Рішення

від 03.02.2025 по справі 910/14320/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2025Справа № 910/14320/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

( АДРЕСА_1 ;

ідентифікаційний код: НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1"

(АДРЕСА_4;

ідентифікаційний код: НОМЕР_3)

про стягнення 331 056,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі-відповідач) про стягнення штрафу та пені у зв`язку із неналежним виконанням умов Державного контракту (договору) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення №20/ВОЗ-2024 від 26.02.2024 у загальному розмірі 331 056,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14320/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.12.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, вказує на настання форс-мажорних обставин.

25.12.2024 позивачем подано відповідь на відзив із спростуванням аргументів відповідача.

27.12.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

09.01.2025 позивачем подано додаткові пояснення по справі.

20.01.2025 відповідачем подано додаткові пояснення по справі та клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%.

24.01.2025 позивачем подано заяву про залишення клопотання позивача про зменшення штрафних санкцій на 90% без задоволення.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Відповідач) укладено державний контракт (договір) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 26.02.2024 №20/ВОЗ-2024 (далі - Контракт).

Відповідно до пункту 1 Контракту «ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ» Відповідач зобов`язується у 2024 році виготовити та поставити Позивачу з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану Товари оборонного призначення за кодом 18440000-5 «Капелюхи та головні убори» Єдиного закупівельного словника ДК 021- 2015 (далі - Товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені в специфікації Товарів оборонного призначення, яка є Додатком № 1 до Контракту і його невід`ємною частиною (далі - Специфікація), а Позивач - оплатити та прийняти Товар. Відповідно до додатку № 1 до Контракту (специфікації) передбачено, що найменування товару (асортимент): Кепі бойове (кашкет польовий) загальною кількістю 100 000 штук (далі - Товар).

Відповідно до пункту 6 Контракту «ЦІНА КОНТРАКТУ» ціна Контракту складає 14520000 (чотирнадцять мільйонів п`ятсот двадцять тисяч грн.) 00 коп., з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ) яка становить 2 420 000,00 грн.

Пунктом 17 Контракту «ПОРЯДОК ТА УМОВИ ПОСТАВКИ ТА ПРИЙМАННЯ ТОВАРУ» сторони домовились, що дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці Позивача, яка вручається під особистий підпис Відповідачу (представнику Відповідача). Не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом Позивача по телефону Відповідач (представник Відповідача) прибуває до Позивача для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається Відповідачу рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Відповідача, зазначену в Контракті. У разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вона вважається врученою Відповідачу з дня отримання Позивачем фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, Позивач має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Також, пунктом 18 Контракту «ПОРЯДОК ТА УМОВИ ПОСТАВКИ ТА ПРИЙМАННЯ ТОВАРУ» визначено, що передача (приймання-здача) Товару здійснюється в пункті відвантаження Позивача за адресою: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою Позивача.

Пунктом 57 Контракту «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» сторони узгодили між собою, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Контрактом Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та Контракту. Сплата пені, штрафів та інших господарських санкції не звільняє сторони від виконання зобов`язань за Контрактом. Зазначені в пунктах 52, 58, 59, 60 та 61 платежі Відповідач повинен провести шляхом перерахування відповідних сум на користь Позивача протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання претензії Позивача. Відповідач його уповноважений представник зобов`язаний отримати наручно претензію Позивача. У разі надсилання претензії Позивача засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення чи рекомендованим листом, вона вважається врученою Відповідачу в день отримання Позивача фіскального чеку про сплату поштового відправлення.

Пунктом 58 Контракту «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» сторони узгодили між собою, що за порушення терміну (строку) поставки Товару з Відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого Товару.

Пунктом 78 Контракту «ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ (РОЗБІЖНОСТЕЙ)» визначено, що спори (розбіжності) які виникають між сторонами, вирішуються ними шляхом проведення переговорів, консультацій, обміну листами.

Пунктом 80 Контракту «СТРОК ДІЇ КОНТРАКТУ» визначено, що Контракт набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 01.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених Контрактом зобов`язань.

Відповідно до пункту 17 Контракту 06.03.2024 Позивач цінним листом з описом вкладеного направив Відповідачу, заявку від 05.03.2024 № 78/9-853 відповідно до якої Відповідач зобов`язаний поставити Позивачу Товар (за наступним графіком: 5 000 шт., до 31.03.2024; 15 000 шт., до 30.04.2024; 20 000 шт., до 31.05.2024; 20 000 шт., до 30.06.2024; 20 000 шт., до 31.07.2024; 20 000 шт., до 31.08.2024.

Проте Товар визначений заявкою Позивача від 05.03.2024 № 78/9-853 був поставлений з порушенням строку, а саме: 5 000 шт., Товару, що мали бути поставлені до 31.03.2024, була поставлена 28.03.2024 (поставлено вчасно, видаткова накладна № 01 від 28.03.2024, на загальну суму 726 000,00 грн., складена Відповідачем); 15 000 шт., Товару, що мали бути поставлені до 30.04.2024, була поставлена 11.04.2024 (поставлено вчасно, видаткова накладна № 04 від 11.04.2024, на загальну суму 2 178 000,00 грн., складена Відповідачем); 20 000 шт., Товару, що мали бути поставлені до 31.05.2024: 10 000 шт., Товару було поставлено 21.06.2024 порушення строку поставки на 20 (двадцять) днів (видаткова накладна № 16 від 21.06.2024, на загальну суму 1 452 000,00 грн., складена Відповідачем); 10 000 шт., Товару було поставлено 19.07.2024 порушення строку поставки 48 (сорок вісім) днів (видаткова накладна № 23 від 19.07.2024, на загальну суму 1 452 000,00 грн., складена Відповідачем); 20 000 шт., Товару, що мали бути поставлені до 30.06.2024, була поставлена 31.07.2024 порушення строку поставки на 30 (тридцять) днів (видаткова накладна № 26 від 31.07.2024, на загальну суму 2 904 000,00 грн., складена Відповідачем); 20 000 шт., Товару, що мали бути поставлені до 31.07.2024, була поставлена 16.08.2024 порушення строку поставки на 15 (п`ятнадцять) днів (видаткова накладна № 28 від 16.08.2024, на загальну суму 2 904 000,00 грн., складена Відповідачем); 20 000 шт., Товару, що мали бути поставлені до 31.08.2024, була поставлена 29.08.2024 (поставлено вчасно, видаткова накладна № 32 від 29.08.2024, на загальну суму 2 904 000,00 грн., складена Відповідачем).

Для врегулювання спору в досудовому порядку Позивач пред`явив Відповідачу претензію від 30.10.2024 № 78/1/5-4745 про сплату пені в розмірі 229 416,00 грн. та штрафу в розмірі 101 640,00 грн. за порушення строків поставки Товару, обґрунтовані вимоги якої не задоволені

За твердженням Позивача, котре жодними належним та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, відповідно до умов Договору Позивач свої зобов`язання виконав своєчасно та у повному обсязі. Проте, Відповідач не здійснив поставку Товару у строки, передбачені умовами Договору, а також в обумовлений строк Відповідач не здійснив сплату суми штрафних санкцій згідно з умовами Договору.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом Позивач просить стягнути із Відповідача пені в розмірі 229 416,00 грн. та штрафу в розмірі 101 640,00 грн. за прострочення терміну поставки.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

У відповідності до пункту 58 Контракту сторони узгодили між собою, що за порушення терміну (строку) поставки Товару з Відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого Товару.

Відповідач, порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, поставив Товар з порушенням строків, визначених Контрактом на поставку від 26.02.2024.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що фактично поставка Товару відбулася з простроченням відповідно до видаткової накладної № 16 від 21.06.2024; відповідно до видаткової накладної № 23 від 19.07.2024; відповідно до видаткової накладної № 26 від 31.07.2024 та відповідно до видаткової накладної № 28 від 16.08.2024.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказує, що він має право нарахувати Відповідачу пеню за прострочення виконання останнім зобов`язання.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на наявність форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надає Сертифікати про наявність форс-мажорних обставин.

Суд зауважує, що Контракт між Позивачем та Відповідачем укладено 26.02.2024, тобто під час дії воєнного стану, а тому аргумент Відповідача про те, що укладаючи Контракт він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов`язані з широкомасштабною триваючою агресію військовою агресією російської федерації проти України суд вважає юридично неспроможним.

У своїх запереченнях Відповідач жодним чином не спростовує доводи Позивача стосовно невчасного повідомлення про настання у Відповідача форс-мажорних обставин.

Пунктом 62 Контракту сторони узгодили між собою, що даний контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій, (окупація території агресором, куди повинен поставлятися товар, знищення товару), що буде підтверджено вказаними в пункті 65 контракту документами.

Відповідно до пункту 63 Контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ким контрактом у разі випадку або настання непереборної сили, які не існували на момент укладення цього контракту та виникли незалежно від волі сторін (аварія, катастрофа, диверсії , інша небезпечна подія).

Згідно вимог пункту 64 Контракту сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим контрактом у наслідку випадку або дії непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десять) робочих днів з моменту їх виникнення, або з дня коли Виконавцю стало відомо про випадок або настання обставин або непереборної сили, повідомити про це іншій стороні в письмовій формі з додаванням підтверджуючих документів. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє Виконавця права в подальшому посилатися на випадок або обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 86 Контракту сторони узгодили між собою, що усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у реквізитах сторін). У будь-якому разі Позивач вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а Відповідач з моменту направлення Позивачем відповідного листа (на електронну пошту Відповідача, вказану у реквізитах сторін цього Контракту; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку.

Відповідно до пункту 17 Контракту 06.03.2024 Позивач цінним листом з описом вкладеного направив Відповідачу, заявку від 05.03.2024 № 78/9-853 відповідно до якої Відповідач зобов`язаний поставити Позивачу Товар (за наступним графіком: 5 000 шт., до 31.03.2024; 15 000 шт., до 30.04.2024; 20 000 шт., до 31.05.2024; 20 000 шт., до 30.06.2024; 20 000 шт., до 31.07.2024; 20 000 шт., до 31.08.2024.

У відзиві на позовну заяву Відповідач посилається на сертифікат № 2600-24-1077 від 27.05.2024 виданий Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, яким було засвідчено настання форс-мажорних обставин ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за змістом якого можна встановити, що дія форс-мажорних обставин для Відповідача настала з 16.05.2024.

Проте суд зауважує, що оскільки форс мажорні обставини настали 16.05.2024 то останнім днем для повідомлення Позивача у Відповідача був 10 робочий день - 30.05.2024 а не 31.05.2024 як то повідомив Відповідач.

Абзацом другим пункту 62 Контракту сторони узгодили, що неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє Виконавця права в подальшому посилатися на випадок або обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також судом встановлено, що за змістом сертифікату № 2600-24-1077 від 27.05.2024 який виданий Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, яким було засвідчено настання форс-мажорних обставин ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (початок дії форс-мажорних обставин з 16.05.2024) та сертифікату № 2600-24-1304 від 05.07.2024 який виданий ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (початок дії форс-мажорних обставин з 01.06.2024) можна встановити, що основною підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків поставки Товару є укази президента про введення воєнного стану в Україні та продовження строку дії воєнного стану в Україні.

Проте, сторони укладаючи Контракт дійшли згоди, що сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) істотною зміною обставин.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що заявлена до стягнення сума пені є арифметично правильною та відповідно обґрунтованою.

З огляду на що, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача пені в розмірі 229 416,00 грн. та штрафу в розмірі 101 640,00 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені на 90% суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 196 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, Відповідач, як юридична особа яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з Позивачем договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у Специфікації до договору (додаткової угоди), з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки та те, що договір укладався вже після 24.02.2022.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.19. по справі № 916/4692/15.

У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд також враховує ту обставину, що виконання зобов`язань за Контрактом фінансувалось за рахунок Державного бюджету України в умовах воєнного стану.

Суд зауважує, що Відповідач міг передбачити всі обставини, пов`язані з триваючою широкомасштабної збройною агресією російської федерації, оскільки спірний Контракт укладено сторонами після 24.02.2022.

За твердженням Позивача, котре належними та допустимими доказами не спростоване Відповідачем, увесь Товар, визначений Контрактом, Відповідач поставив з суттєвим порушенням строків. При цьому, 60 000 шт товару (60 % від загального об`єму Контракту) Відповідач поставив з порушенням строків.

Наразі, обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені та штрафу на 90% Відповідач посилається на скрутне фінансове становище та ту обставину, що порушення відбулись в силу форс-мажорних обставин не вини Відповідача у зв`язку із введенням воєнного стану на території України та ту обставину, що Відповідач повідомляв Позивача про настання таких обставин.

Оцінюючи вказані доводи Відповідача судом враховано, що згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1ст. 74 Кодексу.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.93.

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.3 3 Рішення віл 27.10.93. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.08. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог та звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру пені та штрафу посилається на відсутність його вини та ту обставину, що Підприємство отримало із запізненням матеріали від ФОП Данилова А.М., а також на триваючі повітряні тривоги під час яких проводити виробничий процес є неможливим та аварійні відключення електроенергії та відсутність доказів понесення Позивачем збитків.

Стосовно посилання Відповідача на ту обставину, що відсутні підстави для стягнення пені та штрафу, оскільки Військовою частиною не понесено збитків та не надано відповідних доказів до матеріалів справи, суд зазначає, що неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Контрактом призвело до суттєвих ускладнень в речовому забезпеченні особового складу територіальних управлінь, з`єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України, задіяних у виконанні завдань з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації.

Суд зауважує, що Підприємство повинне бути обізнане із тим, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність.

Суд звертає увагу сторін, що пунктом 62 Контракту сторони узгодили між собою, що даний контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій, (окупація території агресором, куди повинен поставлятися товар, знищення товару).

Окрім того, Суду не доведено належними доказами як факту наявності виробничих потужностей Відповідача на таких територіях або перебування таких потужностей під ракетними обстрілами, так і об`єктивної неможливості виконання Відповідачем своїх зобов`язань за укладеним Контрактом.

Проте, наразі Відповідачем доказово не обґрунтовано суду наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача пені в розмірі 229 416,00 грн. та штрафу в розмірі 101640,00 грн.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аргументи та заперечення Відповідача проти задоволення позовних вимог, суд розглянув та відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 2 частини другої ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" перебачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, подання позовної заяви з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", застосовується понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з чим, судовий збір у даній справі за подання майнової вимоги у розмірі 331 056,00 грн становить 3972,67 грн.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3972,67 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_4; ідентифікаційний код: НОМЕР_3) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пені в розмірі 229 416,00 грн., штрафу в розмірі 101 640,00 грн. та 3972,67 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Повернути Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 993,17 грн., сплачений на підставі платіжної інструкції №12313 від 05.11.2024 на загальну суму 4965,84 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов