Рішення

від 31.01.2025 по справі 642/2444/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"31" січня 2025 р.

Справа №642/2444/24

Провадження №2/642/243/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харків у складі:

головуючого судді - Гримайло А.М

за участю секретаря судового засідання - Антонян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кучінської Ірини Семенівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний Хаб» про захист прав споживачів, -

УСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кучінська Ірина Семенівна звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний Хаб» про захист прав споживача, в якому просить стягнути на користь позивачки вартість попередньо оплаченого товару у розмірі 17 396,00 грн., інфляційні нарахування за весь час прострочення в розмірі 4 383,79 грн., 3% річних в розмірі 1104,00 грн., пеню у розмірі 13532,66 грн., а разом - 36 417,22 грн. (тридцять шість тисяч чотириста сімнадцять) гривень. 22 копійок та вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 лютого 2022 року, шляхом оформлення замовлення №76864, було укладено договір роздрібної купівлі-продажу товару, що підтверджується рахунком на оплату по замовленню №76864 від 21 лютого 2022 року, відповідно до якого постачальник зобов`язувався передати, а покупець - попередньо оплатити товар, а саме двері вхідні Преміум в кількості 1 штук, загальною вартістю 17 395, 65 грн., строки виконання замовлення було погоджено до 22 лютого 2022 року. Цього ж дня було внесено повну оплату за цим замовленням, що підтверджується квитанцією про оплату. Проте станом на час звернення до суду замовлення відповідачем не виконано.

Відповідно до квитанції від 22.02.2022 позивачем оплачено вказаний рахунок. У зв`язку із невиконанням договору, позивач звертався до відповідача із письмовою заявою (претензією) про повернення сплачених коштів. На письмове звернення позивача, відповідач не реагував.

Враховуючи те, що на теперішній час, відповідачем не здійснено поставку товару, згідно з асортиментом, а досудова вимога залишена поза увагою, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 року відкрито провадження по справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У встановленому законом порядку, учасники справи були оповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кучінська Ірина Семенівна не з`явились, однак в позовній заяві просили розглядати справу у їх відсутності, за наявними матеріалами в справи. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань до суду не надавав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Копію ухвали про відкриття провадження та позову з додатками неодноразово було направленоза місцезнаходженням відповідача, однак поштова кореспонденція повернулась до суду без вручення з відміткою в рекомендованому повідомлення «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, судом було зроблено оголошення про розгляд даної справи на сайті «Судова влада».

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.

Відзиву на позов суду не надано.

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, 21 лютого 2022 року, шляхом оформлення замовлення №76864, було укладено договір роздрібної купівлі-продажу товару, що підтверджується рахунком на оплату по замовленню №76864 від 21 лютого 2022 року, відповідно до якого постачальник зобов`язувався передати, а покупець - попередньо оплатити товар, а саме двері вхідні Преміум в кількості 1 штук, загальною вартістю 17 395, 65 грн., строки виконання замовлення було погоджено до 22 лютого 2022 року.

22.02.2022 позивачкою в магазині «Двері Білорусії» (м.Харків, пр-т Гагаріна, 21) було внесено повну оплату в сумі 17 396,00 грн. за цим замовленням, що підтверджується квитанцією про оплату ПН 337509826594.

Відповідач змінив назву з товариства обмеженою відповідальністю «Двері Білорусії», код ЄДРПОУ 33750983 на товариство з обмеженою відповідальністю «Дверний Хаб» без зміни організаційно-правової форми та припинення як юридичної особи.

20.03.2024 у зв`язку із невиконанням договору, позивачка звернулася до відповідача із письмовою заявою про повернення сплачених коштів. Однак відповідачем не вжито жодних дій ні щодо поставки товару, ні щодо повернення коштів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1-3 ст. 698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 702 ЦК України, передбачено, що сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо). Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, - з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст. 665 ЦК України).

Крім того, ст. 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: належну якість продукції та обслуговування. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів», при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Суд вважає, що неможливість позивачки, як споживача отримати своєчасно оплачений товар, свідчать про порушення відповідачем вимог закону.

З моменту укладення договору не виявлено будь-яких претензій або вимог від відповідача щодо неналежного виконання позивачкою своїх зобов`язань по договору, які б могли стати перешкодою для надання послуг відповідачем, при цьому судом не встановлено дотримання відповідачем положень ст. 662 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, але підлягають частковому задоволенню в розмірі 17 396,00 грн., оскільки саме ця сума коштів була сплачена позивачкою відповідачу, згідно фіскального чеку від 22 лютого 2022 року ПН 337509826594.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, представник позивачки просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування за весь час прострочення в розмірі 4 383,79 грн., 3 % річних в розмірі 1104,00 грн. та пеню у розмірі 13532,66 грн.

Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1104,00 грн.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі N 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, провадження N 14-16цс18.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Отже, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Зазначена позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Судом перевірено розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних втрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних від суми боргу - 17 396,00 грн за період з 21.03.2022-01.05.2024 в розмірі 1 104,77 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 383,79 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, суд виходить з такого:

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Проте, вимога в частині стягнення заборгованості за пенею у розмірі 13 532, 66 грн не підлягає задоволенню, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачений такий наслідок прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором, як стягнення пені. Матеріали справи не містять підтверджень, що укладений між сторонами усний договір №76864 від 21.02.2022 або будь який інший документ, містив умови щодо сплати пені.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається представник позивача як на підставу для задоволення позову в частині стягнення суми боргу, 3% річних, втрат від інфляції, підтверджені належними та допустимими доказами, наявність порушеного права позивача є очевидними, а отже підлягає захисту судом у спосіб, що визначений законодавцем. В частині стягнення пені суд відмовляє.

Враховуючи викладене суд до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що витрати на судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.1, 4, 8, 12,13, 22 Закону України « Про захист прав споживачів», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кучінської Ірини Семенівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний Хаб» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний Хаб» ЄДРПОУ: 33750983, юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд.33-Б на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму основного боргу в розмірі 17 396,00 грн, втрати від інфляції - 4 383,79 грн, 3 відсотки річних - 1 104,00 грн, всього стягнути - 22 883 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний Хаб» ЄДРПОУ: 33750983, юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд.33-Б на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Гримайло