Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/4904/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/4904/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, повний текст ухвали складено 19.09.2024

про зупинення провадження у справі

у справі № 910/4904/24 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Нагірна 18/16»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК Будкапітал»

про стягнення 14 801 951,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24 клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Нагірна 18/16» про зупинення провадження в справі задоволено. Зупинено провадження в справі № 910/4904/24 до набрання законної сили судовими рішеннями в справах № 320/44099/23 та № 320/14125/24.

Ухвала мотивована тим, що в адміністративних справах №320/44099/23 та №320/14125/24 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» зі змінами, на підставі якого в цій справі відповідачу здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом. Також у адміністративній справі №320/44099/23 вирішується питання належності Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах та правомірність його статусу як позивача в даній справі. Вирішення спору в даній справі (в тому числі і перевірку нарахованого розміру та порядку розрахунку пайової участі) об`єктивно неможливо здійснити до набрання законної сили судовими рішеннями в справах №320/44099/23 та №320/14125/24, предметом яких є перевірка законності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415, а також рішення від 19.12.2019 р. № 460/8033 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову в даній справі. Так, у разі встановлення неправомірності оспорюваного рішення Київської міської ради буде припинено можливість застосування алгоритму розрахунку, яким керувався позивач і на підставі якого визначено ціну позову - математично розраховано (суму) розмір коштів пайової участі. Відтак, у випадку встановлення судом, за результатами розгляду справи по суті, обов`язку відповідача щодо сплати коштів пайової участі, суд не матиме законного алгоритму розрахунку (визначення суми). Доводи позивача про те, що визнання нечинним рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 (зі змінами) означає втрату чинності такого акту саме з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, суд вважає необґрунтованими, оскільки в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування є неможливим з моменту прийняття. Так, Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі № 904/164/19 дійшов висновку про те, що в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування є неможливим з моменту прийняття. При цьому суд касаційної інстанції наголосив на універсальності висновків Верховного Суду щодо неможливості застосування протиправного акту (а тим більше такого, протиправність якого встановлена в судовому рішенні, що набрало законної сили) саме з моменту його (акта) прийняття. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність зупинення провадження в цій справі, оскільки ухвалення рішень за результатами розгляду адміністративних справ №320/44099/23 та №320/14125/24 має безпосереднє значення для вирішення (розгляду) питання щодо правомірності нарахування та стягнення коштів пайової участі в даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі. Ухвалити рішення, яким скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Судові витрати покласти на Відповідача, стягнувши їх на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сумі 2 422,40 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду безпосередньо судом, тобто в даному випадку, Порядок та зміни до нього рішеннями Київської міської ради лише приведено у відповідність до вимог Закону, яким чітко встановлений розмір пайової участі та порядок її сплати, що підтверджується постановами Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/19088/20, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.

Скаржник зазначає про те, що зазначити, що повноваження позивача в даній справі щодо розрахунку пайової участі закріплені також у відповідному Положенні про Департамент економіки та інвестицій, яке затверджено рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6025/6066 (наявне в матеріалах справи). Вказане рішення Київської міської ради ніким не оскаржується та відповідно є чинним.

На думку скаржника, вирішення адміністративним судом справи № 320/44099/23 та № 320/14125/24 жодним чином не впливає на вирішення судом даної справи, оскільки розмір пайової участі чітко встановлений Законом та відповідно розгляд даної справи судом можливий в розумінні приписів статті 227 ГПК України.

Скаржник вказує на те, що зі змісту ухвали суду не вбачається, яким чином ймовірне у майбутньому визнання нечинним адміністративним судом рішення Київської міської ради впливатиме на зміст правовідносин, що виникли та існували між сторонами у цій справі у попередній до втрати чинності цим актом період, обсяг та оцінку конкретних обставин, що мають суттєве значення для справи враховуючи предмет та підстави цього позову. Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

Скаржник звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначено, що «Отже, в цій справі апеляційний господарський суд допустив не вірне тлумачення та не у повній мірі дотримався вищенаведених процесуальних норм та зупинив провадження у справі до вирішення в адміністративній справі спору щодо визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, визначивши його чинність та дію як обставину, яка підлягає з`ясуванню в цьому випадку. Однак вирішення питання про чинність/нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України (пункт 8.29).

Скаржник зазначає, що Порядок який оскаржується у адміністративному провадженні неодноразово досліджувався Верховним Судом, зокрема: постановами Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/19088/20, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 16.07.2024 у справі № 640/19447/20.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що при ухваленні вказаного судового рішення, судом першої інстанції встановлено об`єктивну неможливість подальшого розгляду справи № 910/4904/24, необхідність тимчасового припинення здійснення процесуальних дій з її судового розгляду до набрання законної сили судовими рішеннями у вказаних адміністративних справ, пов`язаність даних справ, з урахуванням положень п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висновків Верховного Суду щодо підстав зупинення провадження у справі, практики Європейського суду з прав людини щодо дотримання справедливості та ефективності судового процесу, дотримання розумного строку розгляду справи, виходячи з принципу верховенства права, рівності сторін, конкретних установлених судом обставин, що передбачені процесуальним законом, значення результатів розгляду справи як для позивача так і відповідача, відсутності ознак недобросовісності останнього на затягування розгляду справи та інше.

На думку відповідача, апеляційна скарга фактично зводиться до самої незгоди апелянта із зупиненням провадження у справі і при незапереченні правильності установлених судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, не містить конкретних доказів у чому саме полягає незаконність і необґрунтованість відповідної ухвали суду, чи неправильність застосованої судом процесуальної норми чи дослідження обставин справи або їх оцінки судом, що не є підставою для скасування судового рішення чи його зміни. Нових, додаткових обставин, що підлягають встановленню і доказів, які підлягають дослідженню скаржником у апеляційні скарзі не наведено. Доводи скаржника викладено без підтвердженням їх доказами і у запереченнях на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі і місцевим господарським судом надано їм належну правову оцінку, забезпечивши можливість учасникам справи їх довести чи спростувати, про що зазначено у оскаржуваній ухвалі суду. Суд вірно обґрунтував пов`язаність господарської справи № 910/4904/24 із адміністративними справами № 320/44099/23 та № 320/14125/24, що ще розглядались при вирішенні питання про зупинення провадження у господарській справі. Доводів протилежного апеляційна скарга не містить.

Також на думку відповідача, судом першої інстанції ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.04.2020 у справі № 904/164/19 про те, що у разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування є неможливим з моменту прийняття. При цьому, суд касаційної інстанції наголосив на універсальності висновків Верховного Суду щодо неможливості застосування протиправного акту (а тим більше такого, протиправність якого встановлена в судовому рішенні, що набрало законної сили) саме з моменту його (акта) прийняття. За вказаного, доводи апелянта про те, що у оскаржуваній ухвалі суду не наведено обґрунтування впливу можливо в майбутньому скасованих та визнаних нечинними рішень Київської міської ради на правовідносини, що виникли між учасниками даної господарської справи не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді -Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 поновлено Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

07.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4904/24.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, надходження матеріалів справи до суду 07.11.2024, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/4904/24 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Нагірна 18/16» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в розмірі 14 801 951,15 грн.

Підставою позовних вимог є те, що відповідач не звернувся із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію, договір про пайову участь не укладено, а кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом об`єкта по вул. Нагірна, 18/16 у Шевченківському районі м. Києва відповідач не перераховував.

13.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями в справах № 320/44099/23 та № 320/14125/24.

17.09.2024 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі.

У підготовчому засіданні 17.09.2023 представник відповідача просив суд задовольнити подане ним клопотання про зупинення провадження в даній справі, проти задоволення якого представник позивача заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24 клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Нагірна 18/16» про зупинення провадження в справі задоволено. Зупинено провадження в справі № 910/4904/24 до набрання законної сили судовими рішеннями в справах № 320/44099/23 та № 320/14125/24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина перша статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина друга статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.

Положення статті 227 ГПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.

Пункт 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт четвертий частини першої статті 229 ГПК України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.

Водночас, за приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вже зазначалось, предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача суми заборгованості пайової участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в розмірі 14 801 951,15 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції встановив такі істотні обставини: наявність договірних відносин, зміст обов`язків сторін, в тому числі строки та порядок оплати, обсяг та вартість переданого газу, факт оплати, здійсненої відповідачем.

Ухвалюючи зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справах № 320/44099/23 (про визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13 вересня 2018 року № 1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415 «Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва») та № 320/14125/24 (про визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 №908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 №1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»), господарський суд першої інстанції у цій справі керувався тим, що ухвалення рішень за результатами розгляду адміністративних справ № 320/44099/23 та № 320/14125/24 має безпосереднє значення для вирішення (розгляду) питання щодо правомірності нарахування та стягнення коштів пайової участі в даній справі, тобто розгляд справи по суті об`єктивно неможливий до вирішення іншої справи, що є безумовною підставою для зупинення провадження у зазначеній справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання рішенням законної сили у вказаних адміністративних провадженнях, від результату яких залежить вирішення даної справи.

Відповідно до ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

За ч. 1 ст. 5 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Статтею 265 КАС України визначені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, за частиною другою цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і практика щодо застосування положень частини другої статті 265 КАС України Верховним Судом є сталою. Так, у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14».

Тобто, визнання протиправними та нечинними рішень Київської міської ради, які оскаржуються у справах № 320/44099/23 та № 320/14125/24, означає втрату чинності такими актами з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20.

Крім того, під час розгляду справи про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового чи індивідуального акта суд адміністративної юрисдикції з`ясовує питання законності чи незаконності прийняття такого акта.

Під час ухвалення рішення адміністративний суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (частина перша статті 244 КАС України). Відповідно, за загальним правилом, враховуючи приписи статті 264 КАС України, обставини, які з`ясовуються адміністративним судом під час ухвалення рішення у справі щодо оскарження нормативно-правового акта, стосуються законності такого акта та порядку його прийняття, що не належать до обставин справи господарської юрисдикції.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, у якій Велика Палата зазначила про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

Отже, в цій справі господарський суд першої інстанції допустив не вірне тлумачення та не у повній мірі дотримався вищенаведених процесуальних норм та зупинив провадження у справі до вирішення в адміністративній справі спору щодо визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, визначивши його чинність та дію як обставину, яка підлягає з`ясуванню в цьому випадку. Однак вирішення питання про чинність/нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.

Не може свідчити про об`єктивну неможливість розгляду справи про стягнення суми заборгованості пайової участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва до вирішення іншої справи, у даному випадку до вирішення справ № 320/44099/23 та № 320/14125/24, оскільки підставами зупинення у такому випадку може бути неможливість суду встановити та оцінити певні конкретні обставини - факти, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснити перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.

Водночас, відповідно до ч. 7, 8 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили; у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України. Отже, якщо суд дійде висновку про таку невідповідність під час розгляду справи, правовідносини в якій виникли до набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового акта, суд не застосовує такий нормативно-правовий акт.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що господарським судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином ймовірне у майбутньому визнання нечинними нормативно-правових актів впливатиме на зміст правовідносин, що виникли та існували між сторонами у цій справі у попередній до втрати чинності цим актом період, обсяг та оцінку конкретних обставин, що мають суттєве значення для справи враховуючи предмет та підстави цього позову, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 910/4904/24 до набрання законної сили судовими рішеннями в справах № 320/44099/23 та № 320/14125/24, у зв`язку із чим, апеляційна скарга Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24 - скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24, з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст. 234, 235, 271, 275, 277, 280, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/4904/24 скасувати, а справу повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

3. Матеріали справи № 910/4904/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун