Рішення

від 29.01.2025 по справі 926/2937/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2937/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук Олег Валентинович, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське», с. Василівка, Сокирянський район, Чернівецька область

про стягнення заборгованості - 124472,13 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 124472,13 грн.

Свій позов позивач обгрунтовує обставинами, пов`язаними з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за публічними договором про постачання/закупівлю електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині оплати за спожиту електричну енергію.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати за спожиту електричну енергію, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 25.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 12.12.2024, однак на адресу суду не надходило жодних доказів на спростування доводів позивача викладених у позовній заяві.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив наступне.

Між Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське» укладено публічний типовий Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання електричної енергії на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Згідно пункту 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовами цього Договору.

Відповідно пункту 3.1. Договору умови надання універсальних послуг споживачу повинні передбачати наступне: ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики, затвердженої регулятором; споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього Договору.

Пунктом 3.3. Договору постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до методики, затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору (пункт 5.1. Договору)

Згідно пунктам 5.7. - 5.8. Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у розрахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі з разі її зміни. Розрахунковий період за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно пункту 5.10. Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором (пункт 5.11. Договору).

Пункт 6.2. Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно умов цього Договору.

Згідно пункту 7.2. Договору постачальник зобов`язується забезпечувати комерційну якість послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.

Відповідно до пункту 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1. Договору).

З квітня 2024 - вересень 2024 відповідачем спожито 18248 кВт електричної енергії на загальну суму 119437,89 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії.

Також в матеріалах справи наявна платіжна інструкція №2497 за березень 2024 на суму - 6614,76 грн та платіжна інструкція №2498 квітень 2024 на суму 6810,78 грн, згідно яких вбачається, що відповідач здійснював оплату за споживання електричної енергії.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії покладається виконання універсальної послуги на закріпленій території, затверджених постановою НКРЕКП № 1268 від 26.10.2018, ТОВ «ЧОЕК» є постачальником універсальної послуги на території Чернівецької області.

Відповідно до абз. 12 п. 13 Розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - ЗУ "Про ринок електричної енергії"), передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загально суспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до абз. 5 п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1. Публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заяво-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач приєднався до Публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом вчинення дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом подання підписаної заяви-приєднання та фактом споживання електричної енергії на умовах публічної комерційної пропозиції «Універсальна послуга «Колективне побутове споживання».

21.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Оператора системи розподілу електричної енергії (на території Чернівецької області - АТ «Чернівціобленерго») із запитом №12.5/4373 щодо підтвердження інформації про те, що відповідач за період квітень 2024 року по вересень 2024 року включено до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» як постачальника електричної енергії універсальної послуги та надання відомостей про обсяги споживання електричної енергії даним Споживачем за вказаний період.

Як встановлено судом, листом № 17/3 - 02/3259 від 03.10.2024 року Оператор системи розподілу підтвердив, що за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року відповідача включено до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та підтвердив обсяг спожитої електричної енергії помісячно.

Згідно пункту 2.1. Публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.8. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 4.12 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 р. «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», споживач зобов`язаний протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку сплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, але не пізніше 20 календарного дня наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем виставлено до сплати рахунки на оплату за фактично спожиту електричну енергію та Акти прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії: за квітень 2024 року рахунок № 7104 від 30.04.2024; за травень 2024 року рахунок №8157 від 31.05.2024 за червень 2024 року рахунок №9074 від 30.06.2024 за липень 2024 року рахунок № 10413 від 31.07.2027; за серпень 2024 року рахунок № 11545 від 31.08.2024; за вересень 2024 року рахунок № 75657 від 30.09.2024.

Заперечень щодо загального обсягу фактично спожитої електричної енергії за квітень-вересень 2024 року в кількості, який визначений на підставі даних комерційного обліку оператора системи розподілу на об`єктах споживача (відповідача), а також її вартості за вказаним актом, обґрунтованої відмови від підписання акту приймання-передачі електричної енергії, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаному акті, з боку споживача не надано.

Також, судом встановлено, що відповідачем частково сплачувалась вартість електричної енергії за вказаний період, а саме: 24.04.2024 платіжна інструкція № 2497 на суму 6614,76 грн, та платіжна інструкція № 2498 від 24.04.2024 на суму 6810,78 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем як постачальником виконано прийняті на себе зобов`язання з продажу електричної енергії у відповідності до умов Договору в обсягах та на суму, зазначену в акті приймання-передачі електричної енергії, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, незважаючи на отримання акту приймання - передачі та рахунку, в порушення зазначених умов Договору відповідачем оплата проданої позивачем електричної енергії за квітень-вересень 2024 року здійснена не була.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Не може вважатись неукладеним договір, який виконувався.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини пов`язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та нормативно-правовим актами у сфері електроенергетики.

За приписами частин першої та другої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII.

Частинами 1 - 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.

Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником останньої надії (ч.11 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").

У п.п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Умовами ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору та у зв`язку з нездійсненням оплати, позивачем направлено на адресу відповідача претензію вимогу від 15.10.2024 № 12.5/4167 на суму 77923,42 грн з вимогою сплатити вказану заборгованість.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за квітень-вересень 2024 року.

Проте Відповідачем в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 119437,89 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, у тому числі у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховано за період заборгованості із врахуванням часткових платежів, інфляційні втрати у сумі 4044,47 грн, а також 3% річних - 989,77 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат та 3% річних в сумі 4044,47 грн та 989,77 грн, суд зазначає, що він є арифметично вірним.

Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське» про стягнення заборгованості - 124472,13 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське» (60232, Чернівецька обл., Дністровський р-н, село Василівка, вул. Центральна, 2, код 30774053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58002, місто Чернівці, вул. П. Целана, 6, код ЄДРПОУ 42102122) заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 124472,13 грн та судовий збір у сумі 3028 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.01.2025.

Суддя Гончарук О.В.