мінімальних стандартів.

За приписами пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 з 01.05.2022 всіх побутових споживачів ТОВ «Волиньгаз Збут» було включено до Реєстру постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до підпункту 4 пункту 11.5 розділу XI Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27831 (далі Типовий договір), дія цього договору припиняється у разі реєстрації споживача в Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у порядку, визначеному Правилами постачання та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493. У такому випадку дія цього Договору припиняється на наступний день після реєстрації споживача в Реєстрі іншого постачальника.

Таким чином, з 01.05.2022 побутові споживачі були виключені з Реєстру постачальника ТОВ «Волиньгаз Збут» і дія Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам між ТОВ «Волиньгаз Збут» та побутовими споживачами з 02.05.2022 була припинена.

НКРЕКП було перевірено період діяльності ТОВ «Волиньгаз Збут» з 01.07.2022 по 27.09.2023.

У поясненнях до акта перевірки від 11 жовтня 2023 року №427 ТОВ «Волиньгаз Збут» причиною несвоєчасного повернення переплати споживачам зазначало наявність форс-мажорних обставин та надавало копію листа від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам виконання яких/-го настало згідно з умовами договору контракту угоди законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що виходячи із приписів Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката, а отже лист від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України не може бути належним доказом на підтвердження настання таких обставин.

Разом із тим, ТОВ «Волиньгаз Збут» звернулося до Рівненської торгово-промислової палати для отримання Сертифіката про форс-мажорні обставини.

За результатами розгляду заяви позивача та на підставі поданих документів Рівненською торгово-промисловою палатою був виданий Сертифікатом №5600-24-0926 від 07.05.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено наявність у ТОВ «Волиньгаз Збут» форс-мажорних обставин через переведення побутових споживачів «заднім числом» до постачальника ТОВ «Газорозподільча компанія «Нафтогаз України» відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198 з 01.05.2022 та у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, введення на території України воєнного стану, значне скорочення штату працівників товариства, що призвели до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам та дотримання Мінімальних стандартів та вимог якості обслуговування споживачів і постачання природного газу та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 08.06.2022, дата закінчення тривають на 07.05.2024.

Відповідно до пункту 10.1 Розділу Х Типового договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами пункту 2.15 Мінімальних стандартів компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг розподілу природного газу не надається у випадках, якщо недотримання мінімальних стандартів якості послуг розподілу природного газу було спричинено доведеними форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідно до чинного законодавства;

Згідно із пунктом 3.14 Мінімальних стандартів компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не надається у випадках, якщо недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу було спричинено доведеними форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність у позивача на час проведення перевірки та ухвалення оспорюваних постанови та розпорядження Сертифіката №5600-24-0926 від 07.05.2024, апеляційний суд в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладені у постанові від 04 липня 2024 року при розгляді справи № 380/8597/23, виходячи із яких хоча сертифікат торгово-промислової палати і був отриманий після ухвалення оскаржуваного рішення, він засвідчує існування непереборних обставин у період, за який до суб`єкта господарювання було застосовано штрафні санкції. Факт виникнення форс-мажорних обставин сторонами не спростовано, час отримання такого сертифікату не змінює правову оцінку характеру спірних правовідносин, оскільки в змісті сертифікату чітко визначено часові межі дії обставин непереборної сили.

Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов переконання, що накладення на ТОВ «Волиньгаз Збут» оспорюваною постановою НКРЕКП від 08.11.2023 №2071 штрафних санкцій та покладення розпорядженням від 08 листопада 2023 року №304-р обов`язку у стислі терміни усунути порушення, допущені під час дії форс-мажорних обстави, не відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому з урахуванням задоволення вимог апелянта з наведених вище міркувань апеляційний суд не вважає за доцільне детально аналізувати решту доводів, викладених у апеляційній скарзі ТОВ «Волиньгаз Збут».

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкової відмови у задоволені позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ТОВ «Волиньгаз Збут» задовольнити.

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП на користь ТОВ «Волиньгаз Збут» сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 6056,00 + 9084,00 = 15140 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Волингаз Збут» задовольнити.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі № 140/4936/24 та позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Волингаз Збут» задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати постанову від 08 листопада 2023 року №2071 «Про накладення штрафу на ТОВ «Волиньгаз Збут» та розпорядження від 08 листопада 2023 року №304-р «Про усунення порушень ТОВ «Волиньгаз Збут» Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волингаз Збут» (код ЄДРПОУ 39589216, 43024, Волинська область, м. Луцьк, пр. Молоді, 14А) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок ) грн за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, 03057, Київська область, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 19).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк