Рішення

від 16.01.2025 по справі 450/5895/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/5895/23 Провадження № 2/450/222/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Микитів Н.С.

з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Яворівська міська рада Львівської області

про (предмет позову):

позбавити ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1

підстава позову (позиція позивача): між позивачем і відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано 22.08.2008 року. Від шлюбу сторони мають дитину син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею і перебуває на її утриманні. Після розірвання шлюбу відповідач жодного разу не з`являвся за його місцем проживання та жодним чином не цікавився своїм сином. Увесь цей час та по сьогоднішній день виховувала свого сина самостійно, створювала йому належні умови виховання, самостійно його утримувала, здійснювала купівлю одягу, взуття та інші речі, необхідні для нормального розвитку дитини, забезпечувала навчанням, фізичний його розвиток, лікування. Однак, зі сторони батька не здійснюється ніяких батьківських обов`язків передбачених Сімейним кодексом України по відношенню до свого сина, останній починаючи з 2008 року по сьогоднішній час взагалі не цікавиться, не відвідує сина, з цього часу жодного разу не спілкувався із сином та в загалом не надавав жодної йому матеріальної допомоги. З огляду на вказане, просила позовні вимоги задовольнити.

Позивач та представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просила відмовити, позов необгрунтований.

позиція третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет Яворівська міська рада Львівської області: в судове засідання не з`явилася, однак скерувала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, підтримує поданий висновок про доцільність позбавлення батьків прав ОСОБА_3 щодо малолітнього сина та просить прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

24.01.2024 року ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.02.2007 року, стверджується, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Шлюб між сторонами розірвано 22.08.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Яворівського районного управління юстиції у Львівській області.

В даний час дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матір`ю, що підтверджується довідкою про склад сім`ї виданої Яворівською міською радою Львівської області від 24.10.2023 року за № 970-2.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 013 серпня 2008 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 29.07.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із довідки Верблянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів від 10.2023 року № 281 вбачається, що батько ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , контакту із навчальним закладом не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує та освітнім процесом займається тільки мама.

Також, згідно довідки Верблянського закладу середньої середньої освіти І-ІІІ ступенів від 24.10.2023 року № 279 підтверджено, що ОСОБА_7 навчається у 11 класі Верблянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Яворівської міської ради Львівської області.

Із акту встановлення місця проживання №75, який затверджений старостою Верблянського старостинського округу 24.10.2023 року встановлено, що із слів сусідів адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований та не проживає ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Згідно виданої старостою Верблянського старостинського округу довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб № 970-2 встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та до складу її сім`ї входять: мати - ОСОБА_10 , батько - ОСОБА_11 , брат - ОСОБА_12 , сини ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . Тобто, серед членів сім`ї відповідач не числиться.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 11.12.2024 року, проведеного заступником начальника Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбатюк М.Б. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1489, виданого 13.08.2008 року Яворівським районним судом Львівської області заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 11.12.2024 року становила 545,51 грн.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків (абз.2 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування, слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Такого ж висновку і дійшов ВССУ в ухвалі від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц ВССУ зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Суд вказав, що потрібно встановити винну поведінку батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а також те, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а також сприяти захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та перевірити ставлення дитини до свого батька.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (пункт 49 рішення від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України»).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Аналізуючи доводи позивачки, якими вона обґрунтовує свою вимогу про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку про їх недоведеність. Доказів того, що відповідач ухиляється від виконання свої батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо нехтує ними позивачем не надано. Також, наявність заборгованості відповідача по сплаті аліментів не може слугувати єдиною підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно сина.

Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також, що неналежне виконання ОСОБА_3 його батьківських обов`язків створює загрозу життю дитини, про що суду не надано жодного доказу.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також в матеріалах справи відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача стосовно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Верховний Суд у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц виклав правову позицію, згідно з якою посилання на існування заборгованості по аліментах та невідвідування відповідачем навчального закладу дитини протягом одного навчального року у повній мірі не може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

Також слід зауважити, що частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

За ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24) виснував, що висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5,6 ст.19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

У висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Яворівської міської ради, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 6, пункту 9, частини 1 статті 23, статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування», частини 5 статті 19, статті 164 Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаних із захистом прав дитини», заслухавши пояснення матері дитини - ОСОБА_14 , взявши до уваги інші матеріали справи, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Яворівської міської ради Львівської області від 02.04.2024 року, вважають за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_5 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що висновок органу опіки та піклування не містить інформації про те, чи були розглянуті альтернативні заходи впливу на відповідача, спрямовані на забезпечення його участі у вихованні дитини. Зокрема, не зазначено, чи проводилася з батьком профілактична робота, чи інформувався він про свої обов`язки, у той же час, такий не містить аналізу того, як позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини. Найкращі інтереси дитини визначаються як забезпечення умов для її гармонійного розвитку, врахування її емоційних, фізичних і духовних потреб, а також збереження зв`язків із обома батьками. Позбавлення батьківських прав автоматично позбавляє дитину можливості отримувати від батька не лише матеріальну підтримку у формі аліментів, але й потенційний внесок у її виховання в майбутньому. У висновку відсутні конкретні дані, які б свідчили, що подальший зв`язок з батьком є неможливим або шкідливим для дитини. Висновок базується переважно на поясненнях матері дитини, родичів, що є суб`єктивними свідченнями. Водночас відсутні об`єктивні докази, які б підтверджували ухилення батька від виконання своїх обов`язків. Не зазначено, чи були спроби батька встановити зв`язок із дитиною, чи він був обмежений у такій можливості, зокрема з ініціативи матері або через інші обставини. Також відсутня інформація про причини, через які батько не спілкується з дитиною.

Суд, розглядаючи матеріали справи, зокрема висновок органу опіки та піклування, враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується лише в разі доведення фактів, що свідчать про істотне порушення батьком своїх обов`язків та неможливість подальшого виконання ним цих обов`язків у майбутньому. Такий захід несе незворотні наслідки, як для дитини, так і для батька, а тому його застосування має бути достатньо мотивованим, відповідати принципу найкращих інтересів дитини та ґрунтуватися на беззаперечних фактах.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24), 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин, про що зазначено у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22 (провадження № 61-16164св23), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Як на підставу пред`явлення даного позову, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що тривалий час, приблизно 17 років, із моменту розлучення, відповідач не цікавиться життям своєї дитини, не спілкується з ним, всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Суд, аналізуючи в сукупності зібрані у справі докази, приходить до висновку, що наведені позивачем ОСОБА_1 обставини щодо неналежної участі відповідача в утриманні і вихованні дитини, не можуть бути достатніми підставами в розумінні ст.164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, також потрібно врахувати позицію відповідача ОСОБА_5 викладену у судових засіданнях, який проти позову заперечив, що може свідчити про його інтерес до сина.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, враховуючи те, що позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів ОСОБА_6 шляхом позбавлення батька ОСОБА_5 його батьківських прав, при розгляді даної справи судом не встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне в якнайкращих інтересах дитини. У якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із рідним батьком.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, оскільки це остаточно розірве зв`язок синів з батьком, з урахуванням того, що позивачем не доведено перед судом необхідність позбавлення батьківських прав відповідача, а тому вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав, відмовити.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Так як в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Яворівська міська рада Львівської області

про (предмет позову): позбавити ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 24.01.2025 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ; Яворівська міська рада Львівської області як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 33213539, м. Яворів, вул. Львівська, буд. 15 Львівська область.

СуддяЄ. О. Данилів