Рішення

від 16.01.2025 по справі 204/12375/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/12375/24

Провадження № 2/204/1081/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на житло, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2025 року позивачі, через представницю, звернулися до суду з позовом до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області із вимогою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 51,10 кв.м., житлову площу 27,70 кв. м.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачі 03 квітня 1996 року приватизували на праві спільної власності житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . На свідоцтві наявне реєстраційне посвідчення Бюро технічної інвентаризації м. Волновахи від 24 квітня 1996 року, де вказано, що даний об`єкт зареєстрований в реєстрову книгу № 1258 п-1/112. Відповідно до технічного паспорту, квартира має загальну площу 51.10 кв. м, житлову площу - 27.70 кв. м та складається з двох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору та вмонтованої шафи. З початку повномасштабного вторгнення позивачі вимушені були переміститись з с-ща Володимирівка до м. Полтави та на теперішній час є внутрішньо переміщеними особами. Ольгинська селищна територіальна громада, до якої входить с-ще Володимирівка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 з 10 березня 2022 р. знаходиться в окупації. У окупованій громаді тривають бойові дії та загальновідомим є факт, що будинки, які там знаходяться є в зоні ризику руйнування. На сьогоднішній день відомо, що квартира є пошкодженою, про що подавалися відомості до поліції та наявний витяг з ЄРДР, однак відстежувати стан майна постійно неможливо через перебування в окупації. У майбутньому в позивача може виникнути необхідність подати заяву про пошкоджене зруйноване житло. Постановами Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 та від 30 травня 2023 року № 600 затверджені відповідні порядки, якими деталізовані та впроваджуються механізми, визначені положеннями закону про компенсацію. Однією з обов`язкових умов отримання компенсації за пошкоджене житло згідно цих положень є наявність відомостей про пошкоджений об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Будучи потенційним отримувачем компенсації за пошкоджене майно, яке знаходиться на окупованій території, та виконуючи встановлені нормативно-правовими актами умови для отримання компенсації, позивачі 19 серпня 2024 року звернулися із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області, оскільки право власності набувалося до 01 січня 2013 року та не внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з формуванням запиту до Архівного відділу Волноваської райдержадміністрації Донецької області 22 серпня 2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви № 74713228. 15 жовтня 2024 року реєстратором було винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 75545954, так як відповіді від Волноваської райдержадміністрації не надійшло. У позивачів наявні оригінал свідоцтва про право власності та технічний паспорт на квартиру, але на підтвердження права власності позивачі не можуть зареєструвати об`єкт в реєстр нерухомого майна. Рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій унеможливлює отримання в майбутньому позивачем компенсації за пошкоджене житло або житло на окупованій території, а також позбавляє іншим чином можливості розпоряджатися своїм майном. Відомості про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні. Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивачі вимушені звертатись з даним позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, із викликом сторін (а. с. 21).

У судове засідання позивачі не з`явилися, представниця позивачів адвокат Шевченко Л.О. надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивачів, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити (а. с. 42 та на звороті).

У судове засідання представник відповідача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а. с. 39-41).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачі на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 квітня 1996 року, яке видано згідно розпорядженню від 04 квітня 1996 року № 25/96П, на праві спільної власності, є власниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,10 кв. м. (а. с. 11).

На свідоцтві наявне міститься реєстраційне посвідчення Бюро технічної інвентаризації м. Волновахи від 24 квітня 1996 року, де вказано, що даний об`єкт зареєстрований в реєстрову книгу № 1258 п-1/112 (а. с. 11 на звороті).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, квартира АДРЕСА_3 та складається з двох кімнат, загальною площею 51,10 кв. м, житловою площею 27,70 кв. м., а саме перша кімната 11,40 кв. м., друга кімната 16,30 кв. м. (а. с. 12 та на звороті), а також складається з кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору та вмонтованої шафи.

Позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, який має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2 , згідно з довідкою від 01 квітня 2022 року № 1619-7000117050 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 8 на звороті).

Також внутрішньо переміщеною особою є позивачка ОСОБА_2 , яка має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2 , згідно з довідкою від 01 квітня 2022 року № 1619-7000120391 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 16).

Відповідно до відповіді Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області від 21 серпня 224 року на адвокатський запит ОСОБА_3 , станом на 21 серпня 2024 року у розпорядженні Волноваської міської ВЦА відсутні відомості щодо відновлення діяльності на підконтрольній території України підприємств які є зберігачами інвентаризаційних справ на об`єкти, що розташовані у Волноваській міській територіальній громаді, а також відсутні відомості про їх контактні дані, евакуацію документів, наявність доступу до паперових документів (а. с. 14).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Полтавської області № 74713228 від 22 серпня 2024 року ОСОБА_4 було зупинено розгляд заяви позивачів у зв`язку з неподанням заявниками чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна, встановлено 30 денний (робочий) строк для усунення цих недоліків (а. с. 9). Державним реєстратором було направлено запит до Архівного відділу Волноваської райдержадмінстрації Донецької області від 22 серпня 2024 року № 01-12-03-15/523.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 75545954 від 15 жовтня 2024 року Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Полтавської області ОСОБА_4 позивачам було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, що державним реєстратором не отримано відомостей реєстрів(кадастрів),автоматизованих інформаційнихсистем велектронній формічи документівіз паперовихносіїв інформації,що містятьвідомості прозареєстровані речовіправа до01січня 2013року наоб`єкт нерухомогомайна,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 , у встановлений строк (а. с. 10).

Відомості про об`єкт нерухомого майна кв. АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні (а. с. 15).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно довимог ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Так, Ольгинська селищна територіальна громада, до складу якої увійшло с-ще. Володимирівка, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу № 415 від 29 листопада 2024 року), з 10 березня 2022 року відноситься до тимчасово окупованих рф територій України, а до цього, з 24 лютого 2022 року по 10 березня 2022 року відносилося до територій ведення активних бойових дій.

Позивачі у позовній заяві зазначили про те, що в окупованій громаді тривають бойові дії та на сьогоднішній день відомо, що квартира є пошкодженою. У майбутньому в позивачів може виникнути необхідність подати заяву про пошкоджене зруйноване житло.

Суд враховує, що за загальновідомою інформацією на теперішній час у Ольгинській селищній територіальній громада внаслідок бойових дій майже не залишилось вцілілих будинків, більшість будинків пошкоджені.

22 травня 2023 року набрав чинностіЗакон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року, яким, зокрема, визначено правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинностіУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» визначений Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381.

Так, пунктом 6 вищевказаного Порядку визначено, що компенсація надається виключно за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пункті 13 цього ж Порядку закріплено, що для отримання компенсації необхідно з урахуванням пункту 13-1 цього Порядку, серед іншого, переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію.

Механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно доЗакону України № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 рокувизначений Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600.

Так, у пункті 13 даного Порядку визначено, що отримувач компенсації здійснює відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 24 вказаного Порядку, проведення виплат компенсації здійснюється за умови наявності відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже,як дляотримання компенсаціїдля відновленняоб`єктівнерухомого майна,так ідля отриманнякомпенсації зазнищені об`єктинерухомого майнанеобхідною єнаявність інформаціїпро об`єктнерухомого майнав Державномуреєстрі речових прав на нерухоме майно.

В позовній заяві позивачі зазначають, що 19 серпня 2024 року вони звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру № НОМЕР_1 , оскільки право власності набувалося до 01 січня 2013 року та не внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, однак 22 серпня 2024 року отримали рішення про зупинення розгляду заяви №74713228 у зв`язку з формуванням запиту до Архівного відділу Волноваської райдержадміністрації Донецької області року для отримання відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

15 жовтня 2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Т.І. було прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 75545954, яке мотивоване тим, що державним реєстратором не отримано відомостей реєстрів(кадастрів),автоматизованих інформаційнихсистем велектронній формічи документівіз паперовихносіїв інформації,що містятьвідомості прозареєстровані речовіправа до01січня 2013року наоб`єкт нерухомогомайна,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 , у встановлений 30-денний строк.

Разом з цим, як судом вже встановлено, що станом на 21 серпня 2024 року у розпорядженні Волноваської міської ВЦА відсутні відомості щодо відновлення діяльності на підконтрольній території України підприємств які є зберігачами інвентаризаційних справ на об`єкти, що розташовані у Волноваській міській територіальній громаді, а також відсутні відомості про їх контактні дані, евакуацію документів, наявність доступу до паперових документів.

Таким чином, позивачі, маючи оригінали документів на право власності на квартиру, не можуть провести її державну реєстрацію для отримання компенсації відповідно до Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України», з тих підстав, що на теперішній час їх право власності на квартиру АДРЕСА_1 , не визнається, а тому з метою захисту своїх прав на нерухоме майно та, з посиланням на статтю 392 ЦК України, позивачі вимушені звернутися до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на належну їм квартиру.

Відповідно до вимог ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, за приписами ст. 392 ЦК України,позов провизнання прававласності можебути пред`явлено,по-перше,якщо особає власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачами у спорі про визнання права власності є власники - особа, які мають право власності на майно (тобто вже стали його власниками, а не намагаються ним стати через пред`явлення позову).

Так, у роз`ясненнях, наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392ЦК вказано, що власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачі є спільними власниками квартири АДРЕСА_1 , однак на теперішній час їх право власності на цю квартиру не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та позивачі не можуть здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію їх права власності на квартиру, що позбавляє їх можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або отримати компенсацію за пошкоджене чи знищене майно.

У позовній заяві, позивачі прохають визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за кожним, однак, суд не може погодитись з указаним з огляду на наступне.

Статтею 355 ЦК України визначено поняття і види права спільної власності. Так, зокрема, майно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майноможе належатиособам направі спільноїчасткової абона правіспільної сумісноївласності. Правоспільної власностівиникає зпідстав,не забороненихзаконом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Приписами ч.ч.1,2ст.356ЦК Українивстановлено,що власністьдвох чибільше осібіз визначеннямчасток кожногоз ниху правівласності єспільною частковоювласністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно звимогами ч.ч.1,2ст.357ЦК України,частки управі спільноїчасткової власностівважаються рівними,якщо іншене встановленоза домовленістюспіввласників абозаконом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Тобто частка у праві спільної часткової власності встановлюється за домовленістю сторін або за законом, але з урахуванням вкладу кожного з них у його придбанні.

Нормами ч.1ст.368ЦК Українивизначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Як вбачається зі наданої копії свідоцтва про право власності на житло, вищевказана квартира дійсно належить позивачам на праві спільної власності, без виділення часток, а відтак позовні вимоги в частині визнання за кожним позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивачі маючи оригінали документів на право власності на квартиру, не можуть провести її державну реєстрацію, що в свою чергу позбавляє їх можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або для отримання компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України», зокрема з тих підстав, що на теперішній час їх право власності на квартиру АДРЕСА_1 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, а відтак вони не можуть здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію їх права власності на дану квартиру, зважаючи на те, що позивачі в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ними права власності на нерухоме майно для захисту свого порушеного права не можуть, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Натомість, враховуючи, що правовстановлюючими документами підтверджено право спільної власності позивачів на вищевказане майно, підстав для визнання за кожним із позивачів права власності цього майна немає.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Ольгинської селищної військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області (85730, Донецька область, Волноваський район, с-ще. Ольгинка, вул. Маяковського, буд. 32Б; ЄДРПОУ 44329149) про визнання права власності на житло задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна