Постанова

від 21.10.2010 по справі 2а-3315/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "21" жовтня 2010 р.                                                      Справа № 2a-3315/10/0970

 м. Івано-Франківськ  

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Лучко О.О.

          при секретарі  Кругла О.М.

          за участю:

прокурора: не з"явився,

представника позивача: не з"явився,

представника відповідача: не з"явився,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом:  Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції,  вул. Грушевського, 16,м. Долина,77500      

          до відповідача:  Приватного підприємства "Ромен-Долина",  вул. м-н С.Стрільців, 7,м. Долина,Долинський район, Івано-Франківська область,77500

          про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 20 216,44 грн.,-  

                                                              ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2010 року Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Долинської ОДПІ звернувся з адміністративним позовом до ПП "Ромен-Долина" про стягнення податкового боргу в розмірі  20 216,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі за землю та по податку на додану вартість.

Прокурор в судове засідання повторно не з»явився.

Представник позивача у судове засідання не з»явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. За таких обставин повторна неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 10.08.2004 року відповідач є юридичною особою -  суб”єктом підприємницької діяльності та взятий на облік у Долинській ОДПІ як платник податків.

Згідно договору оренди земельної ділянки відповідачу передана в оренду земельна ділянка, орендна плата за користування якої на 2010 рік становить 12245,59 грн. на рік.

30.01.2010 року відповідач подав до Долинської ОДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік в розмірі 12245,59 грн. з розбивкою по місяцях (1020,46 грн. щомісяця, починаючи січня 2010 року).

У зв»язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов»язання по орендній платі за землю за відповідачем станом на 08.07.2010 року рахується податковий борг в розмірі 4518,06 грн.

Крім того, за наслідками проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларацій по податку на додану вартість, поданих за січень та лютий 2009 року, винесено податкове повідомлення-рішення №0000071502/0 від 30.01.2010 року на загальну суму 21791 грн.

Станом на 08.07.2010 року відповідач допустив заборгованість по вказаних платежах в розмірі 20 216,44 грн.  

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України “Про систему оподаткування” визначено види податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлений законом термін.

Обов”язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов”язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Земельний податок та орендна плата - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобов”язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 19 даного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Положенням п.п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов”язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим в день подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов»язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судом, відповідачем допущено заборгованість по орендній платі за землю, яка виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов”язань по орендній платі за земельну ділянку, які є узгодженими, в розмірі 4518,06 грн.

Вказана заборгованість підтверджується довідкою Долинської ОДПІ від 08.07.2010 року, податковою декларацією орендної плати за земельну ділянку, та іншими матеріалами справи.

Крім того, за наслідками проведеної Долинською ОДПІ документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларацій по податку на додану вартість, поданих за січень та лютий 2009 року, на підставі п.п.7.7.5 та п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про подаьток на додану вартість»збільшено суму податкових зобов»язань по ПДВ за січень 2009 року на 12468 грн., за лютий 2009 року –на 645 грн., зменшено суму податкового кредиту за лютий 2009 року на 7640 грн., в результаті чого сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податків до бюджету, становить 20753 грн., у зв»язку з чим  винесено податкове повідомлення-рішення №0000071502/0 від 30.01.2010 року на загальну суму 21791 грн. Вказане податкове повідомлення –рішення відповідачем отримано (а.с.10), не оскаржено, а тому вважається узгодженим. Частину вказаного податкового зобовязання відповідач сплатив, а тому до стягнення підлягає несплачена заборгованість в розмірі 15698,38 грн.

Так, перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначений відповідачем у податкових деклараціях, є меншим, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем до податкового кредиту за січень-лютий 2009 року включено ПДВ в розмірі 7640 грн. без придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності та в порушення  вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 даного Закону відповідачем до податкових зобов»язань за січень-лютий 2009 року    не включено податкові накладні , виписані ТзОВ «555-Торгова мережа».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»N 168/97-ВР, від 03.04.1997року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкове зобов»язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, за винятком випадків його адміністративного чи судового оскарження (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 даного Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки відповідач отримав податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов»язання по ПДВ, його не оскаржив, а, відтак, зазначене податкове зобов»язання є узгодженими.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6  Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачу направлялись перша податкова вимога №1/83 від 18.02.2010 року та друга податкова вимога №2/146 від 22.03.2010 року, які ним отримані та залишені без виконання (а.с.7).

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по платі за землю тп по податку на додану вартість є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична або юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                             ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з  приватного підприємства "Ромен-Долина" (код ЄДРПОУ 33083141, майдан Січових Стрільців,7, м.Долина, Івано-Франківська область, 77500) в дохід бюджету (на бюджетний рахунок №34129999700155 ВДК в Долинському районі УДК в Івано-Франківській області МФО 836014 код 20568642) податковий борг в розмірі 20216,44  грн. (двадцять тисяч двісті шістнадцять гривень сорок чотири копійки).  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:                                                                                Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 26.10.2010 року.