Рішення

від 03.02.2025 по справі 908/2671/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 16/12/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2025 Справа № 908/2671/24 (333/5868/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 908/2671/24(333/5868/24) за позовом

позивача-1 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

позивача-2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

позивача-3 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул.Європейська, 16, м.Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 02307292), скорочене найменування - ПрАТ «СК «Оранта-Січ»

про стягнення з відповідача 240000,00 грн на користь позивача- 1, 24000,00 грн на користь позивача-2 та 24000,00 грн на користь позивача-3

в межах справи №908/2671/24

за заявою Національного банку України (вул.Інститутська, 9, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00032106)

про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул.Європейська, 16, м.Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 02307292),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Ващишина Оксана Вікторівна (33023, м.Рівне, вул.Відінська, 8, оф.1)

УСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Комунарського районного суду міста Запоріжжя про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» страхового відшкодування, моральної шкоди.

Ухвалою від 03.07.2024 Комунарський районний суд міста Запоріжжя прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 333/5868/24, підготовче засідання призначив на 02.08.2024, 09.00, яке відкладалось.

Ухвалою від 25.09.2024 районний суд закрив підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про стягнення страхового відшкодування та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 25.10.2024 об 11.00, у якому оголошувалась перерва до 01.11.2024, 10.00.

В той же час, ухвалою від 23.10.2024 у справі №908/2671/24 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (код ЄДРПОУ 02307292) - Відповідача за позовом.

Встановивши ці обставини, ухвалою від 01.11.2024 у справі № 333/5868/24 Комунарський районний суд міста Запоріжжя передав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про стягнення страхового відшкодування на вирішення Господарського суду Запорізької області, на розгляді якого перебуває справа №908/2671/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ».

Так, згідно з ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна….

За приписом ч.3 ст.7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

За результатами автоматизованого розподілу розгляд справи №333/5868/24 визначено судді Ніколаєнку Р.А., в провадженні якого перебуває справа №908/2671/24 про банкрутство ПрАТ «СК «Оранта-Січ» (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду б/н від 11.11.2024).

За загальним правилом, визначеним у ч.2 (абз.4) ст.7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на наведені обставини та правові норми, ухвалою від 18.11.2024 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. справу №333/5868/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Оранта-Січ» прийняв до розгляду в межах справи №908/2671/24 про банкрутство ПрАТ «СК «Оранта-Січ» за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Зважаючи на особливості розгляду спорів в межах справи про банкрутство та згідно з ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, тією ж ухвалою від 18.11.2024 суд залишив позовну заяву без руху, ухвалив позивачам вчинити певні дії та представити докази на підтвердження надсилання копій позовної з додатками відповідним учасникам справи про банкрутство ПрАТ «СК «Оранта-Січ».

Після виконання представником позивачів вимог суду, ухвалою від 02.12.2024 суд продовжив розгляд в межах справи про банкрутство ПрАТ «СК «Оранта-Січ» справи №908/2671/24(333/5868/24) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Оранта-Січ»; зобов`язав сторони, в разі зміни позицій по суті спору, протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати оновлені заяви по суті справи.

За загальним правилом, унормованим у ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд констатує, що безпосередньо до Господарського суду Запорізької області від сторін не надходило додаткових заяв, пояснень, клопотань тощо.

Водночас, матеріали справи містять відзив Відповідача (б/н від 19.07.2024), а також відповідь на відзив позивачів (б/н від 26.07.2024), які подавались до Комунарського районного суду м.Запоріжжя.

З пред`явленням позову заявлені вимоги про:

- стягнення з ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_1 24000,00 грн страхового відшкодування (заподіяної моральної шкоди), що належить дружині загиблого, а також 216000,00 грн страхового відшкодування пов`язаного зі смертю потерпілого, на умовах п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

- стягнення з ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 24000,00 грн страхового відшкодування (заподіяної моральної шкоди), що належить сину загиблого;

- стягнення з ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_2 24000,00 грн страхового відшкодування (заподіяної моральної шкоди), що належить дочці загиблого.

В обґрунтування позову представник позивачів адвокат Ієговська Анастасія Олександрівна пояснила, що 28.03.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода, у якій водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 і за наслідками ДТП від отриманих травм останній загинув. За фактом ДТП було розпочато досудове розслідування, яке триває. Оскільки відповідальність водія була застрахована у ПрАТ «СК «Оранта-Січ», представник позивачів надіслала Відповідачу повідомлення про настання страхового випадку та звернулася із заявами про виплати дітям та дружині загиблого заподіяної моральної шкоди, а дружині загиблого - також відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, однак Відповідач, пославшись на те, що триває досудове розслідування, повідомив, що питання щодо страхового відшкодування буде вирішено після отримання рішення, що набрало законної сили. Неприйняття будь-якого рішення у встановлений законом строк - 90 днів з дня отримання заяви послугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідач у відзиві зауважив, що сума заявлених позовних вимог - 288000,00 грн виходить за межі граничних сум за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, яка згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 № 538 становить 260000,00 грн. Також зазначив, що не відмовляв позивачам у виплаті страхового відшкодування, а лише призупинив строк для прийняття рішення до отримання документу стосовно встановлення винної особи, а з урахуванням того, що досудове розслідування триває, неможливо достовірно встановити, що смерть потерпілого є прямим наслідком ДТП, надані позивачами докази не замінюють собою вирок суду у кримінальному провадженні або ухвалу про закриття кримінального провадження і на сьогодні не можна виключати того, що шкода потерпілому могла бути завдана внаслідок обставин непереборної сили або умислу самого потерпілого, що стане можливим встановити тільки після закінчення кримінального провадження.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначила, що Відповідачу були надані достатні докази, що підтверджують факт завдання шкоди позивачам і Відповідач незаконно та безпідставно затягує виплату страхового відшкодування, оскільки немає жодного доказу на підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода, в якій заподіяно шкоду життю потерпілого, розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі. На задоволенні позову представник наполягає.

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку наданим доказам та обставинам справи, а також надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

У ст.1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла (ч.1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

За приписами п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, зокрема внаслідок діяльності щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - зокрема особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч.1). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ч.2).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності за законом належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів.

Згідно з преамбулою чинного на час спірних відносин Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон 1961-ІV) цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.3 Закону №1961-ІV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону №1961-ІV забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону №1961-ІV особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.5 Закону №1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У ст.6 Закону №1961-ІV визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону №1961-ІV).

Матеріалами справи підтверджується, що 28.03.2021 близько 20 год. 30 хв. на перехресті вулиць В.Інтернаціоналістів та Університетської у м.Мелітополі Запорізької області відбулась дорожньо-транспортна пригода, у якій водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Аudi 100, р.н. НОМЕР_4 , допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого було 28.03.2021 о 20 год. 52 хв. госпіталізовано до лікарні, у якій близько 23:00 год. ОСОБА_5 від отриманих травм помер.

Згідно з відповіддю СУ ГУНП в Запорізькій області на адвокатський запит представника позивачів (вих.№1164/6-2024 від 02.02.2024), а також представленим витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2021 за фактом настання вказаного ДТП було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на час подання позову слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12021082140000345 (докази завершення на час розгляду справи відсутні), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до Висновку експерта № 260-М від 23.04.2021 за наслідками судово-медичної експертизи, проведеної на підставі постанови СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР № 12021082140000345, отримана ОСОБА_5 незадовго до надходження до стаціонару закрита черепно-мозкова травма з ускладненнями від неї, яка небезпечна для життя, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Метилового, етилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів не виявлено.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Аudi 100, р.н. НОМЕР_4 - водія ОСОБА_4 на час ДТП була застрахована у страховика ПрАТ «СК «Оранта-Січ» згідно полісу №АР1162400 від 08.01.2021.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування», чинного на час спірних відносин, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, унормований у статті 27 Закону №1961-ІV.

Так, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.27.1 ст.27).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст.27).

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3 ст.27).

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4 ст.27).

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5 ст.27).

Відповідно до п.9.1 ст.9 страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладено на страховика.

У ст.1200 Цивільного кодексу України, до якої відсилає п.27.2 ст.27 Закону №1961-ІV, передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується, зокрема: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно (п.1, 2 ч.2 ст.1200 ЦК України).

Наданими у справу документами підтверджується, що станом на момент ДТП, до складу сім`ї потерпілого ОСОБА_5 , який помер внаслідок ДТП в той же день (свідоцтво про смерть (повторне) від 16.01.2024 серії НОМЕР_5 ), входили:

- дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - Позивач-1 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 21.09.1982, паспорт ОСОБА_1 );

- дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 17.05.1983, паспорт ОСОБА_2 );

- син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 22.02.1985, паспорт ОСОБА_3 ).

Батьки потерпілого - батько ОСОБА_6 та матір ОСОБА_7 померли ІНФОРМАЦІЯ_5 та 16.02.1992 відповідно (свідоцтво про народження ОСОБА_5 (потерпілого) НОМЕР_9 від 23.07.1946, свідоцтво про смерть ОСОБА_6 (повторне) серії НОМЕР_10 від 16.01.2024, свідоцтво про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_11 від 17.02.1992).

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка та батька - ОСОБА_5 , відповідно до п.27.3 ст.27 Закону №1961-ІV мають його дружина та двоє дітей.

При цьому ОСОБА_1 , крім того, має право та отримання страхового відшкодування згідно п. 27.2 Закону №1961-ІV, оскільки є пенсіонеркою (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_12 , видане 14.11.2002), з 09.06.2021 одержує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яким був ОСОБА_5 , згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується виданою ОСОБА_1 довідкою Головного управління ПФУ в м.Києві (№ 2600-0107-8/12520 від 18.01.2024) з протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії.

При цьому, згідно з наданою інформацією Головного управління ПФУ в Запорізькій області (за формою ОК-5), ОСОБА_5 отримував дохід у вигляді заробітної плати.

Довідкою про доходи ОСОБА_5 № 05/01 від 17.01.2022, виданою Таврійським державним агротехнологічним університетом іменні Дмитра Моторного, підтверджується, що ОСОБА_5 був працевлаштований в цьому навчальному закладі та обіймав посаду доцента механіко-технологічного факультету, загальна сума доходу у вигляді заробітної плати за період з 03.02.2021 по 28.03.2021 склала 20087,96 грн.

Тобто у розумінні ч.1 ст.1200 ЦК України ОСОБА_1 є особою, яка була на утриманні свого чоловіка ОСОБА_5 /мала на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Статтею 22 Закону №1961-ІV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У п.35.1 ст. 35 Закону №1961-ІV зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п.36.1 ст.36 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За вимогами п.36.2 ст.36 Закону №1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили (абзац 4 п.36.2 ст.36 Закону №1961-ІV).

Як слідує з матеріалів справи, представник позивачів подала Відповідачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (б/н від 29.01.2024), за наслідками якої настала смерть ОСОБА_5 , з доданням документів та підтвердження родинних зв`язків відповідних осіб, заяви (б/н від 29.01.2024) відповідачів (кожного окремо) про виплати відшкодувань (регламентних виплат), що належать дружині та дітям загиблого у тих самих сумах, що заявлені до стягнення з пред`явленням позову, а також із заявою про долучення документів (вих.№ 74 від 15.03.2024) - лист-відповідь СУ ГУНП в Запорізькій області на адвокатський запит щодо кримінального провадження № 12021082140000345 та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про це провадження.

Зважаючи на час звернення позивачів до Відповідача, суд враховує положення п. 37.1.4 ст.37 Закону №1961-ІV, згідно з якими підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто трирічний строк звернення до страховика позивачами не пропущений.

Листом вих.№ 215 від 08.04.2024 «Щодо розгляду заяв про страхове відшкодування» Відповідач підтвердив, що цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу Audi 100 реєстр.№ НОМЕР_13 застрахована в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» згідно полісу АР/1162400 від 08.01.2021, однак пославшись на положення абзацу 4 п.36.2 ст.36 Закону №1961-ІV та на той факт, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021082140000345 ще триває, повідомив, що питання щодо страхового відшкодування буде вирішено після отримання ПрАТ «СК «Оранта-Січ» рішення у вказаній справі, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що відкладення Відповідачем розгляду питання про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) не є правомірним та в даному випадку порушує права позивачів, оскільки наведеними вище обставинами з урахуванням наведених правових норм підтверджується виникнення у них права на отримання відповідних виплат, які передбачені ст.27 Закону №1961-ІV за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого.

Тривання досудового розслідування у кримінального провадженні не є підставою для припинення перебігу строку, встановленого для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) і це знаходить своє підтвердження в усталеній судові практиці Верховного Суду.

Зважаючи та мотивування Відповідача, викладені у листі вих.№ 215 від 08.04.2024, а також на доводи відзиву Відповідача, необхідно зазначити про таке.

Згідно з ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед відповідною особою, якій він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-ІV порядку.

Подібні висновки викладені, наприклад, в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 345/3335/17, від 07.10.2020 у справі № 742/637/19, від 26.04.2022 2022, від 05.10.2022 у справі № 184/1461/20-ц.

У даній справі будь-які докази, які б свідчили про те, що ДТП сталося внаслідок умислу потерпілого чи за обставин непереборної сили, відсутні. Також відсутні підстави припускати, що ДТП скоєно через те чи інше.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Такі правові висновки відображені в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 242/1930/21, від 21.04.2022 у справі № 447/2222/20, від 05.10.2022 у справі № 208/4598/21.

Отже, відтермінування Відповідачем вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування та нездійснення виплат через відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованим та таким, що порушує права позивачів на отримання страхового відшкодування.

Стосовно заявлених сум відшкодувань суд зазначає наступне.

З аналізу п.9.1 ст.9, п.22.1 ст.22, п.27.5 ст.27, п.36.1 ст.36 Закону №1961-ІV, зміст яких наведений вище, зобов`язання страховика з відшкодування шкоди обмежується сумою страхового відшкодування.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 № 538 внесені зміни до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та установлені (збільшені) розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням, в тому числі: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, - у розмірі 260 000 гривень на одного потерпілого.

Вказане Розпорядження було чинне на час укладення 08.01.2021 договору страхування цивільно-правової відповідальності між Відповідачем та власником автомобіля Audi-100 р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_4 - заподіювачем шкоди.

У полісі серії АР № 1162400 узгоджено з вказаним Розпорядженням ліміт по життю та здоров`ю встановлений на рівні 260000,00 грн.

Загальний розмір заявлених до стягнення сум страхових відшкодування становить 288000,00 грн, тобто перевищує ліміт відповідальності Відповідача і в цьому є правильними зауваження останнього.

Беручи до уваги такі обставини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на день настання страхового випадку становив 6000,00 грн.

Отже, загальний розмір моральної шкоди, належної членам сім`ї померлого за наслідками ДТП, становить 72000,00 грн (6000,00 грн х 12), з чого кожному з позивачів належить 24000,00 грн (72000,00 грн / 3), такий визначений представником позивачів розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) у вигляді моральної шкоди відповідає приписам п.27.3 ст.27 Закону № 1961-IV, в цій частині позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, тому з Відповідача на користь кожного з позивачів підлягає стягненню по 24000,00 грн страхового відшкодування у вигляді заподіяної моральної шкоди.

Заявлення про відшкодування Позивачу-1, крім того, суми відшкодування шкоди на підставі п.27.2 ст.27 Закону № 1961-IV, як таке, є також правомірним та обґрунтованим.

Разом з тим, розмір заявленої до стягнення на підставі п.27.2 ст.27 Закону № 1961-IV Позивачу-1 - ОСОБА_1 суми відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, - 216000,00 грн слід зменшити з метою дотримання ліміту відповідальності (який обмежений 260000,00 грн) до 188 000,00 грн та в такій сумі в цій частині позовні вимоги Позивача-1 задовольнити.

Зменшуючи саме цю виплату, суд виходить з того, що ОСОБА_1 є єдиною особою, якій належить відшкодування шкоди за ст.1200 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги Позивача-2 та Позивача-3 суд задовольнив повністю, а вимоги Позивача-1 - частково, в загальній сумі 212 000,00 грн, з яких 24000,00 грн - сума відшкодування моральної шкоди та 188 000,00 грн - сума відшкодування за ст.1200 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Судовий збір по справі становить 4320,00 грн.

Сума судового збору пропорційно розміру задоволених вимог - 3900,00 грн підлягає стягненню з Відповідача в дохід державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 232, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

За вимогами ОСОБА_1 позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул.Європейська, 16, м.Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 02307292) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 188000 /сто вісімдесят вісім тисяч/ грн 00 коп відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, та 24000 /двадцять чотири тисячі/ грн 00 коп. моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка.

За вимогами ОСОБА_2 позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул.Європейська, 16, м.Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 02307292) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 24000 /двадцять чотири тисячі/ грн 00 коп. моральної шкоди, заподіяної смертю батька.

За вимогами ОСОБА_3 позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул.Європейська, 16, м.Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 02307292) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 24000 /двадцять чотири тисячі/ грн 00 коп. моральної шкоди, заподіяної смертю батька.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул.Європейська, 16, м.Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 02307292) в дохід державного бюджету України 3900 /три тисячі дев`ятсот/ грн 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Копії рішення надіслати сторонам, представнику позивача, розпоряднику майна відповідача, НБУ до кабінетів у системі «Електронний суд» ЄСІКС.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Рішення складено та підписано 03.02.2025.

Суддя Р.А.Ніколаєнко