Рішення

від 27.01.2025 по справі 205/10684/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

27.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/10684/24

Єдиний унікальний номер судової справи 205/10684/24

Номер провадження 2/205/1040/25

РІШЕННЯ

іменем України

27 січня 2025 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Вороніної М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу № 205/10684/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2024року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що 22.08.2022 року відповідно до наказу відповідача № 61-к/тр позивача було звільнено з посади вчителя трудового навчання у зв`язку з припиненням трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Не погодившись з прийнятим наказом позивач звернулась до суду з позовом про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.04.2023 року, по справі № 205/6223/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі позовні вимоги задоволено частково та вирішено: змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади вчителя трудового навчання Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з 22.08.2022 року на 12.09.2022 року, у задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2023 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.04.2023 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 року по справі № 205/6223/22 позовну заяву задоволено, скасовано наказ Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради від №61-к/тр від 22.08.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено позивача на роботі на посаді вчителя трудового навчання Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради, вирішено питання про стягнення судових витрат по справі.

У вересні 2023 року було змінено найменування відповідача з Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради на Дніпровську гімназію №88 Дніпровської міської ради, на що вказує ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024 року по справі № 205/6223/22.

Наказом відповідача від 02.08.2024 року № 78-к/тр позивача поновлено на посаді вчителя трудового навчання.

Позивач звернулася до відповідача про виплату в добровільному порядку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на що відповідачем усно повідомлено позивача про неможливість виплати в добровільному порядку та необхідність звернення до суду.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача станом на 01.08.2022 року становить 595,10 грн., а за період з 23.08.2022 року по 02.08.2024 року було 508 робочих днів (2022 рік 93 робочих дня, 2023 260, 2024 - 155), середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 302310,80 грн., які позивач просить стягнути на її користь з відповідача.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2024 року, після усунення недоліків, позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

25.11.2024 року від представника відповідача Мельникової О.Л. надійшов відзив на позов, у якому заперечувала проти позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що, видаючи наказ про звільнення позивача, керівник навчального закладу правоміро керувалася діючим законодавством та принципом юридичної (правової) визначеності як одного з елементів верховенства права. КЗпП передбачено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в разі неможливості працівником виконувати трудові функції з вини роботодавця, зокрема, незаконного звільнення працівника. У рішенні суду, яким скасовано наказ про звільнення позивача та поновлено її на роботу не зазначено про незаконність наказу про звільнення. Також представник зазначила, що позивачем пропущено трок звернення з даною позовною заявою, оскільки ОСОБА_1 дізналася про порушення її права 22.08.2022 року. З урахування обставин справи ефективним способом захисту прав позивача є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі несвоєчасного допуску її до роботи на підставі рішення суду. При цьому позивача було поновлено на роботі в день отримання відповідачем додаткового рішення про негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено, витребувано з архіву Ленінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 205/6223/22 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії № 88 ДМР про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити.

У судовому засіданні представник Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради Мельникова О.Л. проти позовних вимог заперечувала, просила в їх задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали даної справи та цивільної справи № 205/6223/22, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, доходить висновку, що вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від 22.08.2022 року № 61/1-к/тр звільнено ОСОБА_1 , вчителя трудового навчання, із займаної посади 22.08.2022 року у зв`язку з припиненням трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.04.2023 року, позов задоволено частково, змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, з 22.08.2022 року на 12.09.2022 року, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2023 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2023 року й постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.04.2023 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024 року змінено у справі назву відповідача КЗО «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради на Дніпровську гімназію № 88 Дніпровської міської ради.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, скасовано наказ КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від № 61-к/тр від 22.08.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя трудового навчання Дніпровської гімназії № 88, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2024 року допущено негайне виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя трудового навчання Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради.

Наказом Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради № 78-к/тр від 02.08.2024 року поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя трудового навчання Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2024 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 року залишено без змін.

За змістом ст. 235 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 року по справі №761/36220/17 (провадження №61-3100св20) дійшов висновків про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року по справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) дійшла висновку, що вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який вчинив неправомірні дії по відношенню до працівника, що позбавили його можливості виконувати трудові функції та отримувати заробітну плату за виконану роботу. Тому за цей час працівник, права якого було порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Представник відповідача у відзиві на позов наголошувала, що рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду по справі № 205/6223/22 не зазначено про незаконність наказу про звільнення, тому підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вбачається.

Однак у постанові Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2024 року по справі № 205/6223/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі зазначено, що відповідач, не визнаючи права ОСОБА_1 на можливість укладення безстрокового трудового договору, безпідставно припинив з нею трудові правовідносини, що призвело до порушення права позивача на працю.».

Враховуючи викладене, а також те, що судом скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з яким вона була позбавлена можливості виконувати трудову функцію, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі розглядалась судом більше року не з вини позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час з дня, наступного за днем звільнення та до дня поновлення на роботі, тобто з 23.08.2022 року по 02.08.2024 року, що становить 508 робочих днів.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з довідкою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради № 525 від 26.12.2022 року станом на 01.08.2022 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 595,10 грн. (розрахована відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100) (а.с.17).

Враховуючи викладене сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 302310,80 грн. (508 робочих днів * 595,10 грн.)

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Відповідач у відзиві на позов наголошував щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом. Розглядаючи аргументи відповідача, суд виходив з такого.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Водночас ч. 2 ст. 235 КЗпП визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

На підставі системного аналізу наведених положень трудового законодавства Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 08.02.2022 року по справі № № 755/12623/19 зробила висновок, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказані висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду на підставі аналізу трудового законодавства, чинного станом на день ухвалення постанови, тобто до набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких актів України щодо оптимізації трудових відносин», який був прийнятий 01.07.2022, а чинності набрав 19.07.2022 року.

Разом з тим, вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду також було визначено, що позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду з даним позовом після ухвалення судового рішення про поновлення її на роботі.

На підставі зазначеного, з урахуванням того, що судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі ухвалено 09.07.2024 року, а позивач звернулася до суду з даним позовом 16.08.2024 року, суд дійшов висновку, що строк звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу нею не пропущено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України належить допустити негайне виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за один місць.

Згідно з ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати. Враховуючи, що позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судових збір в розмірі 3023,11 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 233-235 КЗпП, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26508463, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Свободи, 218) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2022 року по 02.08.2024 року в сумі 302310,80 грн.

Стягнути з Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3023,11 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г.Остапенко