Рішення

від 03.02.2025 по справі 908/3073/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/218/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2025 Справа № 908/3073/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ», (70504, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Лесі українки, буд. 34)

про стягнення 572 000,00 грн.

25.11.2024 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 25.11.2024, (вх. № 3387/08-07/24 від 25.11.2024) Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ», м. Оріхів Запорізької області про стягнення 187 000,00 грн. пені та 385 000,00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю пересувного лазне-прального комплексу № 127-24 від 22.05.2024, а всього 572 000,00 грн. штрафних санкцій.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу № 908/3073/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.12.2024, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3073/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/218/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 07.02.2025.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю пересувного лазне-прального комплексу № 127-24 від 22.05.2024 в частині поставки товару в строки, визначені зазначеним договором. Позивач зазначає, що відповідно до договору, відповідач мав поставити товар не пізніше - 30.09.2024. Однак, у передбачені Договором терміни відповідач не здійснив поставку товару, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу на підставі п. 7.3 Договору штрафні санкції за порушення строків поставки Товарів в загальному розмірі 572 000,00 грн., з яких: 187 000,00 грн. - пеня в розмірі 0,1% від вартості Товарів, поставку яких построчено, за кожний день такого прострочення, та 385 000,00 грн. - штраф за прострочення поставки Товарів понад 30 днів у розмірі 7% від вартості Товарів, поставку яких прострочено. Позов обґрунтовано посиланням ст., ст. 525, 526, 530, 543, 610, 625, 712 ЦК України,ст., ст. 173, 174, 193, 265 ГК України, договором про закупівлю пересувного лазне-прального комплексу № 127-24 від 22.05.2024.

Ухвалою суду від 03.12.2024у справі № 908/3073/24 відповідачу запропоновано у строк до 20.12.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 14.01.2025 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 02.01.2025 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

10.12.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» подано Відзив на позовну заяву б/н від 10.12.2024(вх. № 924125/08-08/24 від 10.12.2024). Відповідач заявлені вимоги вважає необґрунтованими і недоведеними. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що причиною затримки поставки стали форс-мажорні обставини, а саме: неможливість виходу працівників на роботу, перебоями в системі електропостачання та невчасного постачання комплектуючих із причини збройної агресії РФ проти України. Як вказує відповідач, листом-повідомленням від 20.06.2024 відповідач повідомив позивача про настання обставин непереборноі? сили, разом з Заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборноі? сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб до Запорізькоі? регіональноі? Торгово-промисловоі? палати від 06.09.2024 за вих.№0001.Також, зауважує, що позивач 01.10.2024 листом поставив перед відповідачем вимогу надати до 06.10.2024 року гарантіи?нии? лист щодо здіи?снення постачання в наи?коротші терміни обумовленого товару. Виконуючи вимогу Позивача, відповідач надіслав 04.10.2024 Гарантіи?нии? лист, яким з урахуванням фактичних обставин гарантували здіи?снення поставки товару в строк до 29.10.2024. Проте, позивач своі?м листом за вихідним №06.1/7568-24 від 22.10.2024 повідомив відповідача про своє рішення розірвати Договір. Отже, зазначає, що з 22.10.2024 підприємство відповідача позбавилось обов`язку поставляти обумовлении? Договором товар саме з огляду на волевиявлення Позивача.Таким чином, вважає, що до гарантованого Відповідачем строку поставки товару (з урахуванням форс-мажорних обставин) 29.10.2024, позивач 22.10.2024 року за власною ініціативою, розірвав Договір, а відтак, у Відповідача відсутнє зобов`язання сплачувати пеню, визначену розірваним Договором. Крім того, вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення штрафу, оскількип.7.2. Договору передбачено єдину умову застосування такоі? штрафноі? санкціі? як штраф «за порушення Постачальником умов цього Договору щодо якості Товарів Постачальник сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних товарів». Проте, позивач не зазначив з якоі? вартості неякісних товарів зроблено розрахунок, чим підтверджено наявність неякіснихтоварів.Також, зазначає, що невиконання відповідачем Договору не призвело до жодних жодних негативних наслідків для Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України. На підставі викладеного просить суд в позові відмовити повністю.

20.12.2024 через підсистему «Електронний суд» Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 20.12.2024 (вх. № 24941/08-08/24 від 20.12.2024). У відповіді на відзив позивач зауважив, що з урахуванням п. 9.1 Договору посилання відповідача на обставини непереборноі? сили є необґрунтованими, оскільки Договір був укладении? вже після введення воєнного стану та в умовах зброи?ноі? агресіі? проти Украі?ни.Також, зазначив, що 19.09.2024 позивачем отримано від Відповідача лист-повідомлення датовании? 20.06.2024 без вихідного номеру, яким останніи? повідомляв про настання обставин непереборноі? сили, разом з Заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборноі? сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб до Запорізькоі? регіональноі? Торгово-промисловоі? палати від 06.09.2024 за вих.№0001. Однак, дании? лист направлении? без дотримання порядку, передбаченого п.п. 9.2. , 9.3 Договору, а саме не в визначені строки та без надання сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою Украі?ни або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборноі? сили (форс-мажорні обставини). Крім того, зазначений лист-повідомлення від 20.06.2024, якии? надіи?шов на електронну адресу Позивача і зареєстровании? Позивачем 19.09.2024 № 3892-24-Вх, що підтверджується нанесенням електронного номеру на дании?? лист в електронніи? системі, а Заява про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборноі? сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб до Запорізькоі? регіональноі? Торгово-промисловоі? палати датована - 06.09.2024, отже вважає, що відповідач ніяким чином не міг, подати позивачу Заяву про засвідчення форс- мажорних обставин від 06.09.2024 листом-повідомленням від 20.06.2024. Крім того, зауважив, що відповідач діи?шов хибного висновку щодо нарахування штрафу за порушення умов Договору, посилаючись на пункт 7.2. Договору щодо якості Товарів та сплати штрафу у розмірі 20 відсотків вартості неякісних Товарів, оскільки позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції за порушення строків поставки Товару на підставі п. 7.3 Договору.Також, зазначив, що поставка обумовленого договором Товару здіи?снюється не для власних потреб Позивача, а, зокрема, для віи?ськовоі? частини, яка забезпечує безпеку держави, тому, непоставка Товару, в обумовлені Договором строки, призвела до погіршення забезпечення органів Державноі? прикордонноі? служби Украі?ни, які залучені до виконання завдань з охорони та оборони державного кордону та з відбиття широкомасштабноі? зброи?ноі? агресіі? росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни.

30.12.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 30.12.2024 (вх. № 25545/08-08/24 від 30.12.2024), в яких останній зазначив, що штрафні санкції у розмірі 572 000,00 грн. є занадто значною сумою для відповідача та може призвести до и?ого банкрутства. Зауважив, що відповідач повідомляв Позивача про наявні проблеми та наявні форс-мажорні обставини, окрім цього місцезнаходженням Відповідача є м. Орхів, Запорізькоі? області, якии? відповідно до Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграціі? тимчасово окупованих територіи? Украі?ни від 22.12.2022 № 309 відноситься до територіі? де ведуться активні бои?ові діі?. Підтвердженням виниклих форс-мажорних обставин є Сертифікат №2300-24-2456 від 27.12.2024, яким підтверджено період діі? форс- мажорних обставин з 15.06.2024 року по 06.09.2024 року, що стало підставою невиконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «Завод Агроформат» за спірним договором.

09.01.2025 через підсистему «Електронний суд» Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України подано додаткові пояснення по справі б/н від 09.01.2025 (вх. № 699/08-08/25 від 09.01.2025).

Згідно норм ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

У додаткових поясненнях позивач зауважив, що пунктом 9.2. Договору визначено що сторона для якоі? склались обставини непереборноі? сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 (тридцяти) днів з дня такого повідомлення іншоі? Сторони сертифікат, видании? Торгово-промисловою палатою Украі?ни або уповноваженою регіональною торгово- промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборноі? сили (форс- мажорні обставини). Втім, тільки 30.12.2024 Відповідачем, з запереченням на відповідь на відзив, був надании? сертифікат № 2300-24-2456 від 27.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборноі? сили), видании? Запорізькою торгово-промисловою палатою.

Тому, зазначає, що відповідач звернувся до Торгово-промислові палати тільки після отримання інформаціі? про відкриття провадження, якии? став результатом не виконання Відповідачем своі?х зобов`язань за Договором. Щодо зменшення розміру пені та штрафу, зауважив, що укладаючи договір Сторони погодили усі и?ого істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкціі?. Відповідач, прии?нявши на себе зобов`язання, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки надання послуг.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 02.01.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 03.02.2025.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

22.05.2024 між Головним центром капітального будівництва, реконструкціі? та закупівель Державноі? прикордонноі? служби Украі?ни (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю пересувного лазне-прального комплексу № 127-24 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у 2024 році поставити Товароодержувачу пересувнии? лазне-пральнии? комплекс, код ДК 021-2015: 34220000-5 «Причепи, напівпричепи та пересувні контеи?нери», кількість, ціна, інформація, асортимент щодо товару та технічноі? документаціі? до нього, наведені в Специфікаціі?, яка є Додатком № 1 до цього Договору (далі Товар), а Покупець прии?няти та оплатити такии? Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток №1).

Пунктом 1.3. Договору визначено, що Постачальник гарантує, що Товар належить и?ому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством Украі?ни.

Загальна вартість по Договору становить 5 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 916 666,67 грн. (п.3.1 Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору Постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження товароодержувача разом з усіма документами необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору. Кінцева дата поставки товару повинна бути не пізніше 30.09.2024.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, Покупець має право вимагати від Постачальника поставки якісного товару в кількості і строк, передбачении? Договором.

Покупець має право в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку, якщо Постачальник не виконує своі? зобов`язання за Договором з урахуванням умов Договору (п. 6.2.4. Договору).

Згідно п. 6.3.1 Договору постачальник зобов`язании? постачати товар в кількості, строк та на умовах визначених Договором.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своі?х зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.

Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожнии? день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборноі? сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін

Відповідно до п. 9.3. Договору неповідомлення/несвоєчасне повідомлення Стороною, для якоі? склалися обставини непереборноі? сили (форс- мажорні обставини), іншу Сторону про і?х настання або припинення веде до втрати права Сторони посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє і?і? від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором.

Віи?ськова агресія росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни не може бути підставою для не виконання цього Договору (п. 9.5 Договору).

Згідно п.11.3. Покупець має право односторонньоі? відмови від цього Договору у разі: порушення Постачальником строків постачання Товару; поставки Товару неналежноі? якості; відсутності фінансування; інших випадках, визначених цим Договором та чинним законодавством Украі??ни. У цьому разі Договір вважається припиненим на 10 (десятии?) робочии?? день з моменту направлення Покупцем Постачальнику письмового повідомлення (рекомендованим листом з повідомленням) про дострокове припинення цього Договору.

Цеи? Договір набирає чинності з дня підписання и?ого уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2024. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за Договором (п. 11.1 Договору).

Специфікацією(Додаток №1до Договору) сторони погодили найменування товару, кількість та ціну товару, а саме: пересувнии? лазне-пральнии? комплекс, код ДК 021-2015: 34220000-5 в кількості 2 шт. на загальну суму 5 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 916 666,67 грн.

Відповідачем не здіи?снено поставку товару, обумовлену договором.

Як зазначає відповідач, листом-повідомленням від 20.06.2024 ТОВ «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» повідомив Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України про настання обставин непереборноі? сили, разом з Заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборноі? сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб до Запорізькоі? регіональноі? Торгово-промисловоі? палати від 06.09.2024 за вих.№0001.

Листом від 01.10.2024 за вих. №06.1/7068-24 позивач звернувся до Відповідача з вимогою щодо здіи?снення поставки в наи?коротші терміни та направлення на адресу Головного центру гарантіи?ного листа щодо спроможності виконання своі?х зобов`язань за Договором із зазначенням дати поставки.

04.10.2024 відповідач гарантіи?ним листом (вх. № 4279-24-Вх від 08.10.2024) повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, згідно з п.9.2 Договору, які виникли через ведення бойових дій на території України, неможливістю виходу працівників на роботу, перебоями в системі електропостачання та невчасного постачання комплектуючих та гарантував поставити Товар в строк до 29.10.2024.

Також, гарантіи?ним листом від 27.10.2024 (вх. від 30.10.2024 № 4730-24-Вх) відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, згідно з п.9.2 Договору, які виникли через невчасну поставку комплектуючих та генераторів, що призвело до неможливості завершити пересувнии? і лазне-пральні комплекси. Відповідач гарантував поставити першу одиницю пересувного лазне-прального комплексу в строк до 07.11.2024, другу одиницю до 14.11.2024.

Однак, в гарантовані Відповідачем терміни Товар не був поставлении?.

Листами від 22.10.2024 за вих. № 06.1/7568-24, та від 06.11.2024 за вих. № 06.1/7984-24 позивач повідомив відповідача щодо прии?няття рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку з 04.11.2024 та нарахування пені та штрафу за не поставку 2 (двох) одиниць пересувного лазне-прального комплексу.

Сертифікатом №2300-24-2456 від 27.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборноі? сили), видании? Запорізькою торгово-промисловою палатою, підтверджено період діі? форс- мажорних обставин з 15.06.2024 по 06.09.2024, що стало підставою невиконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «Завод Агроформат»

За порушення строків поставки товару позивач просить стягнути з відповідача 187 000,00 грн. пені та 385 000,00 грн. штрафу за договором про закупівлю пересувного лазне-прального комплексу № 127-24 від 22.05.2024, а всього 572 000,00 грн. штрафних санкцій, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Сторонами укладений письмовий договір про закупівлю пересувного лазне-прального комплексу № 127-24 від 22.05.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору сторонами визначено, щопостачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження товароодержувача разом з усіма документами необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору. Кінцева дата поставки товару повинна бути не пізніше 30.09.2024.

Отже, граничний термін поставки товару - 30.09.2024, включно.

Матеріали справи свідчать, що товар не поставлений відповідачем у визначений договором термін - до 30.09.2024, договір сторонами розірвано з 04.11.2024.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно з умовами п. 7.1 Договору, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.

Відповідно до п. 7.3 Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 187 000,00 грн.за загальний період з 01.10.2024 по 03.11.2024, та штрафу в розмірі 385 000,00 грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені та штрафу, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, суд вважає, що розрахунки виконані правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 187 000,00 грн. та штрафу в сумі 385 000,00 грн. заявлені позивачем обґрунтовано.

Суд зауважує, що посилання відповідача щодо відсутності підстав сплачувати пеню внаслідок розірвання договору не знаходять своє підтвердження та є необґрунтованими, з огляду на таке.

Умовами Договору передбачено, що припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за Договором (пункт 11.1. Договору).Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своі?х зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що пеня нарахована з моменту прострочення зобов`язання - з 01.10.2024, до моменту розірвання Договору - до 03.11.2024.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, які є підставою для відмови у позовних вимогах, суд зазначає таке.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Невважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, в будь-якому разі сторона зобов?язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. Кожен такий випадок оцінюється судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення: (2) те, що обставини с форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборноі? сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін.

Посилання Відповідача на обставини непереборноі? сили є необґрунтованими, оскільки Договір був укладении? вже після введення воєнного стану та в умовах зброи?ноі? агресіі? проти Украі?ни. Тому Сторона, яка прии?няла на себе договірне зобов`язання у таких умовах, повинна була передбачити можливість настання описаних нею обставин у відзиві на позовну заяву, які становлять ризики воєнноі? доби.

Відповідно до п. 9.2. Договору сторона для якоі? склалися обставини непереборноі? сили, зобов`язана не пізніше 15 (п`ятнадцяти) днів з дня і?х настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та і?х наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов`язана надати іншіи? Стороні копію звернення до Торгово-промисловоі? палати Украі?ни або уповноваженоі? регіональноі? торгово-промисловоі? палати. Сторона для якоі? склались обставини непереборноі? сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 (тридцяти) днів з дня такого повідомлення іншоі? Сторони сертифікат, видании? Торгово-промисловою палатою Украі?ни або уповноваженою регіональною торгово- промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборноі? сили (форс- мажорні обставини).

Відповідач вважає, що про наявність форс-мажорних обставин Відповідач повідомив Позивача листом-повідомленням від 20.06.2024, яким повідомив про виникнення обставин непереборноі? і на підтвердження виниклоі? обставини було надано Заяву про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборноі? сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб до Запорізькоі? регіональноі? Торгово-промисловоі? палати від 06.09.2024 за вих.№0001.

Втім, Лист-повідомлення від 20.06.2024, надіи?шов на електронну адресу Позивача і зареєстровании? Позивачем 19.09.2024 за № 3892-24-Вх, що підтверджується нанесенням електронного номеру на дании? лист в електронніи? системі. Тобто, відповідач не міг, подати Позивачу Заяву про засвідчення форс- мажорних обставин від 06.09.2024 листом-повідомленням від 20.06.2024. Інших доказів направлення листа повідомлення від 20.06.2024 відповідачем не надано.

Крім того, відповідачем не надано сертифікат, у визначений договором строк, видании? Торгово-промисловою палатою Украі?ни або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборноі? сили (форс-мажорні обставини).

Зазначений сертифікат № 2300-24-2456 від 27.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборноі? сили), видании? Запорізькою торгово-промисловою палатою, наданий відповідачем тільки - 30.12.2024, з запереченням на відповідь на відзив, тобто після порушення зобов?язань по оплаті товару (кінцевий строк оплати 30.09.2024) та після звернення Позивачем за захистом своїх прав до суду.

Отже, відповідачем не надано доказів дотримання порядку та строків повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість виконання своєчасної поставки.

Крім того, п. 9.5. Договору визначено, що віи?ськова агресія росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни не може бути підставою для не виконання цього Договору.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку за Договором.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором про закупівлю пересувного лазне-прального комплексу № 127-24 від 22.05.2024.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що штрафні санкцій є занадто значною сумою для відповідача.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилався на те, що місцезнаходження Відповідача є м. Орхів, Запорізькоі? області, якии? відповідно до Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграціі? тимчасово окупованих територіи? Украі?ни від 22.12.2022 № 309 відноситься до територіі? де ведуться активні бои?ові діі?. Також, зазначає, що в дотримання умов Договору поставки Відповідач вимушении? був здіи?снити перевезення свого обладнання з м. Оріхів у м. Запоріжжя на орендовану площу для здіи?снення відповідних робіт. Крім того, на підтвердження виниклих форс-мажорних обставин надав Сертифікат №2300-24-2456 від 27.12.2024 року, яким підтверджено період діі? форс- мажорних обставин з 15.06.2024 року по 06.09.2024 року, що стало підставою невиконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «Завод Агроформат».

Враховуючи доводи Відповідача щодо наявності підстав саме для зменшення розміру штрафу та відсутність визначених законом строків (обмежень) для подання такого клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зазначена правова позиції Верховного Суду, викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22).

Так судом враховано всім відомі обставини окупації частини Запорізької області, а саме м. Оріхів (Запорізька область), яке є адресою місцезнаходження Відповідача, входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в зоні ведення бойових дій та постійні відключення світла на виробничих потужностях, у зв`язку з постійними обстрілами РФ енергетичної інфраструктури України.

Крім того, суд приймає до уваги Сертифікат №2300-24-2456 від 27.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборноі?? сили), видании? Запорізькою торгово-промисловою палатою, яким підтверджено період діі? форс- мажорних обставин з 15.06.2024 по 06.09.2024, що стало підставою невиконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «Завод Агроформат» за спірним договором.

Відтак, покладення на Відповідача саме штрафу в розмірі 385 000,00 грн. грн в даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану.

Також, суд приймає до уваги, що стягнення штрафу не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, а штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Так суд вказує, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у Договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру штрафу на 50 %.

Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 187 000,00 грн. пені та 192500,00 грн. штрафу. В задоволені решти вимог судом відмовляється.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ», Запорізька область, м. Оріхів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ», (70504, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Лесі українки, буд. 34, ідентифікаційний код 42825708) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 11, код ЄДРПОУ 23311317, р/р UA038201720343100001000009841 в ДКСУ, МФО 820172) 187 000 (сто вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. пені, 192 500 (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. штрафу та 6 864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 03» лютого 2025 р.

Суддя Н. Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.