Рішення

від 12.12.2024 по справі 904/3087/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024м. ХарківСправа № 904/3087/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, 2; ідент. код 00130820)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал контакт" (61001, м. Харків, вул. Молочна, 30; ідент. код 43600785)

про стягнення 5 609 287,78 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал контакт" в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал контакт" на користь Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" збитки у сумі 5609287,78 грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у тому, що за наявності укладеного між сторонами договору про надання послуг з обробки даних № 379/22 від 29.12.2022, за умовами якого відповідач мав актуалізувати, аналізувати та вносити інформацію до бази даних споживачів позивача, допустив втрату такої інформації за 1402 особовими рахунками, не вчинив та не ініціював будь-яких дій для її відновлення, чим завдав збитки позивачу на суму 5609287,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024 у справі № 904/3087/24 позовну заяву АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2024 прийнято позовну заяву АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3087/24, розгляд якої призначити за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання у справі призначено на 12 вересня 2024 року о 12:00.

У підготовчому засіданні 12.09.2024 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 10 жовтня 2024 року о10:00 год.

У підготовчому засіданні 10.10.2024 у справі задоволено клопотання представника позивача та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 24.11.2024 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 31 жовтня 2024 року о 12:30 год.

Проте, у зв`язку із обстрілом та пошкодженням приміщення Господарського суду Харківської області 28.10.2024, аварійністю будівельних конструкцій в багатьох приміщеннях суду, реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 (із змінами), наказом голови суду № 102 від 30.10.2024, було припинено у період з 30 жовтня по 01 листопада 2024 року включно розгляд справ в судових засіданнях, у т.ч. в режимі відеоконференцзв`язку.

Враховуючи наведене судове засідання, призначене на 31.10.2024, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 після відновлення роботи суду, у справі № 904/3087/24 було призначено проведення підготовчого засідання на "21" листопада 2024 р. о 13:30.

У підготовчому засіданні 21.11.2024 р. було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 22 листопада 2024 року о10:00 год.

У судовому засіданні 22.11.2024 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.12.2024 р. о 13:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання 12.12.2024 року не з`явився, в обґрунтування позову позивач вказує, що між позивачем та відповідачем у період з 29.01.2021 по 01.10.2023 існували договірні правовідносини щодо надання послуг з обробки даних, а саме: було укладено договір № 10/21 від 29.01.2021, № 24/22 від 25.01.2022, які, як зазначає позивач, були виконані у повному обсязі сторонами та без будь-яких зауважень. У подальшому, 29.12.2022 року було укладено договір на надання послуг з обробки даних № 379/22, дію якого за ініціативою позивача вирішено припинити з 01.10.2023 року. Разом з тим, після повернення відповідачем, як виконавцем, бази даних споживачів позивачу, останнім виявлено відсутність інформації про 1402 шт. особових рахунків споживачів-населення та невідповідність даних у файлі наданих відповідачем з даними, що наявні в бухгалтерському обліку позивача, а саме станом на 01.10.2023 року розбіжність між даними щодо заборгованості за теплову енергію складає 5 632 571,27 грн, розбіжність між даними щодо заборгованості за абонентською платою складає 12 747,53 грн. Загальна сума розбіжності становить 5 609 287,78 грн. Таким чином, позивач наполягає, що відповідачем неналежним чином виконані взяті на себе договірні зобов`язання, чим порушені права та законні інтереси АТ "Дніпровська ТЕЦ" та спричинені збитки, які полягають у тому, що у зв`язку з відсутністю інформації по 1402 шт. особових рахунків (споживач населення) в базі даних споживачів унеможливлюється для позивача забезпечення виконання грошових зобов`язань боржниками (фізичними особами), в тому числі і шляхом направлення позовних заяв до місцевих районних судів, що призводить до грошових збитків останнього, на суму 5609287,78 грн, тобто дана сума є фактичними понесеними збитками.

Відповідач у судове засідання 12.12.2024 року явку свого повноважного представника не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Про дату, час та місце проведення судового засідання та про факт відкриття провадження у справі і про проведення підготовчого провадження відповідач повідомлений належним чином в порядку приписів ст. 6, 120, 242 ГПК України шляхом направлення ухвал суду в електронній формі до Електронного кабінету ТОВ "Діджитал контакт" із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідно п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В ч. 5, 7 статті 6 ГПК України унормовано, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Отже, оскільки відповідач зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, всі процесуальні документи у цій справі, в порядку приписів статті 6 ГПК України, повинні направлятись судом в електронній формі шляхом їх направлення на офіційну електронну адресу відповідача (електронний кабінет).

Враховуючи приписи процесуального законодавства, всі ухвали у даній справі направлялись на офіційну електронну адресу відповідача, зокрема ухвала господарського суду Харківської області від 26.08.2024 про відкриття провадження у справі № 904/3087/24, була направлена та доставлена відповідачу - ТОВ "Діджитал контакт" в установленому порядку до офіційно зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 28.08.2024 із системи Електронний суд. Отже, встановлений судом в ухвалі суду 15-денний строк (до 12.09.2024) для надання до суду відзиву на позовну заяву сплив 13.09.2024.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву до Господарського суду Харківської області не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до змісту ч. 6 ст. 233 та ч. 7 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.12.2024 за результатами розгляду справи, судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Кам`янської міської ради № 2009-44/VІІ від 09.07.2020 акціонерному товариству "Дніпровська теплоелектроцентраль" передані функції з реалізації виробленої теплової енергії для потреб опалення споживачів правобережної частини м. Кам`янського.

На виконання пункту 4 вищенаведеного Рішення Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Центральні тепломережі" передало, а АТ "ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ" прийняло повну базу даних абонентів для яких здійснюватиме виробництво та постачання теплової енергії, загальна кількість абонентів склала 26 756 штук, про що свідчить акт приймання-передачі бази даних абонентів (особових рахунків) від 01.08.2020 року (а.с. 10-70).

29 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджитал контакт" (відповідач), як виконавцем, та Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (позивач), як замовником, було укладено договір № 10/21 на надання послуг "Послуги з обробки даних (Послуги з обробки даних, аналізу документів інформаційних послуг тощо) (за ДК 021:2015 72310000-1- Послуги з обробки даних)", за яким виконавець прийняв на себе зобов`язання надавати послуги, зокрема, з актуалізації бази даних споживачів послуг замовника, в тому числі ведення обліку споживачів за допомогою програмного забезпечення (обслуговування особових рахунків, нарахування, перерахунки, внесення показників лічильників, внесення тарифів, тощо); прийом документів, аназіз та внесення інформації до бази даних замовника, щодо переоформлення особових рахунків споживачів замовника (зміна власника, опалювальної площі, складу сім`ї, тощо). Згідно з додатком № 1 до договору № 10/21 в графі кількість особових рахунків за місяць вказано 26 074,00 (а.с. 71-76).

25 січня 2022 року між ТОВ "Діджитал контакт", як виконавцем, та АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль", як замовником, було укладено договір № 42/22 на надання послуг з обробки даних, з аналогічними обов`язками покладеними на ТОВ "Діджитал контакт", як виконавця. Згідно з додатком № 1 до договору № 24/22 в графі кількість послуг на рік сторонами визначено кількість особових рахунків за місяць - 25 300,00 (а.с. 78-87). .

29 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджитал контакт", як виконавцем, та Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль", як замовником, було укладено договір № 379/22 на надання послуг з обробки даних, за яким виконавець прийняв на себе зобов`язання надавати послуги, зокрема, з актуалізації бази даних споживачів послуг замовника по особовим рахункам (в тому числі, відключення від системи центрального опалення, та мають заборгованість за послугу з теплопостачання), а саме ведення обліку споживачів (обслуговування особових рахунків) за допомогою програмного забезпечення (нарахування, перерахунки, внесення показників лічильників, внесення тарифів); аналіз та внесення інформації до бази даних замовника, щодо змін по особовим рахункам споживачів замовника (оновлення даних стосовно власника особового рахунку, опалювальної площі, складу сім`ї, тощо). Згідно з додатком № 1 до договору № 379/22 в п. 1 в графі "кількість особових рахунків за місяць" вказано 44 215,00 (а.с. 93-97).

18 жовтня 2023 між сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору № 379/22 від 29.12.2022 року, в якій сторони домовились внести зміни у пункт 2.2 та додаток № 1 "Реєстр послуг" договору № 379/22 від 29.12.2022 року і викласти їх в такій редакції: "2.2. Загальна сума договору 4 426 020,80 грн, яка складається з вартості послуг, визначених в Таблицях № 1, 2 Додатку № 1. Відповідно до вказаної додаткової угоди додаток "Реєстр послуг" поділено на два додатки: Згідно з додатком № 1 в п. 1 (актуалізація бази даних споживачів послуг замовника по особовим рахункам в графі - "кількість за 7 місяців" зазначено 172505,00, що фактично дорівнює 24643,57 шт. в місяць. Згідно з додатком № 2 в п. 1 (актуалізація бази даних споживачів послуг замовника по особовим рахункам в графі - "кількість за 5 місяців" зазначено 287092,00, що фактично дорівнює 57418,40 шт. в місяць.

Всі вищенаведені документи підписані з боку позивача В.о. Голови правління Олександра Гудим та скріплені печаткою товариства.

Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначає, що у період з 19.07.2023 року він як замовник послуги був обмежений у доступі до програмного забезпечення за допомогою якого надавались послуги та вівся облік. У подальшому відповідач частково відновив доступ до програмного забезпечення замовнику лише 15.09.2023.

Разом з тим, у зв`язку із відсутністю потреби в подальшому отриманні послуг та у відповідності до пункту 15.1. Договору АТ "ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ" листом № 4503/23 від 15.09.2023 року звернулося до ТОВ "Діджитал контакт" з пропозицією розірвати Договір за згодою сторін з 01.10.2023 року (а.с. 105).

Крім того, листом № 4512/23 від 19.09.2023 р. відповідачу направлено проект додаткової угоди та шаблон акту приймання-передачі.

Позивач вказує, що сторонами було погоджено рішення про передачу бази даних споживачів замовника назад до його володіння від виконавця.

З наданого до матеріалів справи акту приймання-передачі складеного ТОВ "Діджитал контакт" за зразком, наданим позивачем, вбачається, виконавець передає, а замовник приймає базу даних по абонентам (населення), бюджетні організації, інші та релігійні організації в кількості:

- кількість особових рахунків (населення) - 24435 шт.;

- сума дебіторської заборгованості за теплову енергію 257850861,48 грн, кількість особових рахунків 14390 шт.;

- сума кредиторської заборгованості за теплову енергію - 939975,97 грн, кількість особових рахунків 2704 шт.;

- сума дебіторської заборгованості за абонплатою - 10287914,35 грн, кількість особових рахунків всього 23018 шт.;

- сума кредиторської заборгованості за абонплатою - 217898,88 грн, кількість особових рахунків всього 1145 шт.

Натомість позивач наполягає, що згідно даних бухгалтерського обліку АТ "Дніпровська ТЕЦ":

- сума дебіторської заборгованості за теплову енергію становить 263 030 296,21 грн;

- сума кредиторської заборгованості за теплову енергію - 610313,00 грн;

- сума дебіторської заборгованості за абонплатою - 10287914,35 грн, кількість особових рахунків всього 23018 шт.;

- сума кредиторської заборгованості за абонплатою - 217898,88 грн

Тобто, після повернення відповідачем, як виконавцем, бази даних споживачів позивачу, останнім виявлено відсутність інформації про 1402 шт особових рахунків споживачів-населення та невідповідність даних у файлі наданих відповідачем з даними, що наявні в бухгалтерському обліку позивача, а саме станом на 01.10.2023 року розбіжність між даними щодо заборгованості за теплову енергію складає 5 632 571,27 грн, розбіжність між даними щодо заборгованості за абонентською платою складає 12 747,53 грн. Загальна сума розбіжності становить 5 609 287,78 грн.

Переговори, що велись між сторонами щодо урегулювання розбіжностей, до урегулювання спору не призвели.

Так, позивач зазначає, що ТОВ "Діджитал контакт" своїх зобов`язань з передачі бази даних споживачів до замовника в порядку приписів п. 4.1, 4.4 договору не виконав. Крім того, сторонами не було погоджені об`єми нібито наданих послуг за період серпень-вересень місяць 2023 року.

З огляду на викладене, АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" згідно поданого позову просить стягнути з ТОВ "Діджитал контакт" збитки в розмірі вартості фактично понесених збитків, що становить 5 609 287,78 грн, які полягають у тому, що у зв`язку з відсутність інформації про 1402 шт. особових рахунків (споживачів населення) в базі даних споживачів унеможливлюється для позивача забезпечення виконання грошових зобов`язань боржниками (фізичними особами), в тому числі і шляхом направлення позовних заяв до місцевих районних судів, що призводить до грошових збитків останнього.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Договірні правовідносини виникли між сторонами спору на підставі укладеного між ними договору надання послуг з обробки даних.

Як передбачено в ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За положенням частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

У даній категорії спору саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

На відповідача покладається обов`язок доведення відсутності його вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за спірним договором № 379/22 від 29.12.2022 року відповідач зобов`язався надати послуги з обробки даних: актуалізації бази даних споживачів послуг замовника (позивача). Проте умовами спірного договору не узгоджено порядку передачі виконавцю бази даних та до спірного договору не надано жодного доказу на підтвердження факту здійснення такої передачі відповідача. Не надано й доказів приймання та повернення відповідної бази даних й за попереднім аналогічним договором. А відтак, неможливо встановити факт передачі такої бази даних та її обсяг, за умови, що з 2021 року відповідачем здійснювались дії по актуалізації бази даних споживачі, зокрема внесення інформації до бази даних щодо переоформлення особових рахунків споживачів (зміна власників, опалювальної площі, складу сім`ї тощо), а позивачем такі дії приймались без заперечень. Так, позивач наполягає, що ним було виявлено відсутність інформації про 1402 шт. особових рахунків споживачів-населення, проте вказані обставини не підтверджені належними доказами по справі.

Натомість, відповідач під час розгляду справи зазначеного не спростував, проте й не надав до суду доказів належного виконання зобов`язання згідно Договору.

Разом з цим, господарський суд вважає, що позивач не доводить підставності застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків в сумі недоотриманих доходів від третіх осіб (споживачів), внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором, з підстав наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи викладене, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді не сплачених споживачами на користь позивача платежів, через втрату інформації про цих споживачів відповідачем. Разом з тим, позивачем не додано доказів:

- передачі такої інформації відповідачу;

- не доведено й розміру заподіяних збитків, оскільки самим позивачем наводиться інформація щодо звернення до позивача споживачів по яким відсутня інформація по особовим рахункам, та здійснення такими споживачами платежів;

- при цьому позивачем не доведено й безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та розміром завданої шкоди, оскільки не доведено, що у разі наявності всієї бази даних, всі платежі були здійснені споживачами.

А відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у заявленому розмірі.

Разом з тим, судом враховується наступне.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, у відповідності до змісту ст. 46, 162 Господарського процесуального кодексу України самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги в справі.

Предметом спору в цій справі є стягнення збитків у розмірі недоотриманих платежів від споживачів, у зв`язку із втратою відповідачем частини бази даних щодо споживачів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 30.08.2022 у справі №914/1658/15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №914/1658/15.

Як вбачається з матеріалів справи, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не є ефективним в розрізі підстав покладених в обґрунтування позову. Так позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору надання послуг та втрату частини бази даних, проте вимоги заявлені у позові не призведуть до відновлення таких даних, у разі їх втрати. І позивачу у будь-якому разі необхідно буде вчиняти дії по відновленню повної бази споживачів.

Підсумовуючи наведене вище, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв`язку з відпусткою судді Шатернікова М.І. до 17.01.2025 року, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 74, 76,-79, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, 2; ідент. код 00130820) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал контакт" (61001, м. Харків, вул. Молочна, 30; ідент. код 43600785) про стягнення 5 609 287,78 грн - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "27" січня 2025 р.

СуддяМ.І. Шатерніков