Постанова

від 10.12.2024 по справі 908/1769/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1769/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.03.2024 року у справі №908/1769/23 (суддя Сушко Л.М.)

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорінетс", 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-а, код ЄДРПОУ 43655724

ВСТАНОВИВ:

07.03.2024 року до господарського суду Запорізької області від ліквідатора надійшов звіт та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорінетс".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.03.2024 року у цій справі звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, затверджено; банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лорінетс", 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-а, код ЄДРПОУ 43655724 ліквідовано; провадження у справі №908/1769/23 закрито.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що майнових активів підприємства-банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, що підлягають включенню до ліквідаційної маси не виявлено, у зв`язку з чим кредиторська заборгованість залишилась не погашеною.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.03.2024 року у справі №908/1769/23, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що за змістом оскаржуваної у цій справі ухвали суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час розгляду ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, зокрема, щодо обґрунтованості висновків про відсутність підстав покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника.

За доводами скаржника, місцевий господарський суд обмежився констатацією того, що в ліквідаційному балансі боржника відображено відсутність майнових активів, зокрема, відсутність зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, земельних ділянок, виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах ДВС, та вказав, що підприємницька діяльність боржника припинена.

Однак, відповідно до ідентифікаційних даних, у боржника ТОВ "Лорінетс" (код за ЄДРПОУ 43655724) в установах банків наявні відкриті рахунки.

При цьому, суд дійшов висновку про вжиття ліквідатором всіх встановлених КУзПБ заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, виходячи лише з невиявлення майна боржника, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, врахувавши надані ліквідатором запити та отримані відповіді.

Апелянт вказує, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено про проведення ліквідатором аналізу фінансового становища боржника, зокрема, щодо з`ясування підстав виникнення заборгованості перед кредиторами в цій справі, наявності чи відсутності ознак доведення до банкрутства, виведення активів тощо.

Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.04.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2024 року на 12:30 год.

У судовому засіданні 19.11.2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.12.2024 року на 11:50 год.

У судовому засіданні 10.12.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 року відкрито провадження у справі №908/1769/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорінетс", 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-а, код ЄДРПОУ 43655724; визнано грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фін2Гоу" до боржника на суму 87 140, 00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 131 278,00 гр. - 4 черга задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

12.06.2023 року за №70792 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорінетс", 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-а, код ЄДРПОУ 43655724.

До господарського суду в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяв з грошовими вимогами до боржника не надійшло.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лорінетс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

Ухвалою суду від 16.11.2023 року арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича відсторонено від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорінетс"; новим ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну /свідоцтво № 496 від 09.04.2013 року, адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Сергія Зорського, буд. 8, офіс 69/; зобов`язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорінетс", арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну завершити ліквідаційну процедуру підприємства-банкрута та надати суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

07.03.2024 року до господарського суду Запорізької області від ліквідатора надійшов звіт та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорінетс".

Матеріали справи свідчать про те, що Головне управління ДПС у Запорізькій області не зверталося до суду з грошовими вимогами до боржника, не визнавалося господарським судом кредитором у справі, чи іншим учасником провадження, отже апелянт не є учасником справи та не має права на оскарження процесуальних рішень у справі як учасник провадження.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04 вересня 2024 року у справі № 908/2504/22, відповідно до яких:

- податковий орган, який не набув статусу учасника справи (насамперед статусу кредитора, але не виключно) має право на оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі (тобто в частині, що не стосується розгляду заявленого податковим органом клопотання) виключно за умови доведення ним факту прийняття такого судового рішення про його (податкового органу) права та (або) обов`язки.

- законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

- відтак, кінцевою метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є, зокрема, повне та достовірне формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. За результатами такої перевірки можуть бути виявлені, зокрема, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення недоброчесної поведінки як боржника, так і кредиторів, що суперечить меті та принципам процедур банкрутства.

- юридична особа втрачає статус платника податків, коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію банкрута.

Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 року у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 року у справі № 28/29-б-43/212-2012).

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та закриває провадження у справі про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

Аналізуючи зміст процедури затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу у справі про банкрутству за положеннями Кодексу, слід зауважити на наступному:

Після завершення всіх, передбачених КУзПБ дій по здійсненню ліквідаційної процедури та розгляду всіх, за наявності поточних вимог, скарг, заяв та клопотань, суд призначає судове засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, про час і місце судового засідання, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати, чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Ухвала про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі у справі про банкрутство банкрута - юридичної особи, є окремим процесуальним документом, можливість оскарження якої прямо передбачено статтею 9 КУзПБ.

Можливість оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанцій ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута і закриття провадження у справі про банкрутство контролюючим органом передбачена навіть у випадку, коли такий скаржник не має статусу учасника у справі про банкрутство, оскільки пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України передбачено, що, зокрема, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09. 2024 року у справі № 908/2504/22).

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З урахуванням висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09.2024 року у справі № 908/2504/22, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку податковий орган, як контролюючий орган, має право на оскарження ухвали про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі, оскільки юридична особа втрачає статус платника податків коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію банкрута, а при проведені податковим органом перевірки можуть бути виявлені, зокрема, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення недоброчесної поведінки як боржника, так і кредиторів, що суперечить меті та принципам процедур банкрутства.

Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (стаття 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульований у розділі IV КУзПБ.

Зокрема, положеннями статті 62 та частин 1, 2 статті 65 КУзПБ передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним в ході ліквідаційної процедури дій. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтованих сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов`язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати, чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу. Подібний за змістом висновок Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах, зокрема, в постанові від 12.09.2019 року у справі №914/3812/15.

Зазначаючи про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, Верховний Суд (зокрема, у постанові від 02.09.2021 року у справі №910/3438/13) також звертав увагу на критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, покладений обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.

Натомість ліквідатор в силу покладених на нього КУзПБ завдань у ліквідаційні процедурі, у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута. Під час ліквідаційної процедури ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

Повноваження ліквідатора визначені статтею 61 КУзПБ, зокрема, згідно з частиною 1 ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

Частиною другою статті 61 КУзПБ визначено, що ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постанові від 07.10.2021 року у справі №914/3812/15) зауважував, що невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з`ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника через доведення його до банкрутства.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення - об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів, спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

У постанові від 22.04.2021 року у справі №915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції частини другої статті 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

- вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Тобто, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №906/904/16, від 02.09.2020 року у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 року у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута, так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Проте, за змістом оскаржуваної у цій справі ухвалі суд першої інстанції при її прийнятті не врахував викладені висновки Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час розгляду ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, зокрема щодо здійснення ліквідатором аналізу первісної бухгалтерської документації боржника, аналізу укладених боржником правочинів за спірний період, у тому числі, не досліджувалося те, чи вчинялися ліквідатором дії щодо пошуку дебіторської заборгованості, чи проводилось ним дослідження питання наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій щодо банкрутства з метою виявлення та притягнення до солідарної чи/або субсидіарної відповідальності певних осіб.

Пунктом третім частини другої статті 12 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Між тим, матеріали справи не містять здійсненого ліквідатором аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника за останні три роки,

Також матеріали справи свідчать про те, що на час розгляду та затвердження звіту ліквідатора, у боржника було відкрито 6 розрахунокових рахунків у банках, два з яких залишаються відкритими на час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали (т. 1 а.с. 51).

Таким чином, за змістом оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд обмежився констатацією того, що в ліквідаційному балансі боржника відображено відсутність майнових активів, зокрема, рухомого та нерухомого майна, земельних ділянок, відсутні на виконанні в органах ДВС виконавчі документи щодо боржника, підприємницька діяльність боржника припинена.

Тобто, суд дійшов висновку про вжиття ліквідатором всіх встановлених КУзПБ заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури виходячи лише з невиявлення майна боржника, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість з огляду на надані ліквідатором запити та отримані відповіді.

Отже, суд першої інстанції не з`ясував наведення у звіті ліквідатора висновку про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника чи засновників тощо, з огляду на дослідження обставин щодо підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство; здійснення аналізу правочинів, що завдали збитків боржнику чи призвели до збільшення кредиторської заборгованості, а також дій суб`єктів відповідальності щодо вчинення таких правочинів та захисту майнових інтересів боржника; здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника; а також не з`ясував обставин наявності відкритих рахунків боржника в банківських установах.

Тобто, суд на виконання функцій судового контролю не перевірив, чи здійснив ліквідатор боржника детальне та повне дослідження підстав та причин виникнення кризової ситуації, що призвела до його банкрутства, а також не надав оцінки повноті та обґрунтованості такого дослідження.

Зважаючи на наведене апеляційний суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію боржника із наступними процесуальними наслідками, закриття провадження у справі, адже він не ґрунтується на належному виконанні судом вимог статей 79, 86, 236, 269 ГПК України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судом усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування принципів безсумнівності повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 269 ГПК України).

Згідно пунктом шостим частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 280 ГПК України визначені підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції оскаржувану ухвалу було прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.03.2024 року у справі №908/1769/23 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.03.2024 року у справі № 908/1769/23 скасувати.

Справу № 908/1769/23 направити до господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 03.02.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г. Іванов