Рішення

від 03.02.2025 по справі 910/13611/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2025Справа № 910/13611/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (61060, місто Харків, проспект Льва Ландау, будинок 171) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверт Груп" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 77, офіс 214) простягнення 182 070 грн 60 коп.Представники сторін: не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверт Груп" про стягнення 182 070 грн 60 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору підряду № 22/9 від 24.09.2021 не виконав взяті на себе зобов`язання з виконання робіт, у зв`язку з чим позивач відмовся від договору, що є підставою для повернення 182 070 грн 60 коп. попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 03.02.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 11.11.2024, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 18.11.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610206831518.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверт Груп" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверт Груп" (підрядник за договором, відповідач у справі) укладено договір підряду № 22/09, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботу з вогнезахисної обробки металевих конструкцій на об`єкті: Реконструкція відкритих розподільчих пристроїв 330 кВ (інв. № 2371),110 кВ (інв. № 2377) та 35 кВ. (інв. № 2372) ПС 330/110/35/6 кВ за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 4, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу.

За умовами пункту 2.1. договору підрядник зобов`язався почати роботи у строки вказані у Додатку № 1 до цього договору.

Строки виконання робіт можуть бути змінені сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 3.1.4 договору у разі, якщо підрядник не приступає до виконання робіт у строки, передбачені пунктом 2.1. цього договору, або виконує роботи настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно не можливим, замовник має право вимагати розірвання даного договору, відшкодування збитків, а також повернення всіх сум, отриманих підрядником за даним договором.

У відповідності до пункту 3.4.5 договору якщо замовник припиняє цей договір на підставі пунктів 3.1.5., 3.1.7 даного договору підрядник зобов`язаний на вимогу замовника повернути всі суми, отримані підрядником за даним договором протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання такого повідомлення від замовника.

Згідно з пунктом 4.1. договору вартість робіт та порядок розрахунків визначається сторонами у додатку № 1 до цього договору.

Даний договір, відповідно до пункту 14.2., набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язання за договором.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 24.09.2021 затверджено Додаток №1 до договору підряду № 22/09, яким визначили, зокрема, що строк робіт за договором становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту оплати авансу та за умови надання актів на приховані роботи по ґрунтуванню.

Загальна вартість договору складає 617 102 грн 40 коп., що відображається в додатку № 2, який є невід`ємною частинною до даного додатку та договору (пункт 1.4. додатку № 1 до договору).

Пунктом 1.5. додатку № 1 до договору визначено порядок оплати, а саме: замовник сплачує авансовий платіж в розмірі 50% відсотків від вартості матеріалів - 1282 070 грн 60 коп., протягом п`яти днів з дати підписання договору та 50% від вартості матеріалів - 182 070 грн 60 коп., за 10 робочих днів до дати початку робіт. Дата початку робіт визначається замовником додатково та повідомляється підряднику за 15 робочих днів до її настання. 30% від вартості робіт - 75 888 грн 36 коп. протягом 3 (трьох) робочих днів з дати початку робіт. Остаточний розрахунок - 177 072 грн 84 коп. проводиться замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України ).

Положеннями статті 844 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору, замовником згідно платіжної інструкції № 1694 від 19.10.2021 перераховано підряднику авансовий платіж в розмірі 182 070 грн 60 коп.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як зазначає позивач, підрядником в порушення умов договору, у встановленому порядку не виконано передбачені договором роботи, з огляду на що 18.09.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору підряду від 24.09.2021 № 22/09, відмову від прийняття простроченого зобов`язання за договором підряду та вимогу про повернення авансового платежу у розмірі 182 070 грн 60 коп.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/не вчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, оскільки самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/не вчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, оскільки самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Доказів задоволення відповідачем зазначеної вимоги та повернення грошових коштів позивачу, як і належних та допустимих доказів виконання робіт на зазначену суму, оформлених у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суду не надано.

Таким чином, як зазначає позивач в позовній заяві та встановлено судом, обов`язок щодо виконання робіт за договором підряду 24.09.2021 № 22/09 на суму здійсненої відповідної передплати, всупереч домовленостям між сторонами, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 182 070 грн 60 коп., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк щодо виконання робіт або повернення суми невикористаного авансу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів виконання робіт або повернення сплачених позивачем коштів відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 182 070 грн 60 коп. боргу підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 22 000 грн 00 коп.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" вказувало, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 22 000 грн 40 коп.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги (у цивільних/господарських/адміністративних справах) від 14.10.2024, укладеного з адвокатом Максимовим Миколою Ігоровичем (адвокат), копію додаткової угоди від 14.10.2024 № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.10.2024, копію прибутного касового ордеру від 14.10.2024 № 14/10, ордер серії АН № 1253627 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5194.

Пунктом 4.2 договору про надання правової допомоги від 14.10.2024, визначено, що гонорар адвоката встановлюється у розмірі 22 000 грн 00 коп.

Платіж у розмірі 22 000 грн 00 коп. сплачується клієнтом на користь адвоката у момент підписання цієї додаткової угоди за представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверт Груп" про стягнення попередньої оплати за договором підряду (пункт 2.1 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідачем не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що 26.11.2024 назву відповідача змінено на Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерево-Форм Крафт".

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо заміни найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверт Груп" на Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерево-Форм Крафт".

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерево-Форм Крафт" (79047, місто Львів, проспект Чорновола В`ячеслава, будинок, 77, ідентифікаційний код 43201069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (61060, місто Харків, проспект Льва Ландау, будинок, 171, ідентифікаційний код 42796803) заборгованість в розмірі 182 070 (сто вісімдесят дві тисячі сімдесят) грн 60 коп., судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька