Рішення

від 22.01.2025 по справі 214/8550/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/8550/23

2/214/484/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 січня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Фастовець Ю.Ю.,

представника позивача адвоката Голівера П.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача адвоката Кафтасьєвої Г.В.,

представника третьої особи Асінгерова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-КР Плюс», про визнання грошових коштів спільним майном подружжя, визнання за померлим права вимоги на виплату частини внеску до статутного фонду, визнання права вимоги в порядку спадкування, стягнення вартості частини внеску,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд визнати грошові кошти в сумі 2000000,00 грн. що були внесені відповідачкою до статутного фонду ТОВ «Дельта-КР Плюс» спільним сумісним з померлим ОСОБА_3 майном подружжя, визнати за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право вимоги на виплату вартості частки внеску та за ним, позивачем, право вимоги на виплату вартості частки внеску в порядку спадкування після смерті батька, стягнувши з відповідачки вартість успадкованої частки у сумі 500000,00 грн., посилаючись на спір з приводу спадщини після смерті батька. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 , який в період з 20.02.1998 по 19.02.2020 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , яка на час відкриття спадщини проживала разом з батьком. Він прийняв спадщину, подавши заяву у встановлений законом строк до нотаріальної контори, відповідачка фактично прийняла спадщину, однак місяць тому йому стало відомо, що ОСОБА_2 є співзасновником ТОВ «Дельта-КР Плюс», яке було створене 23.01.2019, внесок відповідачки до статутного фонду вказаного товариства склав 2000000,00 грн. Указані обставини ОСОБА_2 від нього приховала, однак вони підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Оскільки відповідачка на момент створення вказаного товариства перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , то грошові кошти в сумі 2000000,00 грн. були внесені нею до статутного капіталу товариства за рахунок набутих у шлюбі спільних сумісних коштів подружжя і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому на підставі статей 60,70 СК України, ст. 368 ЦК України, просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою судді від 02 травня 2024 року прийнято справу до розгляду у зв`язку зі звільненням у відставку з посади судді ОСОБА_4 . Розгляд цивільної справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Голівер П.В. на задоволені вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві, акцентуючи увагу на тому факті, що державна реєстрація змін в установчих документах ТОВ «Дельта-КР Плюс» не проведена до цього часу, а отже ОСОБА_2 є повноправним засновником (учасником) Товариства зі статутним внеском 2 000 000,00 грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представник відповідача адвокат Кафтасьєва Г.В. вимоги позову не визнала, вказавши, що статутний капітал не був внесений учасниками процесу на момент державної реєстрації товариства його учасниками, державний реєстратор не зобов`язує на момент реєстрації юридичної особи відомостей та доказів на підтвердження внесків до статутного капіталу товариства. Грошові кошти відповідачкою ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Дельта-КР Плюс» не вносились та нею було повідомлено товариство шляхом подання відповідної заяви, що внесок не буде здійснено нею у зв`язку зі зміною особистих обставин, а саме важкою хворобою чоловіка, та на загальних зборах товариства було прийнято рішення про виключення її із засновників (учасників). Позовні вимоги не підтверджено належними доказами, витребувані судом за клопотанням сторін виписки банків свідчать про внесення грошових коштів виключно ОСОБА_5 , тому просить відмовити у задоволенні вимог.

Відзив на позов в редакції від 31 травня 2024 року протокольною ухвалою від 03.06.2024 повернуто без розгляду у зв`язку із пропуском строків на його подання, установлених ухвалою суду від 18 грудня 2023 року.

Представник третьої особи ТОВ «Дельта-КР Плюс» Асінгеров В.Г. надав суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових поясненнях, в обґрунтування яких ним зазначено, що 23 січня 2019 року ним, ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 було проведено загальні збори учасників товариства, на яких було прийнято рішення щодо створення юридичної особи ТОВ «Дельта-КР Плюс» і визначено, що статутний капітал товариства становить 4000000,00 грн., визначено, що статутний капітал розподіляється між учасниками товариства 50% на 50% та становить по 2000000,0 грн., внески до статутного капіталу учасники мали внести у визначений законом спосіб. Під час реєстрації товариства закон не вимагає внесення та сплату статутного капіталу юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку. Товариство має 2 рахунки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк», всі грошові перекази та внесення здійснюються виключно у безготівковий спосіб на рахунок товариства. Внесок до статутного капіталу Товариства ОСОБА_2 не був проведений, нею було повідомлено, що вона не буде вночити кошти через хворобу чоловіка. 01 серпня 2019 року на загальних зборах учасників товариства вирішувалось питання в тому числі й щодо виключення учасника ОСОБА_2 зі складу учасників товариства. 20 грудня 2019 року був прийнятий наказ № 5/20/12/29 «Про припинення діяльності товариства», з того часу товариство не здійснює господарську діяльність, не має найманих працівників, не отримує прибуток, Станом на 17 червня 2024 року статутний капітал товариства внесений частково за рахунок грошового внеску ОСОБА_5 , учасник товариства ОСОБА_2 є внесок до статутного капіталу не здійснювала, подала заяву про виключення зі складу учасників. Державна реєстрація відповідних змін виключення ОСОБА_2 та зменшення статутного капіталу не було проведено через незалежні від товариства обставини (карантинні обмеження, воєнний стан, відсутність коштів для проведення державної реєстрації змін до товариства). Тому заперечує проти вимог з тих підстав, що ОСОБА_2 внесок до статутного капіталу ТОВ «Дельта-КР Плюс» не було внесено, статутний капітал внесений частково за рахунок грошових коштів його, ОСОБА_5 .

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 (а.с. 8 копія свідоцтва).

У період з 20 лютого 1998 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 55 копія свідоцтва).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а.с. 9 копія свідоцтва).

Після смерті батька, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, 18 червня 2020 року звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем (а.с. 159-170 копія спадкової справи).

На обґрунтування заявлених вимог сторона позивача посилається на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на дату подання позову до суду, так і станом на 08.01.2025, де серед засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-КР Плюс» значиться ОСОБА_2 зі статутним внеском 2000000,00 грн.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час державної реєстрації у лютому та жовтні 2016 року юридичних осіб). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства»).

Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

У постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. За наявності спору щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майнана облікза певноювартістю єодносторонньою вольовоюдією товариства,яка неможе бутибеззаперечним доказомдійсної вартостімайна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (пункти 6.8, 6.9 постанови).

У постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22), Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та зазначити, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внеславклад устатутний капіталтовариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Ураховуючи викладену позицію Великої Палати Верховного Суду, у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 154/1393/14-ц (провадження № 61-11731св23) Верховний Суду зазначив про помилковість висновку апеляційного суду про можливість задоволення вимоги про виплату частини вартості внесеного одним з подружжя вкладу у статутний капітал товариства. Позивачка може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі визначену на дату пред`явлення позовних вимог. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважав, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення первісного позову в частині вимоги про стягнення компенсації з відповідача 750 000,00 грн, як половини вартості внесків у статутний капітал ТзОВ «Інноваційний дорожній ремонт» є помилковим. Позивачка має право вимагати виплати їй вартості частки члена колишнього подружжя у статутному капіталі, у той же час вона заявила вимогу про грошову компенсацію їй вартості частки внеску до статутного фонду.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія наказу № 5/20/12/19 від 20 грудня 2019 року про тимчасове припинення з 20.12.2019 діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-КР Плюс» на підставі заяви прем`єр-міністра України про заборону розповсюдження Національної державної лотереї до з`ясування обставин (а.с. 71а).

Протоколом № 2 загальних зборів ТОВ «Дельта-КР Плюс» вирішено виключити ОСОБА_2 зі складу учасників товариства та зменшити статутний капітал товариства (а.с. 71 копія протоколу).

ТОВ «Дельта-КР Плюс» 17 червня 2024 року видано довідку ОСОБА_2 щодо невнесення нею внеску до статутного капіталу ТОВ «Дельта-КР Плюс» в розмірі 2000000,00 грн., розмір внеску ОСОБА_2 становить 0,00 грн. (а.с.79 копія довідки).

За повідомленням АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 17.06.2024, за період з 13.02.2019 по 17.06.2024 було внесення коштів на рахунок ТОВ «Дельта-КР Плюс» через ОСОБА_5 в сумі 36350,00 грн. з призначенням платежу: поповнення статутного капіталу, що підтверджується наданою випискою (а.с. 73-74 копія повідомлення, виписки).

На виконання ухвал суду про витребування доказів від 20 серпня 2024 року, АТ КБ «Приватбанк» надано виписку по руху коштів ТОВ «Дельта-КР Плюс», відповідно до якої серед внесків до статутного фонду наявні внески ОСОБА_5 , прізвище ОСОБА_2 у виписках про рух коштів щодо внесків статутного капіталу відсутнє (а.с. 118-122).

Аналогічні відомості надані в електронному вигляді АТ «Державний експортно-імпортний банк України (а.с. 125-126).

Посилання представника позивача на очевидність внесення внесків іншою особою, прізвище якої не зазначено у виписках, не може бути прийнято до уваги, оскільки ґрунтується на припущеннях сторони позивача та не підтверджено належними та допустимими доказами. Клопотань про витребування інформації щодо відомостей про іншого платника внесків, прізвище якого відсутнє у виписках АТ КБ «Приватбанк», у судовому засіданні не заявлялось.

Таким чином, надані суду письмові докази учасників процесу не містять достатніх та допустимих доказів, в розумінні статей 77-80 ЦПК України, які б свідчили як про наявність внесків ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Дельта-КП Плюс», так і про наявність її частки в товаристві станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але самжодних фактичнихматеріалів ідоказів незбирає (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року по справі № 450/2488/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Стосовно доводів позивача про наявність відомостей в Єдиному державному реєстрі про відповідачку, як засновника (учасника) ТОВ «Дельта-КР Плюс», суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 100 ЦК України, учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Частинами 2-5 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство)подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "г" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Таким чином, незважаючи на наявність протоколу № 2 загальних зборів товариства,яким погоджено вихід ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, державну реєстрацію виходу ОСОБА_2 не проведено, а отже вона являється учасником товариства.

Натомість розмір та факт внесків ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ «Дельта-КР Плюс» стороною позивача не підтверджено, сама лише наявність її серед засновників не являється підставою для задоволення вимог.

При цьому суд також ураховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 910/13957/19, відповідно до якої «з огляду на те, що законом передбачені вимоги та підстави для виключення учасника зі складу товариства, а також те, що прийняття такого рішення є виключною компетенцією загальних зборів, учасник товаристване маєправа вимагати в судовому порядку зобов`язати товариство виключити його зі складу учасників та провести державну реєстрацію змін до відомостей в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: напрофесійну правничудопомогу; пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У зв`язку із відмовою у задоволенні вимог, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання грошових коштів спільним майном подружжя, визнання за померлим права вимоги на виплату частини внеску до статутного фонду, визнання права вимоги в порядку спадкування, стягнення вартості частини внеску повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-КР Плюс», код ЄДРПОУ 42769387, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Героїв полку «Азов», буд. 52А.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2025 р.

Суддя А.В. Ткаченко