Постанова

від 28.01.2025 по справі 910/5137/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа№ 910/5137/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Фартушна В.Л. дов.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 (повний текст складено 21.10.2024)

у справі №910/5137/24 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 1 135 617,31 грн,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) та просило стягнути 1 135 617,31 грн, у тому числі 520 234,84 грн 3% річних та 615 382,47 грн інфляційних втрат коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлену в період з січня 2021 року по липень 2022 року електричну енергію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору №1251/01 від 12.12.2019 і додаткової угоди №1/742/01/20 від 25.03.2020 позивач у період з січня 2021 року по липень 2022 року поставляв відповідачу електричну енергію, вартість якої відповідач не оплатив у повному обсязі. Рішенням Господарського суду від 24.05.2023 у справі №910/14653/22 було стягнуто з відповідача на користь позивача 17 769 002,44 грн основного боргу, 262122,75грн 3% річних та 1 265 588,95 грн інфляційних втрат коштів. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 вказане рішення було скасовано в частині стягнення 1 007 314,51 грн основного боргу та закрито провадження у справі в цій частині у зв`язку зі сплатою цієї суми при розгляді справи в апеляційному суді. Однак, станом на дату подання цього позову заборгованість не погашена, тому позивачем нараховані 3% річних за період з 18.04.2023 по 25.04.2024 та інфляційні втрати коштів за період з вересня 2023 року по березень 2024 року. Також позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат включає 80000,00 грн витрат на адвоката.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що представник позивача (адвокат Громов П.О.) не надав належні документи на підтвердження повноважень на право підпису позовної заяви від імені позивача; наказами Міністерства енергетики України були прийняті накази від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206, якими встановлено спеціальний порядок розрахунків з виробниками за "зеленим тарифом" і вказані накази підлягають застосуванню при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період; судові рішення у справі №910/14653/22 оскаржені в касаційному порядку і без отримання остаточного рішення не можна говорити про доведеність факту існування у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем у спірний період; відповідач не визнає факт прострочення грошового зобов`язання, тому відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які мають похідний характер від основного зобов`язання; наявні підстави для зменшення розміру процентів річних на 99% до 11356,17 грн; на спірні правовідносини поширюються положення пп.16. п.1 постанови НКРЕКП №332, яким зупинено нарахування з відповідача 3% річних та інфляційних втрат коштів; наявні форс-мажорні обставини, які унеможливлюють стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних; розмір судових витрат "на адвоката" в сумі 80 000,00 грн не підтверджено належними доказами, не відповідає принципу розумності, є необґрунтованим та явно завищеним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" 3% річних у розмірі 520234,84 грн, інфляційні втрати коштів у розмірі 615382,47грн та судовий збір у розмірі 17034,26 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про витребування у позивача доказів на підтвердження повноважень представника позивача Громова П.О. на підписання позовної заяви, яке заявлялось через те, що надана представником позивача додаткова угода №2 від до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 містить грубі ознаки підроблення; суд першої інстанції проігнорував право відповідача на сумнів щодо належності електронного доказу та, без жодних обґрунтувань, просто відмовив у задоволенні клопотання; суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін; наявні підстави для зменшення нарахованих 3% річних, оскільки відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, має непокритий збиток на 31.12.2023 понад 1,4 млрд грн і покладання такого тягаря в період воєнного часу на відповідача буде несправедливим.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" витрати на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване додаткове рішення в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн є не обґрунтованим та не відповідає принципам розумності та справедливості; предметом спору є стягнення 3% річних та інфляційних, донарахованих на суму, яке вже стягнута рішенням у справі №910/14653/22, в якій також стягувались річні і інфляційні згідно розрахунку, наданого представником позивача Громовим П.О., тому підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, що свідчить про очевидно надмірний розмір витрат на правничу допомогу; загальний попередній звітний акт від 23.09.2024 містить погодинний розрахунок вартості послуг, однак погодинна оплата укладеним позивачем з адвокатом договором не передбачена; відповідач має непокритий збиток на 31.12.2023 понад 1,4 млрд грн, що свідчить про його незадовільний фінансовий стан та є однією з підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу; укладеним позивачем з адвокатом договором не передбачено повноважень адвоката на самостійне подання документів (позову, заяв, клопотань тощо) від імені позивача, тому представник позивача вийшов за межі наданих йому повноважень і відсутні правові підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу в частині, що стосується документів поданих Громовим П.О. від імені позивача; позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, зокрема відсутні платіжні документи про сплату таких послуг.

Розгляд апеляційних скарг відповідача на рішення суду та на додаткове рішення суду було об`єднано в одне апеляційне провадження.

Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційних скарг в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційних скарг за відсутності представника позивача.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційних скаргах, просила їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.12.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець", як Гарантованим покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго", як виробником за "зеленим" тарифом, було укладено договір №1251/01, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок №641).

25.03.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1/742/01/20 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти договір у новій редакції.

Згідно з п. 2.3 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У зв`язку зі неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті за договором №1251/01 від 12.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 17 769 002,44 грн основного боргу, 262 122,75 грн 3% річних, 1 265 588,95 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14653/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Дніпроукренерго" 17 769 002,44 грн основного боргу, 262122,75 грн 3% річних, 1 265 588,95 грн інфляційних втрат та 289 450,71 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14653/23 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" суми основної заборгованості в розмірі 1 007 314,51 грн. Закрито провадження у справі №910/14653/23 в частині заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 1 007 314,51 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14653/23 залишено без змін.

При розгляді справи №910/14653/23 судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини:

- на виконання умов договору, за період з 01.01.2021 по 31.07.2022 сторонами спору були підписані без заперечень та зауважень акти купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 на суму 1 257 364,43 грн, за лютий 2021 на суму 1 717 809,80 грн, за березень 2021 на суму 3 377 257,14 грн, за квітень 2021 на суму 3 536 266,66 грн, за травень 2021 на суму 4 958 937,53 грн, за червень 2021 на суму 4 371 406,72 грн, за липень 2021 на суму 5 066 801,04 грн, за серпень 2021 на суму 4 918 652,76 грн, за вересень 2021 на суму 4 002 559,00 грн, за жовтень 2021 на суму 3 161 879,88 грн, за листопад 2021 на суму 1 641 276,50 грн, за грудень 2021 на суму 464 245,70 грн, за січень 2022 на суму 1 145 368,03 грн, за лютий 2022 на суму 1 768 182,23 грн, за березень 2022 на суму 3 506 325,96 грн, акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 на суму 16 497,83 грн, за квітень 2022 на суму 3 060 710,12 грн, за травень 2022 на суму 4 971 411,31 грн, за червень 2022 на суму 1 343 657,95 грн, за липень 2022 на суму 5 079 194,29 грн;.

- крім того, наприкінці березня 2023 позивач отримав від відповідача підписані без заперечень та зауважень наступні акти коригування: 1) акт коригування від 27.03.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2021 від 28.01.2021 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 58 881,97 грн; 2) акт коригування від 21.02.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 від 31.08.2022 зі зменшенням вартості поставленої електроенергії на 34 240,78 грн; 3) акт коригування від 16.02.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 від 28.02.2022 зі зменшенням вартості поставленої електроенергії на 84,90 грн; 4) акт коригування від 17.02.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 від 30.04.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 210 811,86 грн; 5) акт коригування від 16.03.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 від 31.05.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 9,43 грн; 6) акт коригування від 20.03.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 від 30.06.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 2 937 202,80 грн;

- відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги);

- у рахунок оплати вартості придбаної в період з січня 2021 року по липень 2022 року електроенергії відповідачем сплачено на користь позивача лише 44 769 382,82 грн, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 18.04.2023 становить 17 769 002,44 грн. Доказів здійснення оплати за поставлену у спірний період електричну енергію в повному обсязі матеріали справи не містять, а відповідачем суду першої інстанції надано не було;

- в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, відповідач сплатив та подав докази частково погашення заборгованості на загальну суму 1 007 314,51 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 31.05.2023 № 297 674 на суму 356 381,16 грн; від 15.06.2023 № 300 339 на суму 571 696,10 грн; від 18.10.2023 №315 045 на суму 58 881,97 грн; від 18.10.2023 №316694 на суму 1 519,73 грн; від 20.10.2023 №317 617 на суму 636,95 грн; від 26.10.2023 №319 543 на суму 2 305,48 грн; від 30.11.2023 №326 261 на суму 2 051,45 грн; від 28.12.2023 №332 626 на суму 3 502,79 грн; від 21.02.2024 №348 322 на суму 10 338,88 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц вказано, що "преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку".

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем встановлений судовими рішеннями у справі №910/14653/23, тому згідно статті 75 ГПК України вказані обставини не потребують додаткового доказування.

Крім суми основного боргу позивач у справі №910/14653/23 заявляв до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані до 18.04.2023 (3% річних) та до березня 2023 року (інфляційні).

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, станом на дату подання даного позову (25.04.2024) відповідачем заборгованість у повному обсязі не погашена.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не сплатив суму основного боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд стягнути 520 234,84 грн 3% річних за період з 18.40.2023 по 25.04.2024 та 615 382,47грн інфляційних втрат коштів за період з вересня 2023 року по березень 2024 року.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що згідно п. 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, обов`язок відповідача з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за "зеленим" тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з обставин: отримання Гарантованим покупцем підписаного продавцем акту купівлі продажу електроенергії; оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Крім того, відповідач звертав увагу суду, що зобов`язання сторін у заявлений період виникли під час дії воєнного стану та наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період.

Також відповідач зазначив, що представник позивача не надав належні документи на підтвердження повноважень на право підпису позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго", а отже позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, тому позов та додані до нього документи мають бути повернуті позивачу.

Відповідач вказував на те, що позивач та відповідач є учасниками ринку електричної енергії (виробником електричної енергії та гарантованим покупцем відповідно), беручи до уваги, що договір укладений відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", на спірні правовідносини поширюються положення пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП №332 щодо зупинення нарахування і стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у спірній частині.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також зазначав, що з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% та інфляційних нарахувань в судовому порядку.

У відзиві на позов відповідач також просив зменшити розмір річних процентів на 99% до 11 356,17 грн та заперечив щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 80 000 грн.

В процесі розгляду справи відповідач також заявляв клопотання про витребування від позивача доказів (оригіналів Додаткових угоди №1 і №2 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021), про слухання справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у загальному позовному провадженні, про повернення позову та про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 було задоволено клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про зупинення провадження у справі від 28.05.2024, зупинено провадження у справі № 910/5137/24 до завершення перегляду в касаційному порядку судового рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/14653/22 за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець".

Постановою Верховного Суду від30.07.2024 у справі № 910/14653/22 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 в чинній частині, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/14653/22 залишити без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 поновлено провадження у справі №910/5137/24, продовжено розгляд справи №910/5137/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. Також судом було відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів, про повернення позову та про розгляд справи в порядку загального провадження.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №1251/01 від 12.12.2019 і додаткової угоди №1/742/01/20 від 25.03.2020, предметом якого є продаж позивачем відповідачу електричної енергії, виробленої позивачем за "зеленим" тарифом.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати вартості електричної енергії.

Спірні правовідносини щодо поставки електричної енергії, регулюються нормами ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Так, згідно з вимогами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Зазначені положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених / визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини шоста, сьома статті 276 ГК України).

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону).

Судовими рішеннями у справі №910/14653/22 встановлено, що на виконання умов договору відповідач в період з січня 2021 року по липень 2022 року придбав у позивача електричну енергію на загальну суму 62 538 385,26 грн, однак у встановлені договором строки її в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 17 769 002,44 грн, а в процесі апеляційного перегляду вказаної справи відповідач надав докази часткового погашення заборгованості на загальну суму 1 007 314,51 грн.

Встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №910/14653/23 факти щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати заборгованість за куплену електроенергію у розмірі 17 769 002,44 грн та погашення скаржником заборгованості у розмірі 1 007 314,51 грн під час розгляду справи 910/14653/23, в силу приписів ст.75 ГПК України, повторного доведення не потребують.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тому апеляційним господарським судом відхиляються доводи відповідача про те, що відповідач не порушив права позивача, оскільки позивач не надсилав відповідної вимоги.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 520 234,84 грн за період з 18.04.2023 по 25.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 615 382,47 грн за період з вересня 2023 року по березень 2024 року, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений арифметично та методологічно правильно. Відповідачем правильність розрахунків не спростована.

Доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки накази Міністерства енергетики України №140 та №206 закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку та не змінюють терміни виникнення грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку.

Посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили (форс-мажор) також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставини.

Відповідачем також заявлялось клопотання про зменшення розміру процентів річних на 99% до 11356,17 грн.

Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак, вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду дала у справі, фактичні обставини якої суттєво відрізнялись від фактичних обставин даної справи, оскільки у вказаній справі №902/417/18 сторони у договорі змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Натомість, у даній справі сторони не змінювали розмір процентної ставки і позивачем нараховані 3% річних, як це передбачено статтею 625 ЦК України.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Суд має врахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов`язок з виконання умов договору в контексті обставин справи, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність).

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у відзиві на позовну заяву (п.4.2) належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру процентів річних, і єдиною підставою відповідач зазначив те, що він зобов`язаний діяти відповідно до нормативно-правових актів Міністерства енергетики України.

За встановлених обставин є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, тому відсутні підстави для зменшення розміру процентів річних.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат коштів на суму основного боргу за Договором, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (відмову у задоволенні клопотань про витребування доказів та про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін), апеляційний господарський суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Підставою для залишення без руху стало те, що позовна заява що подана до суду підписана Громовим Петром Олександровичем, на підтвердження повноваження діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" надано ордер АЕ №1057529 від 24.02.2021 на підставі договору про надання правової допомоги №3 від 24.02.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія ДП №4570 від 29.11.2019, договір №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021, однак, строк дії даного договору визначено до 31.12.2022, тому позивачу слід надати належні повноваження представника Громова Петра Олександровича на право підпису позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго". 07.05.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову, до якої він додав Додаткову угоду №1 від 20.12.2022 та Додаткову угоду №2 від 23.12.2022, якими продовжено строк дії договору №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021 до 31.12.2023 та до 31.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5137/24, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

24.05.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про слухання справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у загальному позовному провадженні, яке мотивоване тим, що при візуальному огляді надана додаткова угода №2 містить грубі ознаки підроблення, а саме: вона по суті є додатковою угодою №1 в котрій за допомогою графічного редактору змінено цифри у датах (в тому числі й даті продовження строку дії основного договору), тому вказаний доказ має бути виключений із доказів і щодо нього може виникнути необхідність в призначенні відповідних експертиз.

28.05.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (оригіналів Додаткових угоди №1 і №2 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021), яке мотивоване тим, що при візуальному огляді надана додаткова угода №2 містить грубі ознаки підроблення, а саме: вона по суті є додатковою угодою №1 в котрій за допомогою графічного редактору змінено цифри у датах (в тому числі й даті продовження строку дії основного договору).

Представник позивача Громов П.О. подав заперечення проти вказаних клопотань, посилаючись на те, що дана справа є справою незначної складності, тому підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а щодо начебто надання документів, що мають ознаки підроблення, директором позивача подана окрема заява і зазначені звинувачення на думку позивача носять тільки єдину ціль - затягнути розгляд справи.

Директор позивача Гостєв М.М. подав до суду заяву від 24.05.2024, у якій підтвердив, що між ТОВ "Дніпроукренерго" та адвокатом Громовим П.О. укладено: договір про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021, додаткова угоду №1 від 20.12.2022, додаткова угода №2 від 23.12.2022 до вказаного договору, згідно яких він діє до 31.12.2024, а надані адвокатом договір і додаткові угоди відповідають дійсності.

Вказані клопотання відповідача обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки документи, які відповідач просить витребувати, не є необхідними для правильного вирішення даного спору і позивачем підтверджено укладення між ТОВ "Дніпроукренерго" та адвокатом Громовим П.О. договору і додаткових угод до нього, тому відсутні підстави для витребування їх оригіналів, а наведені відповідачем доводи не є достатніми для наявності підстав для призначення справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Апеляційним господарським судом також враховано, що адвокат Громов П.О. представляв інтереси ТОВ "Дніпроукренерго" під час розгляду справи №910/14653/23 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, про що зазначає сам відповідач, і його повноваження підтверджувались тими самими документами, що й у даній справі.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат включає 80000,00 грн витрат на адвоката.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

24.09.2024 тобто в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення, позивачем через систему "Електронний суд" була подана заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи було надано: договір про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3, Додаткову угоду №1 від 20.12.2022, Додаткову угоду №2 від 23.12.2022, Додаток від 04.04.2024 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3, попередній звітній акт від 23.09.2024 наданих послуг в рамках Додатку від 04.04.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4570 від 29.11.2019, ордер на надання правничої допомоги серія АЕ №1057529 від 24.02.2021.

Оскільки позов було задоволено, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 2.1 договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021, який укладений між позивачем та адвокатом Громовим П.О., передбачено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику протягом строку дії договору послуги юридичного характеру.

Склад послуг, зазначених в п.2.1, погоджується сторонами та зазначається в додатках до договору (п.2.2 договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021).

Згідно п.7.1 договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 за надання юридичних послуг, передбачених умовами даного договору, замовник сплачує виконавцю винагороду, розмір якої та порядок її сплати погоджується сторонами та зазначається в додатках до даного договору.

Відповідно до пункту 1.1. Додатку від 04.04.2024 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3 (надалі - Додаток), виконавець зобов`язаний надати замовнику наступні юридичні послуги, а замовник зобов`язаний здійснити оплату за такі юридичні послуги згідно з умовами, викладеними у цьому Додатку: Підготовка документів для подання позову та захист інтересів замовника щодо стягнення з ДП "Гарантований покупець" додатково 3% річних, інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлену електричну енергію ДП "Гарантований покупець" за прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлену в період з січня 2021 року по липень 2022 року електричну енергію; стягнення судового збору за подання до суду позову на ДП "Гарантований покупець".

До послуг зазначених в п. 3 даного Додатку, включено попередній аналіз документів щодо договірних взаємовідносин між клієнтом та ДП "Гарантований покупець", підготовка документів, здійснення розрахунків, нарахувань, підготовка позовної заяви, та всіх необхідних документів пов`язаних з її поданням, надання пояснень, заперечень, відповіді на відзив відповідача, подання заяв, та клопотань, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи у суді першої інстанції, а у випадку оскарження ДП "Гарантований покупець" рішення суді першої інстанції, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи в апеляційному господарську судді (п. 2 Додатку).

Вартість послуг (винагорода) виконавця за послуги визначені в п. 1 та п. 2 даного Додатку, за домовленістю сторін становить: 80 000,00 грн (п. 3 Додатку).

Відповідно до попереднього звітного акту від 23.09.2024 виконавець надав наступний обсяг юридичних послуг:

1.1 Аналіз законодавства та судової практики

1.2 Спілкування з замовником

1.3 Підготовка позовної заяви

1.4 Розрахунок 3% річних та інфляційних;

1.5 Підготовка додатків

1.6 Завантаження документів до системи Електронний суд

1.7 Час, витрачений на моніторинг статусу справи

1.8. Заява про усунення недоліків позовної заяви

2.1 Ознайомлення з клопотанням відповідача про витребування доказу

2.2. Підготовка для керівника позивача заперечення на звинувачення

2.3. Ознайомлення з клопотанням відповідача про слухання справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в загальному позовному провадженні

3.1. Підготовка заперечення для керівника позивача на клопотання відповідача про витребування доказів

3.2. Підготовка заперечення на клопотання відповідача про слухання справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в загальному позовному провадженні та завантаження до системи Електронний суд

4.1. Ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву

4.2 Підготовка відповіді на відзив відповідача на позовну заяву та завантаження до системи Електронний суд

5.3 Клопотання про поновлення провадження у справі та завантаження до системи Електронний суд.

Всього 20 годин станом на 23 вересня 2024 витрачено виконавцем в рамках судової справи № 910/5137/24.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що правову допомогу позивачу у суді першої інстанції надавав адвокат Громов П.О.

Доводи відповідача про те, що укладеним позивачем з адвокатом договором не передбачено повноважень адвоката на самостійне подання документів (позову, заяв, клопотань тощо) від імені позивача, тому представник позивача вийшов за межі наданих йому повноважень, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються змістом Додатку від 04.04.2024 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3.

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Оскільки додатком до договору визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 80000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач скористався своїм правом подати заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких посилався на надмірний розмір витрат на правничу допомогу, що заявляються позивачем до стягнення, неспіврозмірність розміру таких вимог категорії справи, очевидне завищення наведеної позивачем в заяві кількості часу витраченого адвокатом на правничу допомогу, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи, невідповідність заявленої тривалості судових засідань.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом першої інстанції при розгляді питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу було враховано характер спору, складність справи, обсяг наданих позивачу по справі адвокатом послуг, наявність інших справ, в яких позивачу правничу допомогу надає адвокат Громов П.О., а також розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та встановлено, що справа не є складною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що розумним, пропорційним і обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції у даному спорі є сума 30000,00 грн, і вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами.

За таких обставин доводи відповідача по суті його скарги на додаткове рішення в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування або зміни додаткового рішення господарського суду першої інстанції, тому апеляційна скарга на додаткове рішення не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційних скарг, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.02.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко