Ухвала

від 31.01.2025 по справі 945/2952/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 945/2952/24

н\п 6/490/58/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши матерали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю«Сонаті»про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевич Степан Вікторович, Товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю«Сонаті»про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевич Степан Вікторович, Товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп».

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.12.2024 року заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

29.01.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ознайомившись зі змістом поданої заяви та доданими до неї документами, приходжу до висновку про те, що заява не підсудна Центральному районному суду міста Миколаєва, виходячи з такого.

Згідно положень пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Так, Розділом VI ЦПК України встановлено порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Частиною першою статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Натомість, відповідно до частини другої статті 446 ЦПК України - процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, враховуючи зазначене та положення статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового/несудового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 29.10.2020 у справі №263/14171/19.

Як вбачається з інформації про виконавче провадження від 19.11.2024 у виконавчому провадженні 66961917: Згідно з відомостями наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, встановлено, що боржник отримує дохід від особи, якою є Приватне акціонерне товариство «САТП-1404» (ЄДРПОУ/ІПН: 05414597), адресою якого є: м. Миколаїв, вул. 1 Інгульська, буд. 1А.

08.11.2021 року приватним викоанвцем Булахевічем С.В. винесено постанову про передачу виконавчого документа на виконання до підприємства, установи, організації.

Таким чином, на даний момент виконання несудового рішення (виконавчого напису №285 від 16.09.2021 року) здійснюється за місцем роботи (отримання доходу) боржника, а саме за місцем знаходження Приватного акціонерного товариства «САТП-1404» (ЄДРПОУ/ІПН: 05414597).

При цьому, як вбачається з відповіді №1081810 від 31.01.2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнахоженням Приватного акціонерного товариства «САТП-1404» (ЄДРПОУ/ІПН: 05414597) є: м. Миколаїв, вул. 1 Інгульська, буд. 1 А, що територіально знаходиться в Інгульському районі міста Миколаєва та на вказану територію розповсюджується територіальна юрисдикція Ленінського районного суду міста Миколаєва.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують Європейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «незалежний і безсторонній суд, встановлений законом», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб`єктивної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно пункту 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно положень ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Вирішуючи питання про можливість прийняття заяви до розгляду, суд приходить до висновку: оскільки місцем виконання несудового рішення (виконавчого напису №285 від 16.09.2021 року) здійснюється за місцем роботи (отримання доходу) боржника - Приватне акціонерне товариство «САТП-1404» (ЄДРПОУ/ІПН: 05414597): м. Миколаїв, вул. 1 Інгульська, буд. 1А, тому матеріали заяви слід передати до Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Керуючись статтями 31, 32, 446, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю«Сонаті»про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевич Степан Вікторович, Товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», передати за підсудністю на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Саламатін