Рішення

від 21.01.2025 по справі 274/4666/24

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/4666/24 Провадження № 2/0274/161/25 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. за участю секретаря судового засідання Юсової О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки і піклуваня виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно спільної дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовано тим, що сторони з 12.07.2014 перебували у шлюбі, де у них народилася дитина. 08.04.2022 шлюб між сторонами було розірвано, з 23.02.2022 дитина проживає з батьком. Відповідачка самоусунулася від виховання дитини, ухиляється від своїх обов`язків по її вихованню, не турбується про неї, з дитиною не спілкується, стосунки не підтримує. З 06.06.2022 визначено місце проживання дитини з батьком.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.06.2023 з відповідачки на користь позивача стягуються аліменти на утримання дитини. З березня 2023 та на даний час відповідачка аліменти не сплачує, має заборгованість по аліментам у розмірі 36774,19 грн

Оскільки відповідачка фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач просить позов задовольнити.

Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 16.09.2024 закрито проведення підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові. Додатково позивач пояснив, що він погоджувався , щоб донька ходила до мами. При цьому дитина приходить розстроєна, а потім знову йде до мами. Вважає, що користі у спілкуванні із мамою немає. Дитина залишається з бабусею (матір`ю відповідачки). Відповідачка не проявляє уваги до дитини.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Представник третьої особи про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного пристрою на підставі ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим кодексом або домовленістю (договором сторін).

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язанні виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У ст. 166 СК України визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Так, принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до п. п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Стаття 27 Конвенції про права дитини, прийнята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, визначає, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.04.2022, справа № 274/986/22 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 12.07.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердичеву реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 352, розірвано.

Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, 05.03.2024 видано виконавчий лист по справі № 274/7804/23 про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 21774,16 грн.

Бердичівським ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) роз`ясненням від 29.04.2024 за № 82387 повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 29.04.2024 у ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 26.03.2024 за період з 24.03.2023 по 31.03.2024 становить 36774,19 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Міська служба у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області 01.06.2022 прийшла до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні № 44 від 09.05.2024, виданою ОСББ "Вогник-8".

Відповідно до довідки № 38 від 06.05.2024, виданої Ліцеєм № 4 м. Бердичева Житомирської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ученицею 3-В класу, її матір, ОСОБА_3 , контакту із закладом не підтримує, успішністю доньки не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до школи приводить і забирає батько ОСОБА_1 . На виклики до закладу, приходить тільки батько. Довідку видано на підставі інформації класного керівника, 3-В класу ОСОБА_6 про участь матері учениці ОСОБА_4 у шкільному житті дитини.

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 05.09.2024 за № 321, членами комісії прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також зазначено, що дитина спілкується з матір`ю і надалі бажає зустрічатися з нею, батько організовує зустрічі матері і дитини.

У судовому засіданні 23.10.2024 допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_8 зазначила, що вона є сусідкою позивача, мати дитини практично не бачить, дитина проживає з батьком останні два роки, батько гуляє з дитиною, заводить до школи, на танці, коли дитина хворіє - лікує її. Чи ходить дитина до матері їй невідомо, дитина про маму не згадувала.

Свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що вона працює вчителем, наразі класний керівник ОСОБА_4 . Дитину останні три роки виховує батько. У третьому класі мама дитини приходила декілька разів до школи, щоб побачитись із ОСОБА_4 , а бувало, що обіцяла прийти і не приходила. Мати також телефонувала і питала, що з дитиною, чому вона хворіла, більше мати навчанням дитини не цікавиться, батьківські збори відвідує батько та забирає дитину кожного дня.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є рідним братом позивача, дитина протягом трьох років проживає з батьком. Злата їздить до мами. Останнім часом Злата не хоче з мамою спілкуватись, вимикає телефон. Родина матері дитини зловживає спиртними напоями.

У судовому засіданні 25.11.2024 з`ясовано думку дитини.

ОСОБА_4 пояснила, що наразі проживає разом з батьком, бабусею та хрещеним. Останій раз бачила маму в жовтні, з мамою час не проводить, не спілкується з нею бо ображена на маму. Думає, що мама не виправиться. Хоче щоб мати позбавили батьківських прав.

З`ясувавши думку дитини, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків, свідомого нехтування ним своїми обов`язками і допускається тоді, коли неможливо змінити ставлення батьків до виховання дитини.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» зазначається «що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновленнябатьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Разом з цим, матеріалами справи та дослідженими доказами не підтверджується, що відповідачка свідомо та остаточно знехтувала своїми обов`язками відносно дитини, втратила цікавість до неї, а інтереси дитини вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення матері батьківських прав.

Так, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склалися, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відмовити повністю, однак, ураховуючи поведінку відповідачки по виконанню своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини, її слід попередити, що у разі продовження такої поведінки вона може бути позбавлена батьківських прав.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки і піклуваня виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Орган опіки і піклуваня виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, адреса: площа Центральна, 1, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, ЄДРПОУ 36711067.

Повний текст рішення виготовлено 03.02.2025.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА