Ухвала

від 03.02.2025 по справі 903/118/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

03 лютого 2025 року Справа № 903/118/25 Господарський суд Волинської області у складі судді Бідюк С.В., розглянувши заяву Ковельської окружної прокуратури Волинської області

про забезпечення позову

по справі №903/118/25

за позовом: Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України», м. Київ

до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

відповідача 2: Луківської селищної ради, смт. Луків, Ковельський р-н., Волинська обл.

відповідача 3: Фермерського господарства «Поліський колос», с. Ружин, Ковельський р-н., Волинська обл.

про скасування наказів, рішень, визнання недійсним договору оренди, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації права оренди,

в с т а н о в и в:

31.01.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява (сформована 30.01.2025) Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Луківської селищної ради, Фермерського господарства «Поліський колос», у якій просить:

1) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 30.08.2018 №3-967/15-18-СГ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території сільських та селищних рад району щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485 площею 36,2257 га;

2) визнати незаконним та скасувати п. 32 додатку до Акту приймання-передачі від 27.09.2018 №3-1035/15-18-СГ, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-1035/15-18-СГ від 27.09.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»;

3) визнати незаконним та скасувати рішення Луківської селищної ради Ковельського району від 18.10.2018 №36/8 «Про прийняття у комунальну власність Луківської селищної ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485 площею 36,2257 га;

4) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485 площею 36,2257 га від 05.03.2021, укладений між Луківською селищною радою Ковельського району та ФГ «Поліський колос»;

5) усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485 площею 36,2257 га у Державному земельному кадастрі;

6) усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485 площею 36,2257 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

7) усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права оренди ФГ «Поліський колос» на земельну ділянку з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485 площею 36,2257 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, 31.01.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява (сформована 30.01.2025) Ковельської окружної прокуратури Волинської області про забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485, площею 36,2257 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485, площею 36,2257 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Луківській селищній раді Ковельського району (код ЄДРПОУ: 04333046, Волинська обл., Ковельський район, смт Луків, вул. Неалежності, 7) будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485, площею 36,2257 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

Заява обґрунтована тим, що Луківська селищна рада має можливість здійснити поділ спірної земельної ділянки, оскільки вона визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення. Такі дії можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки, можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави. Відсутність заходів забезпечення дає можливість відповідачу 2 здійснити поділ земельної ділянки, що призведе до припинення її існування як об`єкта цивільних прав та унеможливить виконання рішення суду відповідно.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/23741/17 від 04.06.2018, №910/23488/17 від 25.05.2018.

У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2277/19 від 14.05.2020.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Згідно із п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обставини позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Оскільки прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має застосувуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспореного права в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову.

Ковельською окружною прокуратурою заявлено позовні вимоги про скасування наказів, рішень, визнання недійсним договору оренди, усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації права оренди.

В обґрунтування позовних вимог прокурор доводить, що незаконними рішеннями органів влади спірну земельну ділянку з кадастровим номером: 0725582900:09:002:1485 незаконно вилучено з лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та переведено форму власності з державної у комунальну, а також передано в оренду фермерському господарству.

На даний час, Луківська селищна рада має можливість вільного розпорядження спірною земельною ділянкою, що може призвести до утруднення ефективного захисту або порушення чи оспорення прав у разі задоволення позовних вимог. Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін, можуть призвести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

Відсутність заходів забезпечення дає можливість відповідачу здійснити поділ земельної ділянки, що призведе до припинення її існування як об`єкта цивільних прав та унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою достатньо обґрунтовано припущення, що невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, заходи забезпечення у даному випадку є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими.

При цьому судом враховано, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки не може свідчити про вирішення спору сторін по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 № 910/13709/19.

Крім цього, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (параграфи 60,61 рішення від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини, заява №32715/06). Отже заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обстановки, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд.

Правова позиція щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 905/1073/19, постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 904/5058/19, від 07.09.2020 у справі 904/1766/20.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством.

Правові наслідки застосування таких заходів не призведуть до завдання збитків, невиправданих і надмірних обмежень прав Луківської селищної ради і не призведуть до погіршення стану належного їй майна чи зниження його вартості, тому застосування зустрічного забезпечення є недоцільним.

Оцінивши обґрунтованість доводів прокуратури щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення поновлення порушених прав в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про задоволення заяви Ковельської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Заяву Ковельської окружної прокуратури Волинської області від 30.01.2025 про забезпечення позову задовольнити.

2. Заборонити державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485, площею 36,2257 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

3. Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485, площею 36,2257 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

4. Заборонити вчиняти Луківській селищній раді Ковельського району (код ЄДРПОУ: 04333046, Волинська обл., Ковельський район, смт Луків, вул. Незалежності, 7) будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725582900:09:002:1485, площею 36,2257 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

5.Стягувач: Волинська обласна державна адміністрація (43027, Волинська обл., м. Луцьк, Майдан Київський, буд.9, код ЄДРПОУ 13366926).

6. Боржник: Луківська селищна рада (Волинська область, Ковельський район, смт. Луків, вул. Незалежності, будинок 7, код ЄДРПОУ 04333046).

7. Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання по 04.02.2028.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 03.02.2025.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя С. В. Бідюк