Рішення

від 30.01.2025 по справі 492/1294/24

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1294/24

провадження № 2/492/318/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Трипілля-В» про розірвання договору оренди землі, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі, в якому просив розірвати укладений між ним та відповідачем договір оренди землі № 2 від 28 грудня 2021 року, стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому, на підставі рішення № 576-VIIІ, виданого 16 липня 2021 року Арцизькою міською радою Одеської області, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 277159724, виданого 29 вересня 2021 року, належить земельна ділянка площею 1 га, розташована на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер: 5120481900:01:002:3016, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. 28 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем Фермерським господарством «Трипілля-В» (далі за текстом ФГ «Трипілля-В») був укладений договір оренди землі № 2, відповідно до якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років. Відповідно до пунктів 4.1. 4.4. договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі не менш 5000 гривень з урахуванням індексу інфляції або в натуральній формі у розмірі 1000 кг за 1,0000 га до 1 (першого) грудня кожного року. В порушенням умов договору відповідачем не було здійснено жодного платежу за користування орендованою земельною ділянкою в грошовій або натуральній формі за 2022 рік та 2023 рік, що є порушенням прав позивача та підставою для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі.

Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явились, але до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача, будучи двічі поспіль належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання повторно не з`явився. Так, судом, відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено представнику відповідача належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідача до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача, який з 22 жовтня 2024 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його заяві, поданій до суду, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із договірних правовідносин, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (а. с. 13, 24), позивачу у справі, належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, розташована на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер: 5120481900:01:002:3016, що підтверджується рішенням № 576-VIIІ, виданим 16 липня 2021 року Арцизькою міською радою Одеської області та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 277159724, виданим 29 вересня 2021 року державним реєстратором Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. (а. с. 7, 8, 12).

Між ОСОБА_1 , позивачем у справі, та ФГ «Трипілля-В» (а. с. 14, 20, 21), відповідачем у справі, 28 грудня 2021 року було укладено договір оренди землі № 2, згідно з умами якого ОСОБА_1 надав, а ФГ «Трипілля-В» прийняло у платне користування земельну ділянку площею 1 га, розташовану на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер: 5120481900:01:002:3016, строком на 7 років, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 293366296, виданим 30 грудня 2021 року державним реєстратором Павлівської сільської ради Болградського району Одеській області Бузаджи А.В. (а. с. 9-11, 19).

Відповідно допунктів 4.1. 4.4.Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі не менш 5000 гривень або в натуральній формі у розмірі 1000 кг за 1,0000 га. За бажанням орендодавця, орендна плата отримується в натуральній формі в еквіваленті вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати але не менш 5000 гривень. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься до 1 (першого) грудня кожного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

В порушення умов зазначеного договору оренди відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати за 2022 рік, 2023 рік, яка склала загальну суму 10000,00 грн. без урахування індексу інфляції.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності..

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з договору оренди землі.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження №12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивачем у справі, було передано у користування на умовах договору оренди належну йому на праві приватної власності земельну ділянку на умовах, передбачених вищезазначеним договором оренди землі, однак ФГ «Трипілля-В», відповідач у справі, всупереч вимог чинного законодавства належним чином свої зобов`язання зі сплати орендної плати не виконав та не здійснював сплату орендної плати за 2022 рік, 2023 рік у повному обсязі у встановлені строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачем.

Аналізуючи зібраніу справідокази вїх сукупності,надавши їмоцінку,суд дійшоввисновку пронаявність підставдля задоволенняпозову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачкою в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судового збору підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені квитанцією про сплату № 9408-6250-0872-6756 від 21 вересня 2024 року (а. с. 1).

Крім того, представником позивача у позовній заяві заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд дійшов наступного висновку відносно вирішення питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити як гонорар певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, - у разі, якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; ордер.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів) рахунків тощо. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2022 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268) (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічних підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. представником позивача адвокатом Михайловим О.А. було надано: договір про надання правової допомоги від 20 вересня 2024 року (а. с. 45); акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого позивачу адвокатом Михайловим О.А. була надана наступна правнича допомога у виді складання позовної заяви на загальну суму 7000,00 грн., із розрахунку вартості 1 години роботи адвоката 1000,00 грн. (а. с. 46); квитанцію про оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 20 вересня 2024 року, відповідно до якої позивачем адвокату Михайлову О.А. було сплачено гонорар за надання правової допомоги у повному обсязі (а. с. 47).

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що судом не вирішено питання про судові витрати, представник позивача адвокат Михайлов О.А. у позовній заяві, поданій до суду, заявив позовну вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., що відповідає критерію розумності їхнього розміру та є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим позовна вимога представника позивача адвоката Михайлова О.А. про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

На підставі статей 41, 55 Конституції України, статей 202, 203, 207, 409, 526, 626-627, 651 ЦК України, статей 1, 13, 15, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статей 1, 19, 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 141 Земельного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 15, 19, 49, 76-83, 89, 95, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Припинити шляхом розірвання договір оренди землі № 2, предметом якого є земельна ділянка площею 1 га, розташована на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер: 5120481900:01:002:3016, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, укладений 28 грудня 2021 року між Фермерським господарством «Трипілля-В» в особі голови Тельпіса Валерія Федоровича та ОСОБА_1 , та зареєстрований 28 грудня 2021 року державним реєстратором Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області Бузаджи А.В., номер запису про інше речове право: 46021723.

Стягнути з Фермерського господарства «Трипілля-В» (місцезнаходження: вулиця Матросова, будинок 128, село Делень Болградського району Одеської області, 68431; код ЄДРПОУ: 44540743) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Фермерського господарства «Трипілля-В» (місцезнаходження: вулиця Матросова, будинок 128, село Делень Болградського району Одеської області, 68431; код ЄДРПОУ: 44540743) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.