Рішення

від 31.01.2025 по справі 357/17519/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/17519/24

Провадження № 2/357/1289/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Махненко Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Пролетарська 13» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2024 року Семенюта Руслан Анатолійович, який діє в інтересах позивача Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Пролетарська 13» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи наступним.

ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) являється власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» на адвокатський запит та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В будинку АДРЕСА_2 для здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання було створено ОСББ «Пролетарська 13».

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» (далі ОСББ «Пролетарська 13») створено відповідно до Рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 26 травня 2016 року

14 червня 2016 було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13».

Рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 від 26 травня 2016 року затверджено Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13», згідно якого ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , а об`єднання діє відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та Статуту.

Протоколом засідання правління ОСББ «Пролетарська 13» від 15 січня 2021 року було вирішено надати повідомлення співвласників до КП БМР «ЖЕК № 6» (виконавцю послуг) про відмову від користування його послугами і розірвання договору з 28.02.2021 року, та початок самостійного утримання будинку з 01.03.2021 року (по 4 питанню). Також прийнято рішення по 3 питанню - пролонгувати дію тарифу КП БМР «ЖЕК № 6» на утримання будинку АДРЕСА_2 і рекомендувати Загальним Зборам затвердити його як внесок на відшкодування витрат на утримання будинку ОСББ «Пролетарська 13».

Протоколом № 2 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» від 18 грудня 2021 року було затверджено кошторис ОСББ «Пролетарська 13» на 2022 рік у запропонованій правлінням редакції та створити ремонтний та резервний фонд (питання 6). По сьомому питанню вирішили затвердити з 01.01.2022 року: внесок на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території - 4,36 грн на місяць за 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові; внесок до ремонтного фонду - 1,64 грн на місяць за 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові; до резервного фонду внески надавачам ТВ та інтернет послуг, розміщення реклами та оренда місця на розміщення скриньок.

Встановлено порядок оплати - розрахунковим періодом є календарний місяць: оплата внесків здійснюється шляхом внесення платежу до 30 числа поточного місяця; внески оплачуються у безготівковій формі; оплата вноситься на банківські рахунки Об`єднання, визначені правлінням ОСББ «Пролетарська 13».

Протоколом № 4 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» від 10 грудня 2023 року Протокол № 4 було затверджено кошторис ОСББ «Пролетарська 13» на 2024 рік та затверджено розмір внеску з 01.01.2024 на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7,15 грн/м2 ( внесок до Загального фонду - 6,071 грн на місяць з 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові, внесок до Ремонтного фонду - 1.079 грн на місяць з 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові) - пит.. 6 та 7.

Відповідно до статуту ОСББ «Пролетарська 13» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (Розділ V Статуту).

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,8 кв.м, а тому входить до числа співвласників вказаного багатоквартирного будинку та є членом ОСББ. Отже, відповідач має обов`язок співвласника щодо ОСББ - сплачувати внески, встановлені загальними зборами.

Однак, Відповідач за період з 01.03.2021 по 01.08.2024 сплатив всього 8609,40 грн (сплачено з березня 2021 року по січень 2022 року включно, та здійснено лише дві проплати за період з лютого 2022 року по серпень 2024 року на суму 4500 грн)

З Розрахунку заборгованості з внесків вбачається, що за Відповідачем, у зв`язку із невиконанням належним чином і в повному обсязі своїх обов`язків щодо сплати внесків ОСББ «Пролетарська 13» на утримання будинку та прибудинкової території, за період з січня 2022 року по серпень 2024 року рахується заборгованість у розмірі 8475,45 гривень.

08.09.2023 та 19.06.2024 на адресу Відповідача направлено запрошення на засідання правління та досудову вимогу/повідомлення про стягнення заборгованості, однак Відповідач ухиляється від сплати заборгованості.

В добровільному порядку Відповідач заборгованість не сплачує, тому Позивач вимушений звернутись до суду.

Тому, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8 475, 45 грн, понесений судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу та 922 грн за отримання відповіді КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації щодо права власності ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. (а. с. 50) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

06 грудня 2024 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача (а. с. 58).

06 січня 2025 року за вх. № 380 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача (а. с. 56 ).

З отриманої інформацій вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) ( ч. 9 ст. 28 ЦПК України ).

З матеріалів справи вбачається, що житлово-комунальні послуги надавалися за адресою: АДРЕСА_4 , тому, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Згідно з ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою судді від 08 січня 2025 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Пролетарська 13» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі на 31 січня 2025 року ( а. с. 57-58 ).

Позивач ОСББ «Пролетарська 13» в судове засідання 31.01.2025 свого представника не направило, 31.01.2025 за вх. № 5981 судом отримано заяву ( а. с. 62 ) від представника Семенюти Руслана Анатолійовича, який діє на підставі Договору про надання правової допомоги № 10/07 від 10.07.2024 ( а. с. 44) та Ордеру ( а. с.48 ), в якій просив провести розгляд вищевказаної цивільної справи № 357/17519/24 за наявними матеріалами в справі без участі позивача та представника позивача. Позов підтримує в повному обсязі та проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 31.01.2025 не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Так, в матеріалах справи містяться оголошення ( а. с. 60 ), яке розміщене 08.01.2025 про виклик ОСОБА_1 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 11 годину 30 хвилин 31.01.2025 в якості відповідача про стягнення заборгованості у справі за позовом ОСББ «Пролетарська 13», розгляд за адресою: м. Біла Церква, вул. Волонтерська, буд. 7.

Отже, вказане оголошення було розміщено у відповідності до вимог ч. 11 ст. 187 ЦПК України, не пізніше ніж за десять днів.

Тому, суд приходить до висновку, що вказаний відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, позивач ( його представник ) скористувався вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

31 січня 2025 року судом було ухвалено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Встановлено, що в будинку АДРЕСА_2 для здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання було створено ОСББ «Пролетарська 13».

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» (далі -ОСББ «Пролетарська 13») створено відповідно до Рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 26 травня 2016 року

14 червня 2016 було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» ( а. с.7 ).

Рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 від 26 травня 2016 року затверджено Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13», згідно якого ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , а об`єднання діє відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та Статуту ( а. с. 8-14 ).

Протоколом засідання правління ОСББ «Пролетарська 13» від 15 січня 2021 року було вирішено надати повідомлення співвласників до КП БМР «ЖЕК № 6» (виконавцю послуг) про відмову від користування його послугами і розірвання договору з 28.02.2021 року, та початок самостійного утримання будинку з 01.03.2021 року (по 4 питанню). Також прийнято рішення по 3 питанню - пролонгувати дію тарифу КП БМР «ЖЕК № 6» на утримання будинку АДРЕСА_2 і рекомендувати Загальним Зборам затвердити його як внесок на відшкодування витрат на утримання будинку ОСББ «Пролетарська 13» ( а. с. 15-16 ).

Протоколом № 2 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» від 18 грудня 2021 року було затверджено кошторис ОСББ «Пролетарська 13» на 2022 рік у запропонованій правлінням редакції та створити ремонтний та резервний фонд (питання 6). По сьомому питанню вирішили затвердити з 01.01.2022 року: внесок на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території - 4,36 грн на місяць за 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові; внесок до ремонтного фонду - 1,64 грн на місяць за 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові; до резервного фонду внески надавачам ТВ та інтернет послуг, розміщення реклами та оренда місця на розміщення скриньок ( а. с. 17-19 ).

Встановлено порядок оплати - розрахунковим періодом є календарний місяць: оплата внесків здійснюється шляхом внесення платежу до 30 числа поточного місяця; внески оплачуються у безготівковій формі; оплата вноситься на банківські рахунки Об`єднання, визначені правлінням ОСББ «Пролетарська 13».

Протоколом № 4 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» від 10 грудня 2023 року Протокол № 4 було затверджено кошторис ОСББ «Пролетарська 13» на 2024 рік та затверджено розмір внеску з 01.01.2024 на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7,15 грн/м2 ( внесок до Загального фонду - 6,071 грн на місяць з 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові, внесок до Ремонтного фонду - 1,079 грн на місяць з 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові) (а. с. 20-22 ).

Відповідно до статуту ОСББ «Пролетарська 13» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (Розділ V Статуту).

Згідно рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 28 липня 2022 року за № 2806-31-VIII, перейменовано АДРЕСА_5 ( а. с. 31 ).

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 станом на 01.01.2013 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,8 кв.м на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області 26.05.2000 року за № 1-1804, що свідчить відповідь КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 09.10.2024 ( а. с. 36 ).

Додано зазначений вище Договір дарування від 26 травня 2000 року ( а. с. 37 ).

Оскільки відповідач є власником вищевказаної квартири, тому входить до числа співвласників вказаного багатоквартирного будинку та є членом ОСББ, а тому має обов`язок співвласника щодо ОСББ - сплачувати внески, встановлені загальними зборами.

Так, за матеріалами справи вбачається, що відповідач за період з 01.03.2021 по 01.08.2024 сплатив всього 8 609,40 грн (сплачено з березня 2021 року по січень 2022 року включно, та здійснено лише дві проплати за період з лютого 2022 року по серпень 2024 року на суму 4 500 грн).

З доданого з боку позивача Розрахунку заборгованості з внесків вбачається, що за відповідачем, у зв`язку із невиконанням належним чином і в повному обсязі своїх обов`язків щодо сплати внесків ОСББ «Пролетарська 13» на утримання будинку та прибудинкової території, за період з січня 2022 року по серпень 2024 року рахується заборгованість у розмірі 8 475,45 грн ( а. с. 42 - зворотному листі - 43 ).

У зв`язку з наявною заборгованістю, відповідач викликався на засідання правління на 28.09.2023 та 18.07.2024 ( а. с. 39, 41 ), а також на адресу відповідача було направлено досудову вимогу/повідомлення про стягнення заборгованості ( а. с. 40 ), однак позивач зазначає, що виклики з боку відповідача та досудова вимога залишилися проігнорованими, заборгованість не сплачена.

Звертаючись до суду з вказаними вимогами позивач посилався на те, що відповідач як власник майна, не сплачував внески та платежі в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість, на виклики правління не з`являється, досудова вимога залишена без задоволення, тому вимушений звернутись до суду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ (далі - ЗУ «Про ОСББ») співвласники зобов`язані своєчасної та у повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, а п. 1 ст. 15 Закону України «Про ОСББ» зобов`язує співвласника виконувати обов`язки, передбачені Статутом об`єднання.

Відповідно до статуту ОСББ «Пролетарська 13» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (Розділ V Статуту).

Згідно ст. 22 Закону України «Про ОСББ» для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Так, як зазначено вище, ОСББ «Пролетарська, 13» на загальних зборах співвласників ( Протоколи 2, 4 ), на яких затверджено кошторис про внески на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про ОСББ», ОСББ «Пролетарська, 13» має право виступати як стягувач за заборгованістю з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417, в свою чергу, власники квартир і співвласники. Загальне майно будинку належить співвласникам на праві спільної сумісної власності.

Спільне майно багатоквартирного будинку не можна поділити на частки і виділити в натурі. Таким чином, власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, повинні виконувати свої обов`язки щодо утримання багатоквартирного будинку.

У відповідності до положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-ІІІ від 29.11.2001 (далі - Закон № 2866-ІІІ) власник приміщення у багатоквартирному будинку, де створено ОСББ, автоматично набуває членства в Об`єднанні з моменту набуття права власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Як визначено ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами; основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території. сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

За змістом ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст.13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Частиною 2 ст. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року: власник (наймач) квартири, приміщення зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно п. 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом.

Окрім того, 10.12.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 638/11034/15-ц, дійшов до висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Така правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 № 712/8916/17 (14-448цс19 ).

Де, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги.

Крім того, суд звертає увагу, що не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, не звільняє від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг, які надаються.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року, частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, як встановлено судом, відповідач є власником квартири в якій створено ОСББ та відповідно споживачем послуг, які надаються позивачем ОСББ «Пролетарська 13».

З огляду на це, відповідач, як власник квартири АДРЕСА_1 , мав обов`язок оплатити внески та платежі у розмірах, які були затверджені загальними зборами ОСББ «Пролетарська 13», однак, за матеріалами справи має заборгованість.

В свою чергу, відповідачем жодного належного доказу в спростування доводів позивача не було надано, як і не спростовано те, що останній дійсно не має заборгованості.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів того, що житло вибуло з його власності.

Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, суд вважає, що наданий з боку позивача розрахунок заборгованості є належними доказами та допустимими засобами доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчать про несплату з боку відповідача вчасно та в повному обсязі внесків по утриманню будинку, у якого існує заборгованість.

При цьому, відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, з наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані житлово-комунальні послуги становить 8 475,45 гривень.

Розрахунок боргу обґрунтований належним чином, відповідачами не спростовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, сума боргу підтверджена та не спростована з боку відповідача, а тому дійсно підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Пролетарська 13» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача витрат в сумі 922 грн, понесені позивачем при зверненні до КП КОР «Київське обласне БТІ» для отримання інформації стосовно права власності, то з цього приводу суд зазначає про таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до п. 3 ч. 2. ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Особа, яка надала доказ, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Оскільки позивачем були дійсно понесені витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 992 грн, таке понесення документально підтверджено ( а. с.35 ), при цьому, сторона позивача звертаючись до суду з позовом подавала вказаний доказ та повідомляла про понесення таких витрат, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Ордером ( а. с. 48 ); Договором про надання правової допомоги № 10/07 від 10 липня 2024 року ( а. с. 44 ); Додатком № 8 до Договору про надання правової допомоги № 10/07 від 10 липня 2024 року, укладеного 17 вересня 2024 року ( а. с. 45 ); рахунком-фактурою № 10/07/08 від 17.09.2024, де за надання правової допомоги згідно договору № 10/07 від 10.07.2024, ціна становить 2 500 гривень ( а. с. 46); платіжною інструкцією № 922 від 21.10.2022 про сплату 2 500 грн ( а. с.47 ).

Відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги № 10/07 від 10 липня 2024 року, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Бюро гонорар ( винагороду ) в розмірі, порядку та строки, які визначаються сторонами в додатках/додаткових угодах доданого Договору.

Згідно п. 3.2 цього Договору, до гонорару не включаються фактичні поточні витрати Бюро, необхідні для виконання Договору ( сплата сум держмита; оплата поштових відправлень, нотаріальних послуг; витрати на поїзд та інше ).

Пунктом 2 Додатку № 8 до Договору про надання правової допомоги № 10/07 від 10 липня 2024 року, укладеного 17 вересня 2024 року, Сторони домовились, що розмір гонорару - винагороди за надання правової ( правничої ) допомоги, визначеної в п. 1 Даного Додатку до Договору, становить 2 500 грн та є фіксованим гонораром.

Отже, позивачем доведено понесення останнім витрат на правову допомогу при розгляді вищевказаної справи.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону N 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловлену у постановах від 27.06.2021 року у справі № 922/2495/20, від 25.06.2021 року у справі № 922/902/20, від 23.06.2021 року у справі № 910/2478/20, від 18.06.2021 року у справі № 905/411/17, від 15.06.2021 року у справі № 910/3419/20, від 01.06.2021 року у справі № 922/2385/20, від 21.03.2021 року у справі № 712/1720/19, Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвокатом іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Отже, сума гонорару є фіксованою, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Так, своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Під-час розгляду вищевказаної заяви, з боку сторони відповідача не надходило жодних клопотань, як і клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, не надходження з боку сторони клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

В постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц зазначено, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічної позиції дотримується ВС КЦС у справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Відтак, враховуючи вищенаведене, підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, судом не встановлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 грн, опосередковано пов`язані з розглядом справи, втім які за оцінкою суду саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку (у пов`язаності) з розглядом справи.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Пролетарська 13» були понесені судові витрати у сумі 3 028 гривень, які документально підтверджені наявною в матеріалах справи Платіжною інструкцією № 916 від 21.10.2024 (а. с. 6).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 3 028 гривень.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 319, 322, 525, 526, 509, 625, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України, ст. ст. 2, 4, 5, 6-13, 19, 28, 76, 77, 81, 89, 128, 131-134, 137, 141, 187, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Пролетарська 13» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Пролетарська 13» заборгованість по внескам та платежам в розмірі 8 475,45 гривень, витрати пов`язані із наданням доказу в сумі 922 гривень, витрати понесені на правову допомогу в розмірі 2 500 гривень та сплачений судовий збір в сумі 3 028 гривень, загалом 14 995,45 гривень ( чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень сорок п`ять копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду потягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пролетарська 13» ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Калнишевського, буд. 13,ЄДРПОУ: 40565958 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_6 ).

Повне заочне судове рішення складено 31 січня 2025 року.

Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов