Постанова

від 03.02.2025 по справі 922/3195/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3195/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, (вх.№2834 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3195/24 (суддя Чистякова І.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 11.11.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19", м. Харків,

про стягнення 74007,43грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19" боргу в загальній сумі 74007,43грн., у тому числі: основний борг у сумі 44133,83грн., пеня в сумі 7554,06грн, 3% річних в сумі 3598,45грн. та інфляційні в розмірі 18721,09грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" від 02.11.2021 та від 01.04.2023 щодо оплати вартості спожитого природного газу за період з 02.11.2021 по 19.12.2021, з 01.04.2023 по 02.04.2023 та за 01.05.2023.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3195/24 позов задоволено частково в розмірі 22682,34грн.; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 22682,34грн., а також судовий збір у сумі 742,44грн.; відмовлено в іншій частині позову.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що позивачем не було доведено факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого постачальником "останньої надії" у період з 02.11.2021 по 30.11.2021 в сумі 26577,91грн. згідно акту приймання передачі природного газу № 21236 від 30.11.2021, оскільки заборгованість відповідача за спожитий у листопаді місяці 2021 природний газ в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, має бути списана відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2479-ІХ від 29.07.2022 "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".

Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", відповідач за газ, спожитий у листопаді 2021 повинен був сплатити 4967,47грн. (0,66947 тис.м.куб.*7,42 тис.грн), а з урахуванням вартості послуги з транспортування природного газу в розмірі 148,99грн. Загалом вартість спожитого відповідачем у листопаді 2021 газу становить 5116,46 грн.

Врахувавши фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та умови договору, господарський суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 22682,34грн.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Отже, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7554,06грн, 3% річних в сумі 3598,45грн. та інфляційних у розмірі 18721,09грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3195/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні суми основного боргу в розмірі 21451,49грн., пені в розмірі 7554,06грн., 3% річних в розмірі 3598,45грн.; інфляційних в розмірі 18721,09грн. та судового збору в розмірі 1679,96грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач, як постачальник, поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги2 відсутні.

У зв`язку із викладеним, на думку апелянта також є безпідставним посилання суду на дію для відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)2 № 530-ІХ. Скаржник вважає, що уклавши спірний договір сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами договору, який за своєю суттю не є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Окрім викладеного апелянт вважає некоректним застосування судом до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану2, в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, оскільки відповідач не є населенням в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги2, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку2.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3195/24 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

03.12.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3195/24; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги фізичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3195/24 ухвалено розпочати з 05.12.2024 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 отримано відповідачем 15.12.2024.

Клопотання від відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (надалі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (надалі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19" (надалі - відповідач) у листопаді, грудні 2021 та квітні, травні 2023 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56XQ0001560FK005 (форма № 10) від оператора ГРМ (т.1 а.с.24);

- листом оператора ГТС від 19.04.2024 № ТОВВИХ-24-6041 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0001560FK005 (т.1 а.с.20-22);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ0001560FK005 (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) (т.1 а.с.23).

Постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії (далі - договір), затвердженому Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі- постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19" (надалі - споживач) було укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (т.1 а.с.37-38).

Окрім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі- постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19" (надалі - споживач) було укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" від 01.04.2023, який підписаний лише з боку постачальника (т.1 а.с.41-42).

Пунктом 1.3. типового договору передбачено, що цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 2.1. типового договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За умовами пунктами 4.1., 4.2. типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктами 4.3., 4.4. типового договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно підпунктів 1-3, 6, 8-9 пункту 5.1. типового договору споживач має право: отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов`язків його та постачальника та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий газ, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; вільно обирати іншого постачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором.

Відповідно до підпунктів 1, 3, 4 пункту 5.2. типового договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору, не допускати несанкціонованого відбору природного газу, а також протягом 5 робочих днів повідомляти постачальника про всі зміни персоніфікованих даних.

За умовами підпунктів 1, 3, 7 пункту 6.1. типового договору постачальник має право, серед іншого, отримувати від споживача плату за поставлений природний газ; ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством; мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором.

Згідно з підпунктами 1, 3, 4 пункту 6.2. типового договору постачальник зобов`язується, серед іншого: забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором; обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором; протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача.

Постачальник має право звернутися до Оператора ГРМ/Оператора ГТС з дорученням про відключення споживача від газорозподільчої системи/газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) виключно у випадку порушення споживачем строків оплати за цим договором (пункту 7.1. типового договору).

Згідно з пунктами 11.1., 11.3. типового договору договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором. Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до пункту 11.5. типового договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

На виконання умов договору в період з 02.11.2021 по 19.12.2021, з 01.04.2023 по 02.04.2023 та 01.05.2023 постачальником було поставлено, а споживачем прийнято природний газ на загальну суму 55933,83грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу:

- № 21236 від 30.11.2021 у період з 02.11.2021 по 30.11.2021 в об`ємі 0,66947 тис.куб.м на суму 26577,91грн. (т.1 а.с.45 на звороті), з урахуванням коригуючого акту природного газу № 29045 від 23.12.2021 за листопад 2021 у зв`язку зі зміною ціни послуги з транспортування природного газу з 163,89рн. на 148,99грн. (т.1 а.с.49 на звороті) ,

- № 31984 від 31.12.2021 у період з 01.12.2021 по 19.12.2021 в об`ємі 0,53988 тис.куб.м на суму 29 360,63грн. (т.1 а.с.51 на звороті),

- № 8070 від 30.04.2023 у період з 01.04.2023 по 02.04.2023 в об`ємі 0,00009 тис.куб.м на суму 2,83грн. (т.1 а.с.54 на звороті),

- № 10736 від 31.05.2023 у період з 01.05.2023 по 01.05.2023 в об`ємі 0,00009 тис.куб.м на суму 2,42грн. (т.1 а.с.12).

Позивач зазначав, що відповідач здійснив часткову оплату за спожитий природний газ в період з 02.11.2021 по 30.11.2021, сплативши 11800,00грн., що підтверджується листом АТ "Ощадбанк" від 18.04.2024 за № 16/2-09/48183/2024 про надходження (не находження) коштів на поточний рахунок позивача з реєстром надходжень (т.1 а.с.26-27). З урахуванням часткового погашення основного боргу, у відповідача сформулювалась заборгованість за спожитий газ на загальну суму 44133,83грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу і стало підставою для звернення 10.09.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19" боргу в загальній сумі 74007,43грн., в тому числі: основний борг в сумі 44133,83грн., пеня в сумі 7554,06грн, 3% річних в сумі 3598,45грн. та інфляційні в розмірі 18721,09грн. (т.1 а.с.1-57).

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.74-89).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (надалі Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: - ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; - прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); - назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); - поштову адресу об`єкта споживача.

За умовами пункту 1.3. типового договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Враховуючи наведене, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Виходячи з приписів частини 2 статті 265 Господарського кодексу України та предмету договору, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Отже, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У даному випадку відповідачем у справі є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19".

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Статтею 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, зокрема, що об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Таким чином, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Поряд з цим, підтвердженням відсутності підстав для визначення ціни природного газу, постачання якого здійснювалося за укладеним сторонами у цій справі типовим договором від 02.11.2021 у спірний період з 02.11.2021 по 30.11.2021 в сумі 26577,91грн. згідно акту приймання передачі природного газу № 21236 від 30.11.2021, за формулою, передбаченою пунктом 24 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102) та визначення її на рівні граничної ціни є приписи абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022.

Так, абзацом 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" унормовано, що непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

Оскільки списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021, з ресурсу постачальника останньої надії прямо передбачене Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022, і на момент набранням ним чинності за відповідачем обліковувалась заборгованість за спожитий у листопаді 2021 природний газ, позивач зобов`язаний був здійснити списання кредиторської заборгованості відповідача з реєстру постачальника останньої надії в обсязі, що перевищує вартість природнього газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 куб.м, в силу приписів вищевказаного Закону.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", відповідач за газ, спожитий у листопаді 2021 повинен був сплатити 4967,47грн. (0,66947 тис.м.куб.*7,42 тис.грн), а з урахуванням вартості послуги з транспортування природного газу в розмірі 148,99грн. Загалом вартість спожитого відповідачем у листопаді 2021 газу становить 5116,46 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач в період з 01.04.2023 по 02.04.2023 та 01.05.2023 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 29365,88грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за №31984 від 31.12.2021 в період з 01.12.2021 по 19.12.2021 в об`ємі 0,53988 тис.куб.м на суму 29360,63грн., № 8070 від 30.04.2023 в період з 01.04.2023 по 02.04.2023 в об`ємі 0,00009 тис.куб.м на суму 2,83грн., №10736 від 31.05.2023 в період з 01.05.2023 по 01.05.2023 в об`ємі 0,00009 тис.куб.м на суму 2,42грн., які підписані лише з боку позивача.

Зазначені акти приймання-передачі природного газу та рахунки на оплату природного газу були направлені позивачем засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, про що свідчать наявні у матеріалах справи роздруківки списків згрупованих відправлень та фіскальні чеки АТ "Укрпошта".

Проте, в порушення умов типового договору відповідач здійснив лише часткову оплату за спожитий природний газ у період з 02.11.2021 по 30.11.2021, сплативши 11800,00грн., що підтверджується листом АТ "Ощадбанк" від 18.04.2024 за № 16/2-09/48183/2024 про надходження (не находження) коштів на поточний рахунок позивача з реєстром надходжень.

Відповідно до пункту 5.1. договору споживач має право, зокрема, вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; провести звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта.

Матеріали справи не містять жодних заперечень відповідача щодо отриманих рахунків на оплату природного газу, щодо незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою.

Врахувавши фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 22682,34грн. (5116,46грн. (акт № 21236 від 30.11.2021, з урахуванням коригуючого акту природного газу № 29045 від 23.12.2021) + 29360,63грн. (акт №31984 від 31.12.2021) + 2,83грн. (акт № 8070 від 30.04.2023) + 2,42грн. (акт №10736 від 31.05.2023) - 11800,00грн. (сума проведеної оплати).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 7554,06грн., 3% річних у розмірі 3598,45грн. та інфляційних в сумі 18721,09грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 4 пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, в період з 11.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023) визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги2, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Так, Закон України Про ринок природного газу виокремлює серед суб`єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:

1) побутовий споживач (відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

2) споживач (відповідно до пункту 37 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку2, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно із статтею 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

За визначенням, зазначеним у статті 1 Закону України "Про теплопостачання", виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Отже, в даному випадку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19" шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклав договір з позивачем про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Колегія суддів зазначає, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.

Діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Косарєва-19" спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Аналізуючи вказані норми, судова колегія зазначає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб (надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води населенню).

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Як вірно встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість "Косарєва-19" за період часу, коли на території України діяли карантин та воєнний стан.

Разом з тим, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", а також ту обставину, що відповідач є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 7554,06грн., 3% річних у розмірі 3598,45грн. та інфляційних в сумі 18721,09грн.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3195/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3195/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03.02.2025

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий