Рішення

від 24.01.2025 по справі 916/4211/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"24" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4211/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у судовому засіданні заяву Селянського (фермерського) господарства «Скибенюк» за вх. ГСОО № 2-50/25 від 14.01.2025 про розподіл судових витрат у справі № 916/4211/24

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Скибенюк» (вул. Шкільна, 10, с. Войничеве, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 66744)

до відповідача: Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Центральна, 69, смт Захарівка, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 66700)

про визнання додаткової угоди укладеною,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 позов Селянського (фермерського) господарства «Скибенюк» до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області було задоволено повністю: визнано укладеною між сторонами додаткову угоду згідно з редакцією позивача, зазначеною у прохальній частині позову. Крім цього, за результатом вирішення спору вказаним судовим рішенням було стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 грн.

14.01.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано до суду заяву, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2025 судом було прийнято заяву Селянського (фермерського) господарства «Скибенюк» про розподіл судових витрат у справі № 916/4211/24 до розгляду; призначено у справі судове засідання для розгляду заяви на 24 січня 2025 року о 10:30; запропоновано відповідачу подати суду пояснення щодо заяви позивача.

16.01.2025 позивачем було подано суду заяву, в якій останній просить суд провести судове засідання, призначене на 24 січня 2025 року о 10:30, за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будь-яких пояснень щодо заяви позивача суду не подав, при цьому відповідач про розгляд заяви був повідомлений належним чином.

Отже, розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства «Скибенюк» за вх. ГСОО № 2-50/25 від 14.01.2025 про розподіл судових витрат у справі № 916/4211/24, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч.ч.7, 9 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Так, у позовній заяві позивач повідомив, що він очікує понести витрати, у зв`язку з розглядом справи, зокрема, на правничу допомогу, у сумі орієнтовно 40000,00 грн, а докази понесення цих витрат позивачем будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2024 між Селянським (фермерським) господарством «Скибенюк» (клієнт) та адвокатом Племениченко Г.В. (адвокат) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 06/56, відповідно до умов якого, з урахуванням укладеної додаткової угоди № 2 від 01.09.2024, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси позивача зі спірних питань, які передані на вирішення суду в межах цієї справи, у тому числі за заявою про забезпечення позову. Пунктом 2 договору передбачено, що адвокат має право залучати для виконання окремих умов договору інших адвокатів, спеціалістів та вимагати від клієнта оформлення договорів та/або довіреностей на цих осіб. Згідно з п. 3 договору порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у додатковій угоді до даного договору. Пунктом 8 договору передбачено, що він укладений на строк до фактичного виконання предмету договору, але не більше одного року після укладення. Пролонгація договору можлива за умови погодження сторонами збільшення розміру гонорару. Додатковою угодою № 2 до договору погоджений гонорар адвоката у розмірі 16000,00 грн, який позивач зобов`язався сплатити протягом 10 (десяти) банківських днів з дня ухвалення рішення судом.

14.01.2025 між позивачем та адвокатом Племениченко Г.В. був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт за договором, згідно з яким позивачем прийнято без зауважень наступні роботи з погодженою їх вартістю: 1) ознайомлення з документами, наданими клієнтом (договір, акт приймання-передачі), проведення первинної консультації, пошук інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - вартість 3000,00 грн; 2) пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду - вартість 3000,00 грн; підготовка правової позиції у справі, складання та подання заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви - 4000 грн; підготовка правової позиції у справі, складання та подання позовної заяви - 6000,00 грн. Також між позивачем та адвокатом був погоджений складений останнім детальний опис робіт, який є ідентичним переліку, затвердженому у вищевказаному акті.

Між цим, 23.10.2024 між Селянським (фермерським) господарством «Скибенюк» (клієнт) та адвокатом Племениченко А.В. (адвокат) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 06/56/2, за умовами якого позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси позивача зі спірних питань, які передані на вирішення суду в межах цієї справи, у тому числі за заявою про забезпечення позову. Пунктом 2 договору передбачено, що адвокат має право залучати для виконання окремих умов договору інших адвокатів, спеціалістів та вимагати від клієнта оформлення договорів та/або довіреностей на цих осіб. Згідно з п. 3 договору порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у додатковій угоді до даного договору. Пунктом 8 договору передбачено, що він укладений на строк до фактичного виконання предмету договору, але не більше одного року після укладення. Пролонгація договору можлива за умови укладення сторонами відповідної додаткової угоди. Додатковою угодою № 1 від 23.10.2024 до договору погоджений гонорар адвоката у розмірі 12000,00 грн, який позивач зобов`язався сплатити протягом 10 (десяти) банківських днів з дня ухвалення рішення судом.

14.01.2025 між позивачем та адвокатом Племениченко А.В. був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт за договором, згідно з яким позивачем прийнято без зауважень наступні роботи з погодженою їх вартістю: 1) ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом, вивчення справи, підготовка до участі у судових засіданнях вартість 2000,00 грн; участь у судових засіданнях 10000,00 грн. Також між позивачем та адвокатом був погоджений складений останнім детальний опис робіт, який є ідентичним переліку, затвердженому у вищевказаному акті.

Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд, керуючись вищенаведеними нормами ст. 129 ГПК України, практикою ЄСПЛ, висновками ВПВС, вважає, що надані адвокатом послуги не відповідають у повній мірі критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з огляду на таке. Так, з поданих позивачем доказів вбачається, що для надання правової допомоги у цій справі позивачем було залучено двох адвокатів, перелік наданої правової допомоги яких пересікаються в частині ознайомлення з матеріали, наданими позивачем. Разом з цим, у поданій до суду заяві позивачем не обґрунтовано в чому полягала необхідність залучення двох адвокатів, а тому суд вважає, що позивачем не доведено, що розмір гонорару адвоката Племениченко А.В. у розмірі 2000,00 грн відповідає критерію розумності адвокатських витрат, зокрема, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Водночас, в іншій частині витрати позивача, які підтверджені матеріалами справи на суму 26000,00 грн, суд визнає доведеними та такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів неспівмірності цих витрат та обґрунтованого клопотання відповідача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн.

Між цим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, при ухваленні судового рішення судом було вирішене питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 2422,40 грн, сплаченого за подання позову. Водночас, до звернення до суду з позовом позивачем було подано заяву про його забезпечення, яка задоволена судом шляхом постановлення відповідної ухвали від 11.09.2024.

Приймаючи до уваги, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про судові витрати позивача, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд вважає необхідним ухвалити в цій частині додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання заяви через систему «Електронний кабінет» у розмірі, який підлягав сплаті 1211,20 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Центральна, 69, смт Захарівка, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 66700, код 04378882) на користь Селянського (фермерського) господарства «Скибенюк» (вул. Шкільна, 10, с. Войничеве, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 66744, код 30821663) витрати на правничу допомогу в сумі 26000 грн 00 коп та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.02.2025.

Суддя Д.О. Бездоля