Рішення

від 15.01.2025 по справі 911/3107/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3107/23

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Корж О.І.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут"

до державного закладу "Дитячий оздоровчий табір "Каштан" НТК "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона "Національної академії наук України""

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Кермача А.І. - адвоката (довіреність №495 від 20.12.2024 року);

відповідача: Бондарєва Г.С. - директора (витяг з ЄДР),

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" (далі - позивач) до державного закладу "Дитячий оздоровчий табір "Каштан" НТК "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона "Національної академії наук України"" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 860 238,68 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №41СВ417-2352-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.12.2021 року.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" залишена без руху, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

18 жовтня 2023 року через канцелярію та 26 жовтня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.11.2023 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 06 грудня 2023 року.

04 грудня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 10 січня 2024 року.

22 грудня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

10 січня 2024 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав повідомлення №2, а також повідомлення №3 від 10.01.2024 року, в якому містилось клопотання про витребування документів.

Крім цього, 10 січня 2024 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про технічну описку, допущену під час підготовки відзиву на позовну заяву, а також додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.01.2024 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 14 лютого 2024 року.

14 лютого 2024 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав повідомлення №14, в якому він просив відкласти розгляд справи на іншу дату, а також повідомлення №15, в якому просив витребувати у позивача документи та інформацію.

У засіданні представник відповідача клопотання про відкладення розгляду справи підтримав та просив розгляд справи відкласти. Клопотання представника відповідача було задоволене судом.

Ухвалою суду від 14.02.2024 року засідання відкладене на 13 березня 2024 року, 13 березня 2024 року в засіданні оголошена перерва до 17 квітня 2024 року, а 17 квітня 2024 року в засіданні оголошена перерва до 19 червня 2024 року.

18 червня 2024 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло повідомлення №23 від 18.06.2024 року, в якому він просив суд продовжити строк на подання зустрічного позову в справі та постановити ухвалу щодо поновлення строків на подання зустрічного позову в справі №911/3107/23.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку на подання зустрічного позову відмовлено.

Відповідно до ухвали суду від 19.06.2024 року, провадження в справі зупинене до закінчення перегляду судового рішення в справі №904/1553/23 Об`єднаною Палатою Верховного Суду.

28 листопада 2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області найшло клопотання про поновлення провадження, а також додаткові пояснення, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.12.2024 року провадження в справі поновлене та судове засідання призначене на 15 січня 2025 року.

13 січня 2025 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.

У засіданні представник відповідача просив закрити провадження у справі, в зв`язку з тим, що відповідач не отримував від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, запити відповідача, а також на його додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву. Крім цього, представник відповідача послався на те, що позивач не має права займатися діяльністю з постачання природного газу, а також на введення воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Враховуючи те, що обставини, на які послався представник відповідача в судовому засіданні, у вищевказаній статті Господарського процесуального кодексу України не закріплені, в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження судом було відмовлено.

У судовому засіданні також були розглянуті клопотання представника відповідача про витребування доказів, подані 10 січня та 14 лютого 2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відзив на позовну заяву був поданий представником відповідача 04 грудня 2023 року, тобто клопотання про витребування доказів заявлене з пропуском встановленого господарсько-процесуальним законодавством строку, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку представником відповідача подане не було, тому ці клопотання залишені судом без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 15 січня 2025 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

29 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" (далі - позивач) та державним закладом ""Дитячий оздоровчий табір "Каштан" НТК "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона "Національної академії наук України"" (далі - відповідач) був укладений договір №41СВ417-2352-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов`язувався передати відповідачу у 2002 році товар за кодом ДК 021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі - газ), а відповідач зобов`язувався газ прийняти та оплатити.

Відповідно до умов договору, найменування оператора газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ), з яким відповідач уклав договір розподілу природного газу: Київоблгаз АТ. Договір розподілу природного газу між відповідачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви-приєднання №09420РАХО4СВ016 від 1 січня 2016 року.

Згідно з п. 1.2. договору, річний плановий обсяг постачання газу - до 9 800 куб.м.

Відповідно до п. 2.3. договору, зокрема, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті відповідачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та відповідачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та відповідачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: За підсумками розрахункового періоду відповідач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати позивачу копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу відповідачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (2.5.1). На підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГТС позивач протягом трьох робочих днів готує та надає відповідачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником позивача або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (2.5.2.). Відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (2.5.3.). У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу відповідачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється позивачем в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Відповідач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних позивача. У випадку не повернення відповідачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним відповідачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних позивача (2.5.4.).

Згідно з п. 3.2. договору, ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 54,59166667 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 54,72824267 грн. Податок на додану вартість становить 10,94564853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 65,67389120 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору, зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата газу за договором здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий позивачем газ здійснюється відповідачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок позивача (п. 4.4. договору).

Пунктом 9.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої відповідач включений до Реєстру споживачів ТОВ КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатком №1 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41СВ417-2352-21 від 29.12.2021 р. є планові обсяги постачання газу у 2022 р. по місяцях, куб м.:

І кварталІІ кварталІІІ кварталIV кварталсічень1 000квітень-----липень2 000жовтень100лютий1 000травень-----серпень2 000листопад100березень500червень2 000вересень100грудень1 00031 січня 2022 року сторонами була укладена додаткова угода №ДУ-1/41СВ417-2352-21 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41СВ417-2352-21 від 29.12.2021 р. (далі - додаткова угода №ДУ-1/41СВ417-2352-21), відповідно до умов якої, згідно п. 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01 лютого 2022 року. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 гривень. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 40,96990933 грн. Податок на додану вартість становить 8,19398187 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 49,16389120 грн.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 296 441,83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 29.12.2021 року №41СВ417-2352-21 (далі - акти приймання-передачі природного газу): №КО382001629 від 31.01.2022 року, за січень 2022 року, обсяг 1 126,8 мі, на суму 74 001,34 грн.; №КО382003145 від 28.02.2022 року за лютий 2022 року, обсяг 1 249,2 мі, на суму 61 415,53 грн.; №КО382004400 від 31.03.2023 року, за березень 2022 року, обсяг 13 124,5 мі, на суму 645 251,49 грн.; №КО382005003 від 30.04.2022 року, за квітень 2022 року, обсяг 3 127,6 мі, на суму 153 764,99 грн.; №К0382006440 від 31.05.2022 року, за травень 2022 року, обсяг 1 705,7 мі, на суму 83 858,85 грн.; №КО382007899 від 30.06.2022 року, за червень 2022 року, обсяг 1 351,4 мі, на суму 66 440,08 грн.; №КО382008823 від 31.07.2022 року, за липень 2022 року, обсяг 957,4 мі, на суму 47 069,51 грн.; №КО382009221 від 31.08.2022 року, за серпень 2022 року, обсяг 915,5 мі, на суму 45 009,54 грн.; №КО382009455 від 30.09.2022 року, за вересень 2022 року, обсяг 1 072,4 мі, на суму 52 723,36 грн.; №К0382009614 від 31.10.2022 року, за жовтень 2022 року, обсяг 1 183,1 мі, на суму 58 165,80 грн.; №КО382009738 від 30.11.2022 року, за листопад 2022 року, обсяг 177,8 мі, на суму 8 741,34 грн., а також роздруківками з інформаційної платформи, що адмініструється оператором ГТС, за період з лютого до листопада 2022 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому, представник позивача послався на те, що вартість поставленого відповідачу природного газу, вказана позивачем в актах прийому-передачі природного газу, розрахована відповідно до ціни, встановленої умовами додаткової угоди №ДУ-1/41СВ417-2352-21, оскільки ціна природного газу, вказана у цих актах, направлених відповідачу, була визначена, відповідно до умов додаткових угод, які не були підписані відповідачем, тобто не були укладеними.

Відповідач оплатив природний газ частково, а саме в сумі 135 416,87 грн., що підтверджується банківською довідкою №02/01-01-3790 від 05.10.2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 161 024,96 грн. боргу.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

04 грудня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував, послався на те, що позивач не є власником чи користувачем газопроводів, що свідчить, на думку представника відповідача, про відсутність у позивача можливості постачання природного газу, а також про те, що діяльність позивача є шахрайськими діями.

Доводи представника відповідача спростовуються, в зв`язку з наступними обставинами.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 229 Цивільного кодексу України встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обман - це винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України).

Ця правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 року в справі № 910/17098/21.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Документів, що підтверджували б наявність судового рішення про визнання недійсним договору №41СВ417-2352-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.12.2021 року, представник відповідача суду не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання, зокрема, послуг транспортування природного газу та розподілу природного газу.

Згідно з п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обов`язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;

2) обов`язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обов`язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 270 650,48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 29.12.2021 року №41СВ417-2352-21 (далі - акти приймання-передачі природного газу): №КО382001629 від 31.01.2022 року, за січень 2022 року, обсяг 1 126,8 мі, на суму 74 001,34 грн.; №КО382003145 від 28.02.2022, року за лютий 2022 року, обсяг 1 249,2 мі, на суму 61 415,53 грн.; №КО382004400 від 31.03.2023 року, за березень 2022 року, обсяг 13 124,5 мі, на суму 645 055,94 грн.; №КО382005003 від 30.04.2022 року, за квітень 2022 року, обсяг 3 127,6 мі, на суму 153 718,39 грн.; №К0382006440 від 31.05.2022 року, за травень 2022 року, обсяг 1 705,7 мі, на суму 66 801,85 грн.; №КО382007899 від 30.06.2022 року, за червень 2022 року, обсяг 1 351,4 мі, на суму 52 926,08 грн.; №КО382008823 від 31.07.2022 року, за липень 2022 року, обсяг 957,4 мі, на суму 37 495,51 грн.; №КО382009221 від 31.08.2022 року, за серпень 2022 року, обсяг 915,5 мі, на суму 45 009,54 грн.; №КО382009455 від 30.09.2022 року, за вересень 2022 року, обсяг 1 072,4 мі, на суму 59 157,76 грн.; №К0382009614 від 31.10.2022 року, за жовтень 2022 року, обсяг 1 183,1 мі, на суму 65 264,40 грн.; №КО382009738 від 30.11.2022 року, за листопад 2022 року, обсяг 177,8 мі, на суму 9 808,14 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Разом з цим, фактично, загальна вартість поставленого позивачем відповідачу природного газу, з урахуванням ціни, встановленої умовами додаткової угоди №ДУ-1/41СВ417-2352-21, становить 1 296 441,83 грн., а саме, згідно з актами приймання-передачі природного газу: №КО382001629 від 31.01.2022 року, за січень 2022 року, обсяг 1 126,8 мі, складає 74 001,34 грн.; №КО382003145 від 28.02.2022 року за лютий 2022 року, обсяг 1 249,2 мі, складає 61 415,53 грн.; №КО382004400 від 31.03.2023 року, за березень 2022 року, обсяг 13 124,5 мі, складає 645 251,49 грн.; №КО382005003 від 30.04.2022 року, за квітень 2022 року, обсяг 3 127,6 мі, складає 153 764,99 грн.; №К0382006440 від 31.05.2022 року, за травень 2022 року, обсяг 1 705,7 мі, складає 83 858,85 грн.; №КО382007899 від 30.06.2022 року, за червень 2022 року, обсяг 1 351,4 мі, складає 66 440,08 грн.; №КО382008823 від 31.07.2022 року, за липень 2022 року, обсяг 957,4 мі, складає 47 069,51 грн.; №КО382009221 від 31.08.2022 року, за серпень 2022 року, обсяг 915,5 мі, складає 45 009,54 грн.; №КО382009455 від 30.09.2022 року, за вересень 2022 року, обсяг 1 072,4 мі, складає 52 723,36 грн.; №К0382009614 від 31.10.2022 року, за жовтень 2022 року, обсяг 1 183,1 мі, складає 58 165,80 грн.; №КО382009738 від 30.11.2022 року, за листопад 2022 року, обсяг 177,8 мі, складає 8 741,34 грн.

Обсяги розподіленого природного газу, зазначені в актах приймання-передачі природного газу, підтверджується роздруківками з інформаційної платформи, що адмініструється оператором ГТС, за період з лютого 2022 року до листопада 2022 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач оплатив природний газ частково, а саме в сумі 135 416,87 грн., що підтверджується банківською довідкою №02/01-01-3790 від 05.10.2023 року, копія якої також долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.4. договору, сторони домовились про те, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

При цьому, пунктом 2.5.4. договору встановлено, зокрема, що у випадку не повернення відповідачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним відповідачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У судовому засіданні 15 січня 2025 року представник відповідача проти факту отримання природного газу не заперечував.

Документів, що підтверджували б надання відповідачем обґрунтованої відмови від підписання актів, підтверджували б оплату боргу перед позивачем у повному обсязі або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не подав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 161 024,96 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 258 647,92 грн. пені, 98 375,37 грн. штрафу, відповідно до п. 6.2.2. договору, та 92 176,31 грн. штрафу, згідно з п. 6.2.3. договору.

Представник відповідача проти нарахування пені та штрафів заперечував, послався на настання форс-мажорних обставин, що виникли, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з огляду на збройну агресію російської федерації, а також на те, що постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" №206 від 05.03.2022 року нарахування штрафних санкцій заборонене.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Згідно з п. 1.1. Регламенту (нова редакція), засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України (ТПП України) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі Регламент) встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі Сертифікат) документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами (п. 6.1. Регламенту).

Пунктом 6.2. Регламенту встановлено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, на який послався представник відповідача, як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом, у розумінні ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", оскільки цей лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідача, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 року в справі №912/750/22).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" №206 від 05.03.2022 року заборонено, зокрема, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Так, посилання представника відповідача на цю постанову Кабінету Міністрів України є безпідставним, оскільки її дія не поширюється на договори поставки природного газу для потреб непобутових споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п. 6.2.1. договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, відповідач сплачує позивач пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як зазначалось вище, пунктом 9.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої відповідач включений до реєстру споживачів ТОВ КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх здійснення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, розмір пені:

- враховуючи період заборгованості з 11 березня 2022 року до 16 березня 2022 року, суму боргу в розмірі 61 415,53 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 201,91 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 квітня 2022 року до 09 жовтня 2022 року, суму боргу в розмірі 645 251,49 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 11 квітня 2022 року до 02 червня 2022 року становила 10,00 %, а в період з 03 червня 2022 року до 09 жовтня 2022 року становила 25,00 %, складає 132 762,70 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 травня 2022 року до 08 листопада 2022 року, суму боргу в розмірі 153 764,99 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 11 травня 2022 року до 02 червня 2022 року становила 10,00 %, а в період з 03 червня 2022 року до 08 листопада 2022 року становила 25,00 %, складає 35 429,14 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 13 червня 2022 року до 11 грудня 2022 року, суму боргу в розмірі 83 858,85 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 20 907,27 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 липня 2022 року до 08 січня 2023 року, суму боргу в розмірі 66 440,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 16 564,51 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 серпня 2022 року до 08 лютого 2022 року, суму боргу в розмірі 47 069,51 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 11 735,14 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 12 вересня 2022 року до 12 березня 2023 року, суму боргу в розмірі 45 009,54 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 11 221,56 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 жовтня 2022 року до 10 квітня 2023 року, суму боргу в розмірі 52 723,36 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 13 144,73 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 листопада 2022 року до 11 травня 2023 року, суму боргу в розмірі 58 165,80 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 14 501,61 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 12 грудня 2022 року до 11 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 8 741,34 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 2 179,35 грн.,

а разом 258 647,92 грн., які підлягають стягненню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 98 375,37 грн. штрафу, відповідно до п. 6.2.2. договору, та 92 176,31 грн. штрафу, згідно з п. 6.2.3. договору.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 6.2.2. договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого відповідачу газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому відповідачем), відповідач сплачує позивачу штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

В=(Vф-Vп)*Ц*К

де:

Vф - обсяг фактично поставленого газу відповідачу протягом розрахункового періоду за договором;

Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта відповідача, у результаті чого позивач не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах відповідача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу відповідачу, або коли відповідач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу позивача, коефіцієнт дорівнює 1).

Так, обсяг фактично поставленого газу відповідачу протягом розрахункового періоду за договором підтверджується роздруківками з інформаційної платформи, що адмініструється оператором ГТС, за період з лютого до листопада 2022 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Штраф, відповідно до п. 6.2.2. договору:

- за січень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 1 126,8 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 1 000,00 мі, вартість газу в розмірі 65,67389120 грн. за мі та коефіцієнт 0,1, становить 832,75 грн.;

- за лютий 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 1 249,2 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 1 000,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389120 грн. за мі та коефіцієнт 0,1, становить 1 225,16 грн.;

- за березень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 3124,5 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 500,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389120 грн. за мі та коефіцієнт 0,1, становить 62 066,95 грн.;

- за квітень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 3 127,6 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 0,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389120 грн. за мі та коефіцієнт 0,1, становить 15 376,50 грн.;

- за травень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 1 705,7 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 0,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389120 грн. за мі та коефіцієнт 0,1, становить 8 385,89 грн.;

- за вересень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 1 072,4 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 100,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389120 грн. за мі та коефіцієнт 0,1, становить 4 780,70 грн.;

- за жовтень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 1 183,1 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 100,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389120 грн. за мі та коефіцієнт 0,1, становить 5 324,94 грн.;

- за листопад 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 177,8 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 100,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389120 грн. за мі та коефіцієнт 0,1, становить 382,50 грн.,

а разом 98 375,39 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача штраф, відповідно до п. 6.2.2. договору, в сумі 98 375,37 грн., тому стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.

Крім цього, згідно з п. 6.2.3 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому відповідачем), відповідач зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Так, штраф, відповідно до п. 6.2.3. договору:

- за червень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 1351,4 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 2 000,00 мі, вартість газу в розмірі 49,1638912 грн. за мі, облікову ставку Національного банку України, що в період з 01 червня 2022 року до 02 червня 2022 року становила 10,00%, а в період з 03 червня 2022 року до 30 червня 2022 року становила 25,00%, складає 15 306,10 грн.;

- за липень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 957,4 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 2 000,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389 грн. за мі, облікову ставку Національного банку України, що в період з 01 липня 2022 року до 31 липня 2022 року становила 25,00%, складає 25 629,14 грн.;

- за серпень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 915,5 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 2 000,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389 грн. за мі, що в період з 01 серпня 2022 року до 31 серпня 2022 року становила 25,00%, складає 26 659,12 грн.;

- за грудень 2022 року, враховуючи обсяг фактично поставленого відповідачу газу в розмірі 0,00 мі, підтверджений обсяг газу на розрахунковий період у розмірі 1 000,00 мі, вартість газу в розмірі 49,16389 грн. за мі, що в період з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2022 року становила 25,00%, складає 24 581,95 грн.,

а разом 92 176,31 грн., які підлягають стягненню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 47 884,58 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 202 129,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Так, три проценти річних:

- враховуючи період заборгованості з 11 березня 2022 року до 17 березня 2022 року, що складає 6 днів, суму боргу в розмірі 61 415,53 грн., становлять 30,29 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 квітня 2022 року до 09 жовтня 2022 року, що складає 547 днів, суму боргу в розмірі 645 251,49 грн., становлять 29 009,80 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 травня 2022 року до 09 жовтня 2023 року, що складає 517 днів, суму боргу в розмірі 153 764,99 грн., становлять 6 533,96 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 13 червня 2022 року до 09 жовтня 2023 року, що складає 484 днів, суму боргу в розмірі 83 858,85 грн., становлять 3 335,97 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 липня 2022 року до 09 жовтня 2023 року, що складає 456 днів, суму боргу в розмірі 66 440,08 грн., становлять 2 490,14 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 серпня 2022 року до 09 жовтня 2023 року, що складає 425 днів, суму боргу в розмірі 47 069,51 грн., становлять 1 644,21 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 12 вересня 2022 року до 09 жовтня 2023 року, що складає 393 дні, суму боргу в розмірі 45 009,54 грн., становлять 1 453,87 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 жовтня 2022 року до 09 жовтня 2023 року, що складає 364 дні, суму боргу в розмірі 52 723,36 грн., становлять 1 577,37 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 листопада 2022 року до 09 жовтня 2023 року, що складає 333 дні, суму боргу в розмірі 58 165,80 грн., становлять 1 591,99 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 12 грудня 2022 року до 09 жовтня 2023 року, що складає 302 дні, суму боргу в розмірі 8 741,34 грн., становлять 216,98 грн.,

а разом 47 884,58 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

- враховуючи період заборгованості з 11 квітня 2022 року до 30 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 645 251,49 грн., індекси інфляції: у квітні 2022 року - 103,1%; у травні 2022 року - 102,7%; у червні 2022 року - 103,1%; у липні 2022 року - 100,7%; у серпні 2022 року - 101,1%; у вересні 2022 року - 101,9%; у жовтні 2022 року - 102,5%; у листопаді 2022 року - 100,7%; у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%, складає 149 085,46 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 травня 2022 року до 30 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 153 764,99 грн., індекси інфляції: у травні 2022 року - 102,7%; у червні 2022 року - 103,1%; у липні 2022 року - 100,7%; у серпні 2022 року - 101,1%; у вересні 2022 року - 101,9%; у жовтні 2022 року - 102,5%; у листопаді 2022 року - 100,7%; у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%, складає 29 835,80 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 13 червня 2022 року до 30 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 83 858,85 грн., індекси інфляції: у червні 2022 року - 103,1%; у липні 2022 року - 100,7%; у серпні 2022 року - 101,1%; у вересні 2022 року - 101,9%; у жовтні 2022 року - 102,5%; у листопаді 2022 року - 100,7%; у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%, складає 13 639,11 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 липня 2022 року до 30 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 66 440,08 грн., індекси інфляції: у липні 2022 року - 100,7%; у серпні 2022 року - 101,1%; у вересні 2022 року - 101,9%; у жовтні 2022 року - 102,5%; у листопаді 2022 року - 100,7%; у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%, складає 8 483,43 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 серпня 2022 року до 30 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 47 069,51 грн., індекси інфляції: у серпні 2022 року - 101,1%; у вересні 2022 року - 101,9%; у жовтні 2022 року - 102,5%; у листопаді 2022 року - 100,7%; у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%, складає 5 641,12 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 12 вересня 2022 року до 30 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 45 009,54 грн., індекси інфляції: у вересні 2022 року - 101,9%; у жовтні 2022 року - 102,5%; у листопаді 2022 року - 100,7%; у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%, складає 4 845,83 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 жовтня 2022 року до 30 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 52 723,36 грн., індекси інфляції: у жовтні 2022 року - 102,5%; у листопаді 2022 року - 100,7%; у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%, складає 4 587,41 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 11 листопада 2022 року до 30 червня 2023 року, що складає 333 дні, суму боргу в розмірі 58 165,80 грн., індекси інфляції: у листопаді 2022 року - 100,7%; у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%; у вересні 2023 року - 100,5%, складає 3 518,84 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 12 грудня 2022 року до 30 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 8 741,34 грн., індекси інфляції: у грудні 2022 року - 100,7%; у січні 2023 року - 100,8%; у лютому 2023 року - 100,7%; у березні 2023 року - 101,5%; у квітні 2023 року - 100,2%; у травні 2023 року - 100,5%; у червні 2023 року - 100,8%; у липні 2023 року - 99,4%; у серпні 2023 року - 98,6%; у вересні 2023 року - 100,5%, складає 464,38 грн.,

а разом 220 101,38 грн. (за розрахунком суду).

Згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 202 129,54 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», п. п. 8, 9, 27, 28, 38 ч. 1 ст. 1, ч. 1, 2, 3, 5 ст. 12, ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу", ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ст. 629, ст. 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ст. 129, ч. 3 ст. 232, ч. 1 ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" до державного закладу "Дитячий оздоровчий табір "Каштан" НТК "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона "Національної академії наук України"" про стягнення заборгованості.

Стягнути з державного закладу ""Дитячий оздоровчий табір "Каштан" НТК "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона "Національної академії наук України"" (08293, Київська область, місто Буча(пн), вулиця Тарасівська, будинок, 32, офіс, 201, ідентифікаційний код 41286491) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" (01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок, 23/25, ідентифікаційний код 39080209) 1 161 024,96 грн. (один мільйон сто шістдесят одну тисячу двадцять чотири грн. 96 коп.) боргу; 46 354,32 грн. (сорок шість тисяч триста п`ятдесят чотири грн. 32 коп.) трьох процентів річних; 197 117,29 грн. (сто дев`яносто сім тисяч сто сімнадцять грн. 29 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 248 588,13 грн. (двісті сорок вісім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім грн. 13 коп.) пені; 93 375,37 грн. (дев`яносто три тисячі триста сімдесят п`ять грн. 37 коп.) штрафу, відповідно до п. 6.2.2. договору №41СВ417-2352-21 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.12.2021 року; 92 176,31 грн. (дев`яносто дві тисячі сто сімдесят шість грн. 31 коп.) штрафу, згідно з п. 6.2.3. договору №41СВ417-2352-21 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.12.2021 року; 27 654,55 грн. (двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят чотири грн. 55 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 03.02.2025 року.

Суддя С. Грабець