Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/14479/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/14479/23 (910/5869/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника позивача адвоката Коханій Т.В.,

представника відповідача адвоката Забродського В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 14.10.2024 (повний текст складено 21.10.2024, суддя Омельченко Л.В. )

у справі № 910/14479/23 (910/5869/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран комплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - арбітражний керуючий Реверук Петро Костянтинович,

про стягнення 2305509,83 грн,

в межах справи № 910/14479/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран комплект" (код 44367761),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран комплект" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договорами поставки в розмірі 2305509,83 грн, з яких: 799518,50 грн - основний борг, пеня у розмірі 799047,51 грн, 3% річних у розмірі 84604,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 412 435,33 грн та 209903,70 грн - штраф.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості з оплати поставленого товару за договором поставки № 1708/21-1 від 17.08.2021 у період протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/14479/23 (910/5869/24) позов задоволено.

Зменшено розмір нарахованої відповідачу пені в сумі 799 047,51 грн на 50 % до 399 523,76 грн; зменшено розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій в сумі 209 903,70 грн на 50 % до 104 951,85 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран комплект" грошові кошти у розмірі 1 801 034,23 грн, що складаються з суми основного боргу у розмірі 799 518,50 грн, пені в розмірі 399 523,76 грн, 3% річних у розмірі 84 604,79 грн, інфляційних втрат у розмірі 412 435,33 грн та штрафу за прострочену оплату понад 30 днів у розмірі 104 951,85 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран комплект" судовий збір у сумі 34 582,65 грн.

Судове рішення обґрунтоване тим, що в межах спірних правовідносин обов`язок відповідача по оплаті отриманої від позивача за Договором продукції мав бути виконаний з моменту її отримання згідно видаткових накладних № 154 від 16.12.2021, № 106 від 09.02.2022, № 127 від 12.02.2022, № 132 від 13.02.2022 та № 185 від 21.02.2022.

Відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором та Законом строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, існування правових підстав для звільнення від відповідальності за допущення чого ним не доведено.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу суд першої інстанції дійшов висновку про їх арифметичну вірність, а тому визначені в позові суми є обґрунтованими та підтвердженими.

Одночасно суд першої інстанції відхилив посилання ввідповідача на необхідність застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені протягом 6 місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконане, позаяк сторони у п. 5.6 Договору узгодили, що нарахування пені припиняється повним розрахунком, що свідчить про відступлення від загального правила, унормованого вказаною статтею, що не заборонено.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не спростовано наявності його обов`язку по сплаті на користь позивача основного боргу у розмірі 799 518,50 грн, пені у розмірі 799 047,51 грн, 3% річних у розмірі 84 604,79 грн, інфляційних втрат у розмірі 412 435,33 грн та штрафу у розмірі 209 903,70 грн, нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань згідно умов Договору та положень чинного законодавства України.

З огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, адже сукупний розмір нарахованої неустойки є більшим за розмір основного боргу, а початок повномасштабної військової агресії, впливає як на діяльність відповідача, так і на діяльність позивача в рівній мірі, тому справедливим буде зменшити заявлену до стягнення неустойку на 50%, що відповідає принципам рівності та справедливості.

При цьому, аналізуючи положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд першої інстанції вказав на право суду зменшити неустойку (штрафу, пені), в той час як 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки такі нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову. У випадку, якщо апеляційний суд дійде до висновку про обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/14479/23 (910/5869/24) та необхідність залишення його в силі в частині стягнення суми основного боргу - скасувати (змінити) рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/14479/23 (910/5869/24) та на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України зменшити належні до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп" суми 3 % річних, штрафу та пені до 1 % від загального розміру означених сум, нарахованих у позові ТОВ "Гран комплект", про що ухвалити відповідне судове рішення. Стягнути із ТОВ "Гран комплект" на користь ТОВ "Спецтранс груп" понесені судові витрати, що складають суму судового збору за подання даної апеляційної скарги, а також суму витрат на правничу (правову) допомогу.

Як на підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відповідач посилається на неповно з`ясування обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд визнав встановленими, є недоведеними, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Крім того, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права - ст. 251, 252, ч. 1 ст. 546, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232, ст. 233 ГК України, а також порушено норми процесуального права - ст. 13, 17, 74, ч. 2, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162, ст. 236, 238 ГПК України

Відповідач наголошує, що на підтвердження наявної заборгованості Позивач не надав/не додав до позову жодної заявки Покупця, доказів оплати таких заявок, як і не навів жодного обґрунтування/причин/умов здійснення відповідних поставок без 100% оплати за продукцію зі сторони покупця, як те передбачено умовами Договору.

Водночас, до позову із обґрунтуванням стягнення такої значної суми заборгованості (2 305 509,83 грн) ТОВ «Гран комплект» додано лише три видаткові накладні на суму 588230,50 грн. Заявлена ТОВ «Гран комплект» у позові сума основного боргу складає 799518,50 грн, що не узгоджується із доказами, доданими Позивачем до позову (не підтверджується ними).

Про відсутність видаткових накладних №154 від 16.12.2021, №185 від 21.02.2022 відповідачем зазначалось у відзиві на позовну заяву, поданому 10.06.2024, апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 про забезпечення позову до подачі позову, поданій 13.05.2024, однак з клопотанням про поновлення строків та долучення доказів представник позивача звернувся лише 26.09.2024, що свідчить про недобросовісне користування та зловживання позивачем процесуальними правами.

Водночас, незважаючи на вищевикладене, місцевим господарським судом вирішено поновити строки, пропущені позивачем більш ніж на 5 місяців, долучити докази, що стали основою обґрунтування Рішення, а доводам Відповідача із означеного приводу не надано жодної оцінки. За означених обставин Відповідач категорично наголошує на порушенні господарським судом першої інстанції основних засад господарського судочинства - рівності, змагальності сторін, неприпустимості зловживання процесуальними правами, що мало свій вияв у порушенні судом ч. 2, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність основного боргу за Договором поставки у заявленому розмірі 799518,50 грн. Означеним доводам скаржника судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки.

Разом з тим відповідач зазначає, що приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений (тобто, такий строк має виражатися роками, місяцями, тижнями тощо і бути меншим або більшим шести місяців, або має бути вказівка на подію, що має неминуче настати) (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 903/261/21, від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, від 09.03.2021 у справі №924/441/20 та ін.).

Відповідач вважає очевидним, що положеннями п. 5.6 Договору не передбачено, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовується до періоду нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором, як і не визначено іншого строку у розумінні ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, який був би відмінний від передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України 6-ти місячного строку. Відтак, нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором може бути здійснено не більш ніж за 6 місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що означає необґрунтованість протилежних висновків місцевого господарського суду.

Враховуючи умови Договору поставки, а також з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідач категорично наголошує, що нарахування пені за невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки має у будь-якому випадку припинятися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а відтак максимальний розмір пені, згідно із проведеними розрахунками та з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становить 174 923,35 грн, що на 624 595,15 грн менше заявленої позивачем суми пені.

Також, ТОВ «Спецтранс груп» наголошує і на безпідставності заявленої до стягнення суми штрафу, яку судом першої інстанції прийнято без зауважень, оскільки:

а) позивачем не наведено/не надано розрахунку штрафу, сума якого визначена у розмірі 209 903,70 грн;

б) вартість Продукції у видаткових накладних, наданих позивачем на підтвердження існування основного боргу за Договором поставки, становить 588230,50 грн, 20 % від якої становить 117646,10 грн, що на 92257,60 грн менше від заявленої позивачем суми штрафу;

в) зважаючи на заявлену позивачем суму основного боргу у розмірі 799518,50 грн, максимально можливий розмір штрафу становить 159903,70 грн (20 % від означеної суми), що на 50000 грн менше від заявленої позивачем суми штрафу. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача 209903,70 грн штрафу є необґрунтованими.

Окремо ТОВ «Спецтранс груп» наголошує і на безпідставності заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних. Так, за контррозрахунками заборгованості за Договором, здійсненими на основі наведених Позивачем даних/відомостей (дані Позивача як щодо сум заборгованостей, так і щодо кінцевих періодів нарахування таких штрафних санкцій) (подані із відзивом на позов та додатково додаються), сума інфляційних втрат становить 307 625,93 грн, що на 104 809,40 грн менше від заявленої Позивачем суми інфляційних втрат (412 435,33 грн). Розрахована відповідним чином на основі даних Позивача сума 3 % річних становить 64724,43 грн, що на 19 880,36 грн менше від заявленої Позивачем суми 3 % річних (84 604,79 грн).

Зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, апелянт вважає неправомірною відмову суду першої інстанції у зменшенні 3% річних, нарахованих позивачем, та стверджує про наявність підстав для зменшення суми 3% річних, нарахованої позивачем, до 1% такої нарахованої суми.

Позиції учасників справи.

Позивач у відзиві не погодився з доводами апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 залишити без змін.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп", справу №910/14479/23 (910/5869/24) призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2025.

В судовому засіданні 21.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції,

25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран комплект" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп" (покупець) було укладено договір поставки № 2510/21-1 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь, пісок тощо (далі - продукція), а покупець зобов`язався приймати продукцію та оплачувати її на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Договору кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних або у специфікаціях (за домовленістю сторін), які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна кількість продукції, яка поставляється згідно з умовами цього договору, визначається після припинення дії цього договору на підставі відповідних видаткових накладних.

Згідно із п. 2.5 Договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% (сто відсоткової) попередньої оплати.

У відповідності до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на підставі попередніх заявок покупця. Покупець направляє постачальник заяву на поставку партії товару. У заявці вказується найменування, номенклатура, обсяги (кількість) товару, вантажоодержувач, його реквізити, кінцевий пункт доставки (станція призначення) товару, а також інші дані, необхідні для оформлення товаросупровідних документів. Заявка направляється постачальнику у письмовій формі (електронною поштою або засобами факсимільного зв`язку) не пізніше, ніж за 7 (сім) робочих днів до бажаної дати відвантаження товару постачальником.

Положеннями п. п. 3.3, 3.4 Договору встановлено, що товар постачається на умовах СРТ - станція покупця. Датою поставки товару вважається дата відвантаження товару, тобто дата відмітки на залізничній накладній (квитанції) про прийом вантажу (товару) до перевезення станцією відправлення.

У відповідності до п. 3.7 Договору право власності на продукцію і ризик випадкової загибелі продукції переходить від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в п. 3.3 цього договору.

Згідно із п. 5.6 Договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми заборгованості.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

На виконання умов договору протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року, позивач поставив, а відповідач прийняв у власність продукцію на загальну суму 1772274 грн, що підтверджується видатковими накладними:

№ 154 від 16.12.2021 на суму 832755,50 грн,

№ 106 від 09.02.2022 на суму 186232,50 грн,

№ 127 від 12.02.2022 на суму 200622 грн,

№ 132 від 13.02.2022 на суму 201376 грн,

№ 185 від 21.02.2022 на суму 351288 грн.

Відповідач частково оплатив вартість поставленої йому продукції.

Так, 01.12.2021 відповідач здійснив передоплату на суму 170000 грн, а в подальшому оплачував вже поставлену продукцію, здійснивши наступні платежі:

24.12.2021 на суму 100000 грн,

13.01.2022 на суму 100000 грн,

27.01.2022 на суму 62755,50 грн,

10.02.2022 на суму 90000 грн,

10.02.2022 на суму 200000 грн,

20.06.2022 на суму 50000 грн,

22.12.2023 на суму 200000 грн.

Відтак, відповідач оплатив поставлену продукцію на загальну суму 972 755,50 грн, у зв`язку з чим існує заборгованість в сумі 799 518,50 грн.

Зазначені обставини з поставки та оплати продукції за договором визнаються сторонами в позовній заяві та у відзиві на позов, а відтак правомірно визнані встановленими судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про недоведеність обставин поставки продукції на заявлену у позові суму з огляду на не подання видаткових накладних, позаяк обсяг поставленої продукції не заперечувався зі сторони відповідача, а лише було здійсненне посилання на відсутність видаткової накладної. Втім, такі первинні документи були подані суду першої інстанції позивачем та правомірно прийняті до уваги під час встановлення обставин справи.

У зв`язку з порушенням строків розрахунків позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 799 047,51 грн, 3% річних у розмірі 84 604,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 412 435,33 грн та штраф у розмірі 209 903,70 грн.

Як вбачається із доданих до позовної заяви розрахунку, позивач здійснював нарахування неустойки, інфляційних та відсотків річних з урахуванням фактичного боргу на певну дату, тобто врахувавши часткову оплату поставленої продукції зі сторони відповідача, яка в останнє була проведена 22.12.2023 на суму 200000 грн, в той час як борг в сумі 999 518,50 грн існував протягом періоду з 20.06.2022 по 22.12.2023, а в подальшому заборгованість склала 799 518,50 грн та існує на день розгляду справи в суді.

При цьому, штраф в розмірі 20% був обрахований із суми найбільшої заборгованості - 1049518,50 грн, яка існувала у період з 22.02.2022 по 20.06.2022.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині безпідставності поданих позивачем розрахунків як неустойки так і інфляційних, а також відсотків річних.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості нарахування пені протягом всього періоду існування заборгованості з огляду на умови укладеного сторонами договору.

Так, згідно із п. 5.6 Договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми заборгованості.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду, і на висновки якої також посилається відповідач в апеляційній скарзі, приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений (тобто, такий строк має виражатися роками, місяцями, тижнями тощо і бути меншим або більшим шести місяців, або має бути вказівка на подію, що має неминуче настати).

В даному випадку, у договорі сторони узгодили та вказали на подію, що має неминуче настати, - пеня обчислюється (нараховується) до повного розрахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду на зменшення неустойки (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже,суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Натомість, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Передбачене статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення пені може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В даному випадку, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, адже сукупний розмір нарахованої неустойки є більшим за розмір основного боргу, а початок повномасштабної військової агресії, впливає як на діяльність відповідача, так і на діяльність позивача в рівній мірі, тому справедливим буде зменшити заявлену до стягнення неустойку на 50%, що відповідає принципам рівності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не повідомив у апеляційній скарзі виключні обставини, чи інші які б не були враховані судом першої інстанції та стали б підставою для зменшення неустойки до 1% від її загального розміру.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак належить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/14479/23 (910/5869/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.02.2025.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко