Ухвала

від 03.02.2025 по справі 464/261/25

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/261/25

пр.№ 2-с/464/38/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2025 м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Горбань О.Ю., розглянувши спільну заяву боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу Сихівського районного суду м.Львова від 15 січня 2025 року в справі № 464/261/25 за заявою Львівського комунального підприємства «Житловик-С» про видачу судового наказу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги, стягнення судових витрат, -

в с т а н о в и в:

судовим наказом від 23.01.2025 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Житловик-С» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 912,78 гривень та 302,80 гривень судового збору.

30.01.2025року досуду надійшласпільна заява боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування вказаного судового наказу, оскільки заперечують існування боргу, зазначеного в судовому наказі. Судового наказу з додатками не отримували.

Відповідно до ч.1ст.170 ЦПК Україниборжник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першоїстатті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, відтак відповідна заява боржника є підставою для скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 3ст. 171 ЦПК Україниу разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Оглянувши матеріали заяви про скасування судового наказу та матеріали справи 464/233/25, враховуючи відсутність підстав для її повернення, приходжу до переконання, що доводи, викладені стягувачем в заяві про видачу судового наказу потребують додаткового дослідження, а тому вказаний судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки боржники не визнають нарахованої стягувачем заборгованості та з матеріалів справи вбачається спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суддя виходить з наступного.

Процесуальний закон, зокрема глава 8 «Судові витрати» розділу І ЦПК України, розділ II ЦПК України не містить норми, відповідно до якої, у випадку скасування судового наказу на стягувача за судовим наказом покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат.

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням положень частин 3 та 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою , входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.

Враховуючи судову практику, а також те, що з вимогою про стягнення з боржників боргу за житлово-комунальні послуги ЛКП «Житловик-С» звернулося у порядку наказного провадження,заява боржників про відшкодування судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду з заявою про скасування судового наказу, виданого за результати розгляду вимог стягувача, задоволенню не підлягає, оскільки стягнення зі стягувача в користь боржника понесених судових витрат у наказному провадженні нормами ЦПК України не передбачено.

Керуючись ст.ст.170-171,258-261,353 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Заяву задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ Сихівського районного суду м. Львова від 23.01.2025 (справа №464/261/25, провадження №2-н/464/235/25) про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Житловик-С» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 912,78 гривень та 302,80 гривень судового збору.

У стягненні з Львівського комунального підприємства «Житловик-С» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат відмовити.

Роз`яснити ЛКП «Житловик-С» право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали направити стягувачу та боржникам для відома.

Ухвала остаточна та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 03.02.2025.

Суддя О.Ю.Горбань