Ухвала

від 31.01.2025 по справі 916/67/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/67/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А., розглядаючи справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (67500, Одеська обл., Одеський р-н, с. Дорбослав, вул. Центральна, 85, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська область, Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, 4, код ЄДРПОУ 04379746) до Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС (65012, м. Одеса, бульв. Французький, 20а, код ЄДРПОУ 33890626)

про стягнення 3 102 828,53 грн., з яких 2 815 994,14 грн. безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 223 589,93 грн. інфляційні нарахування, 63 244,46 грн. 3 % річних

в с т а н о в и в:

Виконувач обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС» про стягнення 3 102 828,53 грн., з яких 2 815 994,14 грн. безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 223 589,93 грн. інфляційні нарахування, 63 244,46 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невнесення відповідачем коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Ухвалою суду від 15.01.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2025.

30.01.2025 на адресу суду надійшла заява Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову від 28.01.2025 № 58-457ВИХ-25 (вх. № 2-121/25) в якій просив суд:

- накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС (65012, м. Одеса, бульв. Французький, 20а, код ЄДРПОУ 33890626) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову в межах суми позовних вимог на загальну суму 3 102 828,53 грн.;

- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС (65012, м. Одеса, бульв. Французький, 20а, код ЄДРПОУ 33890626), у межах суми позову 3 102 828,53 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Заява мотивована тим, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмету спору, невжиття таких заходів на думку прокурора, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, адже можливість ТОВ «СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС» в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, доказів, поданих в її обґрунтування, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктами 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (п. 43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

Щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача, слід зазначити наступне.

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки щодо застосування норм права викладені у пунктах 29, 30, 31, 32, 33 постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, згідно із якими, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК).

Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

Суд вважає що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти боржника в межах позовних вимог є адекватним, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.

Щодо накладення арешту на майно боржника, слід зазначити наступне.

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т. ч. в постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 3 102 828,53 грн. доцільно було накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (аналогічний правовий висновок міститься в пункті 31 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Однак, у даному випадку вимога прокурора про арешт майна є передчасною оскільки, наразі не відома різниця між сумами ціни позову та фактично арештованими грошовими коштами. А заява прокурора не містить конкретного розміру суми коштів на які просить накласти арешт. При цьому, зазначення конкретної суми в ухвалі про забезпечення позову є необхідним для її виконання.

З огляду на наведене, не підлягає задоволенню заява Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову від 28.01.2025 № 58-457ВИХ-25 (вх. № 2-121/25 від 30.01.2025) в частині накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС, у межах суми позову 3 102 828,53 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Щодо зустрічного забезпечення, слід зазначити наступне.

Згідно із частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами першою та четвертою статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків ТОВ «СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС» у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини сьомої статті 145 Господарським процесуальним кодексом України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 136-138, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову від 28.01.2025 № 58-457ВИХ-25 (вх. № 2-121/25 від 30.01.2025) задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС (65012, м. Одеса, бульв. Французький, 20а, код ЄДРПОУ 33890626) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову в межах суми позовних вимог на загальну суму 3 102 828,53 грн.

3. Відмовити в задоволенні решти заяви Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову від 28.01.2025 № 58-457ВИХ-25 (вх. № 2-121/25 від 30.01.2025).

Стягувачем за цією ухвалою є: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (67571, Одеська область, Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, 4, код ЄДРПОУ 04379746)

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю СІТІ-СТРОЙ ПЛЮС (65012, м. Одеса, бульв. Французький, 20а, код ЄДРПОУ 33890626)

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Шаратов Юрій Анатолійович