Рішення

від 29.01.2025 по справі 215/7588/23

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/7588/23

2/215/164/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

при секретарі - Мироненко А.О.

За участю позивача ОСОБА_1 .

Відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі №1 в м.Кривому Розі в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, та припинення стягнення аліментів, третя особа - виконком Тернівської районної у місті ради,-

УСТАНОВИВ:

19.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтуванні позову позивач ОСОБА_1 вказує, що він з відповідачем ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 07.07.2007 по 26.10.2022. Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1510/22 від 02.06.2022 з позивача щомісячно стягуються на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі, відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина, дитина проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. Жити з матір`ю син не бажає.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 та припинити стягнення аліментів, що стягуються з позивача за судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1510/22 від 02.06.2022.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, надав аналогічні пояснення, що викладені ним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, оскільки син проживає з нею та бажає і надалі жити з матір`ю.

Представник третьої особи виконкому Тернівської районної у місті ради в судове засідання не з`явилась, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, вирішення справи залишає на розсуд суду з урахуванням інтересів та думки неповнолітньої дитини.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.07.2007 по 26.10.2022 (а.с.10).

Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матерію ОСОБА_2 (а.с.51, 53).

Судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/1510/22 від 02.06.2022 з позивача щомісячно стягуються на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, 13).

Згідно акту від 30.06.2023, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з 22.04.2023 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, є доцільним визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (а.с.48-50).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої та третьої статті 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суд наголошує, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання.

Положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Відповідно до ч.3 ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Під час розгляду справи, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловив думку і бажання щодо визначення свого місця проживання разом з батьком ОСОБА_1 - позивачем у справі.

Таким чином, оскільки неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 14 річного віку, його думка щодо власного місця проживання є визначальною згідно із положеннями частини другої статті 29 ЦК України, а тому суд не може не врахувати цю думку дитини при вирішенні спору і всупереч волі дитини визначити її постійне місце проживання з матір`ю.

Суд зазначає, що у даній справі склалась ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, за взаємним погодженням. Ця ситуація потребує втручання з боку держави і внутрішнє переконання суду, яке ґрунтується на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності зводиться до того, що думку дитини щодо визначення її місця проживання неможливо проігнорувати.

Окрім того, суд наголошує, що першочергова увага повинна приділятися не інтересам батьків, а саме інтересам дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Даний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №638/4539/22.

За таких обставин, виходячи з інтересів самої дитини, а також з огляду на її право бути вислуханою, почутою, а також право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання, врахувавши психологічний стан дитини, зокрема прихильність до батька, проживання з останнім в атмосфері любові, турботи, захисту, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , що сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати (Аналогічна частина четверта була у статті 223 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц зазначив, що аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

З наведеного правового обґрунтування вбачається, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з ким дитини проживає.

Таким чином, оскільки судом було визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем ОСОБА_1 , тому у відповідача ОСОБА_2 відсутні правові підстави отримувати аліменти на дитину, яка з нею не проживає.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені витрати в розмірі 2147,20 грн. сплаченого судового збору, стягнувши їх з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 141, 259, 263-265, 268, 272, 274 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, та припинення стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проводяться по виконавчому провадженню №69173751 на підставі виконавчого документа №215/1510/22 від 02.06.2022 р. виданого Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2147 грн. 20 коп.

Повне рішення складено 03.02.2025.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 30 днів з дня складання повного рішення апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 .

Третя особа: виконком Тернівської районної у місті ради, 50079, м. Кривий Ріг, вул. Короленка, 1-а, ЄДРПОУ 04052554.

СУДДЯ: