Рішення

від 28.01.2025 по справі 619/6890/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/6890/24

провадження № 2/619/156/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

28 січня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/6890/24

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: адвокат Бібік О.М.;

відповідач: ОСОБА_2 ;

третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Диканської селищної ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про позбавлення батьківських прав.

Стислий виклад позиції позивача.

06 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилалася на те, що15.12.2018 між нею та відповідачем був укладений шлюб, від якого народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У травні 2021 року відповідач зібрав свої речі та без жодних пояснень пішов з родини. Через декілька місяців він звернувся до суду з позовом щодо розірвання шлюбу. 12.11.2021, який був розірваний відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2021. З тих підстав, що після припинення шлюбних відносин відповідач в добровільному порядку ухилявся від належного утриманням спільного сина, вона звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до відповідача щодо стягнення аліментів на утримання дитини. 04.11.2021 Московським районним судом м. Харкова ухвалено рішення щодо стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх доходів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Втім, з 2021 року відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Зазначає, що з моменту народження ОСОБА_4 та до квітня 2022 року вона разом з сином та дочкою від першого шлюбу проживала у м. Харкові, через постійні ракетні обстріли міста була вимушена змінити місце проживання, при цьому жодного разу вона не змінювала свої контакті дані. ЇЇ зусилля налагодити стосунки між батьком та сином були безрезультатні, відповідач не відповідав на її повідомлення та дзвінки. Після того, як вона звернулася до відповідача щодо придбання дитині зимового взуття, її відразу було заблоковано та згодом змінено номер. Єдине і останнє спілкування з сином відбулося ще у 2021 році через її дочку від першого шлюбу, не зважаючи на гарне ставлення її родини до відповідача, останній до сина більше не телефонував. Телефонний номер дочка позивача також не змінювала, нік нейми в соціальній мережі теж залишаються актуальними і незмінними як у неї, так і у всієї родини. Також посилається на те, що 02.08.2024 за її запитом було проведено психологічне дослідження дитини. Кандидатом психологічних наук, доцентом ОСОБА_5 , був зроблений Висновок спеціаліста-психолога. Згідно якого вбачається, «відносно біологічного батька ОСОБА_2 в жодній психодіагностичній методиці ОСОБА_4 не згадує про його існування в його житті. Таким чином, це вказує на те, що будь-якого психоемоційного зв`язку між біологічним батьком та дитиною немає, він не був втрачений, чи зруйнований, він просто не був побудований. Біологічний батько ніякої ролі не відіграє в житті дитини. Наразі, враховуючи відсутність будь- якого контакту між ОСОБА_4 та його біологічним батьком, саме його існування не має ні позитивного ні негативного впливу на дитину....». 30.07.2024 комісією у складі головних спеціалістів служби у справах дітей Диканської селищної ради, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був складений Акт обстеження матеріально побутових умов проживання, в ході бесіди з дитиною працівниками служби у справах дітей було встановлено, що ОСОБА_4 не спілкується з біологічним батьком. У членів комісії також склалося враження, що в родині панує дружня атмосфера і взаємоповага. Крім того, на підтвердження невиконання батьківських обов`язків надає письмові пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтверджують, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду та вихованню сина, протягом чотирьох років не цікавиться його життям, безпекою та здоров`ям. Не спілкується з ОСОБА_4 , не відвідує його та не вітає зі святами, матеріальної допомоги також не надає. Разом з цим, у відповідь на адвокатський запит Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради зазначив, що ОСОБА_2 із заявою щодо визначення порядку спілкування з дитиною та/або місця проживання дитини - не звертався. З вересня 2023 року спільний син відвідує 03 «Диканська ЗОШ І-ІІІ», що підтверджується Довідкою № 68 від 01.07.2024. Відповідно до Характеристики даного закладу № 115 від 01,07.2024 ОСОБА_10 - старанний, дисциплінований та працелюбний учень. Товариський, стриманий, ввічливий та завжди приймає активну участь у громадському житті школи. Дитина завжди охайна, доглянута та привітна. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, повністю займається навчання дитини, бере активну участь у житті класу, приводить та забирає зі школи, відвідує батьківські збори, спілкується з вчителями, цікавиться життям та успіхами сина. В той час, як батько дитини не приділяє уваги вихованню сина, жодного разу не був присутній на батьківський зборах, не приходив до ОСОБА_4 у школу, не цікавився його життя. Турбуючись про здоров`я сина, вона уклала декларацію № 0001-МНКР-59А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Диканської селищної ради». Згідно Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, 29.07.2024 лікарем ОСОБА_11 зазначено, що ОСОБА_10 з діагнозом М 41.04 спостерігається з 25.08.2022, він організований, щеплений та на прийом звертається з мамою. З 23 лютого 2022 року Поставною Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління МЮ відкрито виконавче провадження щодо стягнення з відповідача аліментів на дитину. Однак з моменту відкриття виконавчого провадження, аліменти на дитини відповідач не сплачує, у зв`язку з цим станом на 01.08.2024, утворилася заборгованість у розмірі - 102 787,1 грн. Державними виконавцями вживалися заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості по аліментам, однак жодні обмежувальні дії не призвели до бажаного результату й відповідно борг інше зростає. З тих підстав, що відповідач змінив свій номер телефону, вона намагалася його знайти через останнє відоме місце роботи. Зателефонувавши до ресторації Tangerine, розташованої у м. Харкові, позивачу було повідомлено, що ОСОБА_2 виїхав за кордон ще до повномасштабного вторгнення. Надана відповідь знайшла своє підтвердження у світлинах, які розміщені в соціальній мережі, згідно яких вбачається, що він разом зі своєю третьою дружиною перебуває в Канаді, в місті Торонто, що свідчить про те, що навіть повномасштабне вторгнення не підштовхнуло батька дитини поцікавитися його життям, не говорячи про вжиття заходів безпеки відносно сина. Тобто відповідач свідомо обрав спосіб життя, за яким його участь у житті дитини відсутня, що свідчить про його самоусунення та ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України. Отже, батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться життям дитини, не був присутній на жодній радісній події сина (ні на днях народження, святкуваннях новорічних та різдвяних свят, святкових заходах у дитячому садку, школі). Відповідач не знає та виявляє навіть інтересу до того, чим син цікавитися чи займається. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання сина вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов до суду не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

09 вересня 2024 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 07.10.2024. Залучено орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Диканської селищної ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Витребувано у органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Диканської селищної ради письмовий висновок щодо розв`язання спору, а також у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинання державного кордону України у період з 01.10.2021 по 24.02.2022 ОСОБА_2

18 вересня 2024 року на виконання ухвали від 09.09.2024 начальник Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України надав витяг наявної у Базі даних інформації щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_2 у період з 01.10.2021 по 24.02.2022. Відповідно до цієї інформації: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02.02.2022 08:23:34 виїхав у напрямку 1568 Київ-Варшава; 09.02.2022 19:17:01 в`їхав у напрямку 6290 Познань-Київ. Іншої інформації немає.

07 жовтня 2024 року підготовче засідання відкладено на 11 год 00 хв 23.10.2024.

22 жовтня 2024 року виконавчий комітет Диканської селищної ради надав до суду лист, у якому зазначено про те, що орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Диканської селищної ради не може надати вмотивований висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відповідач на території громади ніколи не проживав. Сім`я позивача проживає на території громади з 2022 року. До служби у справах дітей зверталася єдиний раз з заявою про надання акту обстеження умов проживання її сім`ї, даний акт складено та надано у розпорядження позивача. Також у цьому листі виконавчий комітет Диканської селищної ради у прийнятті рішення по даній справі покладається на розсуд суду та просить розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування.

23 жовтня 2024 року підготовче засідання відкладено на 10 год 00 хв 21.11.2024.

20 листопада 2024 року представник позивача - Бібік О.М. надала до суду через систему «Електронний суд» клопотання про долучення до справи відео із соціальних мереж із сторінки відповідача на підтвердження перебування його за межами України, які долучені до заяви у системі «Електронний суд».

21 листопада 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 11.12.2024.

11 грудня 2024 року судове засідання відкладено на 12 год 00 хв 26.12.2024.

26 грудня 2024 року у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 28.01.2025.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення на адресу місця його реєстрації судової повістки, яка відповідно до довідки Укрпошти 11.01.2025 була не вручена працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 11.01.2025.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідач також відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було опубліковано 26 грудня 2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судовому засіданні представник позивача - Бібік О.М. позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. Також пояснила, що батько дитини ОСОБА_2 зник, не утримує дитину. Спілкування дитини з батьком відсутнє.

Представник орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Диканської селищної радиу судове засідання не з`явився, у поданому до суду листі виконавчий комітет Диканської селищної ради просить розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування, у прийнятті рішення по даній справі покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання, то відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд постановляє заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 512, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_12 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2021 розірвано шлюб, зареєстрований 15 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 .

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.11.2021 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.08.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16 квітня 2024 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , про що зроблено відповідний актовий запис № 246, прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_15 .

Відповідно до Акта обстеження матеріально побутових умов проживання від 30.07.2024, комісією у складі головних спеціалістів служби у справах дітей Диканської селищної ради, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведеного за адресою: АДРЕСА_1 установлено, що кількість члені сім`ї складає 2 - дорослих ( мати: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вітчим: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 2 - дітей до 18 років: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживають у власній двокімнатній квартирі. Санітарний стан помешкання задовільний. Діти мають окрему кімнату, спальні місця, місце для навчання. Під час розмови працівниками служби у справах дітей з ОСОБА_4 з`ясовано, що він не спілкується з біологічним батьком. Татом називає вітчима. У членів комісії також склалося враження, що в родині панує дружня атмосфера і взаємоповага.

З огляду на Довідку Опорного закладу «Диканська ЗОШ І-ІІІ ступенів Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області № 68 від 01.07.2024, ОСОБА_10 , 2016 р.н., навчається у 3 класі Опорного закладу «Диканська ЗОШ І-ІІІ ступенів Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області. Батько ОСОБА_2 не приймає участі у шкільному житті дитини.

Відповідно до характеристики Опорного закладу «Диканська ЗОШ І-ІІІ ступенів Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області № 115 від 01,07.2024 , ОСОБА_10 навчається у закладі з вересня 2023 року. ОСОБА_4 регулярно відвідує заняття в школі. За час навчання рекомендував себе, як старанний, дисциплінований, працелюбний учень. До уроків готується систематично. ОСОБА_4 уважний на уроках. Вміє правильно і точно висловлювати думки. За характером добрий, чесний, подільчивий, врівноважений. Хлопчик самостійний, спостережливий. До виконання громадських доручень завжди ставиться сумлінно. Приймає активну участь у громадському житті школи. Скромний, товаристський, стриманий, ввічливий. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Користується авторитетом серед однокласників. Підтримує дружні стосунки з учнями. Дитина завжди охайна, доглянута та привітна. Мати ОСОБА_4 приділяє належну увагу вихованню сина, повністю займається навчанням дитини, бере активну участь у житті класу, приводить забирає зі школи, відвідує батьківські збори, спілкується з вчителями, які навчають дитину, цікавиться шкільним життям та успіхами хлопчика. ОСОБА_17 завжди відвідує різні виховні заходи. Батько дитини не приділяє уваги вихованню сина, жодного разу не був присутній на батьківських зборах, не приходив до ОСОБА_4 у школу, не цікавиться його життям.

Згідно з декларацією № 0001-МНКР-59А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Диканської селищної ради», ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у лікаря, який надає МПД КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Диканської селищної ради» ОСОБА_11 .

Згідно з Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, 29.07.2024 лікарем ОСОБА_11 зазначено, що ОСОБА_10 з діагнозом М 41.04 спостерігається з 25.08.2022, він організований, щеплений та на прийом звертається з мамою.

Відповідно до розрахунку заборгованості Головного державного виконавця Богодухівського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУ МЮ від 28.08.2024 № 26.1-31/30191, а також довідки про неотримання аліментів, у ОСОБА_2 станом на 01.08.2024 наявна заборгованість у розмірі - 101 777, 90 грн.

З огляду на Висновок спеціаліста-психолога кандидата психологічних наук, доцента ОСОБА_5 , за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запропоновано психологічні рекомендації батькам: з метою психологічної безпеки дитини, з метою збереження її психічного здоров`я, визнати, що найбільш сприятливими умовами для повноцінного її життя, є ті в яких дитина фізично і психологічно відчуває себе захищеною. Психологічно захищеною дитина буде себе відчувати там, де для неї створено сприятливе середовище, де вона відчуває підтримку тісних емоційних зв`язків з референтними (значущими) для неї людьми, де спілкування носить не насильницький характер, де дитина вільно може розвиватися і де підтримуються родинні стосунки та традиції (зродичами, друзями) у звичному для неї середовищі. Саме таку безпеку дитина відчуває в тих умовах, які створили їй батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_14 .

Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_8 , яка є рідною сестрою ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 , яка є подругою ОСОБА_1 установлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду та вихованню сина, протягом чотирьох років не цікавиться його життям, безпекою та здоров`ям. Не спілкується з ОСОБА_4 , не відвідує його та не вітає зі святами, матеріальної допомоги також не надає.

Листом від Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради від 19.08.2024 № 740/0/202-24, наданим у відповідь на адвокатський запит адвокат Бібік О. від 12.08.2024 в інтересах ОСОБА_1 повідомлено, що ОСОБА_2 із заявою щодо визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім ОСОБА_18 , 1016 року народження не звертався.

З огляду на лист виконавчого комітету Диканської селищної ради, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Диканської селищної ради не може надати вмотивований висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відповідач на території громади ніколи не проживав. Сім`я позивача проживає на території громади з 2022 року. До служби у справах дітей зверталася єдиний раз з заявою про надання акту обстеження умов проживання її сім`ї, даний акт складено та надано у розпорядження позивача.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом установлено, що сторони з 15 грудня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2021.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.11.2021 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.08.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

16 квітня 2024 року ОСОБА_13 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_15 .

Дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_14 та сестрою ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилалася на те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться життям дитини, не був присутній на жодній радісній події сина, не знає та виявляє навіть інтересу до того, чим син цікавитися чи займається. Також він покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-четвертою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Частинами першої, другої статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частинами першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, провадження № 61-9650св24).

Органом опіки та піклування в особі виконавчого комітету Диканської селищної ради не надано вмотивований висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відповідач на території громади ніколи не проживав. Сім`я позивача проживає на території громади з 2022 року. До служби у справах дітей зверталася єдиний раз з заявою про надання акту обстеження умов проживання її сім`ї, даний акт складено та надано у розпорядження позивача.

Суд не ставить під сумнів те, що ОСОБА_1 , як мати, піклується, турбується про здоров`я сина та приймає активну участь у його вихованні.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що поведінка відповідача свідчить про його не бажання, як батька, брати участь у вихованні та спілкуванні з сином.

Посилання позивача на те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, покинув дитину та ніякої уваги йому не приділяє, матеріально не допомагає, не виявляє бажання бачити дитину, розвитком дитини не цікавиться, не піклується ні про його фізичний та ні про духовний розвиток, суд вважає недоведеним.

З наданих до суду доказів, судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач знаходиться на межами України.

Надані стороною позивача через систему «Електронний суд» світлини та відео файли із соціальних мереж, як доказ того, що відповідач знаходиться за межами України, суд не може взяти до уваги, як докази на підтвердження заявлених вимог, оскільки на цих світлинах та відеофайлах зображені чоловік та жінка, але у суду не має доказів того, що на них зображений саме ОСОБА_2 . Крім цього на них відсутня дата здійснення цих зйомок та не зрозуміла місцевість.

Посилання позивача на те, що син ОСОБА_4 проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні та не бачиться із відповідачем, не є підставою для позбавлення ОСОБА_13 батьківських прав.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача в частині того, що відповідач не сплачує аліменти та має заборгованість, що свідчить про ухилення останньою від свого батьківського обов`язку, оскільки наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення матері дитини батьківських прав.

Крім того, позивачем не було наведено переконливих аргументів щодо того, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенні до неї батьківських прав.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, тому застосування до нього такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав, суд вважає передчасним, недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини.

При цьому, позивачем не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Отже, суд дійшов висновку, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Проте встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було врученеу день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Диканської селищної ради, місцезнаходження: 38500, Полтавська область, Диканський район, с-ще Диканька, вул. Незалежності, буд. 133, ідентифікаційний код 21046503.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2025 року.

Суддя Є. А. Болибок