Рішення

від 22.01.2025 по справі 908/2919/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/192/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 Справа № 908/2919/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа" (71600, Запорізька обл., Василівський район, м. Василівка, вул. Шевченка, буд. 85А, ідентифікаційний код 05541137)

про стягнення 10 200 689,28 грн

представники сторін

від позивача: Бернацька О.В., довіреність №210 від 29.11.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.11.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Приватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа" про стягнення 10 200 689,28 грн, з яких: 7 672 428,79 грн основного боргу за Договором постачання природного газу № 2550-НГТ-13 від 21.07.2021, 564 708,87 грн - 3 % річних, 1 963 551,62 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 20. 173,-175, 193, 216-218, 230,231, 264,265 ГК України, 11-16, 258, 509, 525, 526. 530, 549, 610-612, 625, 629, 655,712, 912 ЦК України, Договором про постачання природного газу від 21.07.2021 та мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору в частині оплати за поставлений газ за лютий-квітень 2022 року на загальну суму 7 672 428,79 грн. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем також нараховані 3% річних - 564 708,87 грн та інфляційні втрати - 1963 551,62 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024, справу № 908/2919/24 визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2919/24 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/192/24, підготовче судове засідання призначено на 04.12.2024.

26.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 11.11.2024.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2024 підготовче судове засідання відкладено на 24.12.2024.

Відповідно до ухвали суду від 24.12.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 15.01.2025,15-40.

В зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання перенесено на 22.01.2025, 15-40.

Станом на момент звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідача, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.

Інформація про не функціонування відділень АТ "Укрпошта" на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство «Василівкатепломережа» зареєстроване на тимчасово окупованій території: 71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка. Укрпошта на вказаний індекс пошту не відправляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач про відкриття провадження у даній справі був повідомлений належним чином, у відповідності до статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення тексту відповідної ухвали на вказаному сайті.

Також ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.11.2024 була направлена на відому суду електронну пошту ПАТ «Василівкатепломережа» - vasilivkatstof@gmail.com.

Отже, судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2919/24.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі від 11.11.2024 у справі № 908/2919/24 процесуальний строк для його подачі не надійшов, будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 22.01.2025 заслухано вступне слово представника позивача.

Позивач позов підтримав, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором, втрати від інфляції та 3% річних.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасником спору.

У судовому засіданні 22.01.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши присутнього в засіданні представника позивача, дослідивши докази, суд після виходу з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Василівкатепломережа» (споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 2550-НГТ-13.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

У пп. пп. 2.1.1, 2.1.2, п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 23.10.2021) сторони визначили, що постачальник передає споживачу на умовах замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 до червня 2024, а саме з червня 2021 до червня 2022 в кількості 1912,314 тис. куб.м., в тому числі по місяцях. На період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються сторонами окремими додатковими угодами.

Пунктом 3.5 Договору та п. 3.5.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 23.10.2021) закріплено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу І (фіксованого), акт на передачу Обсягу ІІІ (фіксованого) та акт на передачу Обсягу ІІ. При цьому сторони, в першу чергу оформляють передачу обсягу І фіксованого та Обсягу ІІІ фіксованого природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1. пункту 2.1 Договору за відповідні значення у відповідному розрахунковому періоді. Різниця між фактично використаним споживачем обсягом газу за відповідний період та Обсягом І (фіксованим) та Обсягом ІІІ фіксованого оформлюється актом приймання-передачі, як Обсяг ІІ.

Згідно з п.3.5.3 Договору Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору.

Згідно з п. 5.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 11 від 01.10.2021 до Договору), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа включно місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Додатковою угодою № 11 від 06.01.2022 до Договору сторони виклали пункт 5.1 в іншій редакції, встановивши, що оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем включно грошовими коштами в наступному порядку:

5.1.1 Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І фіксованого, здійснюється споживачем в повному обсязі (100 % вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;

5.1.2 Оплата 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання -передачі природного газу Обсягу І фіксованого здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.

5.1.3 Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).

5.1.4 У разі відсутності акту/актів приймання - передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору

Відповідно п. 7.2 Договору (у редакції додаткової угоди № 5 від 01.10.2021), у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого плату же за кожний день прострочення.

Згідно з п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладання і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Позивачем до матеріалів справи надано копії актів приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2021 за період: жовтень 2021 на суму 117 588,17 грн.;

- від 31.10.2021 за період: жовтень 2021 на суму 284 230,78 грн.;

- від 30.11.2021 за період: листопад 2021 на суму 1 650 521,37 грн.;

- від 30.11.2021 за період: листопад 2021 на суму 1 305 737,25 грн.;

- від 31.12.2021 за період: грудень 2021 на суму 2 101 927,42 грн.;

- від 31.12.2021 за період: грудень 2021 на суму 1 915 213,81 грн.;

- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 2 347 501,27 грн.;

- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 185 434,07 грн.;

- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 1 877 454,82 грн;

- від 28.02.2022 за період: лютий 2022 на суму 2 035 287,80 грн;

- від 28.02.2022 за період: лютий 2022, з урахуванням коригуючого акту від 25.04.2022, на суму 1 467 467,64 грн;

- від 31.03.2022 за період березень 2022, з урахуванням коригуючого акту від 25.04.2022, на суму 2 086 373,47 грн;

- від 31.03.2022 за період березень 2022, з урахуванням коригуючого акту від 25.04.2022, на суму 1 324 086,95 грн;

- від 31.03.2022 за період березень 2022, з урахуванням коригуючого акту від 25.04.2022, на суму 67,74 грн;

Таким чином, загалом, згідно вказаних актів, оплата за поставлений газ становить 19 867 037,75 грн.

Усі перелічені вище акти приймання-передачі природного газу, сторонами підписані без зауважень та заперечень.

Згідно інформації, наданої АТ "Державний ощадний банк України" від 01.04.2024 вих. № 16/2-09/40653/2024 та від 05.04.2024 вих. № 15932/10064/2024, відповідачем у період з 21.07.2021 по 26.03.2023 та з 21.07.2021 по 26.03.2024, було перераховано позивачу оплату за природний газ у загальній сумі 12 194 608,96 грн.

Відповідно до матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідача виник борг за поставлений природний газ в лютому 2022 в розмірі 2 794 432,80грн, в березні 2022 в розмірі 4 877 928,25 грн, в квітні 2022 в розмірі 67,74 грн, що разом складає 7 672 428,79 грн.

Невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими, що вбачається з договору постачання природного газу.

Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині 1 статті 628 ЦК України закріплено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між сторонами укладено договір постачання природного газу.

За доводами позивача акти приймання-передачі природного газу за листопад 2021-квітень 2022 р. р. сформовано за результатами звітних періодів та підписано сторонами.

Відповідач сплатив за спожитий природний газ за розрахунковий період листопад 2021-січень 2022 р. р.

Спірним періодом є лютий-квітень 2022 року, за яким позивачем визначено заборгованість в розмірі 7 672 428,79 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

24 лютого 2022 року Російська Федерація, порушивши всі норми міжнародного права, почала військове вторгнення на територію України, зокрема, внаслідок чого військовослужбовцями загарбницької армії Російської Федерації було тимчасово окуповано Василівську міську територіальну громаду Василівського району Запорізької області.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року" Василівська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області внесена до даного переліку як тимчасово окупована територія.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації), починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За статтею 2 цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 3 для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1- 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

За частиною четвертою статті 4 в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, частиною другою статті 131 "Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території" Закону передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За частиною першою цієї ж статті положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Аналогічні положення містить і частина перша статті 13 Закону України "Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території".

Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. Указом Президента України №64/2022 та неодноразово продовжувався.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" датою окупації Василівської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області визначено 26.02.2022.

Отже, територія Василівської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на такі території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Суд дійшов висновку про те, що з огляду на приписи статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" його дія розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі, а тому суд вважає правомірним застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 13 та частини другої статті 131 цього Закону.

Виходячи з наведених норм, позивач з березня по квітень 2022 року не мав права постачати природний газ відповідачу.

Сформовані та підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу за березень та квітень 2022 року є нікчемними, що не мають жодних правових наслідків.

До цього часу перереєстрації місцезнаходження відповідача не здійснено, його правовий статус за період часу з лютого 2022 року до теперішнього часу залишається не змінним.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що, враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів за період березень, квітень 2022 р, та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині заявленої заборгованості за березень 2022 та квітень 2022 року. Позов в частині стягнення основної заборгованості та, як наслідок нарахованих 3% річних та інфляційних втрат на основне зобов`язання, не підлягає задоволенню.

Заборгованість відповідача за лютий 2022 року, 3% річних та інфляційні втрати, суд вважає заявленою правомірно з наступних підстав.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов Договору в частині своєчасного і повного розрахунку за поставлений природний газ за лютий 2022 р. в розмірі сумі 2794432,80 грн суду не надав.

Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору зобов`язання та вимоги чинного законодавства.

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за лютий 2022р. в розмірі 2 794 42,80 грн за Договором № 2550-НГТ-13 постачання природного газу від 21.07.2021 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу за лютий 2022р. за Договором № 2550-НГТ-13 постачання природного газу від 21.07.2021, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за лютий 2022р., ним нараховані 3 % річних в розмірі 774 821,67 грн та інфляційні втрати в розмірі 210 203,72 грн.

Судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, та встановлено, що вони виконані правильно.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 774 821,679 грн 3 % та 210 203,72 грн втрат від інфляції заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню судом.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа" (71600, Запорізька обл., Василівський район, м. Василівка, вул. Шевченка, буд. 85А, ідентифікаційний код 05541137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) 2 794 432 (два мільйони сімсот дев`яносто чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн 80 коп. - основного боргу, 210 203 (двісті десять тисяч двісті три) грн 72 коп. - 3 % річних, 774 821 (сімсот сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять одна) грн 65 коп - втрат від інфляції, 45 353 (сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят три) грн 51 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано - 03.02.2025.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.