Ухвала

від 03.02.2025 по справі 916/43/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"03" лютого 2025 р. Справа № 916/43/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,

розглянувши заяву (вх.2-126/25 від 31.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Індастрі» про забезпечення позову по справі № 916/43/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Строй-Індастрі (65045, м.Одеса, пр-т. Українських Героїв, буд. 4, кв. 15; код ЄДРПОУ: 43501064)

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Будівельників» (65008, м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, буд. 48А; код ЄДРПОУ: 43702480)

про стягнення 185 403,21 грн

ВСТАНОВИВ:

07.01.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Строй-Індастрі до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будівельників (далі ОК «ЖБК «Будівельників»), в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 185 403,21 грн, що складається з: 126 886,34 грн основної заборгованості, пені у сумі 1 372,91 грн, інфляційних витрат у сумі 57 143,96 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду №11/01 від 03.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за виконані будівельні роботи.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 20.01.2025 відкрив провадження у справі №916/43/25.

31.01.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ Строй-Індастрі про забезпечення позову (вх.2-126/25), в якій позивач просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відкритих у будь-яких банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, та належать ОК «ЖБК «Будівельників» в межах суми ціни позову в розмірі 39 534,50 грн та судових витрат у розмірі 185 403, 21 грн;

- накласти арешт та заборону на проведення реєстраційних дій відносно рухомого та нерухомого майна, яке на праві власності належить ОК «ЖБК «Будівельників».

Необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову позивач мотивує тим, що відповідач ухиляється від зобов`язань за договором підряду в частині оплати за виконані будівельні роботи, тоді як позивач вжив усі можливі заходи досудового врегулювання спору.

Крім того, заявник звертає увагу, що з моменту виникнення зобов`язання минуло понад два роки, що дає підстави вважати, що відповідач буде всіма можливими способами ухилятись від виконання рішення суду про стягнення коштів, чинити перепони у реалізації рішення, чим може позбавити позивача можливості на судовий захист, що обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заявник повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову можуть бути спричинені збитки ОК «ЖБК «Будівельників» - немає.

Розглянувши заяву ТОВ Строй-Індастрі про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає таке.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

В ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У силу частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.

Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Накладення арешту на грошові кошти повинні узгоджуватися з предметом позову.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Так, предметом позовних вимог у цій справі є заборгованість за договором підряду від 03.11.2021 №11/01 на загальну суму 185 403,21 грн.

Тоді як у заяві про забезпечення позову ТОВ «Строй-Індастрі» просить накласти арешт та заборону на проведення реєстраційних дій відносно рухомого та нерухомого майна, яке на праві власності належить ОК «ЖБК «Будівельників», а також накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відкритих у будь-яких банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, та належать ОК «ЖБК «Будівельників», що не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав тривалого невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати за виконані позивачем будівельні роботи.

Між тим, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.

Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову, зокрема доказів вчинення відповідачем дій з виведення грошових коштів з рахунків в банківських та інших фінансово-кредитних установах і т.п. Так, обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено чинним ГПК на заявника. Однак, заявником наявність цих обставин не доведено суду.

При цьому, суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за укладеним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання відповідачем зобов`язання ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України), а тому заявлений захід забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на частки та заборони здійснювати реєстраційні дії не є співмірними та логічно пов`язаними з предметом спору, адже може призвести до обмеження корпоративних прав засновників відповідача та може мати для товариства негативні наслідки, в тому числі заважатиме здійсненню господарської діяльності, зокрема, з метою отримання прибутку.

Вказане свідчить про порушення співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Поряд з цим, на думку суду, наведені заявником обставини не є достатньою підставою вважати імовірним ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача в разі невжиття судом запропонованих заявником іншого заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони на проведення реєстраційних дій відносно рухомого та нерухомого майна, яке на праві власності належить ОК «ЖБК «Будівельників». Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення ОК «ЖБК «Будівельників» дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення заявленого позову, зокрема доказів вчинення відповідачем реєстраційних дій.

Також суд наголошує, що для застосування певного виду забезпечення позову не достатньо лише зазначення в заяві про забезпечення позову лише про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є саме підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно частин 2, 3 та 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, згідно зі ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд вважає, що з урахуванням наведених заявником в заяві обставин, предмету спору за заявленим позовом, відсутня ймовірність того, що невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, господарський суд вважає заяву ТОВ «Строй-Індастрі» про забезпечення позову по справі № 916/43/25 необґрунтованою, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх.2-126/25) Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Індастрі» про забезпечення позову по справі № 916/43/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя Т.І. Демченко