Рішення

від 24.01.2025 по справі 915/1450/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року Справа № 915/1450/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства Миколаївобленерго,

до відповідача: Приватного підприємства МАЗАЛЬ.Л,

про: стягнення 65935,75 грн,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Миколаївобленерго звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства МАЗАЛЬ.Л 62347,34 грн вартості фактично наданих по договору №50/1194 від 01.12.2018, але не оплачених послуг з розподілу електричної енергії, та 3588,41 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 27.11.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Копія ухвали суду від 27.11.2024 була надіслана на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження Приватного підприємства МАЗАЛЬ.Л: Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с.Новогригорівка, вул.Самосенків, буд.79А; та 27.12.2024 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610214673064).

Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

За приписами п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто, рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття 27.11.2024 провадження у даній справі та розгляд судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.12.2018 шляхом подання письмової заяви відповідач приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на офіційному веб-сайті АТ «Миколаївобленерго»: www.energy.mk.ua по точкам комерційного обліку: с.Новогригорівка, вул.Самосенків, 2а (ЕІС код 62Z3494833968568); с.Новогригорівка, вул.Комбайнерів, 52 (ЕІС код 62Z9455629078460); с.Новогригорівка, вул.Комбайнерів, 52 (ЕІС код 62Z5287449385943).

Таким чином, 01.12.2018 між позивачем, як оператором системи розподілу електричної енергії, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №50/1194 про надання послуг з розподілу електричної енергії, публічний примірник якого розміщений на сайті позивача за посиланням: https://www.energy.mk.ua/dogovora-pro-nadannya-poslug-z-rozpodilu-elektrychnoyi-energiyi/ (далі - Договір), який застосовується до відносин між сторонами, що виникли після 01.01.2019 (початок діяльності позивача у ролі оператора системи розподілу електричної енергії).

За умовами Договору, Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком №2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Згідно п.п.2.1, 2.3 Договору, Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п.3.1 Договору, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі ККО) та з урахуванням вимог цього договору.

Згідно п.5.1 Договору, ціною цього договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) Споживача зазначені у паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.

Відповідно до п.5.2 Договору, оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора.

За приписами п.п.2.3.11, 2.3.12 глави 2.3 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.

Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.

Електрична енергія, яка використовується на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби, обліковується та оплачується окремо за відповідними тарифами.

За приписами п.5.2.1 глави 5.1 розділу V ПРРЕЕ, електроустановки споживачів та інших учасників ринку мають бути забезпечені повіреними, введеними в експлуатацію та прийнятими до розрахунків (введеними в облік) вузлами обліку, а також (за потреби) засобами для контролю та реєстрації параметрів якості електричної енергії, частоти та тривалості перерв в електропостачанні.

Установлені у споживачів вузли обліку мають вимірювати та відображати інформацію про їхнє фактичне споживання

Вузол обліку електричної енергії по точці комерційного обліку за адресою: с.Новогригорівка, вул.Самосенків, 2а (ЕІС код 62Z3494833968568) був облаштований засобом комерційного обліку електричної енергії (лічильником) типу МТХ 3G20.DD.3MI-DOG4 заводський №02521937, 2019 року випуску.

Позивач вказує, що вказаний лічильник призначений для вимірювання спожитої і генерованої електричної (активної і реактивної) в межах змінного струпу та дозволяє здійснювати облік електроенергії з застосуванням диференційованих тарифів (за часом доби, типами днів, сезонами) або блочного тарифу.

Позивач зазначає, що такий лічильник виконує ряд додаткових функцій: вимір реактивної енергії з індуктивним і ємнісним характером навантаження, вимірювання струму нейтралі, споживаної потужності, напруги та інше. Лічильник є трифазним (фази А, В, С), а тому має враховувати обсяг споживання електричної енергії по фазам «А», «В», «С». Електрична енергія (активна), яка споживалась по фазі «В» враховувалась лічильником електричної енергії як вироблена на об`єкті відповідача (генерація) та зберігалась у пам`яті лічильника.

02.05.2022 працівниками позивача проведено технічну перевірку вузла обліку електричної енергії відповідача за адресою: с.Новогригорівка, вул.Самосенків, 2а та виявлено, що на об`єкті позивача невірно підключено струмовідні дроти по фазі «В», внаслідок чого замість споживання електричної енергії по фазі «В» (активна електрична енергія «А+») лічильник електричної енергії рахує споживання як генерацію (виробництво електричної енергії «А»), внаслідок чого спожита електрична енергія з моменту встановлення лічильника електричної енергії враховувалась лише по фазам «А» та «С», а по фазі «В» обліковувалась як генерація.

Зважаючи на те, що генеруючими установками об`єкт відповідача не оснащений, а по об`єкту здійснювалось виключно споживання, позивачем проведено технічну перевірку вузла комерційного обліку електричної енергії по точці комерційного обліку ЕІС код 62Z3494833968568, про що складено акт від 02.05.2022 № 0001539 технічної перевірки вузла обліку електричної енергії (заміни) засобів комерційного обліку в мережах до 1000 В та пломбування вузла обліку електричної енергії після його перевірки про що складено акт від 02.05.2022 № 0001549 про пломбування та встановлення індикаторів дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів засобів комерційного обліку в мережах до 1000 В.

Позивач вказує, що оскільки лічильник електричної енергії типу МТХ 3G20.DD.3MI-DOG4 заводський № 02521937 зберігає дані по параметрам місячних зрізів енергії 4 роки, ним проведено зчитування даних з пам`яті лічильника по фазі «В» та встановлені обсяги недообліку електричної енергії по фазі «В», яка враховувалась засобом обліку як генерація «А»).

У зв`язку з недообліком фактично спожитої електричної енергії, для визначення розміру фактичного споживання на об`єкті споживача за ЕІС кодом 62Z3494833968568 позивачем проведено дистанційне зчитування даних з лічильника, яке оформлено актом дистанційного зчитування первинних даних комерційного обліку від 30.05.2022 №70486, та за результатами якого складено протокол зчитування та визначені обсяги електричної енергії, яка була спожита відповідачем проте врахована як генерація (виробіток).

Після зчитування даних з лічильника електричної енергії відповідачу надано рахунок № 50/1194/5/1 від 01.06.2022 на оплату за фактично надані послуги з розподілу електричної енергії по обсягах, зафіксованих лічильником, на суму 65793,52 грн (по дообліку активної електричної енергії по фазі «В» за ТКО 62Z3494833968568).

Згідно з додатком №4 до Договору, у разі коли фактичне розподілення обсягу електричної енергії за відповідний розрахунковий період виявиться більшим ніж сума сплаченого(их) планового(их) платежу(ів), різниця між сумою вартості фактичного розподіленого обсягу електричної енергії та вартості сплаченого(их) планового(их) платежу(ів) має бути сплачена протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного рахунку.

Оскільки вказаний рахунок був сформований та наданий споживачеві 01.06.2022, відтак, кінцевий термін оплати такого рахунку є 08.06.2022.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що такий рахунок станом на 20.11.2024 лишається не сплаченим.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку 06.04.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 31.03.2023 за №08.07/062-795 з вимогою сплатити наявну заборгованість, яка залишилась без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За приписами ст.11 ЦК України, однією з підстав для виникнення зобов`язання між сторонами є договір.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вище встановлено судом, між сторонами укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є відплатним, та ціною договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача зазначені в паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.

По об`єкту споживача в с.Новогригорівка, вул.Самосенків, 2а (ЕІС код 62Z3494833968568) відбувався недооблік активної (фактично поставленої та спожитої) електричної енергії. Дані обсягів споживання зафіксовані лічильником електричної енергії.

Таким чином, позивачем надано відповідачу послугу з розподілу електричної енергії у більшому обсязі, ніж ним оплачувалась (оплачувався лише обсяг електричної енергії, врахований лічильником по фазам «А» та «С»).

Виставлений відповідачу рахунок №50/1194/5/1 від 01.06.2022 на оплату за фактично надані послуги з розподілу електричної енергії по обсягах, зафіксованих лічильником, на суму 65793,52 грн (по дообліку активної електричної енергії по фазі «В» за ТКО 62Z3494833968568), кінцевим терміном оплати якого є 08.06.2022, відповідачем не сплачений.

Позивач зазначає, що за період з 01.06.2022 по 15.04.2024 в рахунок погашення боргу відповідача ним зараховано 3446,18 грн, які враховувались як надлишки оплати за надані протягом червня 2022 року квітня 2024 року послуги з розподілу електричної енергії, а тому за вирахуванням 3446,18 грн заборгованість відповідача перед позивачем заборгованість складає 62347,34 грн.

За такого, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов`язань з оплати вартості фактично наданих по договору №50/1194 від 01.12.2018, але не оплачених послуг з розподілу електричної енергії в сумі 62347,34 грн настав 08.06.2022. Відповідачем не надано суду доказів оплати наданих позивачем послуг.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 62347,34 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 62347,34 грн вартості фактично наданих по договору №50/1194 від 01.12.2018, але не оплачених послуг з розподілу електричної енергії, є обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищенаведене, та несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати вартості фактично наданих по договору №50/1194 від 01.12.2018, але не оплачених послуг з розподілу електричної енергії, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3588,41 грн 3% річних за період з 09.06.2022 по 30.04.2024, які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства МАЗАЛЬ.Л на користь Акціонерного товариства Миколаївобленерго 62347,34 грн основного боргу, 3588,41 грн - 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва