Рішення

від 03.02.2025 по справі 683/1929/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1929/24

2/683/35/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.

за участі секретаря судового засідання Братенка В.В.

представника позивача адвоката Вонсовича М.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/1929/24, 2/683/35/2025 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вонсович Михайло Михайлович, до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 і просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 червня 2008 року серії НОМЕР_1 , а також на земельну ділянку кадастровий номер 6824283900:05:033:0042, площею 2,7014 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який належав померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №756531 від 29 грудня 2002 року.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 . 23 жовтня 1997 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачці та відповідачу. Зазначає, що нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про прво на спадщину на цілу частку у спадковому майні, оскільки на день відкриття спадщини разом із спадкодавцем був зареєстрований її син ОСОБА_2 . Уважає, що сама лише реєстрація за місцем проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини не свідчить про прийняття спадщини, оскільки спадкоємець має постійно проживати із спадкодавцем. Однак, ОСОБА_2 понад десять років не проживав разом із ОСОБА_3 , а тому у встановленому законом порядку не прийняв спадщину.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Вонсович М.М. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити з наведених у позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, відзив на позов не подавав.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11 жовтня 2022 року.

23 жовтня 1997 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений того ж дня виконавчим комітетом Іршиківської сільської ради народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області, яким усе належне їй на день смерті майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 .

На день своєї смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_2

18 березня 2023 року за заявою ОСОБА_1 . Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 116/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 червня 2008 року серії НОМЕР_1 , а також земельна ділянка кадастровий номер 6824283900:05:033:0042, площею 2,7014 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який належав померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №756531 від 29 грудня 2002 року.

Указані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_1 ; заповітом посвідченим виконавчим комітетом Іршиківської сільської ради народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області від 23 жовтня 1997 року; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26 червня 2008 року; державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №756531 від 29 грудня 2002 року; матеріалами спадкової справи №116/2023 від 18 березня 2023 року, яка заведена у Старокостянтинівській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідкою з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтнівської міської ради Хмельницької області № 2121/03-28/2023 від 12 вересня 2023 року.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили, що син ОСОБА_3 . ОСОБА_2 більше десяти років із матір`ю ОСОБА_3 не проживав, оскільки виїхав до російської федерації, не навідував її, на її похованні не був.

З часу відкриття спадщини пройшло більше шести місяців, протягом цього строку від ОСОБА_2 не надходило заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

У встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач ОСОБА_2 не звертався. Спадкову справу заведено 18 березня 2023 року на підставі заяви про прийняття спадщини позивачки ОСОБА_1 .

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістомпунктів 3.21та 3.22Порядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від22лютого 2012року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

На день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач був зареєстрований за місцем фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 .

Водночас фактичне місце проживання ОСОБА_2 було відмінним, останні роки він не проживав з матір`ю за цією адресою.

Наведені обставини матеріалами справи не спростовано.

Оскільки ОСОБА_2 в житловому будинку по АДРЕСА_1 , був зареєстрований, проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті матері, а отже, не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

При цьому відповідно до усталеної судової практики, належним способом захисту є звернення до суду спадкоємця з позовом про визнання права власності на спадкове майно, а не встановлення факту непроживання із спадкодавцем та прийняття спадщини іншим спадкоємцем.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що єдиним спадкоємцем за заповітом, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , є її дочка ОСОБА_1 .

Відповідно до роз`яснень п.23Відповідно до роз`яснень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Проте нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі їй свідоцтва про право власності на спадкове майно в цілому, оскільки ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України уважається таким, що також прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , як другий спадкоємець за заповітом.

Ураховуючи викладене, а також те, що спадкоємиця ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, суд уважає, що є всі підстави для визнання за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 права власності в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 червня 2008 року серії НОМЕР_1 , а також на земельну ділянку кадастровий номер 6824283900:05:033:0042, площею 2,7014 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який належав померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №756531 від 29 грудня 2002 року, оскільки реєстрація місця проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщин не може свідчити про автоматичне прийняття ним спадщини, а дослідженими судом доказами встановлено, що він постійно не проживав із спадкодавцем на час його смерті.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Питання про судові витрати вирішено відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вонсович Михайло Михайлович задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 червня 2008 року серії НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824283900:05:033:0042, площею 2,7014 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який належав померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №756531 від 29 грудня 2002 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 03 лютого 2025 року.

Суддя