Рішення
від 22.01.2025 по справі 911/1938/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1938/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради

про стягнення 2 409 099, 25 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Кучер Д. М.;

від відповідача: Конюхова О. М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради про стягнення 2 409 099, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині оплати за поставлену електричну енергію. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 1 961 410, 65 грн основного боргу, 83 685, 08 грн інфляційних втрат, 364 003, 52 грн 15% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1938/24. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 11.09.2024.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2024 була доставлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2024 була доставлена в електронний кабінет Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради 05.08.2024 о 20:26.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 06.08.2024.

22.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, в якому відповідач, серед іншого, просив суд встановити новий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та надіслати позивачу, та перенести підготовче засідання.

28.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погодився з вимогами позовної заяви в частині основної суми заборгованості, заперечив проти стягнення заявлених позивачем суми основної заборгованості, інфляційних втрат та 15 % річних, у зв`язку із чим просив суд відмовити в повному обсязі в позовних вимогах позивача. Разом з цим відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити заявлений до стягнення відсоток річних.

29.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти викладених у відзиві відповідача заперечень, а також проти зменшення заявлених до стягнення відсотків річних.

09.09.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

11.09.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копію витягу зі Звіту ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за грудень 2022 року.

11.09.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні суд протокольно задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяви, прийняв відзив до розгляду та долучив його до матеріалів справи. Крім того суд протокольно прийняв до розгляду відповідь на відзив позивача, заперечення відповідача (на відповідь на відзив) та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1938/24 на 09.10.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 11.09.2024 та направлено останню відповідачу в його електронний кабінет.

12.09.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив, в якому позивач просив прийняти його пояснення з додатками до розгляду та долучити їх до матеріалів справи.

Також 12.09.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копію витягу зі Звіту ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за грудень 2022 року. У клопотанні позивач зазначив, що до позовної заяви було додано копію Звіту ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за грудень 2022 року, однак через технічну несправність було надано неповний витяг зі вказаного звіту, у зв`язку із чим позивач просить суд приєднати до матеріалів справи вказаний доказ.

30.09.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог в частині збільшення суми заборгованості за електричну енергію та нарахування 15 % річних та інфляційних втрат. У поданому клопотанні позивач зазначив, що при підготовці уточнення по платежам за 24.03.2023 відділом обліку та розрахунків ДПЗД «Укрінтеренерго» було допущено помилку при зарахуванні оплати за платіжною інструкцією № 3530 від 24.03.2023. Як зазначив позивач, у платіжній інструкції № 3530, яка надійшла від КП «УЖКГ «Гостомель», у призначені платежу було вказано «за електричну енергію, зг.рах. №000004360617/09/О01/41291 від 13.02.23 р. у сумі 114 806, 10 грн, ПДВ - 20 % 22 961, 22 грн. Процед.дерзакуп. не передбачено». Згідно пояснень позивача, вказаний платіж стосується іншого споживача, а саме Гостомельської селищної ради, а відтак КП «УЖКГ «Гостомель» частково погасив заборгованість за Гостомельську селищну раду, на підтвердження чого позивач долучив до вказаного клопотання службову записку № 10/941-24 від 12.09.2024. Отже, згідно пояснень позивача, КП «УЖКГ «Гостомель» не проводило часткових оплат за поставлену електричну енергію у спірному періоді, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за спожиту електроенергію в період серпень 2022 - березень 2023 в обсязі 360 219 кВт*год становить 2 099 177,97 грн. Враховуючи вказане, позивач, керуючись ч. 2 ст. 46 ГПК України, збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію за період серпень 2022 - березень 2023 в загальному розмірі 2 584 934, 46 грн, з якої 2 099 177, 97 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 95 284, 98 грн інфляційних втрат та 390 471, 51 грн 15% річних. Крім того, у зв`язку зі збільшенням позовних вимог позивач доплатив судовий збір у розмірі 2 637, 53 грн.

07.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про збільшення позовних вимог в частині збільшення суми заборгованості за електричну енергію та нарахування 15 % річних та інфляційних втрат.

09.10.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про поновлення пропущеного строку на подання нових доказів. Суд протокольно задовольнив клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на подання доказів та прийняв до розгляду подані позивачем нові докази. Крім того суд повідомив представника позивача, що заява про збільшення позовних вимог буде розглянута в наступному підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1938/24 на 06.11.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 09.10.2024 та направлено останню відповідачу в його електронний кабінет.

06.11.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення щодо заяви про збільшення позовних вимог.

Суд у підготовчому засіданні 06.11.2024, заслухавши усні пояснення представників сторін та дослідивши заяву позивача про збільшення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволенні з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем подано позовну заяву до відповідача про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергії за період серпень 2022 - березень 2023 в загальному розмірі 1 961 410, 65 грн, а також нарахував та заявив до стягнення з відповідача 83 685, 08 грн інфляційних втрат та 364 003, 52 грн 15% річних, виходячи із суми основного боргу у розмірі 1 961 410, 65 грн.

Водночас, у заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за поставлену електричну енергії за період серпень 2022 - березень 2023 в загальному розмірі 2 099 177, 97 грн, а також 95 284, 98 грн інфляційних втрат та 390 471, 51 грн 15% річних, розрахованих виходячи зі збільшеної суми основного боргу, при цьому періоди нарахування інфляційних втрат та відсотків річних залишились незмінними.

Отже, позивач фактично збільшив свої позовні вимоги, а саме збільшив суму основного боргу, а також на збільшену суму основного боргу нарахував інфляційні втрати та 15 % річних. При цьому предмет позову залишився незмінним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавити пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, яки виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України, визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

З огляду на те, що позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог із дотриманням норм ГПК України, враховуючи, що її подано уповноваженим представником позивача, а також те, що позивачем за подання заяви про збільшення позовних вимог доплачено судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі з урахуванням нової ціни позову, суд у підготовчому засіданні 06.11.2024 протокольною ухвалою прийняв збільшення позовних вимог позивача та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такого збільшення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1938/24 до судового розгляду по суті на 11.12.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

11.12.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

11.12.2024 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд в судовому засіданні 11.12.2024 оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представник позивач виступив з вступною промовою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2024, з огляду на неявку представника відповідача, вирішено відкласти судове засідання у справі № 911/1938/24 на 22.01.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 11.12.2024 та направлено останню відповідачу в його електронний кабінет.

22.01.2025 в судове засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Разом з цим відповідач підтримав раніше подане клопотання про зменшення розміру відсотків річних.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 22.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», позивач) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344, здійснює ліцензійне постачання електричної енергії споживачу.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Приписами ст. 1, 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» унормовано, що постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Визначення постачальника «останньої надії» здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Постачальник «останньої надії» призначається на строк до трьох років.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 «Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії» (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2024.

Згідно з ч. 1, 6, 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Пунктом 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно (п. 3.2.1 ПРРЕЕ).

Положеннями пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, вважається таким, що укладений у письмовій формі.

У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Про кінцевий строк постачання електричної енергії постачальник «останньої надії» має повідомляти споживача у виставлених рахунках кожні 30 днів. Повідомлення про припинення електропостачання надаються споживачу відповідно до процедури, передбаченої цими Правилами.

Якщо споживач постачальника «останньої надії» не уклав договір із новим електропостачальником по закінченню терміну договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», розподіл та постачання електричної енергії такому споживачу припиняється шляхом здійснення відключення електроустановки такого споживача.

Разом з цим, наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до пункту 7 вказаного вище Положення, постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».

Наказ Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022 втратив чинність 06.12.2023 на підставі наказу Міністерства енергетики № 307 від 10.10.2023 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року № 14».

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» як оператор системи розподілу листом № 20-1-222 від 28.07.2022 просило ДПЗД «Укрінтеренерго» включити в «Перелік споживачів електричної енергії приєднаних до мереж ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», які будуть отримувати електричну енергію від постачальна «останньої надії» з 01.08.2022», зокрема Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради (код ЄДРПОУ 35413136) (далі - відповідач).

З огляду на наведене, позивач наголошує на тому, що відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії» (тобто позивача) у період з серпня 2022 року до березня 2023 року.

На підтвердження перебування відповідача на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії» у період з серпня 2022 року до березня 2023 року позивачем долучено до матеріалів справи звіти ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ТКОЕЕ) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за вказаний період.

Відповідно до підп. 7 п. 5.4.2 ПРРЕЕ, постачальник «останньої надії» зобов`язаний розміщувати на своєму офіційному вебсайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.

Частиною 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачальник «останньої надії» має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Як зазначив позивач, з 27.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго», на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», як постачальником «останньої надії» на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію до договору; додаток № 1 до комерційної пропозиції.

З урахуванням наведеного вище, судом встановлено, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради (далі - споживач, відповідач) виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір), умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням п. 1.2.9 ПРРЕЕ та комерційної пропозиції.

Пунктом 1.1 договору визначено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання споживача Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1. договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Пунктами 3.6, 3.7 договору передбачено, що початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим постачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3, 5.7 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція). Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно пунктів 5.8, 5.10 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної вебсторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно з п. 6.2.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Положеннями п. 7.1 договору встановлено, що постачальник має право, зокрема: отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію; отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних діб (п. 13.1 договору).

Додатком № 1 до договору є комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Відповідно до п. 1.1 комерційної пропозиції № 5, ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» формується згідно порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживач постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.

Згідно з п. 4.1 комерційної пропозиції № 5, споживач сплачує 100 % від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100 % оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу.

Згідно з п. 4.2 комерційної пропозиції № 5, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Відповідно до п. 4.3 комерційної пропозиції № 5, рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2 цієї комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Пунктом 4.4 комерційної пропозиції № 5 встановлено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акта купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акта купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акта купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акта купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акта купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акта купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

При здійсненні оплати за електричну енергію споживач обов`язково визначає у призначенні платежу номер, дату рахунку та період, за який здійснюється оплата (п. 4.5 комерційної пропозиції № 5).

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (п. 7.4 комерційної пропозиції № 5).

Згідно з п. 15.1 комерційної пропозиції № 5, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 16.1 комерційної пропозиції № 5, інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача.

Відповідно до п. 16.2 комерційної пропозиції № 5, у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовуються такі адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua; споживача - зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб, та/або надана постачальнику Оператором системи розподілу. Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отримані іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Згідно з п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») 2022 року, обсяг постачання електричної енергії на 01.08.2022 - 21.12.2022 за ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» як оператора системи розподілу/передачі становить (2 кл.): 17 293 кВт*год у серпні; 450 кВт*год у вересні; 18 000 кВт*год у жовтні; 18 000 кВт*год у листопаді; 18 000 кВт*год у грудні, а всього 54 000 кВт*год.

Відповідно до п. 5.17 договору (в редакції додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») 2022 року, вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 2.4 цього договору та становить: 320 357, 51 грн, крім того ПДВ 64 071, 50 грн, всього з ПДВ - 384 429, 01 грн.

У протоколі проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії» 2022 року визначений тариф, обсяг постачання та вартість закупівлі по місяцях за період з 01.08.2022 до 21.12.2022, зокрема: 01.08.2022 - 74 422, 08 грн з ПДВ; 01.09.2022 - 2 163, 52 грн з ПДВ; 01.10.2022 - 101 119, 32 грн з ПДВ; 01.11.2022 - 103 362, 05 грн з ПДВ; 01.12.2022 - 103 362, 04 грн з ПДВ.

Згідно з п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») 2023 року, обсяг постачання електричної енергії на 01.01.2023 - 31.03.2023 за ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» як оператора системи розподілу/передачі становить (2 кл.): 5 884 кВт*год у січні; 18 000 кВт*год лютому; 18 000 кВт*год у березні, а всього 41 884 кВт*год.

Відповідно до п. 5.17 договору (в редакції додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») 2023 року, вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 2.4 цього договору та становить: 214 545, 99 грн, крім того ПДВ 42 909, 20 грн, всього з ПДВ - 257 455, 19 грн.

У протоколі проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії» 2023 року визначений тариф, обсяг постачання та вартість закупівлі по місяцях за період з 01.01.2023 до 31.03.2023, зокрема: 01.01.2023 - 35 588, 41 грн з ПДВ; 01.02.2023 - 113 312, 74 грн з ПДВ; 01.03.2023 - 108 554, 04 грн з ПДВ.

Як зазначив позивач, супровідним листом № 44/09-1465/ПОН від 28.02.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача примірники договору, комерційної пропозиції № 5, додаткової угоди № 1, протоколу переговорів за 2022-2023 рр., що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача. Проте вказані документи з боку відповідача не погоджені та не підписані.

Позивачем долучено до матеріалів справи звіти ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ТКОЕЕ) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за період з серпня 2022 року до березня 2023 року.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії», на виконання умов договору та на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії відповідачем, отриманих від оператора системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», складено та виставлено відповідачу наступні рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії за період з серпня 2022 року до березня 2023 року:

- рахунок № 0000035413136/09/О08/33611 від 14.09.2022 та акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за серпень 2022 року № 026199 від 31.08.2022, обсяг споживання електричної енергії у серпні 2022 року по 2 класу складає 17 293 кВт*год на загальну суму 74 422, 08 грн з ПДВ. Рахунок та акт були направлені на електронну адресу відповідача 03.11.2022, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача.

- рахунок № 0000035413136/09/О09/35209 від 11.10.2022 та акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за вересень 2022 року № 027788 від 30.09.2022, обсяг споживання електричної енергії у вересні 2022 року по 2 класу складає 450 кВт*год на загальну суму 2 163, 52 грн з ПДВ. Рахунок та акт були направлені на електронну адресу відповідача 03.11.2022, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача.

- рахунок № 0000035413136/09/О10/36102 від 09.11.2022 та акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за жовтень 2022 року № 028679 від 31.10.2022, обсяг споживання електричної енергії у жовтні 2022 року по 2 класу складає 29 648 кВт*год на загальну суму 166 554, 76 грн з ПДВ. Рахунок та акт були направлені на електронну адресу відповідача 13.11.2022, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача.

- рахунок № 0000035413136/09/К11/47410 від 10.05.2023 та корегувальний акт № 39813 від 30.04.2023 до акта купівлі продажу електроенергії до договору за листопад 2022 року № 31657 від 19.12.2022, відкоригований обсяг споживання електричної енергії у листопаді 2022 року по 2 класу складає 175 107 кВт*год на загальну суму 1 005 523, 22 грн з ПДВ. Рахунок та корегувальний акт були направлені на електронну адресу відповідача 22.05.2023, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача.

- рахунок № 0000035413136/09/О12/29855 від 12.01.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за грудень 2022 року № 032333 від 31.12.2022, обсяг споживання електричної енергії у грудні 2022 року по 2 класу складає 11 322 кВт*год на загальну суму 63 241, 98 грн з ПДВ. Рахунок та акт були направлені на електронну адресу відповідача 14.01.2023, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача.

- рахунок № 0000035413136/09/О01/41424 від 13.02.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за січень 2023 року № 033890 від 31.01.2023, обсяг споживання електричної енергії у січні 2023 року по 2 класу складає 5 884 кВт*год на загальну суму 35 588, 41 грн з ПДВ. Рахунок та акт були направлені на електронну адресу відповідача 14.02.2023, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача.

- рахунок № 0000035413136/09/О02/43234 від 09.03.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за лютий 2023 року № 035670 від 28.02.2023, обсяг споживання електричної енергії у лютому 2023 року по 2 класу складає 94 127 кВт*год на загальну суму 592 543, 78 грн з ПДВ. Рахунок та акт були направлені на електронну адресу відповідача 09.03.2023, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача.

- рахунок № 0000035413136/09/О03/45556 від 10.04.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за березень 2023 року № 038006 від 31.03.2023, обсяг споживання електричної енергії у березні 2023 року по 2 класу складає 26 388 кВт*год на загальну суму 159 140, 00 грн з ПДВ. Рахунок та акт були направлені на електронну адресу відповідача 10.04.2023, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти позивача. Копії рахунків на оплату та актів купівлі-продажу електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Суд встановив, що акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за січень 2023 року № 033890 від 31.01.2023 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень. Решта зазначених вище актів купівлі-продажу електроенергії з боку відповідача не підписані.

Водночас відповідач обґрунтованих зауважень до дати звернення позивачем до суду до вказаних актів не висловив, вмотивованої відмови від підписання актів відповідач також позивачу не надав, у зв`язку із чим спірні акти купівлі-продажу відповідно до п. 4.4 комерційної пропозиції № 5 вважаються узгодженими та підтвердженими відповідачем.

Крім того суд враховує, що обсяг спожитої електричної енергії, зазначений в актах купівлі-продажу електричної енергії повністю відповідає обсягам, що зазначені у звітах ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ТКОЕЕ) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

Як зазначив позивач (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог), відповідач зобов`язання за договором не виконав належним чином та не розрахувався з позивачем за поставлену електричну енергії у спірному періоді, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованості за спожиту електричну енергію за період з серпня 2022 року до березня 2023 року в загальній сумі 2 099 177, 97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2024 позивач, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленої/відпущеної електричної енергії, направив на електронну адресу відповідача вимогу № 44/11-006680 від 04.01.2024 про сплату штрафних санкцій на суму 221 380, 77 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 1 961 410, 65 грн. Разом з вимогою позивач направив відповідачу також рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період. Проте, як зазначив позивач, відповіді на вимогу відповідач не направив, вимогу залишив без задоволення, заборгованість за спожиту електричну енергію не сплатив.

З урахуванням зазначеного вище та внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням прийнятого судом збільшення позовних вимог) 2 099 177, 97 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 95 284, 98 грн інфляційних втрат та 390 471, 51 грн 15% річних.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач погодився з обсягами споживання електроенергії, що вказані у звітах ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за період серпень-жовтень 2022, січень-березень 2023. Разом з цим відповідач не погодився з обсягом споживання за грудень 2022 року, оскільки відповідно до долученої позивачем до позовної заяви копії звіту ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за грудень 2022 року загальний обсяг спожитої електричної по точкам відповідача складає 2008 кВт*год, що не відповідає даним, зазначеним в акті купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 № 032333 від 31.12.2022. Тобто, на думку відповідача, позивачем не вірно розраховано суму осевого бору. Крім того відповідач зауважив, що позбавлений можливості перевірити обсяги споживання відповідачем електроенергії за листопад 2022 року з огляду на відсутність в додатках до позовної заяви звіту ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за листопад 2022, у зв`язку із чим відповідач не погодися з обсягом споживання електроенергії за листопад 2022 рік.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, типовим договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Пунктом 1.2.9 ПРРЕЕ передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

У пункті 8.29 постанови від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 Верховний Суд зазначив, що виходячи із сукупного аналізу положень статей 633, 634, 641, 642 ЦК України та статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в силу вимог Закону можливо у разі настання таких обставин: попередній електропостачальника неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу та у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», укладений між сторонами шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання електричної енергії та за відсутності іншого постачальника, як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив вище, що позивач як постачальник «останньої надії» належним чином виконав зобов`язання за договором та поставив/відпустив відповідачу електричну енергію протягом спірного періоду (з серпня 2022 року до березня 2023 року), а відповідач, у свою чергу, прийняв та спожив електричну енергію у спірний період обсягом 360 219 кВт*год на загальну суму 2 099 177, 97 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату, актами купівлі-продажу електричної енергії та звітами ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ТКОЕЕ) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за період з серпня 2022 року до березня 2023 року.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено належними та допустими доказами факт споживання відповідачем заявленого обсягу електричної енергії в листопаді та грудні 2022 року, оскільки позивачем долучено та судом прийнято до розгляду звіт ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ТКОЕЕ) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за листопад 2022 року з урахуванням коригування (долучений до пояснень до заперечень на відповідь на відзив), а також повний звіт ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку/площадками вимірювання (ТКОЕЕ) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за грудень 2022 року.

Суд зауважує, що обсяг спожитої електричної енергії, зазначений в акті купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2022 року та корегувальному акті за листопад 2022 року повністю відповідає обсягам, що зазначені у звітах ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за вказані періоди.

Суд встановив вище, що акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за січень 2023 року № 033890 від 31.01.2023 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень. Решта зазначених вище актів купівлі-продажу електроенергії з боку відповідача не підписані.

Водночас відповідач обґрунтованих зауважень до вказаних вище актів не висловив, вмотивованої відмови від підписання актів відповідачем також позивачу не надав, у зв`язку із чим спірні акти купівлі-продажу відповідно до п. 4.4 комерційної пропозиції № 5 вважаються узгодженими та підтвердженими відповідачем.

З огляду на наведене вище, матеріалами справи підтверджується фактичне споживання відповідачем електричної енергії в загальному обсязі 360 219 кВт*год протягом серпня 2022 - березня 2023 року за точками комерційного обліку споживачів постачальника «останньої надії». Протилежного суду не доведено.

Суд зазначає, що саме ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» як оператор системи розподілу виконує функції адміністратора комерційного обліку та функції постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії та передає дані електропостачальника про обсяги фактичного споживання електричної енергії споживачем за розрахунковий період.

У свою чергу, позивач саме на підставі звітів оператора системи розподілу щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» за спірний період, сформував та надіслав на адресу відповідача рахунки на оплату та акти спожитої електричної енергії.

Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 8 ст. 46 вказаного вище Закону передбачено, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з п. 2.3.11. ПРРЕЕ, комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Відповідно до п. 2.3.14 ПРРЕЕ постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Пунктами 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Умовами п. 5.10 договору обумовлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов договору та комерційної пропозиції № 5, а також враховуючи дати направлення відповідачу рахунків на оплату, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлену/відпущену позивачем електричну енергію за спірний період є таким, що настав, а саме: - строк оплати рахунку № 0000035413136/09/О08/33611 від 14.09.2022 є таким, що настав 10.11.2022; - строк оплати рахунку № 0000035413136/09/О09/35209 від 11.10.2022 є таким, що настав 10.11.2022; - строк оплати рахунку № 0000035413136/09/О10/36102 від 09.11.2022 є таким, що настав 18.11.2022; - строк оплати рахунку № 0000035413136/09/К11/47410 від 10.05.2023 є таким, що настав 29.05.2023; - строк оплати рахунку № 0000035413136/09/О12/29855 від 12.01.2023 є таким, що настав 20.01.2023; - строк оплати рахунку № 0000035413136/09/О01/41424 від 13.02.2023 є таким, що настав 21.02.2023; - строк оплати рахунку № 0000035413136/09/О02/43234 від 09.03.2023 є таким, що настав 16.03.2023; - строк оплати рахунку № 0000035413136/09/О03/45556 від 10.04.2023 є таким, що настав 17.04.2023.

Проте, як було встановлено судом вище та вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання за договором в частині оплати поставленої/відпущеної електричної енергії не виконав належним чином та не оплатив позивачу за електричну енергію у спірному періоді грошові кошти в загальній сумі 2 099 177, 97 грн.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов`язання в частині здійснення оплати за поставлену/відпущену позивачем електричну енергію у спірному періоді на загальну суму 2 099 177, 97 грн, у зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 2 099 177, 97 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати вказаної суми до суду не надано.

Суд враховує, що позивач долучив до матеріалів справи платіжну інструкцію № 3530 від 24.03.2023 на суму 137 767,32 грн із призначенням платежу «за електричну енергію, зг.рах № 000004360617/09/О01/41292 від 13.02.23р. у сумі 114806,10 грн, ПДВ - 20 % 22961,22грн. Процед. держзакуп. не передбач.», відповідно змісту якої КП «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради перерахувало на користь позивача грошові кошти у вказаній сумі.

Разом з цим пунктом 4.5 комерційної пропозиції № 5 визначено, що при здійсненні оплати за електричну енергію споживач обов`язково визначає у призначенні платежу номер, дату рахунку та період, за який здійснюється оплата.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній та позивачем не виставлявся відповідачу протягом спірного періоду рахунок на оплату № 000004360617/09/О01/41292 від 13.02.2023.

Натомість в матеріалах справи наявні наступні рахунки на оплату: № 0000035413136/09/О08/33611 від 14.09.2022; № 0000035413136/09/О09/35209 від 11.10.2022; № 0000035413136/09/О10/36102 від 09.11.2022; № 0000035413136/09/К11/47410 від 10.05.2023; № 0000035413136/09/О12/29855 від 12.01.2023; № 0000035413136/09/О01/41424 від 13.02.2023; № 0000035413136/09/О02/43234 від 09.03.2023; № 0000035413136/09/О03/45556 від 10.04.2023.

Крім того, відповідно до пояснень позивача, при підготовці уточнення по платежам за 24.03.2023 відділом обліку та розрахунків ДПЗД «Укрінтеренерго» було допущено помилку при зарахуванні оплати за платіжною інструкцією № 3530 від 24.03.2023. Як зазначив позивач, у платіжній інструкції № 3530, яка надійшла від КП «УЖКГ «Гостомель», у призначені платежу було вказано «за електричну енергію, зг.рах. № 000004360617/09/О01/41291 від 13.02.23 р. у сумі 114 806, 10 грн, ПДВ - 20 % 22 961, 22 грн. Процед.дерзакуп. не передбачено»; вказаний платіж стосується іншого споживача, а саме Гостомельської селищної ради, а відтак КП «УЖКГ «Гостомель» частково погасив заборгованість за Гостомельську селищну раду, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи службову записку № 10/941-24 від 12.09.2024.

Відповідач до заперечень на клопотання позивача про збільшення позовних вимог долучив лист № 601 від 30.09.2024 про уточнення призначення платежу, в якому повідомив позивача про допущену помилку при перерахуванні грошових коштів в платіжній інструкції № 3530 від 24.03.2023. Листом відповідач просив позивача вважати в платіжній інструкції № 3530 від 24.03.2023 правильним наступне призначення платежу: «за електричну енергію, зг.рах. № 0000035413136/09/О10/36102 від 09.11.2022 р. у сумі 243 140, 36 грн, ПДВ - 20 % 40 523, 39 грн. Процед.дерзакуп. не передбачено». На підтвердження направлення вказаного листа позивачу відповідач долучив скріншот сторінки електронної пошти відповідача.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція №22), платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до п. 41 Інструкції № 22, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з п. 42 Інструкції № 22, платник має право відкликати платіжну інструкцію до моменту списання коштів з рахунку платника за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника. Порядок відкликання платіжної інструкції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Водночас, відповідно до листа Національного банку України № 25-111/1438-7141 від 09.06.2011 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» зазначено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Отже, для зміни призначення платежу в платіжному дорученні після списання коштів з рахунку платника повинна бути взаємна згода сторін переказу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач надав згоду на зміну призначення платежу в платіжній інструкції № 3530 від 24.03.2023, враховуючи пункт 4.5 комерційної пропозиції № 5 та те, що в призначення платежу зазначено номер та дата рахунку, який позивачем не виставлявся відповідачу протягом спірного періоду, суд дійшов висновку, що наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 3530 від 24.03.2023 на суму 137 767,32 грн не може бути прийнята судом в якості належного доказу часткового виконання відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленої/відпущеної електричної енергії, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги (з урахуванням збільшення позовних вимог) в частині стягнення вартості поставленої електричної енергії у спірному періоді на загальну суму 2 099 177, 97 грн нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням збільшення позовних вимог) 390 471, 51 грн 15 % річних та 95 284, 98 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У пункті 7.4 комерційної пропозиції № 5 передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивач за прострочення строків оплати поставленої електричної енергії, керуючись умовами п. 5.10 договору та пп. 4.1, 4.2, 7.4 комерційної пропозиції № 5, нарахував та просить стягнути з відповідача 15 % річних в сумі 390 471, 51 грн, розраховані за кожним місяцем окремо починаючи від дати виникнення прострочення за загальний період прострочення з 11.11.2022 до 03.07.2024, а також інфляційні втрати в сумі 95 284, 98 грн, розраховані за кожним місяцем окремо починаючи від дати виникнення прострочення за загальний період прострочення з 11.11.2022 до 03.07.2024.

Дослідивши розрахунок позивача, суд зазначає, що позивачем вірно визначено дати початку виникнення прострочення з оплати рахунків за спожиту електричну енергію.

Перевіривши розрахунок позивача 15 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору та комерційної пропозиції № 5, порядку розрахунків, погодженого сторонам, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що розрахунок 15 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованим арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги позивача в частині стягнення 15 % річних та інфляційних втрат у заявлених позивачем сумах є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення відсотків річних. З приводу цього судом зазначається наступне.

Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Водночас, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

При цьому інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 24/441/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та зазначав, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 також зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Водночас, у зазначеній вище справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 917/991/22 звернув увагу на те, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Верховний Суд зазначив, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, у пункті 7.4 комерційної пропозиції № 5 передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивачем нараховано на підставі п. 7.4 комерційної пропозиції № 5 та заявлено до стягнення з відповідача 390 471, 51 грн 15 % річних.

Разом з цим суд враховує, що відповідно до п. 1.1 наявного в матеріалах справи Статуту Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради, затвердженого рішенням Гостомельської селищної ради № 1378-16-VIII від 01.11.2021, КП «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради є комунальним підприємством, створеним відповідно до рішення Гостомельської селищної ради від 27.03.2008 за № 712-28-V. Власником підприємства є Гостомельська селищна територіальна громада в особі Гостомельської селищної ради; місцезнаходження: вул. Свято-Покровська, буд. 125, смт Гостомель, Бучанський р-н, Київська обл., 08290.

Також суд враховує пояснення відповідача, що заборгованість за електропостачання перед позивачем складається з заборгованості по об`єктам, які перебувають в комунальній власності Гостомельської селищної територіальної громади і передані на баланс Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради, а витрати відповідача по об`єктам комунальної власності відшкодовуються з місцевого бюджету, а відтак сплата 15 % річних буде відшкодовуватися з місцевого бюджету.

Крім того, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, смт Гостомель було тимчасово окуповане військами Російською Федерацією з 26.02.2022 по 01.04.2022, у зв`язку із чим Гостомельська територіальна громада у вказаний період зазначала значних руйнувань та матеріальних втрат.

Вказані обставини є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування.

Суд також зауважує, що пунктом 1.1 договору постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» визначено, що цей договір є публічним договором приєднання споживача та укладається сторонами, керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» через факт споживання електричної без можливості запропонувати свої умови договору, зокрема в частині розміру відсотків річних.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що покладення на відповідача відповідальності з порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення 15 % річних в сумі 390 471, 51 грн може стати надмірним тягарем для відповідача, який є комунальним підприємством та здійснює, серед іншого, свою діяльність з метою експлуатації, збереження та ремонту житла Гостомельської селищної територіальної громади, забезпечення безперервної роботи обладнання житлових будинків, утримання будинків та садиб, проведення їх капітального ремонту, підвищення рівня благоустрою будинків, прибудинкових територій, утримання і обслуговування об`єктів енергетики та електроустановок тощо, виплачує заробітну плату своїм працівникам, виконує зобов`язання перед іншим кредиторам, сплачує податки і збори до державного бюджету.

Крім того суд враховує, що в умовах введення в Україні правового режиму воєнного стану, заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків річних є надмірно обтяжливим для нього у сучасних реаліях.

З урахуванням зазначеного вище, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище принципам, зменшити заявлені до стягнення відсотки річних шляхом обмеження розміру відсотків річних на рівні мінімально визначеного законом розміру відповідно до приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних.

При цьому, зменшуючи розмір відсотків річних, суд не позбавляє кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин даної справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розумним, справедливим та оптимальним для забезпечення балансу інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, є стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленої електричної енергії 78 094, 31 грн 3 % річних.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 95 284, 98 грн, а позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 78 094, 31 грн 3 % річних.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи суд зазначає, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Тобто, при розподілі судового збору в такому випадку враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю, оскільки, таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічний правовий висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, в ухвалі від 27.08.2024 у справі № 910/18480/23.

В частині сплати суми судового збору за подання позову суд враховує зазначені вище положення та практику Верховного Суду.

З огляду на наведене вище, оскільки суд вимоги позову визнав обґрунтованими повністю, а зменшуючи розмір відсотків річних суд використав власні дискреційні повноваження, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, витрати по сплаті судового збору покладаються повністю на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Клопотання Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради про зменшення відсотків річних задовольнити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради (місцезнаходження: вул. Свято-Покровська, буд. 125, смт Гостомель, Бучанський р-н, Київська обл., 08290; код ЄДРПОУ 35413136) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 19480600) 2 099 177, 97 грн основного боргу, 78 094, 31 грн 3 % річних, 95 284, 98 грн інфляційних втрат та 38 774, 02 грн судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ст. 256, 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	22.01.2025
Оприлюднено	05.02.2025
Номер документу	124860929
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв