Рішення

від 30.01.2025 по справі 750/9573/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/9573/24

Провадження № 2/750/137/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді секретар за участюСупруна О.П., Прохоренко А.В., позивача, представника позивача - адвоката Сторожука Ю.В., відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Теофіпольська селищна рада, Чернігівська міська рада, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в :

04.07.2024 позивач через адвоката Сторожука Ю.В. засобами поштового зв`язку звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить позбавити його батьківських прав щодо неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач свого батьківського обов`язку не виконує, не приділяє вихованню дітей достатньої уваги, не цікавиться їхнім навчанням та не утримує матеріально.

Ухвалою судді від 25.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.08.2024.

14.08.2024 підготовче засідання відкладено на 17.10.2024 у зв`язку з клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 17.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, Управління (службу) у справах дітей Чернігівської міської ради залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

17.10.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.11.2024 у зв`язку із залученням до участі у справі третьої особи.

01.11.2024 відповідач засобами поштового зв`язку подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 17.12.2024.

17.12.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.2025 у зв`язку з необхідністю допиту свідків.

23.01.2025 у судовому засіданні продовжено перерву до 29.01.2025.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити. Відповідач позов не визнав та просив не позбавляти його батьківських прав щодо дітей. Представники третіх осіб засобами поштового зв`язку подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, в яких при розгляді справи поклалися на розсуд суду та просили прийняти рішення з урахуванням інтересів дітей.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відповідно (а.с. 4-5).

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 07.09.2017 у цивільній справі № 685/1201/17 шлюб між сторонами розірвано

(а.с. 10).

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 07.09.2017 у цивільній справі № 685/1202/17 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 750,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 31.07.2017 та до досягнення дітьми повноліття, в тому числі у межах суми платежу за один місяць негайно, та в дохід держави 640,00 грн судового збору (а.с. 11).

22.11.2017 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_7 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 6).

Позивач стверджує, що після розірвання шлюбу із відповідачем неповнолітні діти проживають із нею, відповідач вихованням дітей не займається, не цікавиться станом їхнього здоров`я, фізичним, моральним та духовним розвитком, має заборгованість зі сплати аліментів.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб від 03.04.2024 № 39/07-11, виданої виконавчим комітетом Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за адресою:

АДРЕСА_1 разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вітчимом - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітнім братом - ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 12).

Зі змісту довідки про розмір аліментів, сплачених у твердій грошовій сумі від 06.10.2023 № 59607, виданої Центральним ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, убачається, що ОСОБА_10 , яка проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , дійсно не отримувала аліменти згідно матеріалів виконавчого провадження з ОСОБА_2 за період з 31.07.2017 по 06.10.2023, згідно з виконавчим листом № 685/1202/17, який видано 07.09.2017 Теофіпольським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 750,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку (а.с. 13).

Як убачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Центральним ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 з моменту відкриття виконавчого провадження, за станом на 22.12.2023, становить - 164 873,02 грн (а.с. 14-16).

Із характеристик учениць Теофіпольського ліцею № 3 убачається, що ОСОБА_4 , 2013 року народження, та ОСОБА_3 , 2008 року народження, протягом навчання зарекомендували себе хорошими ученицями, навчаються на достатньому та середньому рівні; ерудовані, досконало володіють культурою мовлення; особливий інтерес виявляють до естетичних дисциплін, люблять малювати, співати; користуються авторитетом та повагою серед однокласників; активні учасниці позаурочних виховних заходів; школу відвідують постійно, пропусків уроків без поважних причин не мають, поведінка добра, дисциплінована; шкідливих звичок не мають; мама приділяє належну увагу вихованню дітей; батько, ОСОБА_2 , контакту із школою, де навчаються діти, не підтримує, із вчителями не спілкується (а.с. 17-18).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 (сусідка позивача) показала, що дітей знає вже 5-6 років, відповідача ніколи не бачила, не чула, щоб діти згадували про нього, дітьми опікується новий чоловік позивача - ОСОБА_14 , якого діти вважають своїм батьком. Діти проживають з позивачем та її чоловіком.

У судовому засіданні та відзиві відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітніх доньок. Зазначив, що бере участь у вихованні дітей, цікавиться фізичним, моральним та духовним розвитком своїх доньок, приїжджав та відвідував їх, спілкується з ними по мобільному зв`язку. Оскільки він проживає у місті Чернігові, має хронічну хворобу та маленький дохід, тому не має реальної можливості частіше відвідувати дітей та сплачувати аліменти.

Як убачається з копії довідки Чернігівської міської лікарні № 2 від 31.10.2022 № 1745, ОСОБА_2 спостерігається в лікарні та потребує постійного амбулаторного лікування. Діагноз: хронічний подагричний артрит, порушення функції суглобів 2 стадії, больовий синдром; поширений остеохондроз хребта, таракалгія; гіпертонічна хвороба 2 стадії 3 ступеня; ішемічна хвороба серця; дифузний кардеосклероз; серцева недостатність 1 ст. Також лікарем ОСОБА_15 установлений діагноз: М43.10. Спондилолістез та рекомендовано обмежити навантаження (а.с. 32).

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 (матір відповідача) пояснила, що відповідач дуже любить доньок і вони його люблять, у всьому намагається їм допомагати та брати участь у вихованні. Проте відповідач постійно хворіє, що потребує коштів на лікування та операцію. Відповідач постійно спілкується з дітьми телефоном, їздив під час війни до них. Донька ОСОБА_11 відправляє батьку телефоном свої світлини.

Служба у справах дітей Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складений висновок, затверджений виконавчим комітетом Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 29.01.2024 № 135/02-39 (а.с. 19).

Із висновку убачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_6 та братом у АДРЕСА_1 . Вихованням дітей займаються мама і вітчим. Батько дітей - ОСОБА_2 , на даний час проживає у АДРЕСА_2 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не цікавиться їх життям та здоров`ям, матеріально не допомагає. З 2017 року разом із сім`єю не проживає (а.с. 19).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини другої статті 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Так, під час судового розгляду ОСОБА_2 пояснив, що хоч і не може матеріально допомагати, оскільки тричі перебував на стаціонарному лікуванні та потребує операційного втручання, молиться за своїх дітей, розуміє свою відповідальність як батька.

Суд також ураховує присутність відповідача в усіх судових засіданнях, не зважаючи на очевидні труднощі з пересуванням, подачу відзиву та активну участь у судовому розгляді, що свідчить про його небайдужість до своїх дітей і результатів вирішення спору.

У рішенні «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема: від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц (провадження

№ 61-36905св18), від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17 (провадження

№ 61-12023св18), від 25.11.2019 у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17.01.2020 у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29.01.2020 у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29.01.2020 у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08.04.2020 у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13.10.2021 у справі

№ 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості:

- ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками;

- позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України;

- розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері/батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК (2947-14). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести, і його слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матері та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в їх діях.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.11.2021 у справі № 592/17972/19.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що у спорі про позбавлення батьківських прав позивачу необхідно довести, що це призведе до покращення життя дитини.

Суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення його батьківських прав, оскільки він складений без участі батька, на підставі інформації, наданої позивачем.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_13 , оскільки те, що вона не бачила відповідача протягом тривалого часу в с. Карабіївка не свідчить про його байдужість до дітей, зважаючи на велику відстань між місцями проживання батька та дітей (500 км) та існування інших можливостей для спілкування, зокрема, через мобільний зв`язок, який відповідач, за твердженням свідка ОСОБА_16 , використовує для спілкування з дітьми.

В оцінці доводів сторін застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд ураховує, що відповідач намагається виконувати свої обов`язки по вихованню дітей, категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» орієнтує суди нижчих ланок на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. У зв`язку з цим у виняткових випадках при доведеності винної поведінки батьків з урахуванням її характеру, особи батьків та інших конкретних обставин суд може відмовити в задоволені позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу її органам опіки та піклування, якщо цього потребують інтереси дитини.

Установивши, що відповідачем батьківські обов`язки щодо виховання та утримання неповнолітніх доньок виконуються в недостатній мірі, проте він має бажання і намір це змінити, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Теофіпольську селищну раду як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.02.2025.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 43649710.

Третя особа: Чернігівська міська рада, місцезнаходження: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 34339125.

Третя особа: Теофіпольська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, 19, с-ще Теофіполь, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 04405774.

Суддя