Рішення

від 31.01.2025 по справі 915/527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року Справа № 915/527/24(915/1170/24)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Марківське" (61054, Харківська обл., м.Харків, вул. Павлова Академіка, 271, ідентифікаційний код 38817557)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" (54052, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 19/1, ідентифікаційний код 36622831)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" (01004, м. Київ, вул. Рогніденська, 3, ідентифікаційний код 33547317)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь Інвест Плюс" (02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56, прим. 757А, ідентифікаційний код 40008320)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович (03035, м. Київ, а/с 9, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про: визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 05.12.2022

У С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Марківське" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 25.09.2024 (вх. №11520/24 від 25.09.2024), в якій просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.12.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказаний правочин був укладений протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство відповідача-1 та завдав збитків боржнику і кредиторам, а також в розрізі ч.1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства:

а) боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

б) боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

в) боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

На думку Позивача, укладення даного договору переслідувало не мету реального відступлення права вимоги, а нанесення шкоди кредиторам боржника, заволодіння майном боржника, в тому числі шляхом контролю процедури банкрутства ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" за рахунок досить великого розміру кредиторських вимог, отже такий правочин є фіктивним.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1170/24 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 30.09.2024, до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, сформована в системі "Електронний суд" 04.10.2024 (вх. №11994/24 від 07.10.2024).

Ухвалою суду від 31.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №915/527/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" (ідентифікаційний код 36622831), відкрито провадження у справі та присвоєно їй номер 915/527/24(915/1170/24). Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь Інвест Плюс" (02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56, прим. 757А, ідентифікаційний код 40008320) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Залучено до участі у справі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (03035, м. Київ, а/с 9, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі, встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалу суду від 31.10.2024 учасники справи, крім відповідача-2 - ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1", отримали 01.11.2024, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет електронного суду.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, для відповідача-1 тривав до 18.11.2024 (включно).

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2024, направлена на адресу реєстрації відповідача-2, а саме: 01004, м. Київ, вул. Рогніденська, 3, повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" зі штрихкодовим ідентифікаторам 0610203485347.

Таким чином, оскільки поштове відправлення, яким відповідачу-2 направлялася копія ухвала Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2024, було повернено відділенням поштового зв`язку до суду за закінченням терміну зберігання, станом на даний час у суду не має підстав вважати, що відповідача-2 належним чином поінформовано про розгляд даної справи.

Ухвалою суду від 10.01.2025 постановлено повторно направити ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2024 про відкриття провадження у справі № 915/527/24(915/1170/24) на поштову адресу реєстрації відповідача-2 - ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" з відміткою "Судова повістка" та на електронну пошту, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також вказаною ухвалою суд звернув увагу відповідача-2 - ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" на те, що за приписами ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, в обов`язковому порядку мають зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) для забезпечення обміну документами та звернув увагу ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" на процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Поштове відправлення з копіями ухвал суду від 10.01.2025 та від 31.10.2024, яке надіслано відповідачу-2 засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою його місцезнаходження повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою від 24.01.2025 "адресат відсутній за вказаною адресою".

В силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач-2 вважається повідомленим про судовий розгляд належним чином.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідачі відзив на позовну заяву не надали.

Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Інвест Плюс" надійшли пояснення щодо позову або відзиву, сформовані в системі "Електронний суд" № б/н від 18.11.2024, в яких третя особа не вбачає підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.12.2022, тому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки під час укладання Договору про відступлення права вимоги від 05.12.2022 сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов останнього, тому твердження позивача, що ТОВ "ТД "Югелеватор" взяло на себе зобов`язання без будь-якої фінансової вигоди для нього та на вкрай невигідних умовах є лише його припущенням, адже згідно чинного законодавства та судової практики Верховного Суду ціну договору відступлення права вимоги сторони визначають на власний розсуд, ціна договору може бути як більшою чи меншою, так і дорівнювати розміру номінальної вартості такої вимоги.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

05.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, на умовах, визначених у цьому Договорі, кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває всі права вимоги за зобов`язаннями, визначеними в п. 1.2 цього Договору, а новий кредитор приймає такі права вимоги та сплачує винагороду на умовах, визначених у цьому Договорі.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги до Міського комунального підприємства "Міськводоканал" в розмірі 35000000,00 грн відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області від 17.06.2008 у справі № 12/25б.

Відповідно до п. 1.3. Договору за відступлені права вимоги за цим Договором новий кредитор сплачує кредитору грошову суму в розмірі 35000000,00 грн, без ПДВ, шляхом безготівкового перерахування зазначеної суми на рахунок кредитора в строк до 01.06.2024 року.

Права вимоги, вказані в п. 1.1., 1.2. цього Договору, переходить до нового кредитора з моменту підписання даного Договору (п.1.4. Договору).

Згідно цього Договору новий кредитор зобов`язується оплатити кредитору винагороду в порядку, визначеному п. 1.4. цього Договору (пп. 2.2.1. Договору).

На виконання вимог п. 1.3. Договору ТОВ "Компанія "Укренерговосток -1" відступило ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" права вимоги до Міського КП "Міськводоканал" в розмірі 35000000,00 грн, однак оплати за відступлене право вимоги в строк до 01.06.2024 не отримало.

15.07.2024 між ТОВ "Компанія "Укренерговосток -1" (кредитор) та ТОВ "Оболонь інвест плюс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №41/В (далі - Договір № 41/В), відповідно до п. 1.2. якого кредитор передає, а новий кредитор приймає права грошової вимоги до ТОВ "ТД "ЮГЕЛЕВАТОР", ЄДРПОУ 36622831 щодо стягнення заборгованості згідно п. 1.3. Договору відступлення прав вимоги від 05.12.2022 щодо сплати за відступлення прав вимоги в розмірі 35000000,00 грн.

За відступлені Права Вимоги за цим Договором Новий Кредитор сплачує Кредитору грошову суму в розмірі 100000,00 грн, без ПДВ, в строк до 31.12.2024 (п.1.4. Договору № 41/В).

Права вимоги, вказані в п. 1.1, 1.2 цього Договору, переходить до нового кредитора з моменту підписання даного Договору (п. 1.5. Договору № 41/В).

Таким чином, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги №41/В ТОВ "Оболонь інвест плюс" 15.07.2024 отримало право вимоги сплати заборгованості відповідно до п. 1.3. Договору відступлення прав вимоги від 05.12.2022 року щодо сплати за відступлення прав вимоги у розмірі 35000000,00 грн.

Отже, підтверджені зобов`язання ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" перед ТОВ "Оболонь інвест плюс" становлять 35000000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.02.2008 за заявою кредитора ТОВ "Компанія "Укренерговосток -1" порушено провадження у справі №12/25б про банкрутство Міського комунального підприємства "Міськводоканал", м.Луганськ (далі - МКП "Міськводоканал"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.03.2008 у справі № 12/25б про банкрутство МКП "Міськводоканал", визнані грошові вимоги ТОВ "Компанія "Укренерговосток -1" до МКП "Міськводоканал" в сумі 5000000 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника та зобов`язано ініціюючого кредитора опублікувати у офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство МКП "Міськводоканал".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.06.2008 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 12/25б про банкрутство МКП "Міськводоканал" у складі вимог наступних кредиторів:

- ТОВ "Компанія "Укренерговосток -1" в сумі 35000000 грн (ІV черга);

- Ленінської МДПІ у м. Луганську в сумі 2493012 грн. 84 коп. в тому числі 1008229 грн. 25 коп. недоїмки (ІІІ черга) та 1484783 грн. 59 коп. пені та штрафних санкцій (VІ черга);

- ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" в особі Луганської філії в сумі 12769808 грн. 12 коп. в тому числі 12437567 грн. 45 коп. основного боргу (ІV черга) та 332240 грн.67 коп. пені (VІ черга);

- ОКП "Луганськводпром" в сумі 12424500 грн.64 коп. (ІV черга);

- Управління державної служби охорони при УМВС України в Луганській області в сумі 25224 грн.76 коп. (ІV черга);

- ЛОВ Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 7995 грн. 43 коп. (VІ черга).

Згідно довідки від 28.04.2015 № 245 справа № 12/25б про банкрутство МКП "Міськводоканал" вважається втраченою, що зафіксовано Актом експертної комісії Господарського суду Луганської області № 1 від 03.04.2015 "Про нестачу архівних справ (документів)" внаслідок настання обставин непереборної сили - проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України").

У листі від 22.09.2017 №5/13/3330 Головне територіальне управління юстиції у Луганській області повідомило, що наказом від 22.08.2017 № 2722/5 Міністерство юстиції України анулювало свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 74 від 08.02.2013, виданого Матвійчуку Д.В.

Ухвалою від 09.10.2017 судом усунено від виконання обов`язків арбітражного керуючого - ліквідатора МКП "Міськводоканал" Матвійчука Д.В.

Позивач зазначає, що фактично з 09.10.2017 року у справі відсутній ліквідатор, вимоги суду до кредиторів щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого, зборами кредиторів ігноруються, про що в кожній наступній ухвалі зазначає суд.

Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, останньою ухвалою суду у справі № 2722/5 від 25.10.2021 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.03.2022 о 10 год. 40 хв., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: просп. Науки, буд. 5, м. Харків, у залі судових засідань № 108. Повторно зобов`язано членів комітету кредиторів у справі № 12/25б про банкрутство МКП "Міськводоканал" невідкладно провести засідання комітету кредиторів, на якому визначитися з новою кандидатурою арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі № 12/25б; надати згоду визначеного арбітражного керуючого на виконання повноважень ліквідатора, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, заяву про те, що арбітражний керуючий не належить до осіб, зазначених у ст. 28 КУзПБ; подати суду клопотання про призначення ліквідатором погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого. Явку в судове засідання представників комітету кредиторів визнано обов`язковою.

Позивач зазначає, що після 25.10.2021 не було проведено жодного судового засідання в справі № 12/25б про банкрутство МКП "Міськводоканал", що свідчить про безнадійність кредиторських вимог, які були відступлені боржнику за Договором про відступлення права вимоги від 05.12.2022, укладеного з ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1".

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно Міського комунального підприємства "Міськводоканал" (код ЄДРПОУ 03340682) наявна наступна інформація:

Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 91047, Луганська обл., місто Луганськ, вул. Оборонна, буд. 36 А.

Указом Президента № 405 від 14.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 07.11.2014 року за № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування", віднесено Луганський район, Луганської області до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

17 березня 2015 року Верховна рада України визнала окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей тимчасово окупованою територією.

Отже, фактично з 2014 року місцезнаходження МКП "Міськводоканал" перебуває на тимчасово непідконтрольній території міста Луганськ, що унеможливлює належне розпорядження майна боржником МКП "Міськводоканал" та задоволення вимог кредиторів у справі № 12/25б.

Як вбачається з умов оскаржуваного договору, ТОВ "Компанія "Укренерговосток -1" відступає ТОВ "ТД "Югелеватор" право вимоги до МКП "Міськводоканал" у розмірі 35000000,00 грн, за що ТОВ "ТД "Югелеватор" зобов`язане сплатити ТОВ "Компанія "Укренерговосток - 1" 35000000,00 грн до 01.06.2024.

Тобто, відступлення права вимоги до юридичної особи, яка перебуває у банкрутстві з 2008 року відбувається за номінальною вартістю.

Виходячи з викладеного, ТОВ "ТД "Югелеватор" взяло на себе зобов`язання без будь-якої фінансової вигоди для нього та на вкрай невигідних умовах, у зв`язку з чим, можна дійти висновку, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а був укладений для створення штучної заборгованості боржника та уникнення звернення стягнення на майно боржника для задоволення вимог іншого кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки сформовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Частиною першою ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оскарження правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння способу захисту як визнання правочину недійсним є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Водночас, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому, усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Частини 1 та 2 статті 42 КУзПБ визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/6179/17.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, укладений між відповідачами оспорюваний правочин 05.12.2022 здійснено протягом трьох років до відкриття провадження у справі № 915/527/24 про банкрутство ТОВ "ТД "Югелдеватор", у зв`язку з чим такий правочин є сумнівним.

Поряд із цим, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України), а однією з основ підприємницької діяльності відповідно до ст. 44 ГК України є його здійснення на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Однак, уклавши спірний договір, при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і знаходячись в стані неможливості погасити кредиторську заборгованість, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності, ТОВ "ТД "Югелеватор" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за право вимоги до підприємства, що знаходиться в банкрутстві.

Разом з тим, слід звернути увагу, що при розгляді справ у порядку ст. 42 КУзПБ належить брати до уваги, що дії боржника, щодо прийняття на себе зобов`язань без відповідних майнових дій, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що укладений правочин призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або надмірній заборгованості, до дня відкриття провадження у справі про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період, є сумнівними, ст. 42 КУзПБ встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

За таких обставин, беручи до уваги основну мету визнання недійсними правочинів за участю боржника у межах справи про банкрутство - захист інтересів кредиторів, адекватне наповнення ліквідаційної маси та скорочення різниці між розміром ліквідаційної маси і загальним розміром кредиторських вимог, зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що спірний договір укладено боржником у підозрілий період, а боржник взяв на себе зобов`язання без відповідної майнової вигоди, що призводить до неможливості задоволення вимог кредиторів боржника (що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останніх), внаслідок укладення такого договору боржник узяв на себе зобов`язання для забезпечення на завідомо невигідних умовах та без будь-якої майнової вигоди до боржника, наведений правочин підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, покладається пропорційно на відповідачів.

Керуючись ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.12.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" (54052, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 19/1, ідентифікаційний код 36622831) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Марківське" (61054, Харківська обл., м.Харків, вул. Павлова Академіка, 271, ідентифікаційний код 38817557) 2422,40 грн судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" (01004, м. Київ, вул. Рогніденська, 3, ідентифікаційний код 33547317) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Марківське" (61054, Харківська обл., м.Харків, вул. Павлова Академіка, 271, ідентифікаційний код 38817557) 2422,40 грн судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська