Рішення

від 03.02.2025 по справі 910/13166/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2025Справа № 910/13166/24Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Коріо" (03124, місто Київ, вулиця Радищева, будинок 10/14)простягнення 183 591 грн 26 коп.Представники сторін: не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коріо" про стягнення 183 591 грн 26 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору постачання природного газу від 02.01.2020 № КП5-20-001 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 112 679 грн 27 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 26 505 грн 54 коп. пені, 10 918 грн 63 коп. штрафу, 7 628 грн 27 коп. 3 % річних та 25 859 грн 55 коп. інфляційних втрат

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/13166/24, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22.07.2024 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0610201766802, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (03124, місто Київ, вулиця Радищева, будинок 10/14) було направлено ухвалу від 28.10.2024, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання, дата довідки ф.20: 18.11.2024.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 вручена відповідачу 18.11.2024.

Станом на 03.02.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 28.10.2024, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Коріо" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коріо" (відповідач у справі, споживач за договором) укладено договір постачання природного газу№ КП5-20-001, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачання та споживання замовлених обсягів газу протягом місяця здійснюється, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного замовленого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

У пункті 2.5. договору передбачено, що перехід права власності на газ від постачальника до споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ). Після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Згідно з пунктом 2.6. договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акта приймання - передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (пункт 2.7. договору).

Відповідно до пункту 2.8 договору постачальник направляє споживачу два примірники підписаного та скріпленого печаткою акта до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

У пункті 2.9. договору погоджено, що споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою (за наявності) або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі природного газу, не надання письмового обґрунтування заперечення проти підписання акта або у разі відмови споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше (пункт 2.10. договору).

За умовами пунктів 3.1., 3.2. договору ціна за 1000 куб.м газу за цим Договором становить 7 960,85 грн, крім того ПДВ (20%) - 1 592,17 грн, всього разом з ПДВ 9 553,02 грн. Ціна газу за цим договором може змінюватись, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо ціни газу, споживач має право змінити постачальника на відповідний період, а постачальник має право не здійснювати постачання газу споживачу у відповідному розрахунковому періоді. При цьому, призупинення постачання/споживання замовлених обсягів газу не є розірванням цього договору.

До ціни газу, визначеної у пункті 3.1. цього договору (додатковими угодами до Договору), додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 148,99 грн, за 1000 куб.м на добу (пункт 3.3. договору).

Положеннями пункту 3.4. договору передбачено, що споживач зобов`язується сплатити за цим договором з урахуванням ціни, визначеної у пункті 3.1. цього договору (додатковими угодами до нього), та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у пункті 3.3. цього договору, 9 702,01 грн за 1000 куб.м з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.6. договору оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені пунктом 3.6. цього договору (пункт 3.7. договору).

Згідно з пунктом 3.8. договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акта (актів) приймання-передачі природного газу.

Фактом оплати за цим договором є дата зарахування коштів па поточний рахунок постачальника (пункт 3.11. договору).

Пунктами 6.1., 6.2. договору сторони погодили, що при порушенні умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. В разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення, а у випадку прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до пункту 9.1. договору сторони на підставі ч. 3 статті 207 та статті 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису даного договору, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням договору.

За положеннями пунктів 10.1., 10.2. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. Відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору можуть застосовуватися до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2020. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати договір письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодного зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору постачання природного газу від 02.01.2020 № КП5-20-001, якими узгоджувалися обсяги газу, ціна, вартість тощо.

Так, відповідно до пункту 3.1. договору (в редакції додаткової угоди №6 від 26.11.2020) сторони визначили ціну за 1 тис.куб.м на грудень 2020 року в становить 6 900,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3.1. договору (в редакції додаткової угоди №6) сторони визначили, що починаючи з січня 2021 року та протягом дії цього договору ціна за 1 тис.куб.м природного газу публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до пункту 4.4.6. цього договору.

Також, згідно з пунктом 3.1. договору (в редакції додаткової угоди №6), сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м природного газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку пункту 4.4.6. цього договору, є обов`язковою для сторін за цим договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення додаткової угоди до цього договору.

Пунктом 3.3. договору (в редакції додаткової угоди №6) визначено, що до ціни газу, визначеної пунктом 3.1. цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 - 136,576 грн за 1 000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб.м на добу.

Разом із цим, пунктом 4.4.6. договору (в редакції додаткової угоди №6) визначено, що на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі "Для бізнесу" не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1 000 куб.м газу, яка є обов`язковою для застосування сторонами при розрахунках вартості спожитого споживачем природного газу в місяці постачання за цим договором.

Так, на виконання зазначених умов договору, позивачем опубліковано на власному сайті, за посиланням https://gas.ua/uk/business/tariffs, ціну природного газу, що діяла у спірний період поставки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 5 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.

Згідно із главою 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС), визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.

Періодом, за який по об`єкту споживача визначається загальний фактичний об`єм (обсяг) споживання (розподілу) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.

Прогноз добового відбору/споживання природного газу по споживачу визначається Оператором ГРМ виходячи із розрахункових (прогнозних) даних, що ґрунтуються на статистиці його фактичних добових (за їх наявності) та/або місячних обсягів споживання природного газу за попередні три роки, та враховує зміни температури навколишнього середовища, профілі споживання, дні тижня, сезон відпусток та інші параметри, що впливають на добовий відбір/споживання природного газу. При цьому якщо комерційний вузол обліку природного газу по споживачу в установленому порядку обладнаний засобами дистанційної передачі даних, прогноз відбору/споживання природного газу, що надається Оператором ГРМ протягом газової доби, визначається Оператором ГРМ виходячи із фактичних даних, зчитаних з комерційних вузлів обліку природного газу.

Обсяг природного газу, спожитий споживачем за попередню газову добу, визначається Оператором ГРМ на рівні останнього оновленого прогнозу на цю добу, здійсненого Оператором ГРМ у попередній добі. Такі дані корегуються Оператором ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС виходячи з даних про фактичне споживання природного газу споживачем за підсумками газового місяця, у тому числі які ґрунтуються на даних обчислювача/коректора (за його наявності), що надають можливість встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу. Якщо комерційний вузол обліку природного газу по споживачу в установленому порядку обладнаний засобами дистанційної передачі даних, обсяг природного газу, спожитий споживачем за попередню газову добу, визначається виходячи із фактичних даних, зчитаних з комерційного вузла обліку природного газу.

На підставі звіту споживача (дистанційних даних) про спожиті об`єми природного газу, визначені комерційними вузлами обліку, або на підставі зміненого режиму нарахування по об`єкту споживача Оператор ГРМ забезпечує:

1) визначення загального об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період з урахуванням передбачених цим Кодексом (договором розподілу природного газу) регламентних процедур щодо визначення об`ємів споживання (розподілу) природного газу;

2) переведення визначеного загального об`єму споживання (розподілу) природного газу в одиниці енергії (обсяг) відповідно до розділу XV цього Кодексу;

3) складення акта приймання-передачі природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий газовий місяць із зазначенням величини об`єму (м куб.) та обсягу (за трьома одиницями виміру - кВт·год, Гкал, МДж) споживання (розподілу) природного газу та передачі його споживачу;

4) передачу даних Оператору ГТС про фактичний об`єм (м куб.) та обсяг (за трьома одиницями виміру - кВт·год, Гкал, МДж) розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

У період січень 2020 року - червень 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 175 641 грн 45 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу,

Як вказує позивач, за періоди поставки січень 2020 року - червень 2022 року споживачем не підписано відповідні акти приймання-передачі природного газу, тому враховуючи дані Інформаційної платформи щодо об`ємів спожитого природного газу вони є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що оприлюднена на офіційному сайті позивача.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надано лист № ТОВВИХ-23-13626 від 05.09.2024 щодо об`ємів спожитого відповідачем природного газу помісячно разом з роздруківками з Інформаційної платформи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору постачання природного газу від 02.01.2020 № КП5-20-001 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу за період січень 2020 року - червень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 112 679 грн 27 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 26 505 грн 54 коп. пені, 10 918 грн 63 коп. штрафу, 7 628 грн 27 коп. 3 % річних та 25 859 грн 55 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 17.03.2020 по 30.06.2024.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт одержання відповідачем газу з січня 2020 року по червень 2022 року за договором постачання природного газу від 02.01.2020 № КП5-20-001, в той самий час, відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог позивача, також матеріали справи не містять доказів щодо оплати відповідачем заборгованості, у зв`язку з чим, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 112 679 грн 27 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 26 505 грн 54 коп. пені, 10 918 грн 63 коп. штрафу, 7 628 грн 27 коп. 3 % річних та 25 859 грн 55 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 17.03.2020 по 30.06.2024.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктами 6.1., 6.2. договору сторони погоджено, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення, а у випадку прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченої заборгованості.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пунктів 6.1 та 6.2. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, судом встановлено, що розмір пені, відсотків річних та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 505 грн 54 коп. пені, 10 918 грн 63 коп. штрафу, 7 628 грн 27 коп. 3 % річних та 25 859 грн 55 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 17.03.2020 по 30.06.2024, підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коріо" (03124, місто Київ, вулиця Радищева, будинок, 10/14, ідентифікаційний код 37558867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 40121452) 112 679 (сто дванадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 27 коп. заборгованості, 26 505 (двадцять шість тисяч п`ятсот п`ять) грн 54 коп. пені, 10 918 (десять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн 63 коп. штрафу, 7 628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн 27 коп. 3 % річних, 25 859 (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 55 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька