Рішення

від 27.01.2025 по справі 10/24/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2025 р. Cправа № 10/24/2011/5003(902/1144/24)

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" (код ЄДРПОУ 24899175)

до: Виконавчого комітету Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 03084813)

про зобов`язання вчинити дії

у справі № 10/24/2011/5003

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" (код ЄДРПОУ 24899175)

про визнання банкрутом

за участю представників:

позивача: арбітражний керуючий (ліквідатор ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс") Куліченко М.В.

відповідача: Олексюк Т.С.

присутні: ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/24/2011/5003 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс".

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Ухвалою від 06.08.2024 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. у справі до 06.11.2024 року.

01.11.2024 року до суду від ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" надійшла позовна заява б/н від 31.10.2024 року (вх.№ 1197/24 від 01.11.2024 року) до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №10/24/2011/5003(902/1144/24) від 01.11.2024 року, вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою від 06.11.2024 року відкрито провадження у справі № 10/24/2011/5003(902/1144/24) за позовом ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії, в межах справи №10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс". Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 27.01.2025 року - 14:30 год.

26.12.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 26.12.2024 року на позовну заяву, в якому відповідач просить суд: застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо звернення з позовом до суду та відмовити в задоволенні даного позову.

21.01.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 21.01.2025 року.

Ухвалою від 22.01.2025 року задоволено заяву арбітражного керуючого Куліченка М.В. б/н від 20.01.2025 року про участь в судовому засіданні у справі №10/24/2011/5003(902/1144/24) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Куліченка М.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 27.01.2025 року - 14:30 год. у справі №10/24/2011/5003(902/1144/24), в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судове засідання на визначену дату з"явились представники позивача, відповідача та в якості слухачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи представник позивача надав пояснення щодо обставин, наведених у позовній заяві, підтримав її вимоги та просив задоволити.

Представник відповідача щодо позову заперечила, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву; окрім іншого наголосила, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з вказаним позовом.

Представник позивача підтримав доводи, наведені у відповіді на відзив та зазначив, що на його думку строк позовної давності пропущено не було.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Так, позовні вимоги мотивовано наступним.

01.04.2001р. між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (орендар) було укладено договір № 2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001р., на підставі якого для надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання мешканців ТОВ ВКП "Моріс" надано в оренду терміном на 10 років (до 31.03.2011р.) цілісний майновий комплекс котельні за адресою: вул.К.Маркса, 18А, м.Вінниця.

В 2007р. ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою, для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К.Маркса, б.18 А, м.Вінниця, згідно договору купівлі-продажу №1/09 від 03.09.2007р. з ТОВ ВКФ "Нічлава" за власні та кредитні кошти придбало, зокрема, 4 (чотири) котлових агрегати (з обладнанням), типу Vitomax 200, виробництва Німеччина, з яких: - два котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241005, зав.№714380800167, потужністю 4,5МВт, зав.№714380700211, потужністю 5,3 МВт; - два котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241006, зав.№714380900169, потужністю 6,6МВт, зав.№714380900170, потужністю 6,6 МВт.

Придбання ТОВ ВКП "Моріс" за рахунок кредитних коштів нового котлового обладнання дозволило Вінницькій міській раді здійснити списання непридатного застарілого котлового обладнання 1993 року випуску, яке було передано в оренду ТОВ ВКП "Моріс" відповідно до договору №2 оренди цілісного майнового комплексу котельні від 01.04.2001р., про що складено акт про списання основних засобів, що був затверджений рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2348 від 30.09.2008р., відповідно до якого визнано не придатними для подальшої експлуатації шість водонагрівальних котлів КБН-Г-2,5, 1993 року випуску у зв`язку з недопустимими дефектами, а саме: "затверджено акт списання основних засобів котельні по вул.Карла Маркса, 18А, які визнано непридатними для експлуатації в зв`язку з недопустимими дефектами, здійснити списання основних засобів котельні по вул. Карла Маркса, 18А", також вищезазначеним рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради управління житлового господарства зобов`язано списати основні засоби котельні, а кошти, отримані від реалізації металобрухту, спрямувати до міського бюджету.

Відтак, ТОВ ВКП "Моріс" за результатами придбання за рахунок власних та кредитних коштів Майна, став його власником на праві приватної власності, та за рахунок його використання у здійсненні господарської діяльності на базі цілісного майнового комплексу котельні по вул. Карла Маркса, 18а, за погодженням з Вінницькою міською радою надавав послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Згодом орендодавцем, Вінницькою міською радою прийнято рішення про розірвання орендних відносин, про що Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №1077 від 14.05.2009р. про розірвання договору №2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001р. з ТОВ ВКП "Моріс", яке Позивачу запропоновано розірвати достроково.

Крім того, відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. було ухвалено:

"Прийняти до уваги висновки і пропозиції комісії викладенні в Акті перевірці ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса, 18А та по вул. Чехова, 7, переданих в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Моріс" (Додаток 1)".

У свою чергу, відповідно до п.6. Акту перевірки ефективності використання комунального майна орендованих цілісних майнових комплексів (Додаток 1 до Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р.) ухвалено: "Управлінню комунального майна, управлінню економіки та інвестицій, спільно з галузевими управліннями, відпрацювати механізм відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства".

З метою врегулювання питання щодо виконання рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства, ліквідатором направлено запит до Вінницької міської ради № 02-15/147 від 10.04.2024р. про надання інформації чи надавались Вінницькою міською радою або його Виконавчим комітетом пропозиції або вчинялись дії на виконання рішення Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. щодо відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", на який отримано відповідь Вінницької міської ради № 01/00/011/130610 від 30.04.2024р., згідно якої у Виконавчих органах Вінницької міської ради зазначена інформація відсутня.

В подальшому з метою отримання копії рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. в межах чинного законодавства, ліквідатором направлено запит до Вінницької міської ради №02-15/326 від 13.08.2024р. про надання копії рішення Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. з додатками, на який отримано відповідь Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/156920 від 27.08.2024р. з копією рішення Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. з додатками.

Відтак, рішення щодо відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" залишається на даний час не виконаним, майно Боржнику не повернуто та/або компенсація вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" не здійснена.

Щодо права власності Боржника на майно, яке підлягає відшкодуванню (компенсації), позивач зазначає таке.

Під час здійснення заходів ліквідаційної процедури ТОВ ВКП "Моріс", ухвалою Господарського суду Вінницької області №10/24/2011/5003 від 26.11.2018р. було зобов`язано КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" надати ліквідатору ТОВ ВКП "Моріс" та уповноваженим ним особам, доступ на територію та в приміщення котельні, що знаходиться за адресою: вул. К. Маркса, 18а, м. Вінниця, для проведення огляду та оцінки майна, що належить ТОВ ВКП "Моріс". На виконання вищезазначеного рішення суду 20.12.2018р. комісією з огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "МОРІС" здійснено огляд та перевірку майна ТОВ ВКП "Моріс", за підсумками якого було встановлено 13 одиниць цінностей (далі також Майно), що перебувають у приватній власності ТОВ ВКП "Моріс", та знаходяться на території цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, 18а, та не були повернуті Боржнику як власнику майна, а саме: Огорожа залізобетонна з металевими воротами; Газовий лічильник; ГРП-200/1-л на рамі; Котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський №714380700211, потужністю 4,5 МВт., реєстр. №674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; Котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський №714380800167, потужністю 5,3 МВт., реєстр. №675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; Котел водогрійний Vitomax 200, М-241006, зав.№714380900169, потужністю 6,6МВт; Котел водогрійний Vitomax 200, М-241006, зав.№714380900170, потужністю 6,6МВт; Насосна група та щити управління теплоносіями, у складі: насосів WiloIL 150/340- 45/4 - 2 одиниці, запірна арматура з електроприводами d300 - 2 од.; щитовідборки управління в комплексі - 2 штуки; Обчислювач об`єму газу "Універсал-02"; Станок зварювальний ВД-502-2 УЗ; Станок труборізний; Ультразвуковий тепловий лічильник РУ-300 з обчислювачем; Токарний станок 1М61П.

Наявність права приватної власності ТОВ ВКП "Моріс" на Майно підтверджується договором купівлі-продажу №1/09 від 03.09.2007р. з ТОВ ВКФ "Нічлава", актами приймання-передачі від 17.10.2007р., рахунку від 10.10.2007р., договорами забезпечення (застави) №22/68/301/07-ЗЛТ, №22/68/302/07-ЗЛТ від 12.10.2007р., та №22/68/303/07-ЗЛТ від 01.11.2007р., договором поруки з Вінницькою міською радою №1/4 від 29.08.2008р., та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022р. №10/24/2011/5003 (902/28/20), під час ухвалення якої колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду також прийшла до висновку (п.8.81), що два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004" належать ТОВ ВКП "Моріс" на праві приватної власності.

Посилаючись на судову практику, позивач зазначає, що обставини, які були встановлені Північно-західним апеляційним господарським судом, а саме (п.8.81), що два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004" належать ТОВ ВКП "Моріс" на праві приватної власності, не потребують повторного встановлення і дослідження.

Відтак, на даний час майно Боржнику не повернуто, компенсація вартості майна у відповідності до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. ТОВ ВКП "Моріс" не здійснена.

При цьому, згідно зі звітом суб`єкту оціночної діяльності ТОВ "Експертно- консультаційний центр" №252/2 від 03.12.2019р. про проведену оцінку, загальна вартість Майна ТОВ ВКП "Моріс" становить 5 521 971,00 грн.

Посилаючись на положення ст.ст. 25, 26, 59, 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" позивач зазначає, що рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. щодо розробки механізму відшкодування вартості майна, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, в тому числі й самим Виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

Невиконання Виконавчим комітетом Вінницької міської ради свого рішення №1077 від 14.05.2009р. щодо розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" та здійснення фактичного відшкодування є протиправним.

Враховуючи незаконну бездіяльність Виконавчого комітету Вінницької міської ради та невиконання обов`язку відповідачем, ефективний захист порушеного права позивача можливий шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виконання власного рішення та розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", з подальшим відшкодуванням.

Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просить суд зобов`язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради виконати рішення №1077 від 14.05.2009р. в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", в межах чинного законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, зокрема, наступне.

По-перше. 01.04.2001 р. між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ ВКП "Моріс" було укладено договір № 2 оренди цілісного майнового комплексу (далі - Договір), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - котельну по вул. К. Маркса, 18а, склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки комплексу, результатів інвентаризації та передавального балансу станом на 01.04.2001 р.

Однак, незадовільна робота ТОВ ВКП "Моріс" стали підставою для розірвання Договору.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. у справі № 7/144-09 рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 року у справі №7/144-09, яким було розірвано Договір та зобов`язано ТОВ ВКП "Моріс" повернути виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, залишено без змін.

30.10.2009 р. Вінницькою міською радою прийнято рішення № 2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. № 107 зі змінами та доповненнями до нього".

Пунктом 1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 4.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці", а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн. (не обліковане майно).

Окрім того, п. 3 зазначеного вище рішення доручено управлінню енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на свій баланс об`єкти зазначені в пункті 1 даного рішення з віднесенням на поповнення статутного фонду.

Зазначене вище рішення було предметом судового оскарження, при цьому Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 р. у справі №127/27435/14-а касаційну скаргу ТОВ ВКП "Моріс" залишено без задоволення, а оскаржувані ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12. 2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. у справі за позовом ТОВ ВКП "Моріс" до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 р. № 2525 - без змін.

Таким чином, станом на сьогодні, рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 р. № 2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 4.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. № 107 зі змінами та доповненнями до нього") є чинним та ТОВ ВКП "Моріс" не спростовано не правомірності взяття на бухгалтерський облік та прийняття у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням.

Також, Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 року у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) в межах справи про банкрутство, відмовлено в задоволенні позову ТОВ ВКП "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. до КП "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька міська рада про витребування нерухомого майна, а саме: огорожа залізобетонна з металевими воротами; ГРП-200/1- л на рамі; Котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський № 714380700211, реєстр. №674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; Котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський № 714380800167, реєстр. №675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав.№714380900169, потужністю 6,6МВт; Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав.№714380900170, потужністю 6,6МВт; Насосна група та щити управління теплоносіями, у складі: насосів WiloIL 150/340-45/4-2 одиниці, запірна арматура з електроприводами d300 - 2 од.; щитовідборки управління в комплексі - 2 штуки; Обчислювач об`єму газу "Універсал-02"; Станок зварювальний ВД-502-2 УЗ; Станок труборізний; Ультразвуковий тепловий лічильник РУ-300 з обчислювачем; Токарний станок 1М61П.

Рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Північно -західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022 року у даній справі.

Тобто, питання встановлення факту належності (права власності) Позивачу було предметом розгляду в суді, за результатами якого прийняті відповідні судові рішення.

По-друге. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 року № 1077 прийнято до уваги висновки і пропозиції комісії викладенні в Акті перевірці ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К. Маркса, 18а та по вул. Чехова,7 переданих в оренду ТОВ "Моріс".

Затверджено акти інвентаризації майна переданого в оренду по цілісних майнових комплексах по вул. К. Маркса,18а та вул. Чехова,7.

Тобто, даним рішенням, виконавчим комітетом Вінницької міської ради затверджено лише акти інвентаризації майна, однак жодних зобов`язань виконавчим комітетом Вінницької міської ради не взяті.

Як вбачається із п.6 Акту перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К. Маркса, 18а та по вул. Чехова,7 комісією надані пропозиції: Управлінню комунального майна, управлінню економіки і інвестицій, спільно з галузевими управліннями, відпрацювати механізм відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства. Тобто комісією надані пропозиції виконавчим органам Вінницької міської ради розробити механізм відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс".

Виконавчі органи Вінницької міської ради є окремими юридичними особами, тобто можна дійти до висновку, що виконавчий комітет Вінницької міської ради є неналежним відповідачем у даній справі.

Також, посилаючись на положення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 2, 6 ЗУ "Про адміністративну процедуру", відповідач зазначає, що питання щодо розроблення механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" є дискреційними повноваженнями виконавчих органів Вінницької міської ради, а тому суд не вправі втручатися в їх діяльність.

По-третє. Відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності та зазначає, що рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1077 прийняте 14.05.2009 року, однак, Позивач звернувся з даним позовом лише 31.10.2024 року, тобто через 15 років, з пропуском строку звернення до суду.

Про дане рішення позивачу було відомо, ще в 2019 році, що підтверджується листом арбітражного керуючого Куліченка М.В. до Вінницької міської ради від 25.04.2019 року № 02-15/137 про надання пропозицій.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач проосить суд: застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо звернення з позовом до суду та відмовити в задоволенні даного позову.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, зокрема, наступне.

Так, позивач зауважує, що твердження відповідача щодо права власності позивача на майно, яке підлягає відшкодуванню (компенсації) не спростовують надані докази та наявні факти щодо права приватної власності ТОВ ВКП "Моріс" на майно та посилається на вже наведені у позовній заяві обставини.

Щодо зобов`язання Виконавчого комітету Вінницької міської ради виконати своє рішення №1077 від 14.05.2009р. та розробити механізм відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", позивач посилаючись на ст.ст. 51, 52 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", позивач зазначає, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. було ухвалено: "Прийняти до уваги висновки і пропозиції комісії викладенні в Акті перевірці ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса, 18А та по вул. Чехова, 7, переданих в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Моріс" (Додаток 1)" "Контроль за виконання цього рішення покласти на заступника міського голови Кістіона В.В.".

У свою чергу, відповідно до п.6. Акту перевірки ефективності використання комунального майна орендованих цілісних майнових комплексів (Додаток 1 до Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р.) ухвалено: "Управлінню комунального майна, управлінню економіки та інвестицій, спільно з галузевими управліннями, відпрацювати механізм відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства".

Відтак, Виконавчим комітетом Вінницької міської ради в межах свої повноважень було погоджено вчинення дій, а саме: відпрацювати механізм відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства та встановлений контроль за його виконанням.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ст. 52 Закону України виконавчий комітет здійснює контроль за виконання вищезазначеного рішення та може розглядати і вирішувати питання, віднесені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів ради, у свою чергу, Відповідачем не надано доказів, які б вказували на відсутність в нього повноважень щодо виконання власного рішення.

Також, позивач посилаючись на судову практику зазначає, що рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. щодо розробки механізму відшкодування вартості майна, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, в тому числі й самим Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, а відтак, зобов`язання судом вчинити Виконавчим комітетом Вінницької міської ради дії на виконання власного рішення не є дискреційними.

Щодо строків позовної давності, позивач зазначає таке.

Відповідач у Відзиві наводить доводи та висновки про те, що "Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1077 прийняте 14.05.2009 року, однак, Позивач звернувся з даним позовом лише 31.10.2024, тобто через 15 років, з пропуском строку звернення до суду. Про дане рішення Позивачу було відомо, ще в 2019 році, що підтверджується листом арбітражного керуючого Куліченка М.В. до Вінницької міської ради від 25.04.2019 року № 02-15/137 про надання пропозицій".

Однак, дані доводи та висновки є хибними, нерелевантними та не відповідають фактичним обставинам справи.

У рамках даної справи Позивач не оскаржує правомірність прийнятого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення №1077 від 14.05.2009р., відтак перебіг строку позовної давності не може починатися з дати ухвалення відповідного рішення, тобто з 14.05.2009р., враховуючи, що зазначене Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. не містить строк виконання, у цьому випадку строк звернення до суду повинен обчислюватись з дня відмови Відповідача від добровільного виконання власного рішення.

Як зазначалось у позовній заяві з метою врегулювання питання щодо виконання рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства Позивачем направлено запит до Вінницької міської ради №02-15/147 від 10.04.2024р. про надання інформації чи надавались Вінницькою міською радою або його Виконавчим комітетом пропозиції або вчинялись дії на виконання рішення Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. щодо відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", на який отримано відповідь Вінницької міської ради № 01/00/011/130610 від 30.04.2024р., згідно якої у Виконавчих органах Вінницької міської ради зазначена інформація відсутня.

Разом з тим, в подальшому Позивачем було направлено запит №02-15/248 від 19.06.2024р. щодо врегулювання майнових відносин, та виконання рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. в частині відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", на який отримано відповідь Відповідача №01/00/011/147047 від 10.07.2024р. (яка отримано Позивачем засобами поштового зв`язку 25.07.2024р.), згідно якої у виконавчих органах Вінницької міської ради, враховуючи рішення Господарського суду Вінницької області №10/2011/5003 (902/28/20), відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог.

Відтак, враховуючи фактичні обставини справи, триваючий характер спірних правовідносин не впливає на початок перебігу позовної давності та відповідно має обчислюватися з дня отримання відмови, а саме з 25.07.2024р., тобто з моменту отримання відмови Відповідача від добровільного виконання власного рішення.

Враховуючи вищезазначене, доводи Відповідача про перебіг строку позовної давності щодо вимоги про зобов`язання вчинити дії з дня ухвалення рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р. є хибними, та не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо інших доводів Відповідача щодо застосування строку позовної давності з дати листа арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/137від 25.04.2019р. до Вінницької міської ради та Кабінету Міністрів України, слід зазначити, що вищезазначений лист стосувався розгляду іншого питання ніж виконання рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р., а саме бюджетного планування витрат Вінницької міської ради з метою викупу майна у ТОВ ВКП "Моріс" та був адресований до Кабінету Міністрів України та Департаменту економіки та інвестиції Вінницької міської ради, та відповідно не впливає на початок перебігу позовної давності щодо предмету позовних вимог у даній справі.

Також, зважаючи, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 з 12.03.2020р. на всій території України встановлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався; Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), введено воєнний стан з 24.02.2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи, згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, строк позовної давності продовжено.

Відтак, наведені висновки спростовують доводи Відповідача, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, інших доказів та доводів щодо застосування строку позовної давності Відповідач у своєму відзиві не навів.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд відхилити заяву Виконавчого комітету Вінницької міської ради про застосування строків позовної давності, та задовольнити позовну заяву ТОВ ВКП "Моріс" від 31.10.2024р. до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу

Предметом позову у цій справі є вимоги про зобов`язання відповідача виконати рішення №1077 від 14.05.2009р. в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", в межах чинного законодавства.

Підставами позовних вимог, серед іншого, зазначено те, що невиконання відповідачем свого рішення №1077 від 14.05.2009р. щодо розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" та здійснення фактичного відшкодування є протиправним.

Як встановлено судом, в межах справи №10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" перебувала справа № 10/24/2011/5003(902/28/20) за позовом ТОВ ВКП "Моріс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Куліченка М.В. до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада, про витребування майна, а саме: 1) Огорожа залізобетонна з металевими воротами; 2) ГРП-200/1-л на рамі; 3) Котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський № 714380700211, реєстр. №674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; 4) Котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський № 714380800167, реєстр. №675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою; 5) Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав.№714380900169, потужністю 6,6МВт; 6) Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав.№714380900170, потужністю 6,6МВт; 7) Насосна група та щити управління теплоносіями, у складі: насосів Wilo IL 150/340-45/4 - 2 одиниці, запірна арматура з електроприводами d300 - 2 од.; щитовідборки управління в комплексі - 2 штуки; 8) Обчислювач об`єму газу "Універсал-02"; 9) Станок зварювальний ВД-502-2 УЗ; 10) Станок труборізний; 11) Ультразвуковий тепловий лічильник РУ-300 з обчислювачем; 12) Токарний станок 1М61П.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) відмовлено в задоволенні позовної заяви ТОВ ВКП "Моріс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Куліченка М.В. до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада, про витребування майна.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 рішення Господарського суду першої інстанції від 04.02.2021 у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2021 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20) - скасовано. Справу № 10/24/2011/5003 (902/28/20) направлено на новий апеляційний розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022 рішення Господарського суду першої інстанції від 04.02.2021 у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) - залишено без змін.

При розгляді даної справи судами встановлено, зокрема, що між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (Орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (Орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 2 від 01.04.2001 р., предметом якого було передання Орендарю в строкове платне користування цілісного майнового комплексу - котельні по вул. К. Маркса, 18А.

Пунктом 5.4 даного договору передбачено, що Орендар зобов`язується: своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованих основних фондів. Проведення капітального ремонту погоджувати з Орендодавцем.

Орендар має право: з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості (п. 6.3).

В разі розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів з дозволу Орендодавця, визнаються власністю Орендаря. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених без згоди Орендодавця, які не можливо відокремити без шкоди майну, компенсації не підлягають (п. 10.5).

У позовній заяві зазначено, що в 2007 році ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою, для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18А, м. Вінниця, за власні та кредитні кошти придбало чотири котлові агрегати, виробництва Німеччина, типу Vitomax 200 та комплектуючі до них.

При цьому, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 22/68/07-КЛТ від 12.10.2007 на підставі договорів застави №22/68/301/07-ЗЛТ, № 22/68/302/07-ЗЛТ та №22/68/303/07-ЗЛТ від 12.07.2007 в заставу банку - ВАТ "Кредитпромбанк" передано все майно ТОВ ВКП "Моріс", в тому числі оспорюване котлове обладнання, придбане ТОВ ВКП ''Моріс" у ВКФ ТОВ "Нічлава", на підставі договору купівлі-продажу №1/09 від 03.09.2007.

В подальшому, у 2008 році придбані Позивачем два котлові агрегати були змонтовані та введені в експлуатацію на орендованому цілісному майновому комплексу, а інші два котлових агрегати були завезені на будівельну площадку даного цілісного майнового комплексу, однак їх монтаж Орендарем здійснено не було.

Отже, згідно умов укладеного договору оренди, Позивачем були здійсненні заходи з модернізації та реконструкції орендованого ним цілісного майнового комплексу, шляхом купівлі та встановлення котлових агрегатів із комплектуючими до них.

Пунктом 2.2 договору оренди цілісного майнового комплексу №2 від 01.04.2001., визначено, що Власником орендованого майна залишається територіальна громада м. Вінниці, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно матеріалів справи, єдиний майновий комплекс будівлі котельні, що розміщена по вул. К. Маркса (М. Шимка на сьогодні) в буд. 18а, належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді м. Вінниця, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.08.2007 № 396.

Орендований Позивачем на підставі договору оренди № 2 від 01.04.2001 цілісний майновий комплекс, а саме будівля котельні, що розміщена по вул. К. Маркса (М. Шимка на сьогодні) в буд. 18а, м. Вінниця, є комунальною власністю та належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді м. Вінниця.

Згідно бази даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 у справі № 7/144-09 за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" про розірвання договору, вирішено розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 № 2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К.Маркса, 18а.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 у справі №7/144-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс", м. Вінниця - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 та рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 у справі № 7/144-09 залишено без змін.

Слід зазначити, що у вищевказаному рішенні від 02.10.2009 у справі № 7/144-09, господарський суд дійшов висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору оренди, оскільки свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони ТОВ ВКП "Моріс", який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 № 2 було розірвано у судовому порядку.

Ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс" - позивачем не надано доказів, які б свідчили про вжиття ТОВ ВКП "Моріс" заходів (подання позовів, тощо) після розірвання вищевказаного договору оренди щодо відшкодування вартості витрат або повернення майна, яке ТОВ ВКП "Моріс" було придбано для модернізації та реконструкції орендованого ним цілісного майнового комплексу на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 № 2.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 30.10.2009 Вінницькою міською радою прийнято рішення № 2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 №1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 № 107 зі змінами та доповненнями до нього".

Згідно пункту 1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 №1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці", а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн (не обліковане майно).

Пунктами 2, 3 вказаного рішення визначено: управлінню енергетики та зв`язку міської ради взяти на бухгалтерський прийняті у комунальну власність територіальної громади міста об`єкти зазначені у пункті 1 даного рішення; управлінню енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на свій баланс об`єкти зазначені в пункті 1 даного рішення з віднесенням на поповнення статутного фонду.

Водночас, господарськими судами встановлено, що рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 № 2525 було предметом судового розгляду, що підтверджується долученою до пояснень третьої особи б/н від 20.02.2020, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 року по справі № 127/27435/14-а.

При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 по справі №127/27435/14-а, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Моріс" до Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 по справі №127/27435/14-а, апеляційну скаргу ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Моріс" залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 року - без змін.

За змістом зазначених судових рішень, постановляючи відповідні ухвали, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що даний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 по справі № 127/27435/14-а, касаційну скаргу ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Моріс" залишено без задоволення, а оскаржувані ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року у справі за позовом ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Моріс" до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, третя особа - ПАТ "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

Судом касаційної інстанції адміністративної юрисдикції зазначено, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник державного майна здійснює розпорядження об`єктів, які знаходяться у комунальній власності, у порядку, встановленому законом, а також що відповідно до пункту 1 статті 12 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо оренди майна (в даному випадку оренди цілісного майнового комплексу), підвідомчі господарським судам. Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про оскарження рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 №2525 в порядку господарського судочинства.

Відтак, зазначене вище рішення Вінницької міської ради наразі є чинним та Позивачем не спростовано неправомірності взяття на бухгалтерський облік та прийняття у комунальну власність територіальної громади міста двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 із обладнанням.

Крім того, господарськими судом встановлено, що згідно пунктів 1, 2, 3, 5 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.09.2009 № 2050 (наявне в матеріалах справи) було вирішено :

- Управлінню житлового господарства підготувати передаточний баланс та передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на баланс та експлуатацію майновий комплекс котельню по вул. К. Маркса, 18а;

- створити комісію для передачі цілісного майнового комплексу котельні по вул.К.Маркса, 18а за участю представників ГУЖКГ, УЖГ, УЕТЗ, ЮУ, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго";

- комісії розпочати роботу по передачі цілісного майнового комплексу котельні по вул. К. Маркса, 18а з 17.09.2009 а завершити роботу по прийому - передачі до 18.09.2009;

- КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" забезпечити згідно діючого законодавства працевлаштування працівників задіяних Товариством у виробничому процесі та функціонуванні цілісного майнового комплексу котельні по вул. К.Маркса, 18а.

Як вбачається з матеріалів справи №10/24/2011/5003, у проміжних звітах арбітражного керуючого Болховітіна В.М., який виконував повноваження розпорядника майна та ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс", повідомлялося, що вищевказане рішення від 17.09.2009 р. №2050 було предметом судового розгляду.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2014 у справі № 2а-12063/11/0212, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Моріс" - відхилено, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.02.2012 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 залишено без змін.

У даній ухвалі суду зазначено, що у листопаді 2009 року ТОВ "ВКП "Моріс" звернулось до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - Виконком) з позовом про визнання не чинними підпунктів 1, 2, 3, 5 рішення Виконкому № 2056 від 17.09.2009 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.02.2012 року позов задоволено. Визнано не чинними підпункти 1, 2, 3, 5 рішення Виконкому № 2056 від 17.09.2009 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що на час вирішення спору договір оренди № 2 від 01.04.2001 року розірваний, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки апеляційного суду про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, правильними.

Отже, рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.09.2009 р. № 2050, яким, зокрема, вирішено передати комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на баланс цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, наразі є чинним.

Разом з тим, слід зазначити, що за умовами договору оренди цілісного майнового комплексу №2 від 01.04.2001 котельня, на території якої перебуває оспорюване рухоме майно, є цілісним майновим комплексом.

Серед переліку об`єктів рухомого майна, яке просить витребувати позивач та знаходиться на території котельні відповідача є, зокрема, чотири водогрійні котли Vitomax 200М, які задіяні в процесі виробництва та забезпечують важливу стратегічну функцію - забезпечення тепловою енергією та гарячою водою частини мікрорайону м. Вінниці, про що повідомлено відповідачем у відзиві на позов, а тому, на переконання суду відчуження даного майна порушить цілісність відповідно єдиного майнового комплексу.

Поряд з цим, згідно п. 1.1 ст. 1 Статуту КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" (наявний в матеріалах справи), затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 27.06.2019 р. № 1840, Підприємство створене на підставі рішення Вінницької міської ради № 1577 від 10.08.2004. Власником Підприємства є Вінницька міська об`єднана територіальна громада в особі Вінницької міської ради (надалі - Власник). Органом, за яким закріплено функції управління Підприємством , є департамент енергетики, транспорту та зв`язку міської ради (далі - Орган управління).

Пунктом 5.3 статті 5 Статуту КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" визначено, що майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання. Підприємство користується майном без права його відчуження, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту Підприємства. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів Підприємства. При прийнятті на баланс Підприємства майна комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та його поліпшення, його вартість відноситься на поповнення Статутного капіталу Підприємства за рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Враховуючи наведені вище пункти статуту відповідача та зважаючи на те, що спірне майно не належить КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на праві власності, а лише перебуває на балансі як цілісний майновий комплекс, а тому відповідач не вправі відчужувати відповідне майно без попередньої згоди Власника - Вінницької міської ради у відповідності до вищевказаних норм законодавства.

За наведених обставини, оскільки, оспорюване майно включено до переліку об`єктів комунальної власності Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, господарські суди прийшли до висновку, що заявлені вимоги позивача до відповідача про витребування рухомого майна, яке знаходиться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м. Вінниця, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому, щодо заяви відповідача №34/395 від 20.02.2020 про застосування наслідків спливу строків позовної давності у цій справі, апеляційний суд зазначив, зокрема, наступне.

Як вказувалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 у справі № 7/144-09 (залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010) було вирішено розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 № 2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К.Маркса, 18а.

Також, за змістом наявного в матеріалах справи листа арбітражного керуючого Куліченка М.В. №02-15/137 від 25.04.2019 (адресований Кабінету Міністрів України та Вінницькій міській раді), "07.10.2009 працівники та керівник ТОВ ВКП "Mоріс", в порушення умов договору оренди та законодавства, не були допущені на територію котельні представниками Вінницької міської ради та комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", про що був складений відповідний акт. Тільки 24.12.2009 року, тобто через 2,5 місяці після дострокового та протиправного захоплення котельні представниками Вінницької міської ради та комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 №2 розірвано в судовому порядку згідно постанови Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 7/144-09.

На цьому завершились одинадцять років успішної господарської діяльності ТОВ ВКП "Моріс" та партнерства з міською владою м. Вінниця.

У зв`язку з тим, що господарська діяльність ТОВ ВКП "Моріс" було заблоковано та позбавлено доступу до майна підприємства, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс", а ухвалою від 09.06.2011 розпорядником майна ТОВ ВКП "Моріс" призначено Болховітіна В.М.".

За вказаних вище обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ТОВ ВКП "Моріс" дізналося (знало) про порушення своїх прав та інтересів ще у 2009 році та мало право на звернення до суду із вимогами щодо витребування майна або відшкодування його вартості після набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2 в судовому порядку.

Однак, відповідних дій Позивачем вчинено не було.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ ВКП "Моріс", складеного 26.10.2012 за участі розпорядника майна Болховітіна В.М., представників комітету кредиторів та ТОВ ВКП "Моріс", виявлено 89 одиниць найменування цінностей ТОВ ВКП "Моріс", на загальну суму 2 282 358,59 грн.

У листі арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/137 від 25.04.2019 повідомлено, що згідно переліку виявленого майна, 13 одиниць основних засобів підприємства (загальною вартістю 2027671,24 грн) знаходяться на території Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул.К.Маркса, 18А, м. Вінниця та на прилеглій території.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що в інвентаризаційних описах основних засобів ТОВ ВКП "Моріс" № 1, № 2 на 22.10.2012 зазначене рухоме майно, яке просить витребувати Позивач у Відповідача, в т.ч., котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський №714380700211, реєстр. № 674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою та котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський №714380800167, реєстр. № 675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою.

Отже, за наслідками проведеної інвентаризації основних засобів Боржника, ТОВ ВКП "Моріс" ще у 2012 році знало про наявність належного йому майна, яке перебувало на території Відповідача.

Водночас, позивач - ТОВ ВКП "Моріс", будучи об`єктивно обізнаним про перебування належного йому майна на території КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", на протязі близько 8 років не вжив жодних заходів щодо звернення до суду з відповідними вимогами.

Також, слід зазначити, що після оскарження Позивачем за адміністративним позовом рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 року № 2525 щодо передачі на баланс Відповідача віднесених до переліку комунальної власності двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 (ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 року, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 року по справі №127/27435/14-а) та роз`яснення судом касаційної інстанції у № 127/27435/14-а, що заявлені позивачем вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, ТОВ ВКП "Моріс" в особі уповноваженого органу (ліквідатора) мало право у 2016 році на оскарження відповідного рішення Вінницької міської ради в порядку господарського судочинства, чого останнім зроблено не було (доказів протилежного Позивачем суду не надано).

Зважаючи на викладені обставини, правові висновки Верховного Суду та приписи законодавства, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що мало місце порушення права ТОВ ВКП "Моріс", зокрема права власності на майно, включаючи два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004.

Поряд з тим, спростовуються викладені у заперечені арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/287 від 14.08.2020 твердження про те, що саме з 11.02.2019 р. (лист Відповідача № 34/993 від 11.02.2019 підготовлений за наслідками отримання останнім актів огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс") є порушеним право ТОВ ВКП "Моріс" на належне йому на праві власності майно та саме з цього часу (11.02.2019) розпочався перебіг строку позовної давності.

Таким чином, позивач, в особі ліквідатора боржника, звернувся до Господарського суду Вінницької області 13.01.2020 (дата поштового штампа на описі вкладення та дата поштового оформлення відправлення, наклеєного на конверті, якими направлено позов до суду) із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння із пропуском позовної давності за відповідними позовними вимогами, а тому наявні підстави для застосування спливу позовної давності, про що заявлено Відповідачем.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. № 02-15/3 від 03.01.2020 року (вх. № 02.1-34/363/20) до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада про витребування рухомого майна по справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) в межах справи №10/24/2011/5003, в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

За таких обставин апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Моріс" арбітражного керуючого Куліченка М.В. слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) - без змін.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, встановлені вказаним вище рішенням суду у справі № 10/24/2011/5003(902/28/20) обставини є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду спору у даній справі.

Також, як встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 року № 1077 "Про перевірку ефективності використання комунального майна - ЦМК по вул. Чехова, 7 та по вул. К.Маркса, 18а та затвердження актів інвентаризації майна переданого в оренду" вирішено:

1. Прийняти до уваги висновки і пропозиції комісії викладені в Акті перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса, 18-а та вул. Чехова, 7, переданих в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємству "Моріс" (додаток 1).

2. Затвердити акти інвентаризації майна переданого в оренду по цілісних майнових комплексах за адресами : вул. К.Маркса, 18-а (додаток 2) та вул. Чехова, 7 (додаток 3).

3. Запропонувати орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємству "Моріс" достроково розірвати за взаємною згодою сторін договір оренди №1 від 01.04.2001 р. цілісного майнового комплексу по вул. Чехова,7 та договір №2 від 01.04.2001 р. цілісного майнового комплексу по вул. К.Маркса, 18а.

4. Доручити управлінню комунального майна підготувати угоди до договорів оренди №№ 1,2 від 01.04.2001 р. щодо їх дострокового розірвання.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови Кістіона В.В.

Додатком № 1 до рішення виконкому від 14.05.2009 року № 1077 є акт перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса, 18-а та вул. Чехова, 7.

Так, у згаданому акті комісія надала наступні висновки:

1. За результатами перевірки фінансово - господарської діяльності ТОВ ВКП "Моріс" за 2003-2008рр. комісія зробила висновки, що у зв`язку з збитковою діяльністю банківський кредит (тіло кредиту) підприємством повертається за рахунок обігових коштів, що призводить до: нестачі обігових коштів для проведення поточних розрахунків; до збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Кредиторська заборгованість на кінець 2008 року перевищує дебіторську в 3,3 рази, що суттєво впливає на стан розрахунків.

2. Об`єкт по вул. Чехова, 7 за призначенням не використовується.

3. Умови договорів оренди виконуються неналежним чином.

4. За підсумками проведеної інвентаризації цілісного майнового комплексу по вул. Чехова,7 виявлена нестача майна на суму 388,74 грн. та лишки на суму 37,00 грн., що відображено в акті інвентаризації за №2 (додається). Виявлена нестача виникла у зв`язку з неналежним збереженням майна орендарем, тому підлягає відшкодуванню за рахунок останнього в дохід міського бюджету. Лишки підлягають оприбуткуванню по бухгалтерському обліку балансоутримувачем.

5. Пояснення, надані ВКП ТОВ "Моріс" щодо розбіжності інвентаризаційних описах (звіряльних відомостях з даними на момент прийому-передачі майна в оренду) вважати такими, що не відповідають нормативній документації щодо проведення інвентаризації.

5. Оцінку вартості майна, яке не перебуває на обліку під час інвентаризації необхідно здійснити у порядку, визначеному законодавством про оцінку майна.

За результатами проведеної перевірки, комісією надано пропозиції:

1. У зв`язку з тим, що цілісний майновий комплекс по вул. Чехова, 7 не використовується за призначенням, пропонуємо розірвати договір оренди ЦМК за взаємною згодою сторін.

2. Врахувати пропозиції управління житлового господарства щодо передачі майна не функціонуючого цілісного майнового комплексу по вул. Чехова, 7 на баланс ВМКП "Вінницяміськліфт" для розширення виробничої бази.

3. Управлінню житлового господарства, як балансоутримувачу, необхідно збільшити залишкову вартість всього цілісного майнового комплексу по вул. К.Маркса, 18а на суму фінансування в розмірі 2483,055 тис.грн. та надати інформацію управлінню комунального майна в термін до 20.04.2009року.

4. З метою забезпечення якісних послуг населенню, доручити управлінню комунального майна (Шутак І.А.) спільно з юридичним управлінням (Гусак Д.В.) підготувати на розгляд виконкому проект рішення щодо розірвання договорів оренди №1,№2 з ВКП ТОВ "Моріс" за взаємною згодою сторін.

5. Для можливості подальшого використання чи необхідності списання демонтованого обладнання, доручити балансоутримувачу залучити спеціалізовану експертну комісію за участю фахівців профільних управлінь.

6. Управлінню комунального майна, управлінню економіки та інвестицій спільно з галузевими управліннями відпрацювати механізм відшкодування вартості власного майна ВКП ТОВ "Моріс" в межах чинного законодавства.

10.04.2024 року арбітражний керуючий (ліквідатор ТОВ ВКП "Моріс") Куліченко М.В. звернувся до Виконавчого комітету Вінницької міської ради з листом № 02-15/147 від 10.04.2024 року з проханням повідомити чи надавались Вінницькою міською радою або виконавчим комітетом інші пропозиції та/або вчинялись дії/заходи на виконання рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1077 від 14.05.2009р., та/або чи приймались інші рішення щодо відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" в межах чинного законодавства, та в разі їх надання або вчинення, повідомити відповідну інформацію та надати копії підтверджуючих документів.

У листі Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/130610 від 30.04.2024 року повідомлено, що на виконання рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 року №1077 "Про перевірку ефективності використання комунального майна - ЦМК по вул. Чехова, 7 та по вул. К. Маркса, 18а та затвердження актів інвентаризації майна переданого в оренду" вживались заходи, зокрема:

рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009р. у справі №7/144-09 за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство "Моріс" розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу від 01,04.2001р. №2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К.Маркса, 18а. Дане рішення залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010р.;

30.10.2009р. Вінницькою міською радою прийнято рішення №2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3,2,2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. № 107 зі змінами та доповненнями до нього".

Згідно п.1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці", а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн (не обліковане майно).

Пунктами 2, 3 вказаного рішення визначено: управлінню енергетики та зв`язку міської ради взяти на бухгалтерський облік прийняті у комунальну власність територіальної громади міста об`єкти зазначені у пункті 1 даного рішення; управлінню енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на свій баланс об`єкти зазначені в пункті 1 даного рішення з віднесенням на поповнення статутного фонду.

Інша запитувана інформація у виконавчих органах Вінницької міської ради відсутня.

Як зазначено вище, позивач посилається на те, що рішення щодо відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" залишається на даний час не виконаним, майно Боржнику не повернуто та/або компенсація вартості майна ТОВ ВКП "Моріс" не здійснена, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача виконати рішення №1077 від 14.05.2009р. в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", в межах чинного законодавства.

Так, повноваження органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 3 статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

За змістом статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 2 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ст. 25 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад визначена у ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 51 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Згідно ч. 1 ст. 52 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен з яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/75/23, від 31.08.2023 у справі № 9901/364/21.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за відповідних обставин.

У законодавстві України визначення поняття "дискреційні повноваження" наведено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5. Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Конституційний Суд України визнає за органом публічної влади право на певні дискреційні повноваження у прийнятті рішень та застерігає, що "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого, - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів" (абзац 3 підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 3-рп/2016).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли існує лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, тобто, коли у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 914/2223/22, від 18.05.2023 у справі № 910/2417/20, від 15.02.2022 у справі № 914/2055/18.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору будь-ким. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 910/9215/21, від 15.02.2022 у справі № 914/2055/18, від 21.09.2021 у справі № 927/1067/20.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження (постанови Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 814/1755/17, від 14.08.2018 у справах № 522/17650/16-а, № 815/1666/17, від 11.09.2018 у справах № 441/564/17, № 816/318/18, від 06.11.2018 у справах № 826/1017/16, № 826/1020/16, від 13.11.2018 у справі № 826/20369/14, від 27.11.2018 у справі № 826/162/18, від 06.03.2019 у справах № 1640/2592/18, № 1640/2594/18).

При цьому, суд не вправі перебирати на себе повноваження державних органів, чи органів місцевого самоврядування, визначених законом, суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 06.09.1978, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 09.06.2005, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17.12.2004 - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Так, як зазначено раніше, рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 року № 1077 "Про перевірку ефективності використання комунального майна - ЦМК по вул. Чехова, 7 та по вул. К.Маркса, 18а та затвердження актів інвентаризації майна переданого в оренду" вирішено, окрім іншого,

- прийняти до уваги висновки і пропозиції комісії викладені в Акті перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса, 18-а та вул. Чехова, 7, переданих в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємству "Моріс" (додаток 1);

- затвердити акти інвентаризації майна переданого в оренду по цілісних майнових комплексах за адресами : вул. К.Маркса, 18-а (додаток 2) та вул. Чехова, 7 (додаток 3).

В акті перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса, 18-а та вул. Чехова, 7 (додаток № 1 до рішення виконкому від 14.05.2009 року № 1077) було надано пропозиції, зокрема, управлінню комунального майна, управлінню економіки та інвестицій спільно з галузевими управліннями відпрацювати механізм відшкодування вартості власного майна ВКП ТОВ "Моріс" в межах чинного законодавства.

Отже, за змістом рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 року № 1077 "Про перевірку ефективності використання комунального майна - ЦМК по вул. Чехова, 7 та по вул. К.Маркса, 18а та затвердження актів інвентаризації майна переданого в оренду" відповідачем було прийнято рішення саме про прийняття до уваги висновків і пропозицій комісії, викладених в Акті перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса, 18-а та вул. Чехова, 7, переданих в оренду ТОВ ВКП "Моріс" (додаток 1); та про затвердження актів інвентаризації майна.

При цьому, у п. 6 акту перевірки ефективності використання комунального майна цілісних майнових комплексів по вул. К.Маркса, 18-а та вул. Чехова, 7, переданих в оренду ТОВ ВКП "Моріс" (додаток 1), висновки і пропозиції комісії в якому були прийняті до уваги зазначеним вище рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 року № 1077 - було лише надано пропозиції виконавчим органам Вінницької міської ради відпрацювати механізм відшкодування вартості власного майна ВКП ТОВ "Моріс" в межах чинного законодавства.

Водночас, зі змісту рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2009 року № 1077 "Про перевірку ефективності використання комунального майна - ЦМК по вул. Чехова, 7 та по вул. К.Маркса, 18а та затвердження актів інвентаризації майна переданого в оренду" не вбачається про прийняття рішення щодо відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс".

Суд зауважує, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів щодо ініціювання питання перед відповідачем щодо розгляду питання та прийняття відповідного рішення, в межах компетенції, стосовно розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", обмежившись лише надісланням на адресу відповідача листів про надання інформації щодо виконання рішення від 14.05.2009 року № 1077 та щодо отримання копії рішення від 14.05.2009 року № 1077 з додатками.

При цьому, позивачем заявлено позовні вимоги саме щодо зобов`язання відповідача виконати рішення №1077 від 14.05.2009р. в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", в межах чинного законодавства, однак, як зазначено вище, рішення про що відповідачем у рішенні №1077 від 14.05.2009р не приймалось.

Також, як було зазначено вище, при розгляді справи №10/24/2011/5003(902/28/20) було встановлено, що ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс" - позивачем не надано доказів, які б свідчили про вжиття ТОВ ВКП "Моріс" заходів (подання позовів, тощо) після розірвання вищевказаного договору оренди щодо відшкодування вартості витрат або повернення майна, яке ТОВ ВКП "Моріс" було придбано для модернізації та реконструкції орендованого ним цілісного майнового комплексу на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 № 2.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи, тому позовна вимога про зобов`язання відповідача виконати рішення №1077 від 14.05.2009р. в частині відпрацювання механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", шляхом розробки механізму відшкодування вартості майна ТОВ ВКП "Моріс", в межах чинного законодавства (рішення про що відповідачем у рішенні №1077 від 14.05.2009р не приймалось) не підлягає задоволенню, оскільки вирішення вказаного питання щодо розробки механізму відшкодування вартості майна належить до компетенції та є дискреційними повноваженнями відповідача та не належить до компетенції суду.

Відтак, суд не повноважний втручатись у діяльність відповідача та відповідно перебирати функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його вчиняти дії, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Виходячи з оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав наведених вище, як такого, що є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 18.12.2019 року по справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) зазначила наступне: "134. Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову."

Відтак, враховуючи, що суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позову, а тому судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. (сплаченого з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір") підлягають віднесенню на позивача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у задоволенні позову ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії у справі №10/24/2011/5003(902/1144/24), в межах справи №10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс".

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: арбітражному керуючому (ліквідатору позивача) Куліченку М.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Виконавчому комітету Вінницької міської ради - vinrada@vmr.gov.ua.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 03 лютого 2025 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи