Постанова

від 21.01.2025 по справі 916/3076/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3076/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота."

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 (суддя Шаратов Ю. А.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Діброва Г. І., Колоколов С. І.)

у справі № 916/3076/19

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота."

до 1) фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни і 2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Одеська міська рада, 2) Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради і 3) Товариство з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об`єднання "Одесбуд",

про зобов`язання вчинити певні дії та скасування реєстрації земельної ділянки,

(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Македонська І. О., відповідач - 1 - Копійка Н. Г.)

СУТЬ СПОРУ

1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку звернулося з цим позовом до суду, посилаючись на те, що розроблений суміжним землекористувачем проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки є незаконним, оскільки стосується частини території, якою позивач користується як прибудинковою.

2. Суди відмовили в задоволенні позовних вимог, вказавши на те, що у позивача відсутня містобудівна і землевпорядна документація чи акти на право власності, або користування, на земельну ділянку на яку він претендує.

3. За результатом розгляду касаційної скарги позивача, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про що детально викладено нижче в цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

4. У жовтні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота." (далі - позивач, ОСББ) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни (далі - відповідач-1, ФОП Копійка Н. Г.) та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - відповідач-2, Держгеокадастр), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Одеської міської ради (далі - третя особа-1, Рада), Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - третя особа-2, Департамент) і Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об`єднання "Одесбуд" (далі - третя особа-3, ТДВ "ВБМО "Одесбуд"), в якому просило суд (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог):

- зобов`язати ФОП Копійка Н. Г. привести у відповідність із вимогами чинного законодавства проєкт землеустрою щодо відведення ФОП Копійка Н. Г. в оренду земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га, із цільовим призначенням 03.10 "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)", кадастровий номер 5110137300:49:003:0014, зокрема, погодити межі земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7 із суміжним землекористувачем ОСББ та встановити межі земельної ділянки в натурі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га, 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) кадастровий номер 5110137300:49:003:0014.

5. Позовні вимоги обґрунтовані таким:

- формування та присвоєння кадастрового номеру 5110137300:49:003:0014 земельній ділянці за адресою м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га, яка має неправильну геометричну форму і прилягає впритул до багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул., Шота Руставелі, буд. 9, порушує права співвласників ОСББ на забезпечення безперешкодного проїзду на прибудинкову територію, який є об`єктивно необхідною складовою безпеки, в тому числі пожежної, вказаного будинку, проїзди до якого, з огляду на його висоту у чотирнадцять поверхів, повинні бути організовані з усіх сторін;

- ОСББ має право на отримання земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкову територію, на підставі частини 2 статті 42 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Проте, порядок такого відведення досі не врегульований, земельна ділянка під прибудинкову територію ОСББ не сформована;

- ОСББ має законний інтерес на отримання земельної ділянки під обслуговування багатоквартирного будинку. А цей охоронюваний законом інтерес, за твердженням позивача, порушується ФОП Копійкою Н. Г. та її проєктом землеустрою, що передбачає фактичне позбавлення позивача в майбутньому можливості реалізувати своє право на отримання земельної ділянки в якості прибудинкової території;

- за договором оренди землі від 24.06.2008, укладеним між Радою і попереднім користувачем забудовником ТДВ "ВБМО "Одесбуд", земельна ділянка надавалася лише під будівництво житлового будинку, а строк дії цього договору закінчився 31.12.2017, у ОСББ наявне право на отримання земельної ділянки під обслуговування будинку (прибудинкову територію), що має більшу площу ніж та, що виділялась під будівництво, в тому числі під проїзди, що фактично перебуває у користуванні об`єднання;

- межі земельної ділянки, яка відводиться ФОП Копійкі Н. Г. в натурі (на місцевості) межовими знаками не закріплені, а частина цієї земельної ділянки використовується ОСББ для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в тому числі в якості проходу та проїзду;

- з оприлюдненої на офіційному сайті Ради Схеми організації руху транспорту та пішоходів М 1:1000, що є складовою частиною Детального плану території в межах вулиць: Шота Руставелі, Авіаційної, Пішеніна, Єфімова в м. Одесі, вбачається, що між багатоквартирним житловим будинком за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 9 та будівлями за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі 7 передбачено основні шляхи руху транспорту та основні шляхи руху пішоходів. А тому, в разі передання спірної земельної ділянки ФОП Копійці Н. Г., в неї виникне право користування (оренди) частиною земель загального користування, що забезпечують вільний та безперешкодний проїзд на прибудинкову територію та вимоги пожежної безпеки;

- відповідачем-1, під час виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення ФОП Копійка Н. Г. в оренду земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га, кадастровий номер 5110137300:49:003:0014, межі земельної ділянки з ОСББ не погоджувалися, в натурі не встановлювалися, конфігурація вищевказаної земельної ділянки суперечить містобудівній документації, а саме детальному плану території, а відтак, зазначена вище документація із землеустрою не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

7. Суди попередніх інстанцій встановили, що на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, буд. 9, з кадастровим номером 5110137300:49:003:0004 розташовано багатоквартирний житловий будинок у якому створено ОСББ про що 26.08.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1 556 102 0000 053434 про створення юридичної особи. Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:49:003:0004 надавалася ТДВ "ВБМО "Одесбуд" під будівництво 7-секційного 12-14-поверхового жилого будинку з вбудованими приміщеннями зі строком дії оренди до 31.12.2017.

8. На суміжній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно Копійки Н. Г., придбане нею у ВАТ "Верстатонормаль" за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.01.2003.

9. 09.08.2013 Копійка Н. Г. звернулася до Ради із заявою від 05.08.2013 (вхід. № 38-К-4458), в які просила передати їй в довгострокову оренду на строк від 25 до 49 років земельну ділянку площею 0,6342 га, розташовану за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Шота Руставелі, 7, для експлуатації офісних і допоміжних будівель, та споруд як господарських приміщень невиробничого призначення.

10. 25.06.2014 Рада прийняла рішення № 5175-VI Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю Копійці Наталії Гайясівні на розробку проєкту відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,6342 га, за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, для експлуатації та обслуговування офісних приміщень невиробничого призначення.

11. 03.04.2019 Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:49:003:0014, місце розташування: м. Одеса, вулиці Шота Руставелі, 7. Цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид використання: для експлуатації та обслуговування офісних і допоміжних будівель та господарських приміщень невиробничого призначення. Площа земельної ділянки 0,6342 гектарів. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.12.2018, розробленого КП "Одеській міський землевпорядний центр".

12. Зі змісту листа Департаменту від 04.10.2019 № 01-18/1392-09-04 вбачається, що спеціалістами Департаменту оглянуто земельну ділянку площею 0,6342 га за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, та встановлено, що частина земельної ділянки, яка зазначена в проєкті землеустрою щодо відведення ФОП Копійці Н. Г. (кадастровий номер 5110137300:49:003:0014) огороджена та використовується ОСББ під проїзди та проходи.

13. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди вказали, що спірні правовідносини у даному випадку полягають у наявності спору ОСББ з ФОП Копійкою Н. Г. щодо меж земельних ділянок за адресами у м. Одеса: вул. Шота Руставелі, буд. 9 та вул. Шота Руставелі, буд. 7. При цьому, позивач наполягає на тому, що земельна ділянка відповідача-1 (з кадастровим номером 5110137300:49:003:0014) прилягає впритул до багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул., Шота Руставелі, буд. 9, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:49:003:0004, чим порушує права співвласників ОСББ на забезпечення безперешкодного проїзду на прибудинкову територію, який є об`єктивно необхідною складовою безпеки, в тому числі пожежної, вказаного будинку, проїзди до якого, з огляду на його висоту у чотирнадцять поверхів, повинні бути організовані з усіх сторін.

14. Суди встановили, в тому числі з урахуванням проведеної судової земельно технічної експертизи, відсутність перетинання спірних земельних ділянок, а також те, що саме ОСББ шляхом фактичного пересування меж земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:49:003:0004 вбік земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:49:003:0014 користується частиною останньої.

15. Вказане також підтверджується висновком судового експерта Сікорської О. А., який був складений за результатом проведення земельно технічної експертизи на замовлення позивача. У даному висновку експертом також зазначено про встановлену ним можливість проїзду пожежної техніки з усіх боків до багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 9, який має прибудинкову територію з кадастровим номером 5110137300:49:003:0004.

16. Водночас, суди попередніх інстанцій вказали, що звертаючись до суду з цим позовом ОСББ вказує, що має право на отримання земельної ділянки під обслуговування будинку (прибудинкову територію), яка має більшу площу ніж та, що виділялася забудовнику ТДВ "ВБМО "Одесбуд" з кадастровим номером 51101377300:49:003:0004, проте, не надає суду координати, розмір, конфігурацію, площу тощо земельної ділянки, на яку претендує.

17. Суди дійшли висновку, що фактично ОСББ заявляє позов стосовно права на земельну ділянку, яка не сформована, тобто стосовно якої відповідна земельно-технічна документація не виготовлялася, площа та межі якої не визначалися, а інформація про неї до Державного земельного кадастру не вносилася. При цьому, у позивача відсутні й акти на право власності чи користування цією земельною ділянкою, які б дозволяли віднести спірну земельну ділянку до прибудинкової території.

18. Звідси суди вказали, що відсутні і об`єкт цивільних прав й порушене суб`єктивне право позивача (право власності чи користування), яке б підлягало захисту у судовому порядку.

Касаційна скарга

19. Не погодившись із рішенням і постановою, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що ОСББ має право на отримання земельної ділянки на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, на підставі ч. 2 ст. 42 ЗК України, проте порядок такого відведення досі не врегульований, що свідчить про те, що у позивача є законний інтерес на отримання земельної ділянки під обслуговування багатоквартирного будинку, проте реалізувати своє право не може через законодавчу неврегульованість питання.

21. Наголошує на тому, що земельна ділянка під прибудинкову територію ОСББ дійсно не сформована та не може бути відведена через законодавчу неврегульованість порядку такого відведення, що не може свідчити, про те, що ОСББ може з цих підстав втратити право на отримання необхідної земельної ділянки в якості прибудинкової території, та свідчить про наявність у ОСББ законного інтересу, що порушується ФОП Копійкою Н. Г. та її проєктом землеустрою, що передбачає фактичне позбавлення позивача в майбутньому можливості реалізувати своє право на отримання земельної ділянки в якості прибудинкової території, що є неприпустимим.

22. Вказує на те, що правові висновки Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутні.

23. Також, вказує на те, що відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 42 ЗК України, права співвласників багатоквартирного будинку в особі ОСББ на отримання земельної ділянки під обслуговування багатоквартирного будинку в межах, що виходять за межі земельної ділянки, яка відводилася під будівництво такого будинку та за відсутності правового механізму реалізації такого права.

24. Скаржник посилається на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17, від 18.09.2024 у справі № 910/14564/23.

25. Також скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

26. Так, позивач, зокрема, наголошує на тому, що суди:

- не врахували встановлений преюдиційний факт відступлення ФОП Копійкою Н. Г. права оренди на частину земельної ділянки площею 1347 кв.м;

- не звернули увагу на те, що поставлені експертам питання є некоректними, а також, що не поставлені необхідні для забезпечення повноти, всебічності та об`єктивності розгляду справи питання;

- встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24.09.2021 №195/21,

суд першої інстанції:

- безпідставно відмовив у проведенні огляду речових доказів за їх місцезнаходженням, а саме земельних ділянок за адресами м. Одеса, вул. Шота Руставелі 7 та 9;

- безпідставно повернув клопотання про призначення нової судової комплексної експертизи без розгляду;

- безпідставно відмовив у залученні третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, а саме Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради і Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

27. Окрім того, скаржник посилається на порушення приписів статті 75 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2024 у справі № 914/585/22; порушення приписів статей 76-79 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, від 27.01.2022 у справі № 917/996/20, від 19.01.2022 у справі № 902/418/20, від 14.12.2021 у справі № 908/2961/20; порушення приписів статті 107 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.08.2021 у справі № 920/639/17.

Позиція інших учасників справи

28. 08.01.2025 Держгеокадастр подав відзив на касаційну скаргу із пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 28.11.2024, та без заяви про його продовження, поданою до закінчення цього строку. В тексті відзиву також відсутні посилання на поважні причини неподання відзиву у встановлений судом строк, тому справа вирішується за наявними матеріалами. Підстави для поновлення строку, встановленого судом, відповідно до статті 119 ГПК України також відсутні.

29. ФОП Копійка Н. Г. подала відзив у якому викладає обставини щодо правовідносин, які склалися в неї з ТДВ "ВБМО "Одесбуд" та ОСББ відносно спірних земельних ділянок. Погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСББ, а також заперечує доводи касаційної скарги в частині порушень судами норм процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також, просить виключити із судових рішень твердження про виконання ТДВ "ВБМО "Одесбуд" перед Копійкою Н. Г. зобов`язань за договором щодо пайової участі у будівництві житла від 12.02.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції

30. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Судові рішення у справі оскаржуються ОСББ з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

32. Причиною виникнення цього спору стало розроблення ФОП Копійкою Н. Г. проєкту землеустрою земельної ділянки під належним їй нерухомим майном, частину якої ОСББ вважає своєю прибудинковою територією та стверджує про свій законний інтерес в отриманні земельної ділянки під обслуговування багатоквартирного будинку.

33. Згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (1). Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (2). Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (3). Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (4). У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку (5).

34. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належний до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів, орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

35. У постанові Верховного Суду від 29.07.2024 у справі № 362/5218/20 наведено, зокрема, такий правовий висновок: "Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються Кабінетом Міністрів України та регулюються Законом України "Про основи містобудування", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, прибудинкова територія це - територія навколо багатоквартирного будинку визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Таким чином, віднесення земельної ділянки, відповідно з визначенням її розміру та конфігурації, до прибудинкової території багатоквартирного будинку має свідчити відповідна містобудівна та землевпорядна документація або акт на право власності чи користування земельною ділянкою".

36. У постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 607/13198/21 наведено, зокрема, висновок про те, що: "співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку.

Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

Зазначене у статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" поняття "права на земельну ділянку" варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими".

37. Викладене вище свідчить про наявність загальних висновків Верховного Суду щодо права співвласників багатоквартирного будинку на отримання у власність чи у користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування багатоквартирного будинку, як прибудинкової території, а також щодо порядку засвідчення розміру та конфігурації відповідної земельної ділянки.

38. Як уже було заначено вище, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали на те, що у ОСББ відсутня містобудівна та землевпорядна документація щодо земельної ділянки, необхідної для обслуговування багатоквартирного будинку, акт на право власності або право користування такою земельною ділянкою також відсутній.

39. При цьому, суди не заперечували права співвласників багатоквартирного будинку на отримання у власність чи у користування земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку, чи права співвласників багатоквартирного будинку на усунення перешкод щодо вільного користуватися прибудинковою територією, відведеною у встановленим законом порядку.

40. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСББ вказувало, що не має землевпорядної документації на територію, необхідну для обслуговування багатоквартирного будинку. Проте наголошувало, що має право на отримання земельної ділянки під обслуговування будинку (прибудинкову територію), яка має більшу площу ніж та, що виділялася забудовнику ТДВ "ВБМО "Одесбуд" з кадастровим номером 51101377300:49:003:0004.

41. Суди вказали, що ОСББ не надало координати, розмір, конфігурацію, площу тощо земельної ділянки, на яку претендує. Звідси, дійшли висновку, що фактично ОСББ заявляє позов стосовно права на земельну ділянку, яка не сформована, тобто стосовно якої відповідна земельно-технічна документація не виготовлялася, площа та межі якої не визначалися, а інформація про неї до Державного земельного кадастру не вносилася. При цьому, у позивача відсутні й акти на право власності чи користування цією земельною ділянкою, які б дозволяли віднести спірну земельну ділянку до прибудинкової території.

42. За наведеного, висновки судів попередньої інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 29.07.2024 у справі № 362/5218/20 та від 01.03.2023 у справі № 607/13198/21.

43. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

44. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

45. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

46. Скаржник у касаційній скарзі посилається на загальні положення частини 2 статті 42 ЗК України, якою, зокрема, передбачена безоплатна передача у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку прибудинкової території. Водночас, з урахуванням викладеного в пунктах 35-42 цієї постани, скаржник не довів неправильного застосування судами наведених приписів законодавства, що, відповідно, не свідчить про наявність підстав для формування висновків Верховного Суду, про які зазначено в пунктах 20-21 цієї постанови.

47. Окрім того, суди також не заперечували права співвласників багатоквартирного будинку в особі ОСББ на отримання земельної ділянки під обслуговування багатоквартирного будинку. Разом з тим, відмовили в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що звертаючись до суду з цим позовом, та оскаржуючи проєкт землеустрою відповідача-1 і державну реєстрацію суміжної земельної ділянки, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження конфігурації та меж прибудинкової території багатоквартирного будинку, на яку він претендує, що також узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 29.07.2024 у справі № 362/5218/20 та від 01.03.2023 у справі № 607/13198/21.

48. Посилання скаржника на законодавчу неврегульованість питання віднесення земельної ділянки до прибудинкової території та відсутність висновків Верховного суду з цього питання, з огляду на викладене вище в пунктах 35-37 цієї постанови, є безпідставними та відхиляються.

49. За наведеного, доводи скаржника, обґрунтовані підставою касаційного скарження, передбаченою пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

50. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що суди розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17, від 18.09.2024 у справі № 910/14564/23 (як і постанові від 21.07.2020 у справі № 922/3461/17, посилання на яку містяться у зацитованій частині постанови від 18.09.2024 у справі № 910/14564/23), то вони є необґрунтованими, оскільки у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності, які не є подібними до справи № 916/3076/19.

51. Так, у справі № 910/10932/17 спірним було питання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, наявності / відсутності дозвільної документації на добудову приміщення та встановлення належного користувача спірної земельної ділянки, в той час як у цій справі № 916/3076/19 таких питань не виникало, а позовні вимоги не обґрунтовувалися з посиланням на приписи статті 376 Цивільного кодексу України, що свідчить про неподібність правовідносин.

52. У справі № 910/14564/23 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку захищало право співвласників будинку на прибудинкову територію, яка є складовою частиною земельної ділянки, відведеної єдиним масивом під будівництво та обслуговування житлового будинку позивача. Водночас, в цій справі, яка розглядається, встановленні відмінні фактичні обставини, а саме ініціювання ОСББ спору щодо частини земельної ділянки, яка не входить до складу земельної ділянки, що відводилася під будівництво багатоквартирного будинку. Зазначене також свідчить про неподібність правовідносин.

53. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

54. Пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

55. В свою чергу, в пункті 1 частини 3 статті 310 ГПК України (на цю норму скаржник посилається у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

56. В силу наведеного припису пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

57. Відхиляючи доводи скаржника щодо неповноти з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

58. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.

59. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

60. Заперечення позивача в касаційній скарзі щодо установлених у справі обставин узагальнено зводяться до того, що судові експерти та суди помилково вважали прибудинковою територією ОСББ земельну ділянку, виділену ТДВ "ВБМО "Одесбуд" для будівництва багатоповерхового будинку, не врахували об`єктивну необхідність для обслуговування багатоквартирного будинку, в тому числі для забезпечення пожежної безпеки, отримання земельної ділянки більшого розміру, не врахували відсутність на земельній ділянці, якою фактично користується ОСББ нерухомого майна відповідача-1, а також не врахували правовідносини, що склалися між ТДВ "ВБМО "Одесбуд" і ФОП Копійкою Н. Г. щодо відмови останньої на користь ТДВ "ВБМО "Одесбуд" від права оренди частини її земельної ділянки.

61. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, та аргументам сторін в тій мірі, в якій вони впливають на результат вирішення спору, повно та всебічно дослідили обставини справи та правовідносини, що склалися між учасниками спору. Так, суди ретельно дослідили обставини відведення земельних ділянок ТДВ "ВБМО "Одесбуд", створення ОСББ та передачі йому на баланс багатоквартирного житлового буднику, обставини набуття ФОП Копійкою Н. Г. права власності на нерухоме майно та процедуру відведення їй земельної ділянки, обставини взаємовідносин між ТДВ "ВБМО "Одесбуд" і Копійкою Н. Г. щодо укладення договору на пайову участь у будівництві житла від 20.02.2012, дослідили та надали оцінку двом висновкам судових земельно-технічних експертиз від 24.09.2021 № 195/21 та від 28.06.2023 № 23-2883 про що детально зазначено в оскаржуваних судових рішеннях. Як уже було наголошено, до переоцінки доказів у справі в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

62. Колегія суддів наголошує, що всі наведені вище заперечення скаржника щодо встановлених у справі обставин зводяться до того, що на його думку, він правомірно користується земельною ділянкою як прибудинковою територією яка фактично є більшою за ту, яка передавалася забудовнику для будівництва, і є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:49:003:0014 щодо якої відповідачем-1 розроблено проєкт землеустрою.

63. Водночас, доводи позивача, а також висновки судів по суті пред`явлених ОСББ позовних вимог, спрямованих на захист прав на земельну ділянку яка не сформована, тобто стосовно якої відсутня відповідна земельно-технічна документація, вже проаналізовані вище в пунктах 32-42 цієї постанови.

64. Доводи ОСББ стосовно умов договору щодо пайової участі у будівництві житла від 20.02.2012, укладеного між ТДВ "ВБМО "Одесбуд" і Копійкою Н. Г., розглянув та відхилив місцевий господарський суд з посилання на те, що вказаний договір не є предметом спору в цій справі. Доводи касаційної скарги цього висновку місцевого господарського суду не спростовують.

65. Звідси, колегія суддів не вбачає порушення судами приписів частини 4 статті 75 ГПК України щодо правил преюдиції стосовно установлених в іншій адміністративній справі № 1570/9/2012 обставин відносно договору щодо пайової участі у будівництві житла від 20.02.2012, у зв`язку із чим також відхиляються як необґрунтовані посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування вказаної норми процесуального закону, викладені в постанові від 18.06.2024 у справі № 914/585/22 (як і інших постановах, що згадуються скаржником у зацитованій частині цієї постанови).

66. Доводи скаржника стосовно того, що експертам були поставлені некоректні питання, а також, що не були поставлені ті, які необхідні для забезпечення повноти, всебічності та об`єктивності розгляду справи, спростовуються викладеним у пунктах 60-63 цієї постанови.

67. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

68. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів, як уже було зазначено вище, не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

69. Формальними також визнаються посилання скаржника на згадані та частково цитовані постанови Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, від 27.01.2022 у справі № 917/996/20, від 19.01.2022 у справі № 902/418/20, від 14.12.2021 у справі № 908/2961/20 одо застосування приписів статей 76-79 ГПК України, оскільки жодного порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час дослідження та надання оцінки обставинам справи скаржник належним чином не обґрунтував та не довів, як і не довів та не обґрунтував жодної невідповідності у здійсненому судами правозастосуванні тому, що має місце у вказаних скаржником постановах.

70. Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України відповідно до якого, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

71. Так, позивач у касаційній скарзі вказує на безпідставність відмови суду у проведенні огляду речових доказів за їх місцезнаходженням, в результаті чого існує ототожнення земельної ділянки, що виділялась під будівництво багатоквартирного будинку ТДВ "ВБМО "Одесбуд" із прибудинковою територією, що включає в себе територію, необхідну для обслуговування багатоквартирного будинку, право на відведення якої має ОСББ, а також на помилковість висновку експерта в цій частині.

72. З урахуванням наведеного позивач просив як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, провести огляд речових доказів, а саме земельних ділянок за адресами м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 9 за їх місцезнаходженням; призначити судову комплексну експертизу у справі № 916/3076/19, зокрема, для встановлення обставин необхідності організації кругового пожежного проїзду навколо багатоквартирного будинку.

73. Ухвалою місцевого господарського суду від 13.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотань позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням від 19.06.2020 (вх. № 16156/20 від 22.06.2020), від 08.07.2022 (вх. № 12715/22 від 11.07.2022), від 12.11.2023 (вх. № 41050/23 від 13.11.2023); ухвалою від 14.05.2024 - залишено без розгляду клопотання позивача про призначення судової комплексної експертизи від 23.04.2024 (вхід. № 16525/24) з посиланням на ч.1 ст. 118, п. 8 ч.2 ст. 182 ГПК України.

74. В процесі апеляційного перегляду справи №916/3076/19 судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотань позивача стосовно призначення судової комплексної експертизи, проведення огляду речових доказів (спірних земельних ділянок).

75. Узагальнено, висновки судів зводяться до того, що в матеріалах справи наявні експертні висновки, які загалом мають спільну позицію та дають відповідь на спірні питання; наявні в матеріалах справи докази, в тому числі і графічні матеріали, дозволяють встановити обставини, необхідні для вирішення спору.

76. Доводи касаційної скарги суті висновків судів не спростовують, а зводяться лише до цитування оскаржуваних судових рішень, норм процесуального закону, а також доводів позивача, які він наводив у попередніх судових інстанціях, та яким уже була надана вичерпна оцінка судами першої та апеляційної інстанції. Доводів на спростування застосування судом першої інстанції положень ч.1 ст. 118, п. 8 ч.2 ст. 182 ГПК України касаційна скарга також не містить.

77. Вказаним також відхиляються посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.08.2021 у справі № 920/639/17.

78. Звідси, доводи скаржника, обґрунтовані посиланням на пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

79. Стосовно посилань скаржника на пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України, Суд зазначає таке.

80. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

81. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

82. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

83. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом. Однак відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

84. Зміст касаційної скарги відповідача свідчить про те, що він не вважає належним доказом висновок експерта від 24.09.2021 № 195/21, з огляду на те, що вказаним висновком підтверджено можливість проїзду пожежної техніки з усіх боків до багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 9, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:49:003:0004.

85. Колегія суддів зазначає, що незгода скаржника з висновком експерта в цій частині, а також посилання скаржника на відсутність у судового експерта Сікорської О. А. необхідної кваліфікації для висновку з пожежної безпеки, суперечності в проведених експертизах в частині розмірів земельної ділянки, що фактично займається ФОП Копійкою Н. Г., не спростовує висновків судів, покладених в основу оскаржуваних рішень, що детально проаналізовано Судом вище у пунктах 7-18, 38-42 цієї постанови. Разом з тим, належного обґрунтування щодо "недопустимості" будь-яких доказів у справі касаційна скарга не містить, а тому посилання скаржника на пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України також відхиляється як безпідставне.

86. Стосовно доводів скаржника про незалучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, то вони були розглянуті та відхилені судами обох інстанцій, які вказали на те, що позивач жодним чином не обґрунтував, яким чином рішення у даній справі вплине на права і обов`язки Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуації в Одеській області у майбутньому, що є підставою для залучення останніх до участі у цій справі. Доводи касаційної скарги вказаного висновку судів не спростовують, позаяк обставин про викладення в мотивувальній чи резолютивній частинах оскаржуваних рішень висновків про права та обов`язки цих осіб скаржник не довів.

87. Інші доводи касаційної скарги ОСББ на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

89. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

90. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ОСББ касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

91. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота." залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 у справі № 916/3076/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил