Рішення

від 15.01.2025 по справі 911/1519/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1519/24

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Корж О.І.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив ВТВ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будвендор»

про стягнення боргу

за участю представника:

позивача: Краска Ю.М. адвоката (посвідчення №3043 від 22.10.2008 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив ВТВ» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Будвендор» (далі відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №11-12/23-втв від 11.12.2023 року.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 07 серпня 2024 року.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ухвали суду від 07.08.2024 року, підготовче засідання відкладене на 09 жовтня 2024 року.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 09.10.2024 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 13 листопада 2024 року.

13 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тривалою повітряною тривогою в місті Києві, яке було задоволене судом.

Представники позивача та відповідача в засідання не з`явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ухвали суду від 13.11.2024 року, підготовче засідання відкладене на 15 січня 2025 року.

26 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн. боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Ця правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 22.02.2022 року в справі №917/957/20, від 18.07.2023 року в справі № 906/1357/20, від 30.05.2018 року в справі №905/1582/15, від 18.07.2018 року в справі №905/1587/15, від 05.06.2018 року в справі №905/1585/15 та від 26.07.2018 року в справі №910/23359/15.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Звертаючись із клопотанням про закриття провадження в справі, представник позивача просив закрити провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн. боргу та стягнути з відповідача 365 414,65 грн. боргу, що спростовує доводи представника позивача про відсутність предмету спору в цій справі, тому в задоволенні клопотання представника позивача про закриття провадження в справі судом відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів тощо.

Усі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 15 січня 2025 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

11 грудня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Конструктив ВТВ» (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будвендор» (далі відповідач) був укладений договір поставки №11-12/23-втв (далі договір), згідно з умовами якого, позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов`язався товар прийняти і оплатити.

Товар за договором поставляється на умовах 100% передоплати. Загальна вартість товару (ціна договору), що поставляється за цим договором, визначається сумою вартості всіх підписаних сторонами видаткових накладних (п. 1.3. договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, зокрема, що підписання видаткової накладної без зауважень підтверджує, що товар був поставлений у кількості, вказаній у видатковій накладній, комплектний та належної якості (крім прихованих недоліків).

Згідно з п. 6.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2023 р., в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі, якщо жодна із сторін цього договору не заявить про свій намір припинити дію договору за один місяць до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

11 грудня 2023 року сторонами укладена додаткова угода №1 до договору поставки №11-12/23-втв від 11.12.2023 року, відповідно до умов якої, сторони, зокрема, погодились викласти п. 1.3. договору в наступній редакції: «Товар за договором поставляється на умовах як 100% передоплати, так і 100% постоплати по факту підписання сторонами документального підтвердження отримання товару. Вид, спосіб, умови, строки, тощо, проведення оплати (передплата/постоплата) між сторонами можуть попередньо та усно узгоджуватися і відображатися у замовленнях та/або рахунках. Загальна вартість товару (ціна договору), що поставляється за цим договором, визначається сумою вартості всіх підписаних сторонами видаткових накладних.».

Крім цього, 11 грудня 2023 року сторонами укладена додаткова угода №1 до договору поставки №11-12/23-втв від 11.12.2023 року про використання електронного цифрового підпису та електронного документообігу (далі додаткова угода), згідно з умовами якої, обмін документами за цим договором за домовленістю сторін може здійснюватися як в паперовій, так і в електронній формі із застосуванням та у відповідності до положень Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 р. № 2155-VIII, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV.

Відповідно до п. 2. додаткової угоди, сторони домовилися, що при виконанні умов цього договору може здійснюватися підписання документів в формі електронних документів (далі Е-документ), для підтвердження описаних в них господарських операцій із використанням комп`ютерних програм та/або веб-сервісів, що реалізують функції створення електронних документів та/або накладання електронних цифрових підписів на документи в форматі pdf, .dос через інтернет-сервіси перевірки електронних підписів та статусу сертифікатів сторін, забезпечують їх обмін між сторонами договору та зберігання в електронній формі (електронний документообіг).

Пунктом 2.1. додаткової угоди встановлені види первинних документів, які будуть використовуватись в формі Е-документа: видаткові накладні, акта приймання-передачі наданих послуг, акти звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні, акти коригування ціни та інші документи, що підтверджують здійснення господарської операції.

Згідно з п. 3. додаткової угоди, сторони зобов`язуються, вжити всіх підготовчих та організаційних заходів для переходу на підписання та обмін електронними документами, забезпечити отримання кваліфікованих електронних підписів (далі КЕП (ЕЦП)) уповноваженими особами сторін та кваліфікованих електронних печаток.

Відповідно до п. 4. додаткової угоди, кожна сторона зобов`язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП (ЕЦП) та кваліфікованої електронної печатки та повернення іншій стороні. Сторона, яка здійснює надсилання Е-документа, вважається стороною-відправником, а сторона, яка здійснює отримання Е-документа, вважається стороною-одержувачем.

Пунктом 6. додаткової угоди встановлено, що Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності з дати, зазначеної як дата складання Е-документу, не залежно від дати підписання з використанням КЕП (ЕЦП) та кваліфікованої електронної печатки стороною-одержувачем Е-документа, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею КЕП (ЕЦП).

Згідно з п. 7. додаткової угоди, у випадку, коли договором не встановлено строків підписання Е-документів, сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням сторонами КЕП (ЕЦП) та кваліфікованої електронної печатки становить 5 (п`ять) робочих днів з дати їх надіслання стороні. Надсилання документів здійснюється двічі на місяць або на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до п. 8. додаткової угоди, мотивована відмова від підписання Е-документів може надсилатися через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим наданням коментарів про обгрунтовані причини відхилення.

Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені, завірені КЕП (ЕЦП), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування (п. 18. додаткової угоди).

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 415 414,65 грн., що підтверджується видатковими накладними: №390\1 від 01.03.2024 року, на суму 72 295,08 грн.; №390\2 від 01.03.2024 року, на суму 39 767,64 грн.; №391\1 від 01.03.2024 року, на суму 188 894,59 грн.; № 646\1 від 01.03.2024 року, на суму 25 924,61 грн.; №646\2 від 01.03.2024 року, на суму 88 532,73 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Ці видаткові накладні були направлені відповідачу, згідно з умовами додаткової угоди, в електронному вигляді засобами електронного документообігу «M.E.Doc» та отримані ним, що підтверджується повідомленнями про результати обробки документів, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу №2105-2024 від 21.05.2024 року, в якій просив сплатити борг у сумі 415 414,65 грн.

Ця вимога була направлена на адресу відповідача, що підтверджується чеком про відправку рекомендованим листом поштового відправлення №0313411016798 від 27.05.2024 року, копія якого долучена до матеріалів справи. Відповідач не надав позивачу відповідь на вимогу, борг не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 415 414,65 грн. боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 415 414,65 грн., що підтверджується видатковими накладними: №390\1 від 01.03.2024 року, на суму 72 295,08 грн.; №390\2 від 01.03.2024 року, на суму 39 767,64 грн.; №391\1 від 01.03.2024 року, на суму 188 894, 59 грн.; № 646\1 від 01.03.2024 року, на суму 25 924,61 грн.; №646\2 від 01.03.2024 року, на суму 88 532,73 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач оплатив заборгованість частково, а саме в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №378 від 16.07.2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частиною 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1. ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували оплату відповідачем поставленого позивачем товару в повному обсязі або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 365 414,65 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 180, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1, ст. 79, ст. 96, ч. 1 ст. 123, ч. 1, п. 1 ч. 6 ст. 165, ст. 129, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив ВТВ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будвендор» про стягнення боргу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будвендор» (08293, Київська область, місто Буча(пн), вулиця Тарасівська, будинок 32, офіс 201, ідентифікаційний код 41286491) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив ВТВ» (01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 23/25, ідентифікаційний код 39080209) 365 414,65 грн. (триста шістдесят п`ять тисяч чотириста чотирнадцять грн. 65 коп.) боргу та 6 231,22 грн. (шість тисяч двісті тридцять одну грн. 22 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 03.02.2025 року.

Суддя С. Грабець