Рішення

від 24.01.2025 по справі 190/1671/24

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1671/24

Провадження №2/190/28/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю:

секретаря Бордюг Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Сафіної О.Т.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті П`ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сафіна Олена Талгатівна до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет П`ятихатської міської ради, Кам`янського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способів участі батька у вихованні й спілкуванні з малолітньою дитиною,-

встановив:

Представник позивача - адвокат Сафіна О.Т. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способів участі батька у вихованні і спілкуванні з малолітньою дитиною. Позов обґрунтовує тим, що з 01.01.2018 по 2023 рік сторони перебували у цивільному шлюбі. Від цивільного шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наприкінці січня 2023 року відповідач вивезла дитину з їхнього постійного місця проживання в невідомому напрямку та місце перебування дитини позивачу - невідоме, у зв`язку з чим позивач звертався до виконавчого комітету Виконавчого комітету Кам`янського району Дніпропетровської області з проханням посприяти в наданні йому можливості спілкуватися з дочкою, на що отримав відповідь про те, що через фактичну відсутність матері ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною ОСОБА_3 в місті, служба не має повноважень на усунення перешкод у його спілкуванні з дитиною. Отже, позивач, позбавлений можливості спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні. Тому просить суд встановити порядок його участі та спілкуванні з дитиною в такому порядку: визначити способи участі у вихованні дитини шляхом спілкування через засоби аудіо-відеозв`язку (скайп (Skype), Вайбер (Viber), Телеграм (Telegram)) та телефонного зв`язку кожну суботу та неділю з 16.00 до 17.00 кожного місяця.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 року, головуючим у справі визначено суддю Кудрявцеву Ю.В.

В зв`язку з тим, що позовна заява мала певні недоліки, ухвалою судді від 07.08.2024 року (а.с.16-17) позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви та сплатити судовий збір.

12.08.2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Сафіна О.Т. надіслала заяву про усунення недоліків (а.с.19).

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом були зроблені запити щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача (а.с.24, 27).

Згідно довідки виконавчого комітету П`ятихатської міської ради від 20.08.2024 року (а.с.28), - внутрішньо переміщена особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з 03.11.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року (а.с.29) відкрито провадження у даній справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

01.10.2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Сафіна О.Т. надіслала клопотання про долучення доказів по справі (а.с.61), в якому просить долучити до матеріалів справи прінскріни переписки позивача та відповідача, копії відповіді виконавчого комітету П`ятихатської міської ради від 06.02.2024 року, відповідь служби у справах дітей Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області від 22.08.2024 року разом з поясненнями матері, а також адвокатські запити.

29.10.2024 року в підготовчому судовому засіданні відповідачкою було заявлено клопотання про можливість вирішення питання мирним шляхом, в зв`язку з чим в підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.11.2024 р.

11.11.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Сафіної О.Т. надійшло клопотання про розгляд справи в судовому порідку, оскільки в процесі підготовки мирової угоди відповідач відмовляється в мировому порядку вирішувати питання встановлення графіку побачень (а.с.92), на підтвердження чого долучає докази (а.с.95-102).

24.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Сафіної О.Т. надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить доповнити позовні вимоги щодо встановлення графіку спілкування, а саме усунути ОСОБА_1 перешкоду у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_3 30.11.2019 року та встановити наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною встановивши: за попередньою домовленістю з матір`ю, але не рідше одного разу на місяць брати дитину до себе за зареєстрованим місцем свого проживання або за фактичним місцем свого проживання у вихідні чи неробочі дні з правом ночівлі у батька; при неможливості виконання графіку батько завчасно повідомляє матір, а матір батька дитини; при спілкуванні з донькою обов`язковим є урахування стану здоров`я, бажання та інтересів потреб дитини.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В підготовчому засіданні прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Сафіної О.Т. про уточнення позовних вимог, яка під час підготовчого засідання пояснила, що це додаткові вимоги до первісно заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сафіна О.Т. заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі. Крім того позивач пояснив, що на даний час він проживає в Швейцарії, однак вказати точне місце свого проживання не може. Щодо своєї позовної вимоги стосовно того, щоб брати дитину до себе за зареєстрованим місцем свого проживання або за фактичним місцем свого проживання у вихідні чи неробочі дні з правом ночівлі у батька, вказує, що зазначена позовна вимога буде актуальною коли він повернеться в Україну; при цьому вказати точно коли це відбудеться, він не може, лише повідомив, що «колись…».

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки не визнає їх в повному обсязі. Пояснила, що дитина не завжди має бажання спілкуватись з позивачем, навіть коли він їй телефонує; дитина називає його « ІНФОРМАЦІЯ_3 », говорить що це її друг і не сприймає його як батька, оскільки досить тривалий час вони не спілкувались через небажання самого позивача. Зі свого боку, відповідачка не заперечує щодо спілкування дитини з батьком шляхом телефонних розмов або аудіо-відеозв`язку, за умови що він буде приймати участь в утриманні дитини, сплачувати аліменти тощо. При цьому зазначає, що зареєстроване місце проживання позивача є тимчасово окупована територія, а сам він взагалі проживає за кордоном, тому їй незрозуміло яким чином він має намір брати дитину до себе.

Представник третьої особи - виконавчого комітету П`ятихатської міської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження (повторне) серії НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

Згідно копії свідоцтва про шлюб, - 03 жовтня 2023 року у Вільногірському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстрували шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_2 (а.с.22 зворотній бік)

Згідно копії довідок від 03.11.2023 року №1230-7001920280 та №1230-7001920227 про взяття на облік внутнішньо переміщеної особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.21).

З копії листа служби у справах дітей Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області про надання інформації на адвокатський запит №01-09/85 від 22.08.2024 року - встановлено, що ОСОБА_2 не заперечує у спілкуванні батька ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , про що свідчить письмове пояснення матері (а.с.71-72)

02 жовтня 2024 року на адресу суду надійшов висновок виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну доньку ОСОБА_3 , в зареєстрованому шлюбі не перебували, на данний момент ОСОБА_1 перебуває за кордоном. ОСОБА_2 подала заяву в якій зазначила, що вона проти онлайн зустрічей з дитиною, враховуючи вік дитини та не заперечує у спілкуванні батька з дитиною при особистих зустрічах за попередньою домовленістю. Орган опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради вважає за доцільне: визначити дні спілкування громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - шляхом спілкування через засоби аудіо та відеозв`язку (Скайп, Вайбер, Телеграм) та телефонного зв`язку в суботу та неділю, але не більше ніж 15 хвилин на добу кожну суботу та неділю кожного місяця відповідно до пункту 9 розділ 12 Наказу міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів», зобов`язавши батьків дітей дотримуватися встановленого порядку побачень та громадянці ОСОБА_2 не чинити перешкод гр. ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною (а.с.80-82) .

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст.9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначаено термін контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами 1, 2 ст. 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком не шкодить її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останньої, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється. Суд звертає увагу сторін на те, що саме батьки несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з батьком.

Під час розгляду справи встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо питання виховання дитини, що сторони з січня 2023 року припинили сімейні стосунки та проживають окремо, дитина проживає разом із матірю в Україні, а батько дитини - за кордоном.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Виходячи з аналізу вказаної норми звернення особи до органу опіки та піклування по захист своїх сімейних прав є правом такої особи, а не обов`язком.

Відповідний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 686/667/17.

Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. В силу ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» один із батьків з ким дитина не проживає, має право на спілкування та побачення з дитиною, отримання інформації про дитину. Також дитина має право на отримання інформації про можливість побачення та спілкування з батьком та іншими родичами.

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (див. пункт 50 постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23)).

Відповідно до вимог чинного законодавства, вирішення питання щодо виховання дитини здійснюється за домовленістю між батьками, органом опіки та піклування або судом.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо участі у вихованні дитини за відсутністю домовленості між собою.

Частиною 2 ст. 159 СК України визначено, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

В позовних вимогах позивач просить встановити спосіб участі у вихованні шляхом спілкування через засоби аудіо та відео зв`язку та брати дитину до себе за зареєстрованим місцем проживання або за фактичним місцем свого проживання у вихідні чи не робочі дні з правом ночівлі у батька не рідше одного разу на місяць, що суперечить вимогам законодавства та інтересам дитини. При цьому судом враховано й те, що на час розгляду справи дитині виповнилось лише пять років, що майже два роки вона не спілкувалась зі своїм батьком і в силу свого віку не пам`ятає його. Крім того під час розгляду справи встановлено, що позивач на даний час проживає на території іншої країни і не може вказати, коли саме він приїде в Україну, а зареєстроване місце його проживання знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Тому суд вважає достатнім визначити наступні способи участі батька у вихованні дитини:

-спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в режимі відеозв`язку та телефонного зв`язку два рази на тиждень за погодженням між батьками безпосередніх днів, але не більше ніж 15 хвилин на добу, в період часу з 16:00 години до 17:00 години, відповідно до часового поясу країни, в якому перебуває дитина (присутність матері за бажанням дитини).

Також суд вважає прийнятним визначити можливість перебування батька з дитиною за місцем проживання дитини або на нейтральній території не рідше ніж один раз на місяць протягом двох годин в присутності матері, за попереднім узгодженням між батьками часу та місця зустрічі з урахуванням розпорядку дня, стану здоров`я, інтересів та бажання дитини.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045св23) зробив висновок, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. З урахуванням вікових змін дітей, їхнього розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дітей, що відповідатиме інтересам дітей.

Отже, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права у подальшому, змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати як найкращим інтересам дитини.

Способом захисту прав може бути пред`явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року в справі № 932/665/20 (провадження № 61-7201св24)).

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що на даний час не вбачається можливим забезпечити спілкування дитини, яка мешкає в м.П`ятихатки Дніпропетровської області та батька, який знаходиться поза межами території України іншим шляхом ніж за допомогою телефонного зв`язку та/або відеозв`язку. При цьому, суд вважає за можливе під час перебування дитини та батька на території однієї країни, визначити можливість перебування батька з дитиною за місцем проживання дитини або на нейтральній території не рідше ніж один раз на місяць протягом двох годин в присутності матері.

Таким чином, суд з урахуванням всіх обставин справи, інтересів дитини, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та вважає, що визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідатиме інтересам дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із малолітньою донькою, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини та відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі чого, відповідачу підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 84,105 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 141, 153, 157-159 СК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні і спілкуванні з малолітньою дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 :

- зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в режимі відеозв`язку та телефонного зв`язку два рази на тиждень за погодженням між батьками безпосередніх днів, але не більше ніж 15 хвилин на добу, в період часу з 16:00 години до 17:00 години, відповідно до часового поясу країни, в якому перебуває дитина (присутність матері за бажанням дитини).

- під час перебування дитини та батька на території однієї країни, визначити можливість перебування батька з дитиною за місцем проживання дитини або на нейтральній території не рідше ніж один раз на місяць протягом двох годин в присутності матері ОСОБА_2 , за попереднім узгодженням між батьками часу та місця зустрічі з урахуванням розпорядку дня, стану здоров`я, інтересів та бажання дитини.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець смт.Веселе Запорізької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеною особою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - виконавчий комітет П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: вул.Садова,104, м.П`ятихатки, Кам`янського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04052620.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03 лютого 2025 року.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева