Рішення

від 28.01.2025 по справі 348/2648/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2648/24

Провадження № 2/348/150/25

28 січня 2025 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

представника позивача адвоката Голіней Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Голіней Л.Д., звернулася до Надвірнянського районного суду із позовною заявою до Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її бабусі по лінії батька ОСОБА_2 вона отримала у спадщину за заповітом та набула право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри її бабусі по лінії батька ОСОБА_3 вона отримала у спадщину за заповітом та набула право власності на іншу 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилася спадщина також на земельну ділянку, кадастровий номер 26240562:05:005:0029 за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній сумісній власності спадкодавців. Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 03-31/246 від 25.04.2018 та № 02-31/529 від 30.10.2024 нотаріуси відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, оскільки вона перебуває у спільній сумісній власності і частки померлих у спадковому майні не виділені. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Тому позивачка просить припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 2624056200:05:005:0029, розташовану в АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію на вказану земельну ділянку та визнати за нею право власності на земельну ділянку в цілому.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 04.11.2024 було відкрито провадження по справі та в порядку досудової підготовки витребувано у приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М. копію спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_2 за № 109/2018; та від Надвірнянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 82/2023 після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 18.12.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Голіней Л.Д. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Порти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету. Представник відповідача пропричини неявкидо суду не повідомив, відзиву не подав. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому зі згоди сторони позивачасуд ухвалюєрішення призаочному розглядісправи,що відповідає положенням ст.ст.280,281ЦПК України.

28 січня 2025 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, яка занесена до протоколу судового засідання.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, за відсутності відзиву відповідача, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в сел. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.10.2017 (а.с.4, 61зворот).

Згідно з даними свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 09.04.1971 року та серії НОМЕР_3 від 12.09.2014, померла ОСОБА_2 була бабусею позивачки по лінії батька ( а.с.75).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та на частину земельної ділянки, кадастровий номер 2624056200: 005:005:0029 за цією ж адресою. (а.с.78 зворот, 38).

Відповідно до заповіту від 14.10.2017, посвідченого секретарем виконкому Добротівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 15, ОСОБА_2 заповіла онуці ОСОБА_1 все майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося (а.с.76 зворот), водночас, реєстрація вказаного заповіту підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 51499681 (а.с.72 зворот).

05 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевич С.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 (а.с. 61).

Таким чином, позивач відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України прийняла спадщину після смерті бабусі ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 51499805 від 05.04.2018 приватним нотаріусом Шушкевич С.М. було зареєстровано спадкову справу № 62250082 після смерті ОСОБА_2 (а.с.73).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач отримала у спадщину після померлої ОСОБА_2 за заповітом та набула право власності на 1 /2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.81,5), що також підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 52494866 від 04.07.2018 (а.с.6) та Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.37).

Постановою від 25.04.2018 р. № 02-31/246 приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М. відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю документа про право власності на земельну ділянку належним чином зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 , а саме не виділена частка у справі спільної сумісної власності на земельну ділянку, що свідчило б про належність даного майна померлій (а.с.7, 77).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в сел. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 13.01.2023 (а.с.84, 26 зворот). Померла ОСОБА_3 була тіткою батька позивача та сестрою бабусі позивача ОСОБА_2 (а.с.26).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та на частину земельної ділянки, кадастровий номер 2624056200: 005:005:0029 за цією ж адресою. (а.с.40,38).

Відповідно до заповіту від 18.07.2018, посвідченого секретарем Ланчинської селищної ради об`єднаної територіальної громади, зареєстрованого в реєстрі за № 108, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося (а.с.27), водночас, реєстрація вказаного заповіту підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 72754723 (а.с.35).

15 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевич С.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 26).

Таким чином, позивач відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72754951 від 08.06.2023 Державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. було зареєстровано спадкову справу № 70759548 після смерті ОСОБА_3 (а.с.12, 35 зворот).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.10.2024 позивач отримала у спадщину після померлої ОСОБА_3 за заповітом та набула право власності на 1 /2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5781,5), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 401514928 від 30.10.2024 (а.с.32 зворот).

Постановою від 30.10.2024 № 02-31/529 державний нотаріус Надвірнянської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину земельну ділянку, у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11, 59).

Згідно Свідоцтва по право власності на нерухоме майно, індексний номер 25062598 від 01.08.2014 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка, кадастровий номер 2624056200:05:005:0029, площею 0,1206 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому розмір їх часток у даному майні не зазначено (а.с.16, 38, 53).

Згідно звіту ТОВ «Українське бюро приватизації та оцінки майна» № SY241018-002 від 18.10.2024, ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 2624056200:05:005:0029 за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки складає 115129,00 грн. без ПДВ (а.с.54-56).

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за заповітом після смерті бабусі та її сестри та неможливістю оформити спадкові справа, через не визначення часток у праві спільної сумісної власності.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 89 Земельного Кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду та при прийнятті спадщини на земельну ділянку.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до роз`яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до ст. 361 Цивільного кодексу України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно.

Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до положень статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав слід взяти до уваги постанову Верховного Суду від 14.08.2024 року у справі № 522/3974/20, в якій вказано, що визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту своїх прав з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству. Належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування, і такі вимоги були заявлені позивачем. При розгляді справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування, встановлення належності спірного майна до складу спадщини є передусім питаннями доведення відповідних обставин, які суд вирішує вмотивувальній частині свого рішення.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно саме за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України (постанови від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) та ін., що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивачку можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельну ділянку, що належала померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Тому суд вважає, що частки співвласників зазначеної земельної ділянки є рівними та розмір частки, яка належала померлій ОСОБА_2 та померлій ОСОБА_3 становить по 1 /2 (одній другій).

При цьому, суд не визначає право на частку за померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , відповідно не припиняє право спільної сумісної власності, та не скасовує державну реєстрацію земельної ділянки із вказівкою у резолютивній частині рішення, оскільки цивільна правоздатність особи є припиненою внаслідок смерті, а обраний позивачкою спосіб захисту щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку є ефективним та призведе до відновлення порушених прав.

Тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.11-13, 78-81, 259,263-268,280-283, 354-355 ЦПК України, суд, -

у хвалив:

Позов ОСОБА_1 до Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за заповітом право власності в ціломуна земельну ділянку 2624056200:05:005:0029, розташовану в АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Ланчинськаселищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, адреса місця знаходження: 78445, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, сел. Ланчин, вул. Шкільна,3.

Повний текст рішення складений 03.02.2025.

Суддя Т.А.Бурдун