Постанова

від 09.01.2025 по справі 752/20795/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20795/24

Провадження №: 3/752/63/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАПвідносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

01.09.2024 о 14:40 у м. Києві по вул. Васильківській, 5/7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що було зафіксовано шляхом відеозапису на нагрудну камеру співробітників Департаменту патрульної служби Національної поліції, які оформили у зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, так як постановою Оболонського районного суду міста Києва від 01.02.2024 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто є таким, що повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, ст. 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За змістом ст. 130 КУпАП відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижує увагу та видків руху також тягне адміністративну відповідальність за цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП за вчинення повторно протягом року зазначеного адміністративного правопорушення передбачена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу або без такого, або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилучення транспортного засобу чи без такого.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР 1 № 121110 від 01.09.2024, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 2 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (надалі по тексту - Інструкція № 1395), Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_1 від 01.09.2024;

- постанова Оболонського районного суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 756/15245/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за адміністративне правопорушення, вчинене 08.11.2023;

- постанова Оболонського районного суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 756/15862/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за адміністративне правопорушення, вчинене 17.11.2023;

- дані інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (АРМОР, розділ "адмінпрактика"), у яких містяться відомості щодо особи ОСОБА_1 ;

- відеозаписи з нагрудної камери поліцейських (вміщений на лазерний компакт-диск), де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, роз`яснення водієві необхідності проходження огляду на стан сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі у лікаря нарколога, порядок і послідовність такого огляду, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, відмова водія він проходження огляду, що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп`ютері в залі судового засідання.

Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу особу ОСОБА_1 установлено на підставі посвідчення водія, йому роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва. Зазначений протокол водій підписав.

У судові засідання ОСОБА_1 жодного разу не прибув, про причини своєї неявки суд не сповістив, хоча на кожне судове засідання викликався повістками, будь-яких документів на підтвердження поважності своєї неявки станом на 09.01.2025 не подав. При цьому від водія не надходило спростувань до протоколу, заперечень по суті, належного і достеменного підтвердження того, що він не перебував 01.09.2024 у стані сп`яніння.

Інформація про призначення до розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розміщувалася на офіційному веб-сайті судової влади у загальному доступні та була доступна для ознайомлення широким загалом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі "Смірнов проти України" заява № 3655/02, п. 41 "Пономарьов проти України" заява № 3236/03).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Як вказувалося вище, наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу від 01.09.2024 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва за викликом.

Тобто, ОСОБА_1 , враховуючи відкладення розгляду справи, не був позбавлений можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справи, адже з моменту складання протоколу до дати вирішення справи по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов`язки (з`явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).

Заяв, пояснень, клопотань від нього не надходило.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

За наведених обставин та обґрунтувань розгляд справи відбувся за відсутності особи, відносно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення.

Отже, оскільки ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної частини ст. 130 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за ст. 34, 35 КУпАП України не встановлено.

У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025).

Оплатне вилучення транспортного засобу у цьому провадженні не підлягає застосуванню, адже суду (судді) не представлені докази, які б дозволити установити наявність у власності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності транспортних засобів, тоді як за даними інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (АРМОР), транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 . Оплатне вилучення транспортного засобу, належного іншій особі, за вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 становитиме порушення права власності та посяганням на мирне володіння майном іншої, не причетної до правопорушення, особи.

Визнаючи винуватість ОСОБА_1 та визначаючи йому стягнення, суд (суддя) враховує, що до протоколу від 01.09.2024 уповноваженою особою Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції було приєднано довідку від 09.09.2024 щодо проведення заходів зі встановлення вчинення адміністративного правопорушення, складену старшим інспектором відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.

Згідно з описаною довідки від 09.09.2024 старший інспектор відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Миколаєнко Наталія просить суд розглядати вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП через наявність зазначеного двох судових рішень за ст. 130 КУпАП щодо нього у справі № 756/15245/23 та № 756/15862/23.

Суд (суддя) не вбачає підстав для розгляду справи про адміністративне правопорушення № 752/20795/24 відносно ОСОБА_1 за протоколом від 09.01.2024 в порядку ч. 3 ст. 130 КУпАП, адже у бланку цього протоколу, копія якого була ОСОБА_3 суть правопорушення була встановлена з кваліфікацією за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

З матеріалів, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не долученого жодного підтвердження, яке дозволяє установити факт того, що ОСОБА_1 було повідомлено про перекваліфікацію інкримінованого йому правопорушення у бік погіршення.

Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції передбачено, що при документуванні адміністративних правопорушень не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

У силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди в Україні застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також ст. 6 Конвенції визнає за обвинуваченим право бути негайно і детально поінформованим не лише про "причину" обвинувачення, тобто про висунені проти нього матеріальні факти, на яких ґрунтується обвинувачення, а й про "характер" обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (рішення у справах "Маточча проти Італії", § 59; "Пенєв проти Болгаріі", §§ 33 і 42). Обов`язок повідомити обвинуваченого про зміст пред`явленого обвинувачення повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, шляхом створення інформації без повідомлення про неї стороні захисту (рішення у справі "Маточча проти Італії", § 65).

Крім того ст. 6 Конвенції передбачає право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Дотримуючись принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, держава повинна зробити текст закону легко доступним; вона також зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що ОСОБА_1 вручався протокол про адміністративне правопорушення, складений саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП і він не є обізнаним про висунення йому звинувачення за ч. 3 ст. 130 КУпАП за цим же протоколом, притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП становитиме порушення права на захист, не відповідатиме принципу правової визначеності та призведе до неправомірності судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33-35, 40-1, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути із ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя О.В. Бушеленко