Рішення

від 03.02.2025 по справі 911/3154/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3154/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Агроальянс"»

до фермерського господарства «Аграрний Дім "Агродар"»

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

21 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Агроальянс"» (далі позивач) до фермерського господарства «Аграрний Дім "Агродар"» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 205 256,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору №00360213С поставки та комплексного обслуговування від 07.05.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз`яснено, що в строк до 25.12.2024 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як на юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження в справі, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.11.2024 року направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08137, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 8, квартира 190. Поштове відправлення 0600988458462 не було вручене відповідачу, у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується копією повернутого поштового конверту, долученою до матеріалів справи.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 25.11.2024 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 25 листопада 2024 року.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

07 травня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Агроальянс"» (далі позивач) та фермерським господарством «Аграрний Дім "Агродар"» (далі відповідач) був укладений договір №00360213С поставки та комплексного обслуговування (далі договір).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що невід`ємною частиною договору є відповідні додатки №1, 2.

Відповідно до п. 1.3. договору, ціна договору визначається як сума вартості поставки всіх товарів та/або комплексного обслуговування, ремонтів та наданих послуг, здійснених позивачем в рамках договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 07.05.2022 р., але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії договору, строк дії договору автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 2.1. договору).

Додатком №1 до договору поставки та комплексного обслуговування №00360213С від 07.05.2021 р. (далі додаток №1) сторони погодили, що позивач зобов`язувався передати відповідачу, а відповідач зобов`язувався прийняти й оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки (далі товар).

Передання товару від позивача до відповідача за цим договором здійснюється та оформлюється актами приймання-передачі товару та/або видатковими накладними, що підписуються уповноваженими представниками сторін (момент поставки). Датою поставки товару (його певної партії) вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 2.3. додатку №1).

Відповідно до п. 2.5. додатку №1, зобов`язання позивача по поставці товару відповідачу (а також передачі відповідачу всіх супровідних документів на товар, що вимагаються цим договором та чинним законодавством, включаючи документи, що підтверджують якість товару) вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткових накладних (момент поставки).

Згідно з п. 2.11. додатку №1, право власності на товар (певну партію товару) переходить від позивача до відповідача в момент підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.1. додатку №1 встановлено, що ціна на товар формується виходячи з вартості товару в Долар США (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим договором) і встановлюється в українських гривнях, та вказується в специфікації до договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S=Z х А гривень, де

S ціна товару на момент оплати, (грн.);

Z узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у відповідній специфікації до договору;

А курс Долар США, встановлений на інтернет-сайті http://mmfin.com.ua/. (надалі міжбанківський курс), сформований на дату, що передує даті фактичної сплати відповідачем коштів за товар.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України згідно з п. 3.1 цього додатку № 1 та специфікації до договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до умов специфікації вартості товару до договору поставки та комплексного обслуговування №00360213С, копія якої долучена до матеріалів справи, сторони погодили дату оплати товару, впродовж 5 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Крім цього, додатком №2 до договору поставки та комплексного обслуговування №00360213С від 07.05.2021 р. (далі додаток №2), сторони погодили, що позивач зобов`язувався за завданням відповідача протягом визначеного в додатку строку здійснювати ремонт та сервісне обслуговування техніки відповідача (далі техніка), а відповідач зобов`язувався оплатити надані послуги та використані запасні частини.

Відповідно до п. 2.1. додатку №2, вартість послуг/робіт та запасних частин/матеріалів за даним договором узгоджуються сторонами у відповідних актах виконаних робіт, підписаним сторонами.

Пунктом 2.3. додатку №2 встановлено, що здавання послуг позивачем з використаними запасними частинами та приймання їх результатів відповідачем оформлюється актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

За надання передбачених договором послуг відповідач здійснює оплату 100% вартості послуг зазначеної в акті виконаних робіт, протягом 5 (п`яти) днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 2.2. додатку №2).

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач передав відповідачу запасні запчастини та надав послуги із сервісного обслуговування на суму 49 443,18 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: №60465 від 12.05.2021 року, на суму 4 492,44 грн.; №60329 від 07.05.2021 року, на суму 8 136,00 грн.; №60710 від 18.05.2021 року, на суму 36 814,74 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості №221024/5 від 22.10.2024 року, в якій просив оплатити борг та штрафні санкції.

Ця вимога була направлена відповідачу 24 жовтня 2024 року поштовим відправленням №4904103484856, що підтверджується описом вкладення у лист з оголошеною цінністю, поштовою накладною та фіскальним чеком, копії яких долучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідач заборгованість не оплатив, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 49 443,18 грн. боргу та 155 813,56 грн. 365 процентів річних.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Однією з форм реалізації принципу свободи договору є можливість самостійного визначення його змісту сторонами із врахуванням вимог імперативних норм щодо змісту договору, а також погодити всі істотні умови майбутнього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Так, укладений між сторонами договір містить елементи договору поставки та договору про надання послуг, тобто є змішаним.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу запасні запчастини та надав послуги із сервісного обслуговування на суму 49 443,18 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: №60465 від 12.05.2021 року, на суму 4 492,44 грн.; №60329 від 07.05.2021 року, на суму 8 136,00 грн.; №60710 від 18.05.2021 року, на суму 36 814,74 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем або спростовували доводи представника позивача, представник відповідача суду не подав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 49 443,18 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача триста шістдесят п`ять процентів річних у сумі 155 813,56 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з 5.2. договору, у разі порушення відповідачем строків оплати передбачених договором більше десяти днів, річні проценти у відповідності до ст. 625 ЦК України становлять триста шістдесят п`ять відсотків річних за весь час прострочення.

Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, сторони домовились про те, що розмір процентів річних становить 365.

Триста шістдесят п`ять процентів річних, враховуючи період заборгованості з 01 січня 2024 року до 11 листопада 2024 року, що складає 316 днів, суму боргу в розмірі 49 443,18 грн., становлять 155 813,56 грн.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Ця правова позиція міститься в постановах Верховного Суду в справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, в справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, в справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, в справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, в справі №902/855/18 від 13.01.2020 року.

Сума трьох процентів річних, а також сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, не є неустойкою, а отже відповідні суми не можуть підлягати зменшенню, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Разом з цим, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір процентів річних, за час прострочення грошового зобов`язання.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем становить 49 443,18 грн., сума процентів річних в розмірі 155 813,56 грн. є завищеною, тому стягненню з відповідача підлягають 49 443,18 грн.

Оскільки позов задоволений частково, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ст. 4, ч. 1 ст. 7, 4, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 180, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 551, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 692, абз. 1 ч. 1 ст. 693, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, п. 2 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Агроальянс"» до фермерського господарства «Аграрний Дім "Агродар"» про стягнення заборгованості.

Стягнути з фермерського господарства «Аграрний Дім "Агродар"» (08137, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Боголюбова, будинок 8, квартира 190, ідентифікаційний код 44088414) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Агроальянс"» (49041, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке Шосе, будинок 62А, ідентифікаційний код 37303065) основний борг у сумі 49 443,18 грн. (сорок дев`ять тисяч чотириста сорок три грн. 18 коп.); триста шістдесят п`ять процентів річних у сумі 49 443,18 грн. (сорок дев`ять тисяч чотириста сорок три грн. 18 коп.); витрати зі сплати судового збору в сумі 1 483,29 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят три грн. 29 коп.).

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 03.02.2025 року.

Суддя С. Грабець