Постанова

від 24.01.2025 по справі 921/253/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2025 р. Справа №921/253/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області б/н від 09.10.2024,

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2024, суддя: Гевко В.Л.,

м. Тернопіль, повний текст рішення складено 19.09.2024,

у справі №921/253/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до відповідача Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, м. Тернопіль,

про стягнення заборгованості в сумі 15 326,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якій просить суд стягнути заборгованість у сумі 15 326 грн. 86 коп., з яких: 12 252 грн. 70 коп. основний борг, 2 620 грн. 40 коп. пеня, 246 грн. 65 коп. три відсотки річних, 207 грн. 11 коп. інфляційні втрати.

Позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитого природного газу відповідно до договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Позивач обгрунтовує позов ст. ст. 216, 218, 230, 231 ГК України, 610, 612, 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України - заборгованості в сумі 15 326,86 грн., з яких: 12 252,70 грн. основний борг, 1 310,20 грн. пеня, 246,65 грн. три відсотки річних, 207,11 грн. інфляційні втрати. В іншій частині позову, відмовлено. Стягнуто з Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України - 2 422,40 грн. судового збору.

Місцевий господарського суд зазначив, що факт поставки природного газу відповідачу у квітні 2023 року доведено належними доказами та не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому, суд зменшив неустойку на 50% та навів обгрунтування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

09.10.2024 до Західного апеляційного господарського суду через систему електронний суд надійшла апеляційна скарга Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області б/н від 09.10.2024 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2024 в справі № 921/253/24.

Апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, при цьому зазначає наступне:

-протягом 2023 року між УДМС у Тернопільській області та ТОВ "ГК "Нафтогаз України" жодних договорів не укладалось.;

-УДМС у Тернопільській області у 2023 році не отримано жодних письмових повідомлень від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на свою офіційну поштову адресу (на той час: 46001, м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 10) щодо інформування протягом 10 робочих днів після початку постачання про здійснення постачання природного газу Позивачем (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання), як це передбачено умовами п.п.4 п.6.2. Типового договору;

-загальна сума штрафних санкцій 3074,16 грн., з огляду на фактичні обставини справи, є надмірною та обтяжливою для Відповідача.

Апелянт просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2024 в справі № 921/253/24 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві Позивач заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі Позивач, Постачальник останньої надії) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який немає права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 зазначеного нормативно-правового акту покладені зобов`язання на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу, яким не здійснювалося жодним постачальником.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погоджено Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС код споживача або ЕІС код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є прибутковими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Як встановлено судом, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у квітні 2023 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 17.01.2024 № ТОВВИХ-24-824 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС кодом 56ХS00011NB12005; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56ХS00011NB12005.

Як відзначає позивач відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56ХS00011NB12005 надаються у вигляді принтскрину з особового кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником останньої надії(п.1.1. Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п.4.5 Договору).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п.11.1 Договору).

На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлявся Споживачу відповідний рахунок №15738 на оплату поставленого природного газу за квітень 2023 року на суму 12 252,70 грн.

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу Постачальником здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.

Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, що підтверджується роздруківкою з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Позивачем виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченому договором, зокрема, в квітні 2023 поставлено відповідачу - природний газ на суму 12 252,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 17.01.2024 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХS00011NB12005 був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780B) та щодо алокації відборів споживачів з ЕІС кодом 56ХS00011NB12005.

При цьому зазначено, що згідно з абзацом 10 пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХS00011NB12005 у квітні 2023 та внесений в алокацію постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України з 01.04.2023 по 30.04.2023 0,41300 тис.куб.м.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Із змісту частини 1 статті 626 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Статтями 662, 663 ЦК України визначено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 пункту 1 статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" зазначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частин 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2501.

Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (стаття 1 Закону України "Про ринок природного газу").

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 809 і від 9 грудня 2020 № 1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України за №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом, наданими позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету Нафтогазу на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Щодо заперечення апелянта про укладення двостороннього договору "останньої надії" на постачання газу колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт заперечує факт укладення договору між сторонами, оскільки його укладення не узгоджується із приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України. А тому апелянт зауважує, що постачальник не вправі був реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодивши зі споживачем усіх умов договору.

Вважає, що типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", копію якого долучено позивачем до позовної заяви, та відповідно на підставі якого пред`явлено позов у зв`язку із наявною на думку позивача, заборгованістю за місяць квітень 2023, є неукладеним оскільки протягом 2023 року між УДМС у Тернопільській області та ТОВ "ГК "Нафтогаз України" жодних договорів не укладалось.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником останньої надії не може перевищувати шістдесяти днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником останньої надії, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Споживач, який немає укладеного договору із іншим постачальником має можливість споживати природний газ в різні періоди.

При цьому, як встановлено судами, 22.12.2021 між УДМС у Тернопільській області і ТОВ "ГК "Нафтогаз України" укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Даний договір у встановленому законодавством порядку про публічні закупівлі був опублікований відповідачем на електронному майданчику "Держзакупівлі Онлайн".

За цим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" (ТОВ "ГК "Нафтогаз України") для потреб УДМС у Тернопільській області здійснювалось у період з 01.11.2021 до 30.011.2021 у обсязі 0,97 тис.м.куб. на суму 16 296,00 грн. Згідно платіжного доручення №3787 від 22.12.2021 відповідач вказану суму за спожитий природний газ сплатив.

Також, за отримання природного газу в період з 01.12.2021 по 04.12.2021 на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідачем сплачено 10 389,60 грн.

При цьому, заперечення апелянта щодо отримання природного газу в період з 01.04.2023 по 30.04.2023 поставленого йому ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у відповідності до договору постання природного газу постачальником "останньої надії", колегія суддів розцінює критично, посилаючись на таке.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником останньої надії (п.1.1 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ /оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 Договору).

На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлявся Споживачу рахунок на оплату (природного газу), а саме: № 15738 за квітень 2023 року на суму 12 252,70 грн.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу у відповідності до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

При цьому, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу Постачальником здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня та листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. м. у відповідності до пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Позивачем, згідно приписів статей 662, 663 ЦК України, виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, з 01.04.2023 по 30.04.2023 поставлено відповідачу природний газ, в обсязі 0,41300 тис куб. м. на загальну суму 12 252,70 грн., що не заперечено і УДМС у Тернопільській області.

Також, як встановлено судом, товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в листі від 17.01.2024 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХS00011NB12005 в період з 01.04.2023 по 30.04.2023 закріплений в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України, а обсяг спожитого Споживачем природного газу становить 0,41300 тис. куб. м.

При цьому, як вбачається з наявних у справі матеріалів, апелянтом не надано суду доказів (актів приймання - передачі газу, рахунків на оплату, розрахункових документів, тощо) на підтвердження отримання природного газу для відповідних потреб у квітні 2023 року, від інших господарюючих суб`єктів - постачальників природного газу, окрім ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

У матеріалах справи наявні докази включення спірних об`ємів природного газу в означений період саме до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" підтверджений Оператором ГРМ та не спростований Управлінням державної міграційної служби України в Тернопільській області.

При цьому суд враховує, що у спірних правовідносинах, за законодавчими вимогами, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не вправі самостійно включати споживача до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ним договір з власної ініціативи чи з ініціативи відповідача. Проте, саме через відсутність постачання природного газу іншим постачальником, Оператор ГТС об`єми природного газу, спожитого Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області у спірний період автоматично включив до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Щодо заперечень відповідача строку дії Типового договору, суд зазначає, що УДМС України в Тернопільській області був обізнаний про здійснення постачання природного газу постачальником "останньої надії", у даному випадку саме позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами направлення відповідачу Акту приймання передачі природного газу №7869 про поставку природного газу відповідачу в період з 01.04.2023 по 30.04.2023 в об`ємі 0,41300 тис.м.куб. та рахунку на суму 12 252, 70 грн. за поставлений природний газ.

Окрім цього, суд враховує, що у відповідності до абзацу 4 пункту 1 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

При цьому, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем у квітні 2023 року до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується, також, листом Оператора ГТС №ТОВВИХ-24-824 від 17.01.2024 та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживачів з ЕІС-кодом 56ХS00011NB12005.

Наведене вище підтверджує той факт, що між сторонами укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про стягнення заборгованості в розмірі 12 252,70 грн. за поставку природного газу відповідачу у квітні 2023 року, оскільки встановлені обставини по справі відповідають наявним доказам та законодавчому регулюванні цих правовідносин.

Щодо заперечень апелянта з приводу того, що сума штрафних санкцій у загальній сумі 3074,16 грн. у цій справі, з огляду на фактичні обставини справи, є надмірною та обтяжливою для Відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача та зменшено суму пені на 50% та стягнуто 1 310,20 грн.

Щодо 3 відсотків річних і інфляційних втрат, суд правомірно відмовив у їх зменшенні, оскільки зазначені нарахування є компенсаційними і не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ч.2 статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року № 910/12604/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Тернопільської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2024 у справі №921/253/24 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.